про залишення позовної заяви без руху
11 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/9947/25
категорія 112010201
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та не виплати йому доплати до пенсії згідно з постановою Кабінет Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області додатково до існуючого розміру пенсії нарахувати та виплачувати йому з 01 липня 2021 року щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб".
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 зазначив, що він, як учасник бойових дій, на підставі пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору. В підтвердження наявності у нього відповідного статусу позивач долучив до позовної заяви копію свого посвідчення учасника бойових дій.
Перевіряючи наявність законодавчо визначених підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір".
Статтями 1, 2 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" №28249/95).
Статтею 5 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" передбачені пільги щодо сплати судового збору.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно з статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений в статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
При цьому, частиною 2 статті 22 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" в сукупності з частиною 2 статті 22 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, які стосуються пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №240/934/20.
Отже, сама по собі наявність у особи статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору в усіх категоріях спорів.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" суд має врахувати предмет та підстави позову, а також перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).
Також суд звертає увагу, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення, зокрема, і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Однак, в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі №567/79/23 Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 та резюмувала, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі №9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Таким чином, наразі позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI залишається усталеною та незмінною.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів. Для звільнення від сплати судового збору порушені права мають бути нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються захисту його права на належне пенсійне забезпечення та не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист як учасника бойових дій.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що судовий збір за подачу даного позову до суду має бути сплачений позивачем на загальних підставах.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у становить 3028,00 гривень.
Таким чином, розмір судового збору, який позивач повинен сплатити за звернення з даним позовом до суду становить 1211,20 гривень (3028,00 грн. * 0,4 * 1 = 1211,20 грн - прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць, встановлений на 01 січня 2025 року; 0,4 - ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позову немайнового характеру; 1 - кількість заявлених позивачем вимог немайнового характеру).
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Перевіривши дотримання позивачем процесуальних строків на звернення з даним позовом до суду, суд встановив наступне.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом спірних правовідносин є припинення з 01.07.2021 виплати йому щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Суд наголошує, що спірна доплата до пенсії в розмірі 2000,00 гривень виплачується особі разом із пенсією за поточний період, а відтак вона є щомісячним періодичним платежем, її розмір в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Відтак, у місяць припинення виплати спірної щомісячної доплати в розмірі 2000,00 гривень позивач дізнався про порушення відповідачем його права на отримання вказаної доплати, а тому з цього моменту для нього розпочався відлік шестимісячного процесуального строку на звернення до суду.
Про застосування шестимісячного процесуального строку на звернення до суду у правовідносинах щодо захисту права на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", також зазначено в постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року у справі №560/13315/22, від 09 червня 2023 року у справі №560/51/23, від 14 червня 2023 року у справі №560/1915/23, від 16 червня 2023 року у справі № 560/252/23, від 21 червня 2023 року у справі №560/1679/23 та від 22 червня 2023 року у справі № 560/3979/23.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а зазначив, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Таким чином, правовідносини з приводу яких позивач звернулась до суду виникли 01.07.2021, водночас даний позов позивач подав 02.04.2025.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено передбачений статтею 122 КАС України шестимісячний строк на звернення з даним позовом до суду в частині позовних вимог, які стосуються виплати йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн за період з 01.07.2021 по 01.10.2024.
Відповідно до вимог частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
В порушення вимог частини шостої статті 161 КАС України позивач не надав до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду в частині позовних вимог, які заявлені за період з 01.07.2021 по 01.10.2024.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.01.2025 №1143-30906/Я-02/8-0600/25 виплата спірної щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн здійснювалась позивачу до 01.12.2024.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановити йому строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду:
- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн за період з 01.07.2021 по 01.10.2024;
- доказу (оригіналу квитанції) сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору:
Отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37976485
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA048999980313181206084006797
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *;101; РНОКПП позивача; Судовий збір, за позовом ПІБ позивач, Житомирський окружний адміністративний суд.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович