8 квітня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 12.11.2024, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 71 КК України, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.07.2022, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді 1 року обмеження волі зі сплатою штрафу у розмірі 9 010 грн., які на підставі ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно,
Вказаним вироком встановлено, що 16 жовтня 2024 року, близько 13 год. 10 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», 6, біля дерева на землі знайшов поліетиленовий зіп-пакет із вмістом у ньому психотропної речовини - PVP. Після чого, у ОСОБА_7 , який усвідомлював, що у вказаному пакеті може знаходитися психотропна речовина, виник умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання, без мети збуту.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 підняв з землі та сховав до кишені штанів поліетиленовий зіп-пакет із вмістом у ньому психотропної речовини - PVP, таким чином незаконно безоплатно придбав психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання, без мети збуту.
У подальшому, цього ж дня, близько 13год. 14 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Героїв полку «Азов», 6, зберігаючи при собі психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання, без мети збуту, був зупинений працівниками поліції, на запитання яких повідомив, що незаконно безоплатно придбала та зберігає психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання, без мети збуту. Після цього, на місце події прибула слідчо-оперативна група Оболонського УП ГУ НП у м. Києві, якій ОСОБА_7 , у присутності двох понятих, добровільно надав для вилучення поліетиленовий зіп-пакет із вмістом у ньому психотропної речовини - PVP, масою в речовині 0,178 г.
Заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації, просить вирок суду змінити та виключити з резолютивної частини застосування ст.71 КК України та призначення остаточного покарання за сукупністю вироків. У решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд не повинен був враховувати несплачений обвинуваченим штраф, призначений попереднім вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.07.2022, оскільки упродовж 2 років з моменту набрання вироком законної сили, його не було виконано.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
В судове засідання апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 не з'явився, хоча про час та місце апеляційного розгляду повідомлявся у передбачений законом спосіб, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.401, ч.4 ст.405 КПК України участь обвинуваченого у розгляді апеляційної скарги, в якій не порушується питання про погіршення його становища, не є обов'язковою, у зв'язку з чим апеляційний суд не вправі був застосовувати до нього привід в судове засідання.
З урахуванням викладеного, з метою дотримання вимог ст.28 КПК України щодо розумності строків апеляційного розгляду, колегією суддів було прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, учасниками провадження не оспорюється та не оскаржується, а тому відповідно до положень ст.404 КПК України апеляційним судом не перевіряється, оскільки не є предметом апеляційного розгляду.
Разом з тим, колегія суддів визнає безпідставними доводи апеляційної скарги в частині необхідності виключення з резолютивної частини вироку застосування ст.71 КК України, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.07.2022 ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 9010 грн., який на момент винесення оскаржуваного вироку не сплачено.
Кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_7 засуджено оскаржуваним вироком, вчинено ним 16.10.2024, тобто після постановлення вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.07.2022.
Згідно з п.1 ч.1 ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Однак з повідомлення провідного інспектора Шевченківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області вбачається, що станом на 29.10.2024 ОСОБА_7 не знятий з обліку, а ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.02.2023 останнього оголошено в розшук.
Відповідно до ч.3 ст.80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що строк давності виконання вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.07.2022 минув, є необґрунтованими, оскільки у даному випадку перебіг давності зупинився з моменту оголошення ОСОБА_7 у розшук ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.02.2023.
Отже суд першої інстанції, при призначенні ОСОБА_7 покарання, дотримався вимог ст.71 КК України, застосувавши принцип повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.07.2022 та правильно визначив вид і розмір остаточного покарання.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 12.11.2024 щодо ОСОБА_7 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3