Справа №463/3228/24
Провадження №2/463/528/25
07 квітня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Нора Н.В.
з участю секретаря судових засідань Заверухи О.Б.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання квартири та моральної шкоди, -
встановив:
позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідача, просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 47 161.2 в якості витрат, понесених на утримання квартири; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 47 161.2 моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати.
Позовну заяву мотивує тим, що ОСОБА_2 та відповідач - ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 5988, засвідчений 21.10.2014 року ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області. Кожному із співвласників належить по вказаної квартири. В натурі частки не виділені. Зазначає, що утримання квартири АДРЕСА_1 , оплата комунальних та інших необхідних платежів, здійснює Позивач, а Відповідач відмовляється виконувати свій обов'язок по утриманню майна як співвласник, компенсувати витрачені кошти Позивачу відмовляється. Понесені витрати оцінює в цілому 47 161.2 грн. з яких: 1904,44 грн. оплата за газ; 1007.36 грн. оплата за розподіл газу; 44 249,4 грн. оплата квартплату. Окрім цього просить суд стягнути моральну шкоду, мотивуючи, що він сплачує за послуги, споживачем яких він не був, враховуючи перешкоди у доступу до квартири, яку він утримує, то йому завдано моральної шкоди в розмірі понесених витрат на утримання квартири.
Відповідачем, ОСОБА_3 , було подано заперечення на позовну заяву в порядку ст. 43 ЦПК України, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання квартири та моральної шкоди, відмовити за їх безпідставністю. Пояснила що відповідачка не відмовлялась від оплати житлово-комунальних послуг чи їх відшкодування, зазначає, що відповідно до ст. 360 ЦК України, на яку він посилається, згідно з якою співвласники несуть витрати на утримання майна пропорційно до своїх часток у праві спільної власності. Натомість позивач вимагає стягнення з відповідачки всієї суми витрат, а не лише її частки, яка відповідала б її частці у праві власності. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21 жовтня 2014 року квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності у розмірі 2 квартири кожному. Таким чином, витрати на утримання цієї квартири повинні розподілятися між співвласниками пропорційно їхнім часткам, а вимога позивача про стягнення всієї суми з відповідачки є необгрунтованою. Також вважає, що матеріали справи не містять доказів, які б надали підстави вважати правомірність нарахування щомісячних платежів, їх розмір. Окрім цього, зазначає, що в матеріалах справи відсутні квитанції про нарахування платежів, затверджених рішень загальних зборів ОСББ, кошторис витрат та інших документів, які підтверджували суми, що підлягають розподілу між співвласниками. Щодо моральної шкоди, зазначає, що позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували реальний факт заподіяння йому моральної шкоди, а це є обов'язковою умовою для задоволення таких вимог. Окрім цього, не довів, що зазнав будь-яких моральних або фізичних страждань, не обгрунтував причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачки та заявленими вимогами, а також не пояснив, на підставі чого визначив заявлений розмір моральної шкоди. Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що заявлені витрати позивачем є значно завищеними та не відповідають складності справи, оскільки представником позивача була складена лише нескладна позовна заява та долучені докази. Такі витрати не відповідають критерію реальності, адже позивач не довів їх дійсність та необхідність, а також критерію розумності, оскільки сума явно є явно необгрунтованою з урахуванням виконаної роботи. Щодо інших витрат у розмірі 40000,00 грн. заявлених позивачем зазначає, вони є необгрунтованими, завищеними та таким що не підлягають до задоволення.
У судове засідання з'явився представник позивача, адвокат Поваляєв П.О., інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату і час судового розгляду були належним чином повідомлені про причини неявки не повідомили.
Представник відповідача, адвокатка Мамчак В.І., подала клопотання, в якому просить суд проводити розгляд цивільної справи без її участі, у задоволенні позову просить відмовити, судові витрати покласти на позивача.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
У відповідності до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Відповідно до пп. 1,2 ч. 1 ст. 5 Закону України «про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира, об'єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м): 135,1, житлова площа (кв.м): 73,7, матеріали стін: цегла, опис: Квартира складається з чотирьох житлових кімнат та кухні. Підвал ХІ 1,3 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 ; вид спільної власності спільна часткова; розмір частки ОСОБА_3 , а також ОСОБА_2 .
З платіжних квитанцій долучених до матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачем ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , здійснювалась оплата:
- за газ - ТОВ «Львівгаз збут», а саме 23.12.2019 року в сумі 500,00 грн.; та 30.12.2021 року в сумі 1404,44 грн.;
- розподіл газу - АТ «Львівгаз», а саме 07.06.2023 року в сумі 371,50 грн.; 07.11.2022 року в сумі 53,07 грн.; 04.09.2022 року в сумі 53,07 грн.; 07.08.2022 року в сумі 212,26 грн.; 30.12.2021 року в сумі 158,26 грн.; 17.03.2022 року в сумі 159,20 грн.;
- квартплату - ОСББ «Кутова-5А», а саме 03.06.2019 року в сумі 2689,10 грн.; 06.07.2019 року в сумі 1092,52 грн.; 03.09.2019 року в сумі 1092,52 грн.; 10.11.2019 року в сумі 1092,52 грн.; 12.01.2020 року в сумі 1092,52 грн.; 10.02.2020 року в сумі 1092,52 грн.; 08.04.2020 року в сумі 931,10 грн.; 06.05.2020 року в сумі 674,54 грн.; 07.06.2020 року в сумі 674,54 грн.; 10.08.2020 року в сумі 1349,08 грн.; 08.11.2020 року в сумі 1349,08 грн.; 17.11.2020 року в сумі 1349,08 грн.; 24.02.2021 року в сумі 1349,08 грн.; 24.03.2021 року в сумі 1349,08 грн.; 01.10.2021 року в сумі 1349,08 грн.; 26.11.2021 року в сумі 1349,08 грн.; 30.12.2021 року в сумі 1349,08 грн.; 17.03.2022 року в сумі 1054,80 грн.; 06.04.2022 року в сумі 1054,80 грн.; 07.06.2022 року в сумі 455 грн.; 05.07.2022 року в сумі 952,96 грн.; 07.08.2022 року в сумі 952,96 грн.; 04.09.2022 року в сумі 952,96 грн.; 03.10.2022 року в сумі 952,96 грн.; 09.01.2023 року в сумі 952,96 грн.; 10.01.2023 року в сумі 952,96 грн.; 09.03.2023 року в сумі 2232,24 грн.; 08.05.2023 року в сумі 2232,24 грн.; 07.06.2023 року в сумі 1116,12 грн.; 16.09.2023 року в сумі 3348,36 грн.; 13.12.2023 року в сумі 3348,36 грн.; 11.01.2024 року в сумі 1116,12 грн.; (а.с. 16-57).
Таким чином, як встановлено в судовому засіданні, позивач у 2019-2024 роках здійснював оплату комунальних послуг з утриманню квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а тому має право на відшкодування оплачених витрат з відповідачки, як співвласниці квартири, але в межах суми, яка відповідала б її частці у праві власності.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три
роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В матеріалах справи наявна заява про застосування строків позовної давності у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання квартири та моральної шкоди.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки сплата за житлово-комунальні послуги періодично здійснювалась позивачем, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного окремого платежу.
З урахуванням вищезазначеного суд бере до уваги платіжні квитанції, які підтверджують оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням трирічного строку позовної давності в межах періоду з 12.04.2021 року по 12.04.2024 року (дата звернення позивача до суду з позовною заявою), а саме квитанції про оплату газу від 30.12.2021 року в сумі 1404,44 грн., квитанції про оплату розподілу газу від 07.06.2023 року в сумі 371,50 грн.; 07.11.2022 року в сумі 53,07 грн.; 04.09.2022 року в сумі 53,07 грн.; 07.08.2022 року в сумі 212,26 грн.; 30.12.2021 року в сумі 158,26 грн.; 17.03.2022 року в сумі 159,20 грн.; квитанції про оплату квартплати від 01.10.2021 року в сумі 1349,08 грн.; 26.11.2021 року в сумі 1349,08 грн.; 30.12.2021 року в сумі 1349,08 грн.; 17.03.2022 року в сумі 1054,80 грн.; 06.04.2022 року в сумі 1054,80 грн.; 07.06.2022 року в сумі 455 грн.; 05.07.2022 року в сумі 952,96 грн.; 07.08.2022 року в сумі 952,96 грн.; 04.09.2022 року в сумі 952,96 грн.; 03.10.2022 року в сумі 952,96 грн.; 09.01.2023 року в сумі 952,96 грн.; 10.01.2023 року в сумі 952,96 грн.; 09.03.2023 року в сумі 2232,24 грн.; 08.05.2023 року в сумі 2232,24 грн.; 07.06.2023 року в сумі 1116,12 грн.; 16.09.2023 року в сумі 3348,36 грн.; 13.12.2023 року в сумі 3348,36 грн.; 11.01.2024 року в сумі 1116,12 грн.
Платіжні квитанції, які підтверджують оплату житлово-комунальних послуг, зокрема квитанція про оплату газу від 23.12.2019 року в сумі 500,00; квитанції про оплату квартплати від 03.06.2019 року в сумі 2689,10 грн.; 06.07.2019 року в сумі 1092,52 грн.; 03.09.2019 року в сумі 1092,52 грн.; 10.11.2019 року в сумі 1092,52 грн.; 12.01.2020 року в сумі 1092,52 грн.; 10.02.2020 року в сумі 1092,52 грн.; 08.04.2020 року в сумі 931,10 грн.; 06.05.2020 року в сумі 674,54 грн.; 07.06.2020 року в сумі 674,54 грн.; 10.08.2020 року в сумі 1349,08 грн.; 08.11.2020 року в сумі 1349,08 грн.; 17.11.2020 року в сумі 1349,08 грн.; 24.02.2021 року в сумі 1349,08 грн.; 24.03.2021 року в сумі 1349,08 грн. суд до уваги не бере, оскільки позовні вимоги в цій частині було заявлено поза межами позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 544 ЦК України, якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Таким чином, 14066,97 грн. (28133,94грн. : 2 = 14066,97 грн.) є сума, яка підлягає стягненню з відповідачки, як співвласниці квартири, в межах її частки у праві власності.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд дійшов висновку про недоведеність зазначеної позовної вимоги, з огляду на таке.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розяснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду у своїй постанові від 01 березня 2021 у справі 180/1735/16-ц зазначила, що тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об'єднана палата КЦС зазначила, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний звязок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обовязку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували реальний факт заподіяння йому моральної шкоди, не обгрунтовано причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачки та заявленими вимогами про стягнення моральної шкоди та недоведено заявлений розмір моральної шкоди.
Крім того, представник позивача, адвокат Поваляє П.О., просить стягнути з відповідача витрати на юридичні послуги в розмірі 54800,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу ; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як передбачено ч.ч.4,5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
З огляду на викладене, з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні документально підтверджені докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме не додано договір про надання правової допомоги, акт-прийому передачі робіт, а також відсутній розрахунок таких витрат на професійну правничу допомогу, а також з урахуванням практики Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що представником позивача не було доведено вказаного розміру понесених витрат на правничу допомогу.
Окрім цього, позивачем в розрахунку орієнтованих судових витрат заявлено про відшкодування інших витрат у розмірі 40000,00 грн. з приводу цього суд приходить до висновку про недоведеність зазначеної позовної вимоги виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В матеріалах справи відсутні докази, які вказували на реальність понесення позивачем зазначених судових витрат, незазначено їх вид та необгрунтовано їх розмір.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 180,06 грн.
Керуючись ст.ст. 23, 261, 267, 360, 526, 544, 1167 ЦК України, ст.ст. 80, 81, 133, 137, 141 ЦПК України суд,-
ухвалив:
позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на утримання квартири та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на утримання квартири в сумі 14066,97 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) 180,06 грн. судового збору.
У стягненні судових витрат на правову допомогу та інших судових витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Нор Н.В.