СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/6234/25
пр. № 3/759/2790/25
14 квітня 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 265141 - 07.03.2025 року о 19 год. 00 хв. в м. Києві, перехрестя вул. Гетьмана Кирила Розумовського та просп. Академіка Вернадського, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокатом Motus 10 sport pro в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку на місці за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 ARHK 0477, результат 1,51 проміле.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (А) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу його проживання, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №265141.
Як вбачається із наявної у суду інформації, судову повістку ОСОБА_1 не отримав у зв'язку із тим, що одержувач відсутній за вказаною адресою.
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення ОСОБА_1 за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику до суду за його останнім відомим місцем проживання призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №265141, міститься підпис ОСОБА_1 про те, йому повідомлено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Святошинському районному суді м. Києва за викликом.
Заяв на відкладення судового засідання від правопорушника не надходило.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розумність тривалості розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 р. «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).
Згідно вимог ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов'язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому суд вирішив розглянути справу за відсутності правопорушника.
Згідно з статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Проаналізувавши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
За змістом зазначених положень особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову саме особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
У п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Таким чином, чинним законодавством чітко встановлено, що якщо за результатом огляду особи на стан алкогольного сп'яніння показник тесту має цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю, то особа перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
У матеріалах справи наявний чек тесту Drager Alcotest 6820, прилад ARHK-0477 від 07.03.2025 року за результатами проведення тесту на алкоголь щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Результат вищезазначеного тесту - 1,51 ‰ (проміле).
П. 10 Розділу ІІ Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлює, що результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Із акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку із виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мовлення. Результати огляду на стан сп'яніння: позитивний 1,51 ‰.
П. 2.9 (А) ПДР України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, із протоколу серії ЕПР1 № 265141 вбачається, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокатом Motus 10 sport pro в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-II від 05.04.2001 електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IXвід 24.02.2023 року, електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.
Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, електросамокат віднесено до транспортних засобів, а отже на осіб, які керують цим транспортним засобом поширюється дія статті 130 КУпАП.
Таким чином, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується зібраними доказами у справі та матеріалами справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №265141 від 07 березня 2025 року;
- карткою обліку адміністративного правопорушення;
- чеком тесту Drager Alcotest 6820, прилад ARHK-0477 від 07.03.2025 року, тест №3332, за результатами проведення тесту на алкоголь щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , результат тесту: 1,51 ‰ (проміле);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- та відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського №476814 з якого судом було встановлено наступне:
До матеріалів справи доєднано диск, який підписаний як «ЕПР1-265141 ОСОБА_1 ». На диску «ЕПР1-265141 ОСОБА_1 » наявний файл під назвою «265141», який містить відеозапис із ID реєстратора №476814.
Відеозапис із ID реєстратора №476814 починається із того, як ОСОБА_1 погоджується із тим, що він «порушив», фактично вказуючи на те, що керував електросамокатом саме він.
У подальшому факт керування електросамокатом був підтверджений ОСОБА_1 декілька разів.
Інспектором поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою пристрою «Драгер» (0:33:40 хв. відеозапису), на що ОСОБА_1 відповів згодою. Крім того, ОСОБА_1 підтвердив, що вживав алкоголь.
Після цього поліцейський почав проводити огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння, дотримуючись усіх норм законодавства, в тому числі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, роз'яснив ОСОБА_1 процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та її можливі наслідки, роз'яснив права, які має ОСОБА_1 .
Жодних порушень при проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння при перегляді відеозапису суд не встановив.
З досліджених доказів суд робить висновок, що усі дії працівників поліції щодо складення матеріалів про адміністративне правопорушення відповідають чинному законодавству.
Дані докази узгоджуються між собою, та беззаперечно вказують на наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом повністю підтверджений наявними у матеріалах справи доказами у своїй сукупності.
Суд наголошує, що відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Зважаючи на вищезазначені положення, враховуючи результатами дослідження в судовому засіданні доказів, що містяться в матеріалах справи, жодних сумнівів щодо наявності події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та доведеності винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні у суду не виникло.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, в статті 130 КУпАП законодавець розрізняє дві категорії осіб, до яких застосовується адміністративна відповідальність: до водіїв - штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, та інших осіб - тільки штраф.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Тобто для того, щоб особу вважали водієм, вона повинна керувати транспортним засобом та мати відповідне право на керування таким транспортним засобом (зокрема, посвідчення водія відповідної категорії).
Наявність посвідчення водія є свідченням проходження спеціального навчання, отримання необхідних знань і навичок, що є умовою для законного керування транспортними засобами та вимагає наявність посвідчення водія належної категорії. Відповідно, лише особа, яка володіє такими документами, може кваліфікуватися як водій у правовому сенсі.
Проте, чинне законодавство України не передбачає окремої категорії водійських прав для засобів пересування, таких як електросамокати чи інші засоби легкого персонального електротранспорту, а отже, керування електросамокатом здійснюється без вимоги наявності посвідчення водія, і особа, що керує таким засобом, не набуває статусу водія в повному юридичному розумінні цього поняття, яке має визначальне значення для застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Зважаючи на те, що керування електросамокатом не вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія), то на думку суду, особа, що керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», тобто у вигляді накладення штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування.
Такий правовий підхід узгоджується із положенням пункту 1.10 ПДР щодо визначення поняття «водій» та відповідає вимогам статті 130 КУпАП, яка розмежовує суб'єктний склад правопорушників залежно від наявності у особи спеціального права керування транспортним засобом.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, слід піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, які б підтверджували звільнення особи, що притягується до адміністративної відповідальності від сплати судового збору, а відтак з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, 251, 266 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір», -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення її постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.
Суддя Н.О.Горбенко