СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/16508/24
пр. № 2/759/662/25
14 квітня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Позиції сторін
Стислий зміст позовної заяви та її обґрунтування
09 серпня 2024 року до Святошинського районного суду міста Києвазасобами поштового зв'язку надійшла позовна заява Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі - Товариство), подана ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 81 848,05 грн.
Позов обґрунтований тим, що:
- 20 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (далі - Анкета-заява);
- на підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 70 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок;
- свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 порушив, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 81 848,05 гривень, з яких:
81 848,05 гривень - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту);
0,00 гривень - заборгованість за пенею;
0,00 гривень - заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
Стислий зміст відзиву на позовну заяву та його обґрунтування
04 вересня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, адвокатом Кушніром Ю.П.
У відзиві представник відповідача зазначив, що відповідач підписав Анкету-заяву, а документів про отримання кредиту він не підписував ні особисто, ні електронним підписом, а, отже, зобов'язання перед позивачем він має лише в частині повернення тіла кредиту без відсотків. Окрім того, в Анкеті-заяві не передбачено строку повернення кредиту.
В обґрунтування заперечень послався на постанову Великої Палати Верховного Суду в справі № 342/180/17-ц від 03.07.2019.
З урахуванням наведеного ОСОБА_1 визнав позов частково, на суму заборгованості за тілом кредиту в сумі 70 000,00 гривень.
Стислий зміст відповіді на відзив
06 вересня 2024 на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив, подана представником Товариства ОСОБА_2 .
У відповіді на відзив представник Товариства акцентував, що:
- підписавши Анкету-заяву ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту;
- розмір заборгованості ОСОБА_1 підтверджується випискою з його банківського рахунка;
- заборгованість за тілом кредиту становить 81 848,05 гривень і складається з використаного ОСОБА_1 кредитного ліміту в сумі 70 000,00 гривень та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить (мінус) 11 848,05 гривень;
- право включати до заборгованості за тілом кредиту суму овердрафту передбачено Умовами і правилами;
- урахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 є неможливим, позаяк правовідносини у цій справі не є тотожними із цією справою.
06 вересня 2024 року примірник відповіді на відзив надійшов на адресу суду засобами поштового зв'язку.
ІІ. Процесуальні дії суду
19 серпня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
23.08.2024 ОСОБА_1 отримав копію ухвали від 19.08.2024 та копію позовної заяви з додатками, що підтверджується розписками (а.с. 50, 51).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з розглядом справи без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
ІІІ. Обставини, які встановив суд
20 жовтня 2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву (а.с. 17).
В Анкеті-заяві ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку відповідно до умов договору.
Підписанням Анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив, що:
- ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг (далі - Умови і правила), Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір) (пункт 2);
- ознайомлений з Умовами і правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники в мобільному додатку. Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту (пункт 3);
- просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (в тому числі його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення укладеного електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором; визнає, що удосконалений електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях; всі наступні правочини будуть вчинятися ним або Банком з використанням електронного підпису (пункт 6);
- Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку (пункт 9).
До позовної заяви Товариство долучило витяг з Умов і правил, затверджених протоколом правління АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № 46 від 24.11.2021, що набрали чинності з 27.11.2021 (а.с. 18-32), паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с. 33-35), таблицю обчислення загальної вартості кредиту споживача (а.с. 35, зворот).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 20.10.2019, складеним Товариством, станом на 26.05.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 81 848,05 гривень, з яких: 81 848,05 - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 0,00 гривень - заборгованість за відсотками; 0,00 гривень - заборгованість за пенею; 0,00 гривень - заборгованість за порушення грошового зобов'язання (а.с. 8-16).
Згідно з випискою про рух коштів по картці від 05.09.2024 (рахунок № НОМЕР_1 ) за період з 20.10.2019 до 26.05.2024 заборгованість ОСОБА_4 становить 81 848,05 гривень, баланс на початок періоду 10 000,00 гривень, баланс на кінець періоду -11 848,05 гривень, сума витрат за період 311 233,33 гривень, сума зарахувань за період 229 385,28 гривень (а.с. 113-129).
Відповідно до довідки про наявність рахунку, виданої Товариством 05.09.2024, ОСОБА_1 має відкритий рахунок у Товаристві № НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 ) (а.с. 80).
Згідно з довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту, виданою Товариством 05.09.2024, розмір кредитного ліміту для ОСОБА_1 з 08.01.2022 становить 70 000,00 гривень (а.с. 81).
ІV. Мотиви суду
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 4 ЦПК України).
Одним зі способів захисту цивільних прав, згідно із п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 756/1384/20).
Між сторонами у справі виникли правовідносини щодо виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Правова природа договору приєднання полягає у тому, що, як правило, його умови розроблює підприємець (в даному випадку банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У разі, якщо в заяві позичальника не зазначена процентна ставка, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України. За змістом цієї норми договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, кредитор міг додати до позовної заяви Умови про надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, надані банком Умови про надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19), у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 (провадження № 61-2498св22).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на час підписання Анкети-заяви) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України (у редакції, чинній на час підписання Анкети-заяви) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VII від 15.11.2016 договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" (у редакції, чинній на час підписання Анкети-заяви) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15-ц Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Особові рахунки та виписки з них обов'язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками позичальника можуть бути належними і допустимими доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
У постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 464/3214/16 Верховний Суд виснував, що по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, зокрема, позикодавцем, з метою визначення суми боргу з урахуванням умов договору, періоду користування кредитними коштами тощо, з яким суд може погодитись або ж навести свій розрахунок, виконуючи обов'язок щодо визначення належної до стягнення суми заборгованості.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У постанові від 30 листопада 2022 року в справі № 334/3056/15 Верховний Суд зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша статті 206 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
V. Оцінка суду
У справі, що розглядається, в Анкеті-заяві ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку, відповідно до умов договору. При цьому строки здійснення періодичних платежів та процентна ставка не встановлені, а також відсутні умови договору про відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором Товариство надало розрахунок заборгованості за договором станом на 26.05.2024 та виписку про рух коштів по картці від 05.09.2024 за період з 20.10.2019 до 26.05.2024.
Поданий Товариством розрахунок суд відхиляє, адже він не є належним доказом наявності боргу за кредитним договором.
Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення дій одної сторони (банку). Також він є внутрішнім документом Товариства та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти відповідачеві, на який строк, правильність нарахування відсотків, а також, за відсутності належних та допустимих доказів, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Водночас виписку про рух коштів по картці відповідача суд приймає як доказ кредитної заборгованості, адже вона підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені відповідачем протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Однак розмір заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту в сумі 81 848,05 гривень суд визнає недоведеним.
Товариство зазначає, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що останній висловив свою згоду з вищевказаними документами шляхом застосування удосконаленого електронного підпису.
Проте, підписання ОСОБА_1 зазначених документів шляхом використання електронного підпису Товариство належними та допустимими доказами не довело. У матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, їх підписання відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відтак відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем та долученими до позову в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами і правилами.
Будь-яких доказів, які підтверджували б, що ОСОБА_1 був ознайомлений саме з цими Умовами і правилами позивач не надав.
Більш того, додані позивачем до позовної заяви Умови і правила затверджені 24 листопада 2021 року, набрали чинності 27 листопада 2021 року, тоді як Анкета-заява підписана ОСОБА_1 20 жовтня 2019 року.
З огляду на викладене, стягнення комісій за переказ і зняття грошових коштів, а також списання Товариством внесених на погашення відповідачем коштів у рахунок погашення відсотків за користування кредитом замість їх зарахування на погашення тіла кредиту, є неправомірним.
З наведених мотивів суд також відхиляє аргументи Товариства про формування заборгованості за рахунок овердрафту.
Вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, а так само інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, позивач не пред'явив.
Доводи Товариства про неможливість застосування в цій справі постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 суд оцінює критично.
Як зазначив суд вище, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У правовій доктрині правовідносини, зазвичай, розуміються як різновид передбачених юридичними нормами чи зумовлених принципами права ідеологічних суспільних відносин, що встановлюються між суб'єктами права щодо об'єктів права на підставі юридичних фактів і виражаються у взаємних правах і обов'язках цих суб'єктів. Тобто, до складу правовідносин включають їх суб'єктів, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів.
Якщо подібність правовідносин установлюється за усіма вказаними критеріями, такі правовідносини є тотожними.
Проте системне тлумачення ч. 4 ст. 263 ЦПК України свідчить, що процесуальний закон не вимагає встановлення тотожності правовідносин при врахуванні судами правових висновків Верховного Суду. Достатньо констатувати їх подібність.
При цьому основним критерієм, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є змістовний (права й обов'язки суб'єктів правовідносин).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з укладенням юридичною особою (банком, кредитодавцем) та фізичною особою (позичальником) кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви у вигляді кредитного ліміту на банківську картку. Різні суб'єкти, час укладення кредитного договору зміст кредитних правовідносин не змінюють. Окрім того, укладення кредитного договору шляхом підписання Анкети-заяви удосконаленим електронним підписом не звільняє Товариство від обов'язку надати докази конкретних запропонованих відповідачеві Умов і правил.
До того ж, наведена постанова була врахована у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 (провадження № 61-2498св22). Правовідносини у цій справі є тотожними із цією справою, адже спір виник з приводу виконання зобов'язань за кредитним договором, укладеним між Товариством та фізичною особою шляхом підписання останньою Анкети-заяви.
VІ. Висновки суду
Товариство пред'явило вимогу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в сумі 81 848,05 гривень, проте належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів наявності у відповідача заборгованості в указаній сумі не надало.
ОСОБА_1 визнав позов частково, у відзиві підтвердив наявність заборгованості в сумі 70 000,00 гривень. Таке визнання, на думку суду, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Доказів погашення заборгованості в сумі 70 000,00 гривень ОСОБА_1 не надав, чим порушив права Товариства.
З огляду на викладене, суд задовольняє позов частково.
VІІІ. Судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Позивач сплатив судовий збір в сумі 3 028,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № 29043529213 від 26.06.2024 (а.с. 44).
Доказів понесення інших витрат сторони не надали.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 589,68 (70 000,00 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 3 028,00 грн (сума сплаченого судового збору) / 81 848,05 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 2 589,68 грн).
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 267, 273, 354, 355, 435 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20 жовтня 2019 року в сумі 70 000,00 (сімдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір у сумі 2 589,68 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 68 копійок) гривень.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21133352).
Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Повне рішення суду складене 14 квітня 2025 року.
Суддя Ю.В. Кравченко