441/1970/24
6/441/12/2025
09.04.2025 Городоцький районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді Яворської Н.І.,
з участю секретаря судового засідання Цап І.М.,
представника заявника - адвоката Гойдика В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Гойдика Віктора Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу Городоцького районного суду Львівської області від 09.09.2024 у справі № 441/1970/24 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина,
25.02.2025 адвокат Гойдик Віктор Михайлович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Городоцького районного суду Львівської області із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу Городоцького районного суду Львівської області від 09.09.2024 у справі №441/1970/24 за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина.
Заяву мотивовано тим, що 19.12.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини з батьком. Дитина постійно проживає разом із батьком ОСОБА_1 , а тому за змістом ст. 160 ЦПК України, ст. 181 СК України саме ОСОБА_1 утримує дитину та несе всі витрати, пов'язані з таким утриманням, тому саме батьку належить право вимагати сплати аліментів та, відповідно, у нього відсутній обов'язок сплачувати аліменти матері дитини. У зв'язку з чим, заявник вимушений звернутися до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Отже, мотиви заяви зводяться до того, що оскільки дитина на даний час проживає з боржником за судовим наказом і дитину утримує боржник за судовим наказом, який фактично несе подвійні витрати, пов'язані з утриманням дитини, а тому виданий у 09.09.2024 судовий наказ необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов'язок боржника відсутній у зв'язку з його добровільним виконанням боржником та із зазначених заявником причин.
В судове засідання з'явився представник заявника, який підтримав вимоги заяви із заявлених в ній підстав.
Стягувачка в засідання не з'явилася. Сторона заявника заперечила проти відкладення розгляду заяви.
Частина 3 ст. 432 ЦПК України передбачає, що суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Тобто, вказані положення встановлюють скорочений строк розгляду заяви та прямо передбачають, що неявка учасників (з будь-яких причин) не є перешкодою для її розгляду.
Крім цього, в силу ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Боржник не скористався правом на подання заяви про скасування судового наказу.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 173 ЦПК України визначено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, в порядку визначеному ст. 432 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст.160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6,7)
09.09.2024 Городоцьким районним судом Львівської області було видано судовий наказ на підставі заяви ОСОБА_2 про стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.08.2024 і до повноліття дитини.
Відповідно до Договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, складеного в нотаріуса, місцем проживання дитини-визначено місце проживання батька, батько зобов'язується піклуватися про здоров'я дитини, забезпечити його достатній рівень життя (а.с.32-34)
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією із засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
За змістом п. п. 4, 5 ч. 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ст. 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що заявником в даному випадку обрано вірний спосіб захисту порушеного права, оскільки відсутні будь-які нововиявлені обставини, а наявні свідчать про відсутність боргових зобов'язань.
Згідно ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
При цьому, словосполучення "або з інших причин" стосується саме відсутності (припинення) обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Згідно статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
Аналіз вказаної норми СК України свідчить, що право на звернення до суду із вимогами про стягнення аліментів належить лише особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання.
Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа - судового наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник посилався на те, що син з грудня 2024 року проживає разом з ним та перебуває на його утриманні.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Проживання дитини разом із заявником, повне утримання ним своєї дитини в силу закону, а саме статтей 180, 181 СК України, виключає наявність у боржника обов'язку сплачувати на користь стягувача аліменти на утримання цієї ж дитини.
Вказані обставини та наявні у справі докази стороною стягувача не спростовані.
В даному випадку стягнення із заявника аліментів на підставі судового наказу в примусовому порядку на утримання дитини, яка і так ним утримується до теперішнього часу, не відповідає принципам законності та справедливості.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що відсутність у ОСОБА_1 обов'язку сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у відповідності до положень статті 432 ЦПК України є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу від 09.09.2024, виданого Городоцьким районним судом Львівської області, про стягнення із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) аліментів на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Керуючись ст. ст. 160, 173, 352-354, 432 ЦПК України, суд -
Заяву адвоката Гойдика Віктора Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу Городоцького районного суду Львівської області від 09.09.2024 у справі № 441/1970/24 задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, з 19.12.2024 судовий наказ Городоцького районного суду Львівської області від 09.09.2024 у справі №441/1970/24 про стягнення із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 09.04.2025.
Суддя Яворська Н.І.