01 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/18892/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Комунального підприємства «Затишне місто» Павлоградської міської ради
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2024, (суддя суду першої інстанції Коренев А.О.), прийняте за правилами письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/18892/24 за позовом Комунального підприємства «Затишне місто» Павлоградської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
15.07.2024 Комунальне підприємство «Затишне місто» Павлоградської міської ради звернулось з адміністративним позовом, в якому просило:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0124360410 від 20.03.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим повідомленням-рішенням № 0124360410 від 20.03.2024 ГУ ДПС у Дніпропетровській області до “Затишне місто» ПМР застосована відповідальність за порушення термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Позивач вважає висновки відповідача про порушення позивачем строків сплати грошових зобов'язань безпідставними, оскільки КП “Затишне місто» були виконані всі податкові зобов'язання, податок на додану вартість був сплачений в повному обсязі. Позивач, зауважив, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з цією нормою у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні п. 9 ст. 87 ДК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Вказані норми визначають, які дії зі сплаченими коштами зобов'язані здійснювати органи державної податкової служби в погашення податкового боргу та не встановлюють відповідальності платника податків внаслідок вчинення вказаних дій податковою службою. Крім того, також слід додати те, з чиєї саме вини відбулося неповне внесення (чи невнесення) податку до бюджету. Якщо неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку (КП “Затишне місто») то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня чи пред'явлені інші вимоги щодо перерахування податкових платежів до бюджету.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 31.10.2024 відмовив в задоволенні позовних вимог КП «Затишне місто» Павлоградської міської ради.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції КП «Затишне місто» Павлоградської міської ради звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Апеляційна скарга обгрнутована тим, що суд не досліджував та не перевіряв достовірність тверджень Відповідача, що КП «Затишне місто» ПМР не сплачено податок на додану вартість в зазначений в ППР термін. Відповідно до таблиці у п.2 Акту № 5184/04-36-04-10/37085410 від 09.02.2024 року на підставі якого було складено ППР № 0124360410 від 20.03.2024 року є невідповідність датам фактичної сплати боргу Позивачем, тим датам які зазначено Відповідачем (підтверджується платіжними інструкціями в матеріалах справи). Інформація надана Відповідачем у формі додатку до податкового повідомлення рішення № 0124360410 від 20.03.2024 року, розрахунок штрафних (фінансових) санкцій за порушення сплати (перерахування) грошового зобов'язання також нічим не підтверджується. Позивач зазначає, що предметом даного спору є невідповідність ППР № 0124360410 від 20.03.2024 року фактичним обставинам та законодавству України а не дослідження загального боргу. До того ж жодних документів (доказів), розрахунків щодо загального боргу (суми боргу, з розрахунком пені, штрафів) Відповідачем надано не було.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу II Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу II Податкового кодексу, проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт від 09.02.2024 №5184/04-36-04-10/37085410.
Позивач, оскаржив акт камеральної перевірки від 09.02.2024 № 5184/04-36-04-10/37085410 на підставі ст. 86.7 ст. 86 ПКУ до контролюючого органу вищого рівня - Державну податкову службу України, за результатами розгляду заперечень, висновки акту перевірки залишенні без змін.
КП “Затишне місто» ПМР 04.04.2024 року отримало примірник податкового повідомлення - рішення № 0124360410 від 20.03.2024 року, який було складено на підставі Акту № 5184/04-36-04-10/37085410 від 09.02.2024 року.
Позивач, як платник податків був не згоден із висновками, викладеними у податковому повідомленні - рішенні № 0124360410 від 20.03.2024 року, і в порядку ст. 56.3 ст. 56 ПКУ оскаржив до контролюючого органу вищого рівня - Державну податкову службу України.
За результатами оскарження, скаргу КП “Затишне місто» ПМР залишено без задоволення, а податкове повідомленні - рішенні № 0124360410 від 20.03.2024 року залишено в силі.
Позивач не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення № 0124360410 від 20.03.2024 року є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування - відсутні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до вимог п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно до вимог п.76.1 ст.76 ПК України установлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
А за приписами п.76.3 ст.76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання - п.102.1 ст.102 ПК України.
Приписами п.87.9 ст.87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Також і п.131.2 ст.131 ПК України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Таким чином, із аналізу наведених чинних приписів слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
У зв'язку з набранням винності з 01 січня 2017 року змін до Податкового кодексу України (Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-УІІІ), зокрема, і до ст.75 були внесені зміни, за якими предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, у тому числі і з податку на додану вартість.
Отже, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.
При цьому, камеральна перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме: не пізніше закінчення 1095 дні, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Водночас, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у платіжному документі.
Аналогічні правові висновки узгоджуються і з правовими висновками, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2019р. у справі № 823/457/18, які є обов'язковими для врахування адміністративним судом у порядку, встановленому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що за наслідками камеральної перевірки податковим органом встановлено, порушення позивачем термінів сплати грошових зобов'язань за 2020-2023 року, з урахуванням перенаправлення податковим органом сплачених платежів в рахунок погашення податкового боргу, дані щодо прострочення сплати зобов'язань наведені у табличці, в акті перевірки.
Згідно пункту 49.1 ст.49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Отже, податкові зобов'язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також у відповідності до п.203.2 ст.203 ПК України установлено, що сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Аналіз вказаних приписів свідчить про те, що позивач має обов'язок сплачувати узгоджені грошові зобов'язання, визначені ним самостійно у податкових деклараціях, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання такої податкової декларації.
Так, як видно із наявних в матеріалах справи копій документів, спір у даній справі виник щодо виявлення у ході проведення камеральної перевірки позивача факту несвоєчасності сплати позивачем узгодженого податкового (грошового) зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у визначені вище строки через те, що сплачені позивачем кошти за наведеними у акті перевірки від 09.02.2024р. податковими деклараціями та уточнюючим розрахунком контролюючим органом були зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного позивачем виходячи з вимог п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131 ПК України, а відповідно, строки сплати сум податкових (грошових) зобов'язань з ПДВ позивача за період листопад, грудень 2022, січень лютий 2023 року 2023р., а також рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, визнано як порушення (затримка у сплаті) строків такої сплати узгоджених грошових зобов'язань, за що позивача згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень було притягнуто до відповідальності у вигляді застосування штрафу у розмірах 5 та 10% на підставі п.124.1 ст.124 ПК України.
Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті, передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України визначено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
А отже, із аналізу вищенаведених приписів податкового законодавства слідує, що у разі застосування контролюючим органом до платника податку штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання на підставі п.124.1 ст.124 ПК України встановлення контролюючим органом вини такого платника у вчиненні ним умисного діяння доведенню не потребує, а достатнім є виявлення лише факту допущення платником податків порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов'язання.
У постановах від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформував висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.
Верховний Суд зазначив, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Так, за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосовано штраф за затримку сплати сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірах 5 та 10% на підставі п.124.1 ст.124 ПК України за якою, притягнення позивача до відповідальності можливе за умови виявлення лише факту допущення позивачем порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов'язання без встановлення його вини з урахуванням вищенаведених правових висновків.
При цьому, додані позивачем до позову копій платіжних доручень та платіжних інструкцій на підтвердження своєчасності сплати ним сум узгоджених грошових зобов'язань за податковими деклараціями, які наведені у акті перевірки від 09.02.2024р., з урахуванням наявності у позивача податкового боргу станом на 09.02.2024р., на погашення якого відповідачем були спрямовані сплачені позивачем кошти, виходячи з обов'язку контролюючого органу, який міститься у п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131 ПК України, не можуть бути прийняті судом в якості доказів підтвердження своєчасної їх сплати, оскільки обов'язок погашення податкового боргу у першу чергу (за черговістю його виникнення) покладено і на позивача згідно наведених приписів податкового законодавства.
Отже, з урахуванням того, що за рахунок сплачених позивачем коштів був погашений його податковий борг за черговістю його виникнення, факт порушення позивачем строків сплати сум узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ, які наведені в акті перевірки, підтверджений матеріалами справи та позивачем не спростований.
Позивачем в свою чергу не надано до суду доказів своєчасності сплати податкових платежів та відсутності боргу з ПДВ станом на лютий 2024 року, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду, в межах доводів скарги відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Затишне місто» Павлоградської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 в адміністративній справі № 160/18892/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя А.В. Шлай