Справа № 420/3181/25
14 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Лебедь В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та за час перебування у відпустці, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якій позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 04.08.2024 року по 02.12.2024 року, після отриманого поранення 03.08.2024 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 04.08.2024 року по 02.12.2024 року, після отриманого поранення 03.08.2024 року.
Ухвалою від 03.02.2025р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом оформлення позовної заяви відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, а саме: надання до суду уточненої позовної заяви із зазначенням за який період позивач просить здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди за час перебування у відпустці після тяжкого поранення, надання доказів перебування позивача у відпустці після поранення з зазначенням відповідного періоду.
11.02.2025 року (вх. № ЕС12965/25) позивач надав до суду заяву про усунення недоліків, чим усунув зазначені судом недоліки.
Ухвалою від 14.02.2025 р. Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 03.08.2024 року ОСОБА_1 , колишній гранатометник 4 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 7 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 отримав тяжке поранення, підтверджується зокрема: 1. первинною мед карткою № 8001 від 04.08.2024 р. ОСОБА_1 ; 2. довідкою про тимчасову непрацездатність № 7360 від 09.08.2024 р. ОСОБА_1 ; 3. виписним епікризом № 1947 від 23.10.2024 р. ОСОБА_1 ; 4. свідоцтвом про хворобу № 1925 від 25.11.2024 р. ОСОБА_1 ; 5. виписним епікризом № 2327 від 02.12.2024 р. ОСОБА_1 .
На підставі зазначених вище документів, Позивач перебував на стаціонарному лікуванні, у наступні періоди: з 04.08.2024 по 09.08.2024 р. у Дніпропетровській обласній лікарні; з 10.08.2024 по 15.08.2024 р. в “ОКЛ ім. О.Ф. Гербачевського ( АДРЕСА_3 »; з 16.08.2024 по 21.08.2024 р. у КНП “Чуднівська лікарня (м. Чуднів)»; з 21.08.2024 р. перебував у відпустці 30 кален. днів (№ 320 від 21.08.2024); з 18.09.2024 по 23.10.2024 р. у військовій частині НОМЕР_4 (військовий госпіталь); з 14.11.2024 по 02.12.2024 р. у військовій частині НОМЕР_4 (військовий госпіталь).
Обставини, місце та час поранення підтверджуються довідкою про обставини отримання поранення/контузії/травми/каліцтва № 1480 від 19.08.2024 р., де зазначено, що 03 серпня 2024 року Позивач отримав: Мінно-вибухова травма. Вогнепальне осколкове дотичне краніо-фаціальне поранення. Забій головного мозку I ст. Пневмоцефалія. Перелом передньої та задньої стінки лобних пазух, решітчастої кістки, комірок решітчастої пазухи. Вогнепальна рана Верхньої третини спинки носа. Рвані рани повік. Розтрощення правого очного яблука. Контузія лівого очного яблука. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 , в районі населеного пункту АДРЕСА_4 внаслідок артилерійського обстрілу.
Проте, на думку позивача, йому протиправно не виплачено у повному розмірі грошове забезпечення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 14.02.2025 року.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_5 .
03.08.2024 року ОСОБА_1 , колишній гранатометник 4 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 7 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 отримав тяжке поранення, підтверджується зокрема: 1. первинною мед карткою № 8001 від 04.08.2024 р. ОСОБА_1 ; 2. довідкою про тимчасову непрацездатність № 7360 від 09.08.2024 р. ОСОБА_1 ; 3. виписним епікризом № 1947 від 23.10.2024 р. ОСОБА_1 ; 4. свідоцтвом про хворобу № 1925 від 25.11.2024 р. ОСОБА_1 ; 5. виписним епікризом № 2327 від 02.12.2024 р. ОСОБА_1 .
На підставі зазначених вище документів, Позивач перебував на стаціонарному лікуванні, у наступні періоди: з 04.08.2024 по 09.08.2024 р. у Дніпропетровській обласній лікарні; з 10.08.2024 по 15.08.2024 р. в “ОКЛ ім. О.Ф. Гербачевського ( АДРЕСА_3 »; з 16.08.2024 по 21.08.2024 р. у КНП “Чуднівська лікарня (м. Чуднів)»; з 21.08.2024 р. перебував у відпустці 30 кален. днів (№ 320 від 21.08.2024); з 18.09.2024 по 23.10.2024 р. у військовій частині НОМЕР_4 (військовий госпіталь); з 14.11.2024 по 02.12.2024 р. у військовій частині НОМЕР_4 (військовий госпіталь).
Обставини, місце та час поранення підтверджуються довідкою про обставини отримання поранення/контузії/травми/каліцтва № 1480 від 19.08.2024 р., де зазначено, що 03 серпня 2024 року Позивач отримав: Мінно-вибухова травма. Вогнепальне осколкове дотичне краніо-фаціальне поранення. Забій головного мозку I ст. Пневмоцефалія. Перелом передньої та задньої стінки лобних пазух, решітчастої кістки, комірок решітчастої пазухи. Вогнепальна рана Верхньої третини спинки носа. Рвані рани повік. Розтрощення правого очного яблука. Контузія лівого очного яблука. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 , в районі населеного пункту АДРЕСА_4 внаслідок артилерійського обстрілу.
Проте, на думку позивача, йому протиправно не виплачено у повному розмірі грошове забезпечення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, №259/2022 від 18.04.2022 року, №341/2022 від 17.05.2022 року, №573/2022 від 12.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року та триває до теперішнього часу.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Вказана Постанова №168 у спірному періоді мала декілька редакцій, щодо предмету спору.
Зі змісту Постанови №168 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) суд вбачає, що у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.
Отже, сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов'язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов'язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн.
З матеріалів справи судом вбачається, ща позивач 03.08.2024 року ОСОБА_1 , колишній гранатометник 4 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 7 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 отримав тяжке поранення, підтверджується зокрема: 1. первинною мед карткою № 8001 від 04.08.2024 р. ОСОБА_1 ; 2. довідкою про тимчасову непрацездатність № 7360 від 09.08.2024 р. ОСОБА_1 ; 3. виписним епікризом № 1947 від 23.10.2024 р. ОСОБА_1 ; 4. свідоцтвом про хворобу № 1925 від 25.11.2024 р. ОСОБА_1 ; 5. виписним епікризом № 2327 від 02.12.2024 р. ОСОБА_1 .
На підставі зазначених вище документів, Позивач перебував на стаціонарному лікуванні, у наступні періоди: з 04.08.2024 по 09.08.2024 р. у Дніпропетровській обласній лікарні; з 10.08.2024 по 15.08.2024 р. в “ОКЛ ім. О.Ф. Гербачевського ( АДРЕСА_3 »; з 16.08.2024 по 21.08.2024 р. у КНП “Чуднівська лікарня (м. Чуднів)»; з 21.08.2024 р. перебував у відпустці 30 кален. днів (№ 320 від 21.08.2024); з 18.09.2024 по 23.10.2024 р. у військовій частині НОМЕР_4 (військовий госпіталь); з 14.11.2024 по 02.12.2024 р. у військовій частині НОМЕР_4 (військовий госпіталь).
Обставини, місце та час поранення підтверджуються довідкою про обставини отримання поранення/контузії/травми/каліцтва № 1480 від 19.08.2024 р., де зазначено, що 03 серпня 2024 року Позивач отримав: Мінно-вибухова травма. Вогнепальне осколкове дотичне краніо-фаціальне поранення. Забій головного мозку I ст. Пневмоцефалія. Перелом передньої та задньої стінки лобних пазух, решітчастої кістки, комірок решітчастої пазухи. Вогнепальна рана Верхньої третини спинки носа. Рвані рани повік. Розтрощення правого очного яблука. Контузія лівого очного яблука. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 , в районі населеного пункту АДРЕСА_4 внаслідок артилерійського обстрілу.
Відтак, матеріалами справи підтверджено, а протилежного не доведено відповідачем, що позивач за наслідками отриманого поранення під час захисту Батьківщини, у спірному періоді перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах Міністерства оборони України.
При цьому позивач звертався до відповідача з вимогами про здійснення виплат, проте їх не отримав.
Суд наголошує, що відповідно до п. 1-2. Постанови КМУ від 28.02.2022р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії
Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Як зазначалось раніше судом, відповідач відзив на позов не надав.
Таким чином, виходячи із вищевикладеного та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 04.08.2024 року по 02.12.2024 року, після отриманого поранення 03.08.2024 року та зобов'язання військової частини НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 04.08.2024 року по 02.12.2024 року, після отриманого поранення 03.08.2024 року.
Відтак суд, з метою відновлення порушеного права позивача на отримання належного розміру додаткової винагороди вважає за необхідне позовну заяву задовольнити.
Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні та за час перебування у відпустці, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 04.08.2024 року по 02.12.2024 року, після отриманого поранення 03.08.2024 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у період з 04.08.2024 року по 02.12.2024 року, після отриманого поранення 03.08.2024 року.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 14.04.2025 р.
Суддя О.М. Тарасишина