14 квітня 2025 року м. Ужгород№ 260/8541/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи" від 19.11.2024 року (мобілізаційне розпорядження) в частині вважати призваним на військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
2. Визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації та направлення (переміщення) ОСОБА_1 для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 .
В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно довідки № 1219 від 12.09.2022 року до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ЛАВ № 791941, виданою Ужгородською районною МСЕК Закарпатського обласного департаменту охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації, батько позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 є інвалідом другої групи: причина інвалідності - загальне захворювання: інвалідність встановлена довічно без терміну переогляду. Факт споріднення з батьком ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15.11.1985 року.
Відповідно до висновку № 184/2 від 20.09.2022 року Комунального некомерційного підприємства “Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджено наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно довідки ЛKK № 40/3 від 04.02.2024 року Комунального некомерційного підприємства “Чопський центр первинної медико санітарної допомоги» Чопської міської ради ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , інвалід II групи потребує постійного стороннього догляду.
Відтак, ОСОБА_1 документально було підтверджено факт необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю II групи, внаслідок чого суб'єктом владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_2 було оформлено відстрочку від призову на військову службу у відповідності до вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не зважаючи на це, ОСОБА_1 , був призваний на військову службу по мобілізації та направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Вважаючи мобілізацію позивача за наявності відстрочки протиправною, останній звернувся до суду із даним позовом за захистом порушених прав.
Ухвалою судді від 24.12.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Одночасно, вказаною ухвалою витребувано у ОСОБА_1 довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання відстрочки від призову на військову службу у відповідності до вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та встановлено строк для подання відповідних доказів в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали.
07.01.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, представник ІНФОРМАЦІЯ_4 заперечує проти задоволення позовних вимог.
Зазначає, що згідно з документами які надані позивачем до позовної заяви, а саме довідки ЛКК 40/3 від 04.02.2024 року ОСОБА_2 (батько позивача) - за станом здоров'я потребує стороннього догляду, тобто даний документ ніяк не підтверджує необхідність постійного догляду як цього вимагає законодавство. Також зазначає, що законодавство вимагає надання саме висновку ЛКК закладу охорони здоров'я щодо необхідності постійного догляду, а не довідку яку позивач надав до матеріалів справи.
Відповідач наголошує, що у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб'єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.
Більше того, зазначає про недостовірність тверджень позивача щодо оформлення ІНФОРМАЦІЯ_2 йому відстрочки від призову на військову службу у відповідності до вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, згідно положень Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, у разі позитивного рішення про надання відстрочки, військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують наявність у позивача довідки про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період чи будь-якого іншого документа, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджує надання такої відстрочки.
Ухвалою суду від 21.01.2025 року повторно витребувано у позивача докази про надання йому відстрочки від призову на військову службу.
30.01.2025 року до суду надійшла заява представника позивача на виконання вимог ухвали суду, згідно якої, на момент виникнення спірних правовідносин, чинне законодавство не передбачало видачу довідки про відстрочку від призову під час мобілізації, і у разі надання такої відстрочки, проставляється відповідна відмітка у військовому квитку.
Враховуючи наявність у позивача права на відстрочку від призову під час мобілізації у виді службової відмітки у його військовому квитку, а також неврегульованості питання видачі довідки про відстрочку від призову під час мобілізації, представником повторно надано копію сторінок військового квитка.
При цьому зазначено, що документи не можуть бути належним чином завірені у зв'язку з вилученням військового квитка позивача службовими особами відповідача 2, а саме військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 05.02.2025 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену на відповідність оригіналу копію військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 .
У зв'язку з невиконанням вимог ухвали в частині надання витребуваних доказів, ухвалою від 17.02.2025 року судом було застосовано до Військової частини НОМЕР_1 заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою суду від 17.02.2025 року повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену на відповідність оригіналу копію військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 .
19.02.2025 року до суду представником в/ч НОМЕР_1 направлено копію військового квитка ОСОБА_1 , а саме, його сторінки з 1 по 6, натомість, відомості про наявність у позивача відстрочки містяться на ст. 26 такого.
Ухвалою суду від 04.03.2025 року витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_5 рішення (довідку, наказ, тощо) про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу у відповідності до вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
13.03.2025 року до суду надійшли витребувані докази. Так, на виконання ухвали суду ІНФОРМАЦІЯ_6 надав витяг з списку військовозобов'язаних, документи на яких були представлені на перевірку до групи контролю ІНФОРМАЦІЯ_7 (бронювання/навчання/стан здоров'я/інші причини) з ІНФОРМАЦІЯ_8 04.03.2024 року де за позицією 68 міститься інформація про погодження військовозобов'язаному ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_9 надав пояснення щодо вказаних обставин, які є предметом дослідження суду, зокрема:
29.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 з заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції станом на момент подання): зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
Постійний догляд здійснювався за батьком позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є інвалідом другої групи: причина інвалідності - загальне захворювання: інвалідність встановлена довічно без терміну переогляду. Факт споріднення з батьком ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15.11.1985 року.
Після погодження 04.03.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_10 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , інформація про вказану відстрочку була внесена 11.03.2024 року до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з зазначенням строку дії відстрочки з 04.03.2024 року по 04.09.2024 року та проставленням про це відповідної відмітки в військово-обліковому документі.
За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів 27.09.2024 року інформація про дію раніше наданої відстрочки було видалено.
ОСОБА_1 ні після 19.05.2024 року, ні після 04.09.2024 року відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з постійного догляду за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в ІНФОРМАЦІЯ_12 не оформлював, відповідних документів про наявність у нього права на відстрочку не подавав.
07.04.2025 року до суду надійшла заява представника позивача на спростування тверджень ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо неподання позивачем документів про надання йому відстрочки.
Ухвалою суду від 14.03.2025 року скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області 12.01.2001 року (а.с.11-13).
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.11.2024 року № 1023 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 (а.с.37).
В подальшому, згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 20.11.2024 року № 339, позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с.18 відмітка у військовому квитку серії НОМЕР_3 ).
При цьому, як слідує з матеріалів справи, згідно довідки № 1219 від 12.09.2022 року до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ЛАВ № 791941, виданою Ужгородською районною МСЕК Закарпатського обласного департаменту охорони здоров'я Закарпатської обласної державної адміністрації, батько позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 є інвалідом другої групи: причина інвалідності - загальне захворювання: інвалідність встановлена довічно без терміну переогляду (а.с.27). Факт споріднення з батьком ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15.11.1985 року (а.с.15).
Відповідно до висновку № 184/2 від 20.09.2022 року Комунального некомерційного підприємства “Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджено наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (а.с.21).
Згідно довідки ЛKK № 40/3 від 04.02.2024 року Комунального некомерційного підприємства “Чопський центр первинної медико санітарної допомоги» Чопської міської ради ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , інвалід II групи потребує постійного стороннього догляду (а.с.22).
Із записів військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 вбачається про наявність у позивача відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, в редакції Закону від 04.12.2022 року) у зв'язку з постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, станом на 20.12.2022 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.20).
Також, позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII (в редакції Закону від 30.06.2023 року) у зв'язку з постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду, станом на 04.03.2024 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.20).
Позивач вважаючи дії щодо його призову протиправними та як наслідок маючи право на виключення зі списків особового складу, в зв'язку з наявністю відстрочки від призову звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. ч. 1, 2 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За нормами ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Так, зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Цей порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; порядок оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів; процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Військовозобов'язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі - Порядок № 560) призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зокрема, згідно відомостей військового квитка позивача, 19.11.2024 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_13 останнього визнано придатним до військової служби та вручено мобілізаційне розпорядження.
З огляду на вищезазначене, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.11.2024 року № 1023 солдат ОСОБА_1 призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .
Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є інвалідом другої групи.
Таким чином, посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначена обставина належним чином не перевірена та не з'ясована, що призвело до порушення низки нормативно-правових актів, законів та свідчить про грубе порушення конституційних прав ОСОБА_1 .
В контексті наведеного, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ визначено підстави та осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Частиною 7 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.23 Закону №3543-ХІІ (в редакції станом на момент призову позивача на військову службу) призову на військову службу під час мобілізації, не підлягають особи, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду.
У цій справі позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що під час мобілізації він мав право на відстрочку відповідно до п.9 ч.1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, відповідно не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зазначає, що відповідно до п.8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення № 154) завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до абз.9 пункту 11 Положення, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
З наведеного слід дійти висновку, що обов'язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому, відповідач мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочку від призову за мобілізацією.
Більше того, як встановлено судом в ході розгляду справ, 06.09.2024 року позивачем було направлено на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ (а.с.116-118).
В контексті наведеного, оскільки відповідач 1 є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, саме на нього покладено обов'язок щодо прийняття рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час.
Так, з 18.05.2024 року змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, адже були внесені зміни до ст. 23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок №560, який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до п.п.56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п.58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п.59 Порядку №560).
Відповідно до п.60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
При цьому, як станом на момент мобілізації позивача так і станом на момент ухвалення рішення у даній справі, докази розгляду заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відсутні.
В той же час, на переконання суду, позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання обов'язків посадовими особами відповідача 1, визначених Порядком № 560, в частині перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
Відтак, щодо заявлених вимог про скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.11.2024 року № 1023 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а також зобов'язання в/ч НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби, суд зазначає, що в даному випадку, з огляду на очевидну незаконність оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії, який хоч і вичерпує дію фактом виконання, його скасування не порушить стабільності публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, а навпаки вказуватиме на неприпустимість допущення неправомірних дій центром комплектування при мобілізації військовозобов'язаних осіб, які мають право на відстрочку від призову.
З урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку про те, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.11.2024 року № 1023, є протиправним та підлягає скасуванню.
У контексті встановлених обставин справи, інші аргументи учасників справи не мають вирішального впливу на висновки суду про протиправність оскарженого наказу.
Суд критично ставиться до того, що оскільки позивач після призову на військову службу під час мобілізації набув статусу військовослужбовця, а оскаржувані накази є актами одноразового застосування, які станом на час вирішення справи вичерпали свою дію внаслідок призову позивача на військову службу по мобілізації, тому їх скасування не має наслідком звільнення позивача з військової служби.
Відповідач 1, в порушення вимог законодавства, призиваючи позивача, не врахував наявність у останнього права на відстрочку.
Натомість відповідачем 1 було проігноровано право позивача на відстрочку, що в свою чергу призвело до протиправного призову позивача на військову службу. Таким чином суд, у разі скасування наказу про призов на військову службу, скасовує причину за якою позивач набув статусу військовослужбовця.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання в/ч НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , суд зазначає, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов на військову службу під час мобілізації від 19.11.2024 року № 1023.
Так, включенню особи до списку особового складу військової частини завжди передує процедура мобілізації особи та видача наказу про мобілізацію. Єдиним виключенням з цього є укладення особою контракту на проходження військової служби.
А відтак, існує прямий зв'язок між наказом про мобілізацію та наказом командира військової частини до списків особового складу, оскільки військові частини не уповноважені вчиняти дії щодо мобілізації осіб та видавати накази про мобілізацію.
Без видачі наказу про мобілізацію позивача командир військової частини НОМЕР_1 не міг видати наказу про зарахування позивача до особового складу військової частини.
Відтак, зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є похідним від наказу про мобілізацію, а отже такі дії також порушують права позивача, а тому, за наведених обставин, слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ухвалити рішення про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд керується також ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Щодо ефективного способу захисту.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Отже, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що ефективним захистом порушеного права позивача є визнання протиправними та скасування всіх рішень, прийнятих за наслідками порушення процедури призову позивача на військову службу.
На підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.11.2024 року № 1023 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 з 19.11.2024 року ОСОБА_1 .
3. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2024 року № 339 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини.
4. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.
5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
СуддяС.І. Рейті