про залишення заяви без розгляду
14 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 260/886/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (вул. Івана Коршинського, буд. 12А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 37809328), Державного підприємства «Документ» (вул. Довнар-Запольського, буд. 8, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 32735236) про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії, -
Адвокат Гнатик Наталія Ігорівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі - відповідач 1), Державного підприємства «Документ» (далі - відповідач 2), яким просить суд:
1. Визнати бездіяльність Головного управління державної міграційної служби України в Закарпатській області щодо нездійснення передачі до ДП «Документ» паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 03 червня 2024 року, орган, що видав: 2129, оформленого на ім'я ОСОБА_1 , протиправною.
2. Зобов'язати Головне управління державної міграційної служби України в Закарпатській області здійснити передачу до Державне підприємство «Документ» паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 03 червня 2024 року, орган, що видав: 2129, оформленого на ім'я ОСОБА_1 , з урахуванням норм та положень Порядку 678, які діяли на момент виникнення правовідносин.
3. Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Документ» щодо нездійснення доставки до відокремленого підрозділу ДП «Документ» - у Федеративній Республіці Німеччині, який розташований в місті Берліні, паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 03 червня 2024 року, орган, що видав: 2129, оформленого на ім'я ОСОБА_1 .
4. Зобов'язати Державне підприємство «Документ» здійснити доставку паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 03 червня 2024 року, орган, що видав: 2129, оформленого на ім'я ОСОБА_1 , разом з копіями заяви, заяви-анкети та актом-приймання передачі (у 2 примірниках) до відокремленого підрозділу ДП «Документ» - закордонної філії Федеративній Республіці Німеччині, що розташоване в місті Берліні.
5. Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Документ» в особі відокремленого підрозділу - філії у Федеративній Республіці Німеччині, що розташована в місті Берліні, щодо нездійснення видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 03 червня 2024 року, орган, що видав: 2129 в порядку та на підставі законодавства України, яке було чинне на момент звернення з заявою про його оформлення - 22 квітня 2024 року, тобто без пред'явлення будь-яких військово-облікових документів.
6. Зобов'язати Державне підприємство «Документ» в особі відокремленого підрозділу - філії у Федеративній Республіці Німеччині, що розташована в місті Берліні, видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 03 червня 2024 року, орган, що видав: 2129 в порядку та на підставі законодавства України, яке було чинне на момент звернення з заявою про його оформлення - 22 квітня 2024 року, тобто без пред'явлення будь-яких військово-облікових документів.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Державного підприємства «Документ» про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії.
10 квітня 2025 року представником позивача до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній адміністративній справі, в якій просять про стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДП «Документ», на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірові 15 000,00 грн.
14 квітня 2025 року до суду надійшли заперечення представника відповідача -3 проти задоволення заяви представника позивача, в яких зазначає, що представником позивача не подано заяви, яка б давала ухвалення додаткового рішення з розподілу судових витрат на правничу допомогу. Вказує, що недотриманням положень ч.7 ст.139 КАС України в частині належного та своєчасного звернення із заявою про стягнення витрат на правову допомогу є наслідком залишення її без розгляду.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Разом з тим, за приписами частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Застосовуючи зазначені висновки до правовідносин, що виникли у цій справі, суд зазначає, що згідно з матеріалами справи, заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження не були подані до суду в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.
Як було зазначено вище відповідно до позиції об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Разом з тим, судом встановлено, що 10 лютого 2025 року до суду надійшла позовна заява, підписана адвокатом Гнатик Н.І., в якій остання не порушила питання щодо розподілу судових витрат. В позовній заяві зазначено, що в зв'язку з розглядом справи позивачем понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 968,80 грн.
Водночас заяву про відшкодування судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн та докази які, на думку представника позивача, їх підтверджують, останній висловив і подав до суду 10 квітня 2025 року, після того, як судом ухвалено рішення у справі.
Суд зазначає, що ініціювати питання про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
Відтак, судом встановлено про недотримання позивачем положень частини сьомої статті 139 КАС України в частині належного та своєчасного звернення із заявою про стягнення витрат на правову допомогу та, як наслідок, наявність правових підстав для залишення її без розгляду.
При розгляді заяви представника позивача, судом враховано правову позицію Верховного Суду у постанові від 20 березня 2024 року у справі №600/752/22-а.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 241, 248, 252, 256, 294 КАС України, суд
Заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Державного підприємства «Документ» про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Я. М. Калинич