СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/25530/24
пр. № 2/759/1630/25
14 квітня 2025 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику)сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
У листопаді 2024 року позивач ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив стягнути з відповідача на користь страхової компанії затрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 182 795,15 грн, витрати по оплаті судового збору розмірі в розмірі 3028,00 грн та судових витрат, пов'язаних із оплатою професійної правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.02.2022 року між ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено договір №101077579 добровільного страхування «Граве КАСКО» відносно автомобіля «Jaguar», номерний знак НОМЕР_1 .
02.08.2022 року о 15:30 год. у м. Києві, по вул. Рогнідинській, 2, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобілю «Jaguar», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2022 року по справі №757/20972/22-п дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , в результаті якої був пошкоджений автомобіль страхувальника ОСОБА_2 . Відповідно до Звіту №9224/2 про оцінку транспортного засобу «Jaguar», номерний знак НОМЕР_1 вартість матеріального збитку завданого власнику складає 487 033,75грн, а відповідно до рахунку №С000085631 від 08.08.2022 року та рахунку-фактури №ФОП-000319 від 08.11.2022 року загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 312 795,15 грн. Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що фахівцями ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА було складено страховий акт № 11.98013692.1/KOS від 11.08.2022 року та страховий акт №11.98013692.1/KOS від 22.11.2022 року, відповідно до якого загальний розмір страхового відшкодування становить 312 795,15 грн. ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатило частину страхового відшкодування за ремонт транспортного засобу в розмірі 97 295,15 грн. на рахунок сто ТОВ «Автолайф центр», а решту частини страхового відшкодування в розмірі 215 500,00 грн було перераховано відповідно до платіжного доручення №1124116477 від 24.11.2022 року, отже фактичні витрати ПрАТ «СК «ГРАВЕ Україна» пов'язані з цим страховим випадком складають 312 795,15 грн.
Відповідно до витягу з єдиної централізованої бази даних МТСБУ «Моторно транспортне страхове бюро України» цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПАТ «СК «УСГ» відповідно до Полісу №ЕР/205625531, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза складає 0,00 грн. Позивач звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про страхове відшкодування та ПАТ «СК «УСГ» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000,00 грн, які були перераховані на рахунок ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА». Отже, вважають, що ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» грошові кошти в розмірі: 312 795,15 грн - 130 000,00 грн = 182 795,15 грн.
Позивач намагався здійснити досудове врегулювання даного спору шляхом направлення претензії № 985-101077579 від 14.10.2024 року на адресу відповідача, однак, останній не сплатив суму боргу, жодної відповіді на претензію не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом та просить його задовольнити.
Процесуальні дії
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 43-44).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.12.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 46).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.12.2024 року клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін залишено без задоволення (а.с.55-56).
13.01.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у позові. Вказує, що вважає звіт №9224/2 від 15.11.2022 року про оцінку автотранспорту СПД « ОСОБА_4 », у якому вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «JAGUAR І-РАСЕ», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 станом на 15.11.2022 року складає 487 033,75 грн зроблений невірно. Повна вартість блок-фар автомобіля помилково відшкодована позивачем власнику пошкодженого автомобіля без урахуванням його зносу, недоцільності придбавати нові при можливості відремонтувати кріплення приборів освітлення без шкоди для їх функціональності. Акт огляду транспортного засобу № 9224 (додатковий) від 04.11.2022 року, звіт про оцінку автотранспорту від 15.11.2024 року, рахунок-фактура від 08.11.2022 року не є належним доказом того, що кріплення блок-фар автомобіля «JAGUAR І-РАСЕ», реєстраційний номер НОМЕР_1 були зламані 02.08.2022 року внаслідок його дій.
Відповідно до Схеми місця ДТП, яка сталася 02.08.2022 року о 15 год. 30 хв. по вул. Рогнідинській в місті Києві, складеної інспектором поліції Юрієм Пилипенко мале місце дотикове зіткнення автомобіля під його керуванням із припаркованим автомобілем «JAGUAR І-РАСЕ», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Із вказаною схемою ознайомлений водій зазначеного автомобіля ОСОБА_3 і він, що підтверджено власноручними підписами та підтвердили дані про пошкодження транспортних засобів, що приймали участь в ДТП. У переліку пошкоджень транспортного засобу «JAGUAR І-РАСЕ», реєстраційний номер НОМЕР_1 зазначені передній бампер і решітка радіатора.
Реальна вартість втраченого майна визначена рахунком ТОВ «Автолайф Центр»№С000085631 від 08.08.2022 року, відповідно до якого загальна сума вартості запчастин, витратних матеріалів та виконаних робіт для відновлення пошкоджень, отриманих автомобілем «JAGUAR І-РАСЕ», реєстраційний номер НОМЕР_1 02.08.2022 року складає 97 295,15 грн, зазначена сума сплачена страховою компанією відповідача ПАТ «СК «УСГ» в повному обсязі, що не заперечується позивачем у позовній заяві і підтверджується додатками до позову. У позові і додатках, що його обґрунтовують відсутні докази того, що кріплення блок-фар автомобіля «JAGUAR І-РАСЕ», реєстраційний номер НОМЕР_1 були зламані 02.08.2022 року саме внаслідок його дій. Вважає, що пошкодження кріплення блок-фар автомобіля, що належить ОСОБА_2 могло виникнути як до 02.08.2022 року (дати ДТП) так і після цієї дати до 04.11.2022 року (дня додаткового огляду транспортного засобу № 9224). Відповідно до переліку пошкоджень і місця їх знаходження на обох автомобілях, що зафіксовані працівником поліції на схемі ДТП від 02.08.2022 року, знаходження транспортних засобів по відношенню одного до іншого в момент контакту, значна відстань від місця пошкоджень до освітлювальних приборів автомобіля «JAGUAR І-РАСЕ», реєстраційний номер НОМЕР_1 виключає пошкодження кріплення останніх внаслідок його дій.
Про недобросовісність власника автомобіля ОСОБА_2 і безпідставності позовних вимог поза межами страхової відповідальності також свідчить те, що у первинному акті огляду ТЗ №9224 від 08.08.2022 року крім реальних пошкоджень, отриманих внаслідок дій відповідача зазначений пробіг автомобіля «JAGUAR І-РАСЕ» реєстраційний номер НОМЕР_1 - 36 975 км, а у акті огляду ТЗ №9224 додатковий від 04.11.2022 року пробіг автомобіля ОСОБА_2 не вказаний, оскільки вважає, що після 02.08.2022 року автомобіль продовжував експлуатуватися, що підтверджує раніше наведені доводи відповідача про можливість пошкодження блок-фар внаслідок дій самих користувачів (а.с. 87-87).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.02.2025 року клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення (а.с. 114-116).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.02.2025 року клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та зупинення провадження залишено без задоволення (а.с. 123-127).
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суддя дійшов наступних висновків.
Фактичні обставини справи
07.02.2022 між ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспорту №101077579 (а.с. 14).
03.08.2022 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» з заявою про страхове відшкодування, внаслідок події, яка відбулася 02.08.2022 (а.с. 16-17).
Згідно звіту №9224/2, який складено 15.11.2022 року про оцінку транспортного засобу «Jaguar», номерний знак НОМЕР_1 вартість матеріального збитку завданого власнику складає 487 033,75 грн (а.с. 23).
Відповідно до рахунку №С000085631 від 08.08.2022 року та рахунку-фактури №ФОП-000319 від 08.11.2022 року загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 312 795,15 грн (а.с. 29, 33).
ОСОБА_2 09.08.2022 року звернулась з заявою до ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» про виплату страхового відшкодування у розмірі 97 295,15 грн (а.с. 31).
Згідно копії страхового акту № 11.98013692.1/КОS від 11.08.2022 року та копії платіжного доручення № 0815114541 від 15.08.2022 року ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатило на рахунок ТОВ «Автолайф центр» 97 295,15 грн (призначення платежу: страхове відшкодування ОСОБА_2 , автомобіль НОМЕР_1 ) (а.с. 32, 33).
ОСОБА_2 10.11.2022 року звернулась з заявою до ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» про виплату страхового відшкодування у розмірі 215 500,00 грн (а.с. 35).
Згідно копії страхового акту № 11.98013692.1/КОS доплата від 22.11.2022 року та копії платіжного доручення № 1124116477 від 24.11.2022 року ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» виплатило на рахунок ФОФ ОСОБА_5 215 500,00 грн (призначення платежу: страхове відшкодування ОСОБА_2 , автомобіль НОМЕР_1 ) (а.с. 36).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу «Land Rover», номерний знак НОМЕР_2 на день скоєння ДТП була забезпечена полісом № ЕР205625531, ліміт за шкоду майну 130 000,00 грн; назва страхової компанії - ПАТ «СК «УСГ» (а.с. 37).
Зі змісту виписки по особовому рахунку від 27.11.2024 року вбачається, що ПАТ «СК «УСГ» здійснило переказ 130 000,00 грн на рахунок ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» (а.с. 37).
14.10.2024 року представник ПрАТ «СК «ГРАВЕ УКРАЇНА» направив на адресу ОСОБА_1 претензію на суму 182 795,15 грн (а.с. 38).
Крім того, до позовної заяви долучено копії: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Jaguar», номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 15); акту огляду транспортного засобу (а.с. 23-25); ремонтної калькуляції № 9224 від 15.11.2022 (а.с. 25-26).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Статтею 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вбачається з матеріалів справи постановою Печерського районного суду м.Києва від 13.09.2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно вищевказаної постанови, 02.08.2022 о 15 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ленд Ровер, державний номерний знак НОМЕР_2 , в м. Києві по вул. Рогнідинській, 2, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем Ягуар, державний номерний знак НОМЕР_1 (водій ОСОБА_3 ), в результаті обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
За змістом ст. 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 наведеного Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 25 ЗУ «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За змістом статті 993 ЦК України та ст. 27 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20).
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, враховуючи, що вина відповідача у спричинені ДТП встановлена постановою Печерського районного суду м.Києва від 13.09.2022 року у справі № 757/20972/22, позивач виконав покладені на нього обов'язки, передбачені договором страхування, та оплатив спричинені ДТП збитки в порядку виплати страхового відшкодування, вартість ремонту була частково повернута страховою компанією відповідача, іншу частину грошових коштів відповідачем не сплачено, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення на користь позивача з відповідача у відшкодування витрат по виплаті страхового відшкодування 182 795,15 грн.
У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19)
Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України.
За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно зі ст.ст. 133, 137 ЦПК України та ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правничу допомогу, це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.
Згідно з п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем надано суду документальне підтвердження надання правової допомоги та витрат, а саме: копію договіру про надання правової допомоги №27 від 22.07.2024 року (а.с. 11-13), копію акту виконаних робіт від 06.12.2024 року (а.с. 70-71), копію платіжної інструкції №1351 від 06.12.2024 року (а.с. 73), рахунок фактуру № 45 від 03.12.2024 року (а.с. 77).
Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір до 7 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 028,00 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" витрати по виплаті страхового відшкодування в розмірі 182 795 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять) гривень 15 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА" судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, а всього 10 028 (десять тисяч двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Інформація про учасників:
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ГРАВЕ УКРАЇНА", адреса: 03150, м. Київ, вул.Велика васильківська, 65, ЄДРПОУ 19243047.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Текст рішення виготовлено 14.04.2025 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб