Єдиний унікальний номер №943/384/25
Провадження № 2-а/943/15/2025
14 квітня 2025 року м. Буськ
Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Буську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
позивач ОСОБА_1 , через адвоката Скоробогатого М.В., звернувся до суду із указаним вище позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №99 від 24.02.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а судові витрати у справі просить покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача покликається на те, що 13 лютого 2025 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для отримання довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, де працівниками при перевірці військово-облікових даних із невідомих причин наголошено про те, що 28.10.2024 року було сформовано та направлено засобами поштового зв'язку повістку для явки позивача на 06.11.2024 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. Оскільки позивач не з'явився на вказану дату, що є порушенням п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Після того, позивач ОСОБА_1 з'явився у ІНФОРМАЦІЯ_4 на розгляд протоколу, де надав пояснення про незаконність протоколу через порушення ст. 254 КУпАП, а розгляд справи перенесено на 24.02.2025 року, де, незважаючи на заперечення позивача про неотримання ним вищевказаної повістки, відповідачем щодо нього винесено спірну постанову №99 від 24.02.2025, яку представник позивача вважає незаконною, безпідставною і такою, що підлягає скасуванню, оскільки довідкою №Б/1537 від 07.02.2025 року позивачу за його заявою надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на період до 09.05.2025, а під час подання ним вказаної заяви жодних претензій зі сторони працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 не виникало, а лише під час повторного звернення позивача до відповідача 13 лютого 2025 року для отримання ним довідки про відстрочку чомусь з'ясувалося, що він не прибув по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоча така ним не отримувалася, що ставить під сумнів її скерування позивачу. При цьому, порядок надання послуг поштового зв'язку врегульований Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою КМУ №270 від 05.03.2009. Зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки). Щодо можливого невиконання оператором поштового зв'язку п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, зазначає, що відповідно до Положення про ТЦК та СП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не уповноважені здійснювати доставку поштової кореспонденції. Чинним законодавством не передбачено обов'язку ТЦК та СП перевіряти виконання оператором поштового зв'язку вказаних Правил під час доставки рекомендованих листів із позначкою «повістка ТЦК». Водночас, невиконання чи неналежне виконання оператором поштового зв'язку п. 82 Правил не може бути покладеним у вину військовозобов'язаному під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, оскільки порушує презумпцію невинуватості особи. Крім того, позивач постійно перебуває за місцем свого проживання, а також порушення оператором поштового зв'язку п. 82 Правил можуть слугувати документи, які були надані ОСОБА_1 разом із заявою про надання відстрочки, яку задовольнив ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме постійний сторонній догляд за матір'ю, що свідчить про постійне перебування вдома ОСОБА_1 та його матері та відсутність доставлення повістки чи повідомлення про надходження рекомендованого поштового відправлення. Крім того, в даному випадку вбачається грубе порушення вимог чинного законодавства, перевищення службових повноважень працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , що порушує чіткі вимоги закону та конституційні права громадян. У даному випадку працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №32 від 13.02.2025, незважаючи на те, що ОСОБА_1 отримав відстрочку 07.02.2025 року, про що свідчить довідка про відстрочку №Б/1537 від 07.02.2025, а також ще швидше направляв документи на отримання відстрочки. Незважаючи на це, за спливом як мінімум 6 діб було складено такий протокол, на підставі якого було винесено постанову №99 від 24.02.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено штраф у сумі 17000 грн. Крім того, як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення, у такому взагалі відсутні посилання на будь-які документи, які до нього долучають та на підставі яких можливо було би зробити висновок про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому, вищевказаний протокол взагалі не містить відомостей про місце та час вчинення позивачем порушення правил військового обліку. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відтак, на думку представника позивача, оскаржувана постанова №99 від 24.02.2025 року винесена без фактичного розгляду справи, оскільки будь-якої підготовки до розгляду справи взагалі не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були дослідженні докази, оскільки їх не було взагалі, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи, а пояснення ОСОБА_1 взагалі проігноровані та не спростовані, не роз'яснено прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Аналізуючи викладене можна дійти висновку, що неправомірні дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 призвели до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 268, 278, 279, 280 КУпАП. Відтак, представник позивача вважає оскаржувану постанову відповідача незаконною та просить її скасувати.
Ухвалою судді Буського районного суду Львівської області від 06 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін і встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - п'ятиденний строк для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Копії ухвал про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано сторонам.
Крім того, сторонам було роз'яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 через свого представника за довіреністю Смереку І.З. направив через «Електронний суд» відзив на позовну заяву від 17.03.2025 (вх. №1768/25 від 17.03.2025), у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Зокрема, покликається на те, що 28.10.2024 року було сформовано повістку №850560 та направлено її військовозобов'язаному через « ІНФОРМАЦІЯ_5 » рекомендованим листом на адресу: АДРЕСА_1 , для явки на 06.11.2024 року о 14:00 год. в ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. На зазначену в повістці дату позивач ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, чим порушив приписи п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Факт неотримання повістки ОСОБА_1 підтверджено довідкою Ф-20 поштового оператора «Укрпошта», де зазначено, що «адресат відсутній за вказаною адресою». Зазначена дата «13.11.2024» на довідці поштового оператора вказує та є датою повернення поштового листа на адресу відправника ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). При цьому, згідно відомостей Реєстру позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , там же він і проживає. Іншої фактичної адреси проживання позивач не вказав. Теж саме підтвердив і сам позивач ОСОБА_1 у своєму позові, надавши довідку про приписку та місце проживання. Тому поштове повідомлення було направлено за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку. Непроживання особи за зареєстрованою адресою і неповідомлення про це ІНФОРМАЦІЯ_2 є порушенням особою Правил військового обліку, і як наслідок - притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП. Однак, вимоги п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року та відмітка в поштовому повідомленні свідчать про відсутність особи за адресою місця проживання. Враховуючи те, що адміністративне правопорушення позивачем ОСОБА_1 вчинене за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме: неявка ОСОБА_1 по повістці на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 , відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Натомість уповноваженою особою до протоколу про адміністративне правопорушення додано: копію паспорту, копію ідентифікаційного коду, копію повістки, копію поштового листа ОСОБА_1 із довідкою Ф-20. Адже, у відповідності до п. 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання, а тому представник відповідача вважає притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності цілком правомірним. Що стосується доводів позивача про відсутність претензій до ОСОБА_1 під час подання ним заяви про відстрочку, то зазначені твердження представник відповідача вважає оманливими і такими, що не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 , не маючи права на відстрочку, усвідомлюючи, що буде призваний по прибуттю по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 , свою заяву від 24.01.2025 року, про бажання отримання відстрочки від призову по мобілізації, скерував на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 конвертованим листом, поштовим направленням через «Укрпошту», тобто з метою уникнення призову. Оскільки, на момент подання заяви він підлягав мобілізації (не значився як такий, що має відстрочку від призову під час дії воєнного стану), а тому, не маючи на час прибуття по повістці підстав відстрочки від мобілізації, дочекавшись розгляду комісією його заяви про відстрочку, надання йому Довідки про відстрочку №Б/1537 від 07.02.2025, знаючи про скоєне ним порушення (не прибуття по повістці), не боячись призову, сміливо прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тому відсутність безпосередньо військовозобов'язаного ОСОБА_1 при поданні заяви в ІНФОРМАЦІЯ_2 (надсилання Укрпоштою), унеможливила працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 скласти відносно нього протокол за неприбуття по виклику по повістці, незважаючи на те, що таке порушення, яке автоматично змодероване, значилось вже в базі АІТЕС « ІНФОРМАЦІЯ_6 », оскільки фізично був відсутній сам порушник. Крім того, позивач навіть не зазначив, коли саме він надав свою заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 , вхідний номер реєстрації у книзі реєстрації заяв та дату реєстрації в ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоча мав би це добре знати при особистій явці для подання заяви про відстрочку, а це в черговий раз підтверджує, що заява ним була надіслана листом через «Укрпошту», а не як він зазначає за особистим прибуттям. На підставі зазначеного, твердження позивача, про нібито особисте прибуття ним до ІНФОРМАЦІЯ_2 для подання заяви на відстрочку не відповідає дійсності, як і те, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 не склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення в день, коли начебто він приносив заяву про відстрочку, оскільки порушника в день надходження заяви поштою (вх. №Б/844 від 28.01.2025) в ІНФОРМАЦІЯ_7 фізично не було у зв'язку із уникнення бути призваним по мобілізації. Зазначене в позовній заяві твердження позивача щодо порушення порядку складання протоколу, на думку представника відповідача, не відповідає дійсності, оскільки, лише 13.02.2025 року о 14 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 особисто прибув військовозобов'язаний ОСОБА_1 для отримання довідки про відстрочку вих. №Б/1537 від 07.02.2025 року. Під час перевірки особи та її військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сформовано 28.10.2024 повістку та направлено її військовозобов'язаному засобами поштового зв'язку для явки на 06.11.2024 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. На зазначену дату у повістці ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився, а прибув особисто лише 13.02.2025 року для отримання довідки про надану йому відстрочку від призову по мобілізації. За таких обставин уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №32 від 13.02.2025 року (тобто з дотриманням вимог законодавства ст. 254 КУпАП, а саме протягом доби з моменту виявлення та в присутності особи порушника), на підставі доказів, а саме копії повістки з конвертом, довідки про відстрочку, витягу з АІТЕС «ОБЕРІГ», копії паспорта та індентифікаційного номера ОСОБА_1 , про що посадовою особою було зазначено в графі протоколу, як додатки до протоколу. Із протоколом (його змістом), своїми правами, позивач ознайомився, про що поставив свій власний підпис. Під час складання протоколу №32 від 13.02.2025 року відносно ОСОБА_1 , жодних порушень, в тому числі ст. 254 КУпАП, не було. А тому твердження позивача в частині того, що у зв'язку із написанням ним в протоколі №32 свого пояснення про порушення норм статті 254 КУпАП є помилковим. Також позивач вводить суд в оману, оскільки протокол №32 від 13.02.2025 року складався відносно нього та в його присутності саме 13.02.2025 року, тобто в день, коли він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за довідкою про відстрочку. В самому протоколі позивачу було доведено, що розгляд справи відносно нього (складання постанови) начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено на 10 год. 00 хв. 20.02.2025 року. І саме дату розгляду справи з 20.02.2025 року було перенесено на 24.02.2025 року на 09:00 год., про що було складено відповідне повідомлення №2953 від 20 02.2025 року, яке вручене під особистий підпис ОСОБА_1 . На підставі зазначеного, твердження позивача, що викладені в позовній заяві є неправдивим та не відповідають дійсності, оскільки зазначений вище протокол відносно ОСОБА_1 складений 13.02.2025 року із дотриманням вимог ст.ст. 254, 256, 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, в присутності позивача ОСОБА_1 , з пред'явленням йому доказів виклику по повістці, доказів скоєного ним правопорушення та доведення йому його процесуальних прав. Крім цього, Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, визначає механізм вручення та надіслання повісток військовозобов'язаним, а також визначає поважні причини неявки на виклик. При складанні протоколу ОСОБА_1 поважних причин неявки не назвав. Із правами та обов'язками, передбаченими ст. 268 КУпАП, позивач ознайомлений та повідомлений про час та місце розгляду справи. Крім того, на сьогодні в Україні діє особливий період, а тому штрафи застосовуються характерні для особливого періоду, а тому оскаржувана постанова винесена у відповідності до вимог ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_8 при здійсненні провадження про адміністративне правопорушення та винесенні постанови №99 від 24.02.2025 року за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 досліджено всі обставини справи, а також встановлено, що у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. А всі доводи позивача не відповідають дійсності, являються неправдивим та необґрунтованим, спрямовані на уникнення відповідальності за порушення норм закону про мобілізацію, як і саме неприбуття за викликом по повістці з метою уникнення мобілізації до оформлення ним відстрочки від призову. Як зазначив сам позивач, що у його вину покладено неналежне виконанням оператором поштового зв'язку п. 82 Правил, що не може свідчити про протиправність дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Винність особи встановлено ІНФОРМАЦІЯ_4 , виходячи з прописаних норм Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та КУпАП, а законодавством України не передбачено обов'язку ТЦК та СП перевіряти виконання оператором поштового зв'язку Правил надання послуг поштового зв'язку. Відтак, представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, а оскаржувану постанову - залишити без змін.
Позивач та його представник не скористалися своїм процесуальним правом на подання відповіді на вищевказаний відзив у порядку статті 163 КАС України.
Згідно частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Диспозицією частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу п'ятнадцятого статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення №32 від 13.02.2025, складеного т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_3 , що 13 лютого 2025 року о 14 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1987 р.н. для отримання довідки про відстрочку. Під час перевірки особи та її військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів сформовано 28.10.2024 року повістку та направлено її військовозобов'язаному засобами поштового зв'язку для явки на 06.11.2024 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. На зазначену дату у повістці ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився, чим порушив п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Поштове повідомлення повернулося на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 із відміткою «про відсутність особи за вказаною адресою», яке направлялося за адресою місця реєстрації та проживання, підтвердженою позивачем ОСОБА_1 через ЦНАП. При цьому, як вбачається із указаного вище адміністративного протоколу №32 від 13.02.2025, що позивачу ОСОБА_1 роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того, позивачу повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 20.02.2025 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет №6. При цьому, як слідує зі змісту вказаного протоколу, що позивач ОСОБА_1 повідомлений про дату, час і місце розгляду адміністративної справи щодо нього, повідомивши про свою присутність на розгляді справи, а також отримав другий примірник протоколу. Крім того, позивач у протоколі письмово зазначив про незаконність складеного щодо нього протоколу через порушення, на його думку, ст. 254 КУпАП.
Судом встановлено, що до вищевказаного адміністративного протоколу №32 від 13.02.2025 року додано такі документи: копії повістки з конвертом та довідки про відстрочку, витяг із Оберегу, копії паспорта та ІПН.
Крім того, як вбачається із листа (повідомлення) начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 за №2953 від 20.02.2025, що розгляд вищевказаної адміністративної справи щодо ОСОБА_1 у зв'язку зі службовою необхідністю перенесено на 24.02.2025 року о 09 год. 30 хв., про що було ознайомлено позивача ОСОБА_1 , який особисто розписався на вказаному листі (повідомленні) від 20.02.2025.
Судом встановлено, що оскаржуваною постановою за справою про адміністративне правопорушення №99 від 24.02.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Як убачається із оскаржуваної постанови №99 від 24.02.2025, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що 13 лютого 2025 року о 14 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1987 р.н. для отримання довідки про відстрочку. Під час перевірки особи та її військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів сформовано 28.10.2024 року повістку та направлено її військовозобов'язаному засобами поштового зв'язку для явки на 06.11.2024 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. На зазначену дату у повістці ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Поштове повідомлення повернулося на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 із відміткою «про відсутність особи за вказаною адресою», яке направлялося за адресою місця реєстрації та проживання, підтвердженою позивачем ОСОБА_1 через ЦНАП. ОСОБА_1 пояснив, що протокол є незаконний, оскільки складається із порушенням ст. 254 КУпАП; поважних причин не назвав; розгляд справи перенесено на 24.02.2025 року. Прибувши на розгляд справи, ОСОБА_1 повідомив, що поштове повідомлення з повісткою йому не надходило; доказів не надав. Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлені. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена адміністративна відповідальність в особливий період згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Копію цієї постанови позивач ОСОБА_1 отримав у день її винесення, про що свідчить його особистий підпис у ній від 24.02.2025.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, що затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду справи.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, згідно абзацу першого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (абз. 14 ч. 3 ст. 22 цього Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Як встановлено судом, що ОСОБА_1 є особою чоловічої статі, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , як військовозобов'язаний, а тому на нього розповсюджуються вимоги законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про військовий обов'язок і військову службу, про оборону України, у тому числі щодо явки за повісткою до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, як органів військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05 березня 2009 року листи з позначкою «повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
При цьому, суд вважає, що за результатами аналізу норм чинного законодавства слідує, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, є день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи.
Зокрема, як убачається із матеріалів справи, що відповідно до положень вищевказаного Порядку №560 від 16.05.2024 року, на ім'я позивача ОСОБА_1 28 жовтня 2024 року було сформовано повістку №850560 (для явки на 06.11.2024 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних) за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка була направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за №0610200922800 з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення на адресу місця проживання позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ).
Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення №0610200922800 повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». На довідці про причини повернення/досилання наявний відбиток Укрпошти із зазначенням дати 15.11.2025 та причини «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, судом здійснено відстеження поштового відправлення №0610200922800 на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта» у розділі «Трекінг», де встановлено, що поштове відправлення: прийнято 30.10.2024 у м. Києві, прибуло до Відділення 80500 місто Буськ - 01.11.2024; повернення Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою) від 15.11.2024, вручено 22.11.2024.
Відтак, оскільки повістку №850560 для явки до ТЦК та СП на 06.11.2024 року надіслано позивачу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, суд вважає, що належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання позивача в установленому законом порядку, тобто - 15 листопада 2024 року, оскільки саме у цей день поштове відправлення №0610200922800 повернуто відправнику в зв'язку «із відсутністю адресата за вказаною адресою». Натомість, повісткою №850560, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, здійснено виклик позивача ОСОБА_1 на 06 листопада 2024 року о 14:00 годині за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних. Таким чином, суд констатує, що поштове відправлення №0610200922800 повернулось до відповідача лише 15 листопада 2024 року, тобто через дев'ять календарних днів після дня, який був визначений для явки (06.11.2024) позивача до ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_2 ).
Отже, у розумінні підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, позивач ОСОБА_1 вважається належно оповіщеним про виклик до відповідача лише 15 листопада 2024 року, тому спростовується матеріалами справи зазначення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 у оскаржуваній постанові №99 від 24.02.2025 року про те, що ОСОБА_1 на зазначену дату у повістці (06.11.2024) в ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явився без поважних причин, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він не був належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи належним чином оповіщеним за повісткою лише через дев'ять календарних днів після дня, який був визначений для явки (06.11.2024) позивача до ІНФОРМАЦІЯ_10 ).
Подібний правовий висновок викладений у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року в справі №162/999/24.
Таким чином, суд вважає, що оскільки позивач ОСОБА_1 не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 06 листопада 2024 року о 14:00 годині, а тому ним не було порушено ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час дії особливого періоду, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови за справою про адміністративне правопорушення №99 від 24.02.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Інші доводи представників сторін судом не перевіряються, оскільки вони не впливають на правильність вищевказаного висновку суду за результатами розгляду адміністративного спору по суті. Натомість висловлені представниками сторін доводи та заперечення зі сторони представника позивача зводяться до незгоди із оскаржуваною постановою відповідача, а зі сторони представника відповідача - до правомірності оскаржуваної постанови суб'єкта владних повноважень, однак такі не спростовують відсутності у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КупАП, зважаючи на повідомлення його за повісткою відповідача про явку до останнього через 9 днів після його належного сповіщення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Згідно статті 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява№ 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Крім того, у рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, Європейський суд з прав людини, що при оцінці доказів суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Верховним Судом викладена правова позиція у постанові від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17 (провадження № К/9901/3839/17), згідно якої притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС).
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Крім того, пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених обставин, суд вважає, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення ним правопорушення, як і відсутність доказів на порушення позивачем приписів ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та спростування цієї обставини в ході розгляду справи судом, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, ураховуючи задоволення цього позову на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає відшкодуванню сплачений позивачем судовий збір в сумі 605,60 грн., що підтверджується долученою до справи квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» №9672-0972-9137-7238 від 04.03.2025, який слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, що відповідатиме положенню частини першої статті 139 КАС України.
Ураховуючи наведене і керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 10, 77, 78, 132, 139, 242-246, 249, 262, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення №99 від 24.02.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання повного тексту цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Представник позивача: адвокат Скоробогатий Микола Вікторович (79008, м. Львів, вул. Д. Донцова, 20/2а).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Представник відповідача: Смерека Ігор Зіновійович ( АДРЕСА_5 ).
Повний текст судового рішення виготовлено: 14.04.2025 року.
Суддя І. Б. Кос