14 квітня 2025 року Справа № 280/810/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відповідь ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.01.2025 року № 157/10 в частині відмови у внесенні змін до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі ч. 6 п.п.6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відповідні відомості до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі ч. 6 п.п.6 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Харьковим В.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 31.01.2025 серія АР №1192597.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на 25.03.2024 позивача було виключено з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), у зв'язку з тим, що його було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Однак, оновивши власні військово-облікові дані, позивач дізнався, що перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Звернувшись до відповідача із заявою про внесення змін до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивачу було відмовлено та повідомлено, що відповідно до внесених змін до чинного законодавства позивач має статус військовозобов'язаного, у зв'язку з чим відсутні підстави для виключення його з військового обліку. Позивач вважає, що відсутні законодавці підстави для зміну статусу позивача на військовозобов'язаного, оскільки раніше він вже отримав інший статус. Просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
10.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 27.06.2018 військовозобов'язаний ОСОБА_1 був взятий на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 . 25.03.2024 позивач був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі пункту 6 частини 5 статті 37 Закону №2232-XII у зв'язку з тим, що його було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. 18.05.2024 до статті 37 Закону № 2232-ХІІ були внесені зміни, за якими на теперішній час відсутня підстава для виключення з військового обліку осіб засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. 29.11.2024 після набрання чинності змінами до Закону №2232-XII позивача поновлено на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не допущено протиправних дій щодо взяття позивача на військовий облік на підставі статті 37 Закону № 2232-ХІІ. Просить у задоволенні позову відмовити.
12.02.2025 представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивач погоджується з висновком відповідача про те, що внаслідок змін у законодавстві які вступили в силу 18.05.2024, відсутня підстава для виключення з військового обліку осіб, засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, адже з 18.05.2024 така підстава дійсно відсутня, як і фактично відсутня підстава для взяття на військовий облік вже раніше виключеної особи, якою є позивач. Також, позивач зазначає, що не просив виключити його з військового обліку наразі, адже вбачає дану дію вже вчиненою, останній просив привести до відповідності відомості, наявні щодо нього у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що не було здійснено відповідачем. Крім того, позивач зазначає, що у ст. 37 Закону 2232-ХІІ, серед категорій громадян, які можуть бути взяті на військовий облік, відсутнє зазначення щодо осіб, виключених з військового обліку, й зважаючи на те, що згадана стаття розширеному тлумаченню не підлягає, вважає дії відповідача щодо взяття позивача на військовий облік протиправними. Просить задовольнити позов.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
27.06.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був взятий на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2021 у справі №335/13817/19, позивача визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ухвали Запорізького апеляційного суду від 22.11.2022 у справі №335/13817/19, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2021 щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України, змінено в частині призначеного покарання. Призначено ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на 3 роки. Звільнено ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
25.03.2024 ОСОБА_1 було виключено з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, у зв'язку з тим, що його було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Зазначене підтверджується записом в тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 04.07.2018.
За даними військово-облікового документа, сформованого із застосуванням системи «Резерв+», станом на 15.12.2024, ОСОБА_1 перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 як військовозобов'язаний.
06.01.2025 позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про внесення змін до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо його виключення з військового обліку у порядку та строки, визначенні чинним законодавством.
Центральний ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 16.01.2025 № 311/ІО повідомив, що 18.05.2024 до частини 6 ст. 37 Закону 2232-ХІІ були внесені зміни, за якими на теперішній час відсутня підстава для виключення з військового обліку осіб, засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. На підставі вищевикладеного, у зв'язку із внесенням вищевказаних змін до діючого законодавства, громадянина ОСОБА_1 29.11.2024 було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отже, на теперішній час, відсутні підстави для задоволення заяви позивача від 06.01.2025.
Вважаючи протиправною відповідь відповідача в частині відмови у внесенні змін до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.
Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-ХІІ (в редакції від 05.01.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч.2,4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.5 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Порядок №1487, в редакції від 01.01.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).
Згідно п.22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ.
Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону №2232-ХІІ.
Пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції, що була чинною до 18.05.2024, встановлено, що, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які зокрема: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ).
Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ, у редакції, чинній з 18.05.2024 та на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою від 06.01.2025, ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ не містила такої підстав для виключення з військового обліку осіб, раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Окрім того, згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції від 01.01.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
- особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України “Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
З огляду на наведені вище положення Закону №2232-ХІІ та Порядку №560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, зобов'язані перебувати на військовому обліку та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.
Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997 зазначив, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).
Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).
Суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що повторне взяття на військовий облік на підставі нових законів є обмеженням його конституційних прав і свобод, оскільки позивач не наводить посилання на конкретне, передбачене Конституцією України право та/або свободу, яке б було обмежено внаслідок взяття позивача на військовий облік у зв'язку із необхідністю виконання конституційного обов'язку позивача, як громадянина України, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який встановлено статтею 65 Конституції України.
Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його існуючих конституційних прав і свобод.
У спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки такі виникли після 18.05.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.
Також, у позовній заяві позивачем не наведено обґрунтованих аргументів, які б дозволяли стверджувати, що виключення з військового обліку особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, може вважатися саме правом особи, що не може бути скасоване або змінене.
Отже, оскільки у даній справі в межах спірних правовідносин не встановлено протиправних дій/бездіяльності або рішень відповідача, які б порушували права позивача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 14.04.2025.
Суддя М.О. Семененко