Справа № 420/5525/25
14 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
судді - Хлімоненкової М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Соловйової О.А.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Сокол Ю.С.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №73679768, винесену 12 лютого 2025 року Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревою А.І.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходився виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 №420/14319/22 про зобов'язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Одеського апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплат судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік» відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням раніше виплачених сум. 12.02.2025 Старшим державним виконавцем вказаного відділу Лазаревою А.І. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, яка мотивована тим, що боржник не виконав рішення суду, у зв'язку із чим, на боржника постановами від 15.03.2024 та від 21.10.2024 двічі було накладено штрафи та надіслано до Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення про вчинення посадовими особами Державної судової адміністрації України кримінального правопорушення. Оскільки державним виконавцем вжито усіх заходів, а рішення не може бути виконане без участі боржника була винесена оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження.
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач зазначає, що судове рішення, яке примусово виконується, містить зобов'язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Одеського апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, що виключає приналежність вищезазначеного судового рішення до рішень немайнового характеру.
Також позивач звертає увагу суду на те, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Ухвалою від 26.02.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що у зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин, керуючись статтями 63,75 Закону 15.03.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, повторно зобов'язано боржника виконати рішення суду на підставі виконавчого документа протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. Незважаючи на накладений штраф боржник рішення суду не виконав, відомостей про виконання державному виконавцю не надав, а також не повідомив щодо поважних причин його невиконання. Керуючись статтями 63,75 Закону, у зв'язку із повторним невиконанням рішення суду без поважних причин, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу від 21.10.2024 на суму 10 200,00 грн. (штраф у подвійному розмірі). Відповідно до положень статті 63 Закону, 09.12.2024 державним виконавцем надіслано до Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомлення щодо вчинення посадовими особами Державної судової адміністрації України кримінального правопорушення. Керуючись вимогами п.11 частини першої статті 39, статтею 40 Закону, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.02.2025 ВП № 73679768.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що державним виконавцем вжито всіх заходів, передбачених для виконання даної категорії справ зобов'язального характеру (ст.ст. 63, 75 Закону), а тому виконання даного виконавчого документу не в спосіб встановлений нормами Закону, та відповідно і не винесення в подальшому вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження, призвело б до грубого порушення Закону, що є недопустимим.
Також відповідач зазначає, що виконавчим документом чітко встановлено спосіб і порядок виконання рішення шляхом зобов'язання Боржника вчинити дії, грошова сума яка підлягає стягненню на користь стягувача - не визначена. Таким чином, рішення суду на підставі якого видано вказаний вище виконавчий документ зобов'язального/немайнового характеру, а тому державний виконавець був зобов'язаний вчиняти дії, в т.ч. і винесення постанов, у спосіб та порядок, що встановлюють виконання даної категорії справ, та які чітко регламентовано Розділом VIII Закону «виконання рішень немайнового характеру», зокрема ст. 63 Закону, яка визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Після накладення на боржника двох штрафів, та направлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, державний виконавець закінчує виконавче провадження. Дані обставини чітко встановлені ст.63, 75, п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому додатково до викладених у позові пояснень по суті заявленої вимоги, зазначив, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа. Накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання. Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Ухвалою суду від 18.03.2025 залучено до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державну судову адміністрацію України та запропоновано третій особі надати пояснення щодо позову у 10-ти денний строк з дня отримання копії цієї ухвали суду, разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються пояснення.
В судовому засідання позивач підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення з приводу предмету та підстав позову.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі та підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заяв та клопотань до суду не надав. Також третя особа пояснень щодо позову до суду не надала.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
10.03.2023 Одеським окружним адміністративним судом було ухвалено рішення у справі №420/14319/23, яким позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Одеського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково. Визнано протиправними дії Одеського апеляційного суду, пов'язані із нарахуванням та виплатою суддівської винагороди, в період з 01 січня 2021 року по 10 березня 2023 року, не у відповідності до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зобов'язано Одеський апеляційний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 28 лютого 2023 року (10 березня 2023 року), обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та виплатити з урахуванням раніше сплачених сум, з відрахуванням передбачених діючим законодавством обов'язкових платежів.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2023 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року змінено у мотивувальній частині з підстав, викладених у цій постанові. Резолютивну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року змінено шляхом викладення абзаців 2, 3 у наступній редакції: «Зобов'язати Одеський апеляційний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 05 липня 2023 року відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без застосування обмежень, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Одеського апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплат судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік» відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням раніше виплачених сум». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року залишено без змін.
06.11.2023 Одеським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи на виконання рішення у справі №420/14319/22, зокрема, і виконавчий лист про зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Одеського апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплат судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік» відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням раніше виплачених сум.
27.12.2023 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян О.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73679768 з виконання виконавчого листа №420/14319/22, виданого 06.11.2023 Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Одеського апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплат судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік» відповідно до ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням раніше виплачених сум.
15.03.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревою А.І. винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Державну судову адміністрацію України за невиконання рішення без поважних підстав у розмірі 5100 грн, яка мотивована зокрема тим, що 19.01.2024 державним виконавцем направлено вимогу, згідно якої Державну судову адміністрацію України зобов'язано надіслати до відділу документальне підтвердження про здійснене фінансування Одеського апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплат судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4, ст. 7 Закону "Про Державний бюджет України" на 2021 рік, 2022 та 2023 рік відповідно до ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням раніше виплачених сум. Листом від 06.02.2024 № 11-3689/24 Державною судовою адміністрацією України повідомлено відділ, що Одеському апеляційному суду 04.01.2024 затверджений коштрис на 2024 рік за програмою у сумі 23,8 тис.грн. 13.02.2024 державним виконавцем повторно направлено вимогу боржнику згідно якої Державну судову адміністрацію України зобов'язано надіслати до відділу розшифровку до кошторису на 2024 рік, який затверджений для Одеського апеляційного суду. На вимогу державного виконавця від 13.02.2024 Державною судовою адміністрацією України надіслано до відділу розрахунки, які обгрунтовують показники видатків бюджету, що включаються до проекту кошторису та є невід'ємною частиною кошторису та паспорта бюджетної програми на 2024 рік. Однак згідно вищевказаних документів, а саме розрахунків та кошторису, які надіслані до відділу Державною судовою адміністрацією України, відсутні відомості, щодо фінансування Одеського апеляційного суду, коштами які необхідні, для проведення виплат, а саме судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік" відповідно до ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням раніше виплачених сум.
21.10.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревою А.І. винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Державну судову адміністрацію України за невиконання рішення у розмірі 10200 грн, яка мотивована зокрема тим, що 19.09.2024 державним виконавцем направлено вимогу Державній судовій адміністрації України згідно якої останнього зобов'язано надати до відділу інформацію щодо виконання рішення суду. Листом від 19.10.2024 за №10-20192/24 Державна судова адміністрація України повідомила відділ про те, що листами від 30.04.2024 № 11-10400/24 та від 22.07.2024 № 11-1486 неодноразово зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України 2024 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів та установ системи правосуддя" на суми 1318,0 млн грн та 1 428,43 млн грн. Також у вищевказаному листі зазначено про те, що ДСА України листом від 11.10.2024 №11 19998/24 вкотре звернулась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету і пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на суму 1502,98 млн гривень. З огляду на те, що станом на 21.10.2024 боржником не здійснено жодних заходів направлених на виконання рішення суду, а відтак рішення суду залишається не виконаним боржником без поважних підстав, наявні підстави для застосування до боржника заходу примусового виконання у вигляді штрафу в сумі 10 200 грн.
Окрім того, 09.12.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревою А.І. підготовлена та надіслано до Головного управління Національної поліції у м. Києві подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення, вчинене посадовими (службовими) особами Державної судової адміністрації України щодо невиконання вимог виконавчого листа №420/14319/22, виданого 06.11.2023 Одеським окружним адміністративним судом.
12.02.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревою А.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої, в силу статті 63 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону, оскільки державним виконавцем вжито усіх заходів, передбачених законом, а рішення не може бути виконано без участі боржника.
Вважаючи постанову державного виконавця від 12.02.2025 про закінчення виконавчого провадження протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Умови і порядок виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб) та інших виконавчих документів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Засади виконавчого провадження визначені у ст. 2 Закону №1404-VIII, згідно якої такими є: верховенство права; обов'язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість, неупередженість та об'єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно зі статтею 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч.1,3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною 5, 6 ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до п.11 ч.1, ч.3 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Згідно ч.1-3 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частиною 1 ст. 40 Закону №1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ч.1 ст. 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Як встановлено судом, державним виконавцем в ході виконавчого провадження з метою забезпечення виконання виконавчого листа №420/14319/22, виданого 06.11.2023 Одеським окружним адміністративним судом про зобов'язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Одеського апеляційного суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплат судді Одеського апеляційного суду ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди за 2021-2023 роки, направлялися Державній судовій адміністрації України вимоги державного виконавця:
- від 19.01.2024 про надання документального підтвердження здійснення фінансування Одеського апеляційного суду для проведення виплат судді Заїкіну А.П., у відповідь на яку Державна судова адміністрація України листом від 06.02.2024 №11-3689/24 повідомила, що законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" затверджені видатки в розмірі 10,0 млн грн, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. Одеському апеляційному суду 04.01.2024 затверджений Кошторис на 2024 рік за Програмою у сумі 23,8 тис. грн, а також здійснено фінансування у сумі 4,0 тис. грн у відповідності до затвердженого плану асигнувань.
Із наданої копії кошторису Одеського апеляційного суду на 2024 рік вбачається, що розмір видатків на соціальне забезпечення складає 23800 грн.
- від 13.02.2024 про надіслання розшифровки до кошторису Одеського апеляційного суду на 2024 рік, у відповідь на яку надано розрахунки, які обгрунтовують показники видатків бюджету, що включаються до проекту кошторису та є невід'ємною частиною кошторису та паспорта бюджетної програми на 2024. Згідно вказаних розрахунків, розмір видатків на оплату рішень судів винесених на корить суддів та працівників апаратів судів складає 23800 грн.
Після винесення постанови від 15.03.2024 про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн, державним виконавцем також направлялися Державній судовій адміністрації України вимоги державного виконавця:
- від 17.06.2024, якою зобов'язано ДСАУ повідомити чи здійснено фінансування Одеського апеляційного суду для проведення виплат судді Заїкіну А.П. та надати докази на здійснення такого фінансування, у відповідь на яку Державна судова адміністрація України листом від 04.07.2024 №11-13790/24 повідомила, що кошторисом на 2023 рік Одеському апеляційному суду були затвердженні асигнуванняна суму 5,3 тис грн та протягом року були внесені зміни до кошторису. Виконання рішення судів на користь суддів і працівників апаратів судів здійснюється на загальних підставах в порядку черговості надходження виконавчих листів до органів Казначейства без надання переваги жодному із стягувачів.
Із наданої копії кошторису Одеського апеляційного суду на 2023 рік вбачається, що розмір видатків на соціальне забезпечення складає 5300 грн.
- від 19.09.2024, якою повторно зобов'язано ДСАУ повідомити чи здійснено фінансування Одеського апеляційного суду для проведення виплат судді ОСОБА_1 та надати докази на здійснення такого фінансування, у відповідь на яку Державна судова адміністрація України листом від 04.07.2024 №11-13790/24 додатково до раніше повідомлених відомостей повідомила, що ДСА України листами від 30.04.2024 №11-10400/24, від 22.07.2024 №11-148622 та від 11.10.2024 №11-19998/24 зверталась до Комітету Верховно Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень суді на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на суми 1 318,0 млн грн, 1 428, 43 млн грн та 1 502,98 млн грн відповідно. Однак Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
Після винесення постанови від 21.10.2024 про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200 грн та направлення повідомлення про кримінальне правопорушення від 09.12.2024 до головного управління Національної поліції у м. Києві, державним виконавцем була винесена оскаржувана постанова від 12.02.2025 про закінчення виконавчого провадження.
У відзиві на позовну заяву та в усних пояснення представник відповідача стверджує, що державний виконавець вжив усіх заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», за результатами яких прийняв обґрунтовану й законну постанову про закінчення виконавчого провадження.
Проте, суд не погоджується із такими твердженнями та зазначає, що відповідно до приписів статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Засадами виконавчого провадження, визначеними ст.2 Закону України «Про виконавче провадження», є верховенство права та обов'язковість виконання рішень.
Суд зауважує, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень, в тому числі і ті, що передбачені ст. 18 вказаного закону.
Проте, на думку суду державним виконавцем не вжито усіх вичерпних заходів з метою виконання рішення суду. Зокрема, державним виконавцем не з'ясовано, чи виконана постанова П'ятого апеляційного суду в частині нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 05.07.2023 з метою визначення суми коштів, фінансування якої слід забезпечити Державною судовою адміністрацією України в ході виконання виконавчого листа, що перебуває у його виконавчому провадженні.
Також, закінчивши виконавче провадження державний виконавець не врахував те, що кошторис Одеського апеляційного суду затверджується ДСА України щорічно та кошти на виплату суддівської винагороди позивачу можуть бути передбачені у наступних періодах. Проте, державний виконавець закінчив виконавче провадження, чим виключив подальше примусове виконання рішення суду в цій частині.
При цьому, суд зауважує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.10.2023 у справі №420/1511/23, на яку доречно посилається позивач у своїх заявах по суті справи, відповідно до якої накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Нормами Закону України «Про виконавче провадження» передбачено послідовність дій державного виконавця у процедурі примусового виконання виконавчого документа. Водночас лише дотримання державним виконавцем процедури послідовності таких дій не достатньо для винесення органом ДВС постанови про закінчення виконавчого провадження за пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання судового рішення боржником, оскільки це суперечить принципу ефективності у процедурі виконавчого провадження. Виконавче провадження не може бути закінчене лише з підстав дотримання державним виконавцем черговості дій у процедурі примусового виконання судового рішення, визначеної Законом України «Про виконавче провадження».
За результатами дослідження матеріалів виконавчого провадження суд дійшов висновку, що вчинені державним виконавцем перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину не є достатніми заходами для виконання судового рішення. Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 40 Закону №1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову. Відтак, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження стягувач позбавлений права повторного подання виконавчого документу для примусового виконання, в результаті чого виконання такого рішення буде можливим лише в добровільному порядку та рішення може залишитися невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Також у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів вжиття усіх можливих та достатніх заходів для виконання судового рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Таким чином, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірності прийняття оскаржуваної постанови та неможливості вжиття інших заходів для забезпечення виконання рішення суду. Усі обгрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови спростовуються викладеним вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, скільки судом прийнято рішення про задоволення вимог позивача, суд вважає за доцільне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого за подання цього позову судового збору у сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.242-246, 295 КАС України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №73679768, винесену 12 лютого 2025 року Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревою А.І.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, адреса: вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001.
Третя особа: Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, адреса: вул. Липська, 18/5 м. Київ, 01001.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА