Справа № 362/1804/24
Провадження № 1-кп/362/264/25
Іменем України
14.04.2025 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
законного представника потерпілого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111310000098 від 14.01.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Івахни Монастирського району Черкаської області, українець, громадянин України, проживає у цивільному шлюбі, освіта середня, працює без укладення трудової угоди будівельником, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
встановив:
14.01.2024 близько 19:30 год. ОСОБА_10 , у темну пору доби, керував технічно справним автомобілем марки «Ford GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався проїзною частиною вулиці Святкова у напрямку будинку № 29 цієї вулиці у с. Плесецьке Фастівського району Київської області, де навпроти будинку № 15а здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де в цей час перебував неповнолітній пішохід ОСОБА_7 . ОСОБА_10 у порушення вимоги пункту 12.1. Правил дорожнього руху України, проявивши злочинну самовпевненість, не був уважним, під час керування транспортним засобом не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого надвиросткового перелому лівої стегнової кістки з невеликим зміщенням уламків, що відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для його зрошення необхідний термін більше 21 дня. Порушення ОСОБА_10 вимог п. 12.1 ПДР України перебувають в прямому причинному зв'язку із вчиненням дорожньо-транспортної пригоди та настання наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень середньої тяжкості неповнолітньому ОСОБА_7 .
У судовому засіданні ОСОБА_10 визнав себе винуватим у скоєнні цього правопорушення. Він повністю погодилася з обставинами, які викладені в обвинувальному акті щодо часу, місця, обставин скоєння цього ДТП. Пояснив, що того вечора керував автомобілем, швидкість була близько 40 км/год. Була ожеледь, дорога вузька із крутим заокругленням. Помітив дівчат, які рухалися по проїзній частині дороги, вирішив їх об'їхати. Через цей маневр автомобіль «занесло» і відбувся наїзд на пішохода, який рухався по обочині дороги, так як тротуарів там немає, а на узбіччі дороги були кучугури снігу. Коли побачив потерпілого, то намагався гальмувати, щоб уникнути зіткнення, але дорожня обстановка завадила йому. Підійшов до потерпілого, щоб поцікавитись що з ним. Хлопець відповів, що все нормально і допомоги не потребує, а тому поїхав з місця події. Зазначив, що не мав права керувати транспортним засобом, так як суд його позбавив такого права. У вчиненому щиро розкаявся і просив суд суворо не карати. Також пояснив, що має можливість відшкодувати потерпілому за завдану моральну шкоду 80 000 гривень з огляду на майновий стан.
Потерпілий ОСОБА_7 надав суду пояснення, що у січні минулого року йшов по центру села Плесецьке по обочині дороги через відсутність у тому місці тротуару. Справа був паркан. Був одягнутий у сині джинси, чорну куртку, на голові був оранжевий капюшон від худі. Було темно, дорога була слизька. Навпроти нього з різкого повороту виїхав автомобіль, який наїхав на нього. На його думку, причиною наїзду стала швидкість автомобіля та слизька дорога. Моменту наїзду не пам'ятає, була «вспишка». Відчув біль у лівій нозі, руки були обдерті. Встав, але йти не міг, стояв на правій нозі. З того автомобіля вийшов чоловік і щось говорив до нього. Він, потерпілий, не слухав того чоловіка, бо намагався додзвонитися матері. Потім чоловік поїхав. Щодо перебування водія в стані алкогольного сп'яніння нічого сказати не може, так як від водія відповідного запаху не відчув. До місця події підійшли двоє дівчат, які допомогли йому сісти і додзвонилися його батькові. Коли втрачав свідомість, то дівчата обтирали його снігом. Потім приїхали батьки, представники муніципальної варти, карета швидкої медичної допомоги, поліцейські. Його забрали до лікарні, там пробув чотири дні, наклали гіпс на ногу, реабілітація тривала близько трьох місяців. Обвинувачений у лікарні його не провідував, спілкування відбувалося через маму. Підтвердив, що обвинувачений відшкодував 20 000 гривень, які покрили витрати на лікування. Просив стягнути з обвинуваченого 300 000 гривень моральної шкоди, так як тривалий час не відвідував навчання, не міг отримувати оцінки, спілкуватися з друзями, відвідувати різноманітні заходи. У навчальному закладі, а навчається на медичній спеціальності, через пропуски йому пропонували взяти академічну відпустку, але відмовився. Це все спричинило йому додаткового стресу через переживання, що залишать навчатися на наступний рік на цьому ж курсі. Однак він ввесь матеріал опрацював самостійно, іспити і заліки склав, його звичний життєвий уклад відновився.
Свідки до суду не прибули, хоча повідомлялися про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Прокурор у судовому засіданні відмовилася від допиту цих свідків, які не в змозі прибути до суду з об'єктивних причин. Потерпілий та його представники не заперечили проти цього, сторона захисту також підтримала позицію прокурора з огляду на визнання винуватості обвинуваченим у вчиненні цього правопорушення.
Показання обвинуваченого і потерпілого є логічними і послідовними, а тому у суду відсутні сумніви щодо їх достовірності.
Судом досліджено письмові докази, що підтверджують вину ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Так, з витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024111310000098 від 14.01.2024 видно, що 14.01.2024 близько 19:15 год. неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає у АДРЕСА_3 , рухався по лівому узбіччі дороги (у зустрічному русі транспортних засобів) по вул. Святковій, 15а, у с. Плесецьке Фастівського району Київської області та невстановлений т/з здійснив наїзд на вищевказаного пішохода та залишив місце ДТП. Останній був госпіталізований бригадою ШМД 838 Осадча до Київської обласної дитячої лікарні (м. Боярка, вул. Хрещатик, 83). Діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом н/3 стегна зі зміщенням до 5 градусів, садна правого стегна. Проведеними розшуковими заходами по встановленню т/з причетного до «ДТП з потерпілим» у дворі будинку за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Плесецьке, вул. Святкова, 29, був виявлений т/з ФОРД ГАЛАКСІ, д.н.з. НОМЕР_1 , з характерними ознаками ДТП. При цьому був встановлений водій - ОСОБА_10 .
За протоколом огляду місця події від 14.01.2024 об'єктом огляду є ділянка автодороги у с. Плесецьке Фастівського району Київської області, вул. Святкова від буд. № 10 до буд. № 29, де відбулась дорожньо-транспортна пригода (наїзд на пішохода) із зазначенням погодних умов, пори доби та наявної слідової інформації. На фототаблиці до протоколу огляду місця події дорожньо-транспортної пригоди від 14.01.2024 зображено місце ДТП, сліди шин тощо. Цими фотознімками підтверджено, вказана вулиця є досить вузькою, без тротуарів для руху пішоходів, її ширина обмежена капітальними парканами з зеленими насадженнями перед ними, вказаний відрізок дороги досить засніжений.
Схема дорожньо-транспортної пригоди від 14.0612024 відображає напрямок руху транспортного засобу в момент скоєння ДТП та наявну слідову інформацію (сліди шин).
За протоколом огляду місця події від 15.01.2024 об'єктом огляду є територія домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де виявлено автомобіль «Ford GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з детальним описом виявлених на ньому механічних пошкоджень. А на додатку до цього протоколу - фототаблицях зображено вказаний транспортний засіб у цілому та деталізовано місяця виявлених на ньому механічних пошкоджень, що свідчать про його причетність до ДТП.
Відповідно до акту огляд та тимчасового затримання транспортного засобу від 15.01.2024, транспортний засіб «Ford GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , затримано та поміщено на майданчик тимчасового утримання з детальним описом виявлених на ньому механічних пошкоджень.
Висновком інженерно-технічної експертизи № СЕ-19/111-24/6573-ІТ від 29.02.2024 констатовано, що на момент огляду автомобіля «Ford GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , він перебував у працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмови в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Рульове керування автомобіля «Ford GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «Ford GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед ДТП, не виявлено.
Згідно з висновком інженерно-технічної експертизи № СЕ-19/111-24/13364-ІТ від 11.03.2024, у заданій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, водій автомобіля «Ford GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху України. В задані дорожній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, при виконанні вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «Ford GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мав технічну можливість попередити дану дорожньо-транспортну пригоду, на що у нього не було перешкод технічного характеру. В заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля «Ford GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вбачається невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебувають в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Висновком судово-медичного експерта Боярського відділення КЗ КОР «Київського обласного бюро судово-медичної експертизи» № 60/Д від 13.03.2024 констатовано, що згідно з наданою медичною документацією та висновком консультанта-ренгенолога КОБ СМЕ, у потерпілого ОСОБА_7 були такі тілесні ушкодження: закритий надвиростковий перелом лівої стегнової кістки з невеликим зміщенням уламків, садна правого стегна. Описані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету, можливо в термін та при обставинах, що вказані у постанові. Садна відносяться до легких тілесних ушкоджень. Закритий над виростковий перелом лівої стегнової кістки відноситься до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для його зрощення необхідний термін більше 21 дня.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і неупередженому дослідженні обставин кримінального правопорушення, враховуючи відсутність у ході судового розгляду заперечень сторони захисту щодо їх належності і допустимості, суд вважає всі вищезазначені докази належними, допустимими, достовірними та у своєму взаємозв'язку достатніми для висновку про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_10 покарання, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, яке є необережним нетяжким злочином, його дії спричинили суспільно небезпечні наслідки у виді середньої тяжкості тілесних ушкоджень неповнолітньому (на момент події) потерпілому.
Водночас суд ураховує, що ОСОБА_10 має сім'ю, на його утриманні перебуває малолітня дитина, тобто у нього наявні тісні соціальні зв'язки, зі слів працює будівельником, на обліку у лікаря-нарколога та/або лікаря-психіатра не перебуває, з посередніми характеристиками за місцем проживання, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, у силу ст. 89 КК України раніше не судимий.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, яку було встановлено як під час досудового розслідування, і яка, на думку суду, знайшла своє підтвердження у ході судового розгляду.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, у ході досудового розслідування не встановлено та суд їх не вбачає, зауваживши, що перелік обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, визначено ст. 67 КК України, і він є вичерпним, там відсутня така обставина, як притягнення особи до адміністративної відповідальності, у тому числі за статтями 130 і 126 КУпАП. Твердження представника потерпілого щодо перебування обвинуваченого у момент скоєння цього злочину у стані алкогольного сп'яніння не підтверджується матеріалами справи.
Підстави для застосування статей 69, 69-1 КК України відсутні.
Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а саме, що ДТП відбулася у темну пору доби на засніженій вузькій вулиці з заокругленнями на обочині її проїзної частини, поведінки обвинуваченого після скоєння злочину, позиції прокурора, потерпілого і його представників, які висловлені у судових дебатах, ступеня тяжкості вчиненого злочину, наявності обставини, що пом'якшує покарання, відсутності обставин, що його обтяжують, особи винного, який неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а саме за ч. ч. 1, 2 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП, тобто як до моменту цієї ДТП, так і після, на момент скоєння цього злочину був позбавлений права керування транспортними засобами, що підтвердив особисто у судовому засіданні, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою вжиття кримінально-правових заходів для виправлення обвинуваченого та демонстрації останньому і суспільству, що кримінальне покарання є логічним і невідворотним юридичним наслідком вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у виді обмеження волі, із призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.
Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції. Суд не знаходить підстав для призначення іншого виду покарання, яке передбачене санкцією статті.
Щодо заявленого цивільного позову у частині відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної та матеріальної шкоди
У межах даного кримінального провадження законним представником потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_10 , про відшкодування майнової шкоди в сумі 6500 грн., моральної шкоди в сумі 300 000 грн. та 30 000 гривень процесуальних витрат.
Свої позовні вимоги серед іншого обґрунтував тим, що внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, поніс матеріальну шкоду в сумі 6500 гривень, яку підтвердив документально, перебував чотири дні на стаціонарному лікуванні, реабілітація тривала близько трьох місяців, отримані тілесні ушкодження призвели до змін у його звичному ритмі життя і нормальних життєвих зв'язках, що викликало появу негативних психологічних переживань, чим спричинили моральні страждання.
Ухвалою суду від 01.07.2024 цивільний позов прийнято до розгляду.
У ході судового розгляду потерпілий та його представники підтримали цивільний позов у повному обсязі, представник потерпілого надала суду документальне підтвердження витрат на правову допомогу і пояснила, що дійсно обвинуваченим відшкодовано 20 000 грн. витрат на лікування, однак вони не покривають 6 500 грн. витрат на набір імплантів для остеосинтезу, а тому просила задовольнити цивільний позов у цій частині.
Сторона захисту просила суд задоволити цивільний позов частково. Обвинувачений у ході його допиту погодився загалом сплатити потерпілому 80 000 грн., у судових дебатах погодився сплатити майнову шкоду у розмірі 6 500 грн. у повному обсязі, 5 000 грн. витрат на правову допомогу і 20 000 грн. моральної шкоди. Захисник підтримав позицію свого підзахисного і звернув увагу суду, що витрати на правову допомогу є завищеними і такими, які не відповідають критерію співмірності складності справи та розумному розміру адвокатського гонорару. Також наголосив, що потерпілий повинен був звернутися спочатку до страхової компанії, отримати виплату і тільки після цього просити стягнути кошти з обвинуваченого, які не покриті виплатою страхової компанії.
Вирішуючи цивільний позов, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України. Згідно з частиною 1 статті 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
При цьому суд приймає до уваги, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а моральними стражданнями цивільного позивача внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до пункту 9 цієї ж Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану .
Розглядаючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд, ураховуючи вже ним наведе, вважає, що в судовому засіданні було достеменно доведено наявність підстав вважати, що внаслідок ДТП потерпілому спричинено моральну шкоду. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що він отримав тілесні ушкодження, проходив лікування, реабілітацію, не відвідуючи навчальний заклад три місяці і самостійно опрацьовуючи навчальну програму. Тобто відбулася вимушена зміна укладу життя, яка є прямою і безпосередньою причиною ДТП, з необхідністю створення нових необхідних умов для способу життя, виникли додаткові перешкоди для реалізації оптимальної життєдіяльності, відбулося порушення соціального функціонування.
Між тим, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, а тому визначаючи розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню, слід зупинитися саме на тому, яке тілесне ушкодження отримано, на тривалості лікування, відновлення, необхідності продовжити лікування, аби співставити з видом та розміром заявленого таким позивачем відшкодування.
Виходячи з вищезазначеного, розглядаючи заявлені позовні вимоги цивільного позову, ураховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а також майновий стан обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненні цього кримінального правопорушення, визнав фактичні обставини справи, добровільно відшкодування витрати на лікування потерпілого, частково визнав заявлений цивільний позов, виходячи з принципу виваженості, справедливості, розумності, пропорційності, суд доходить висновку про те, що вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди належить задовольнити у повному обсязі - у сумі 6500 грн., а вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 80 000 грн. Крім того, підлягає задоволенню цивільний позов у частині стягнення процесуальних витрат у повному обсязі, які є документально підтверджені, та, на думку суду, відповідають критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.
Суд відхиляє твердження сторони захисту про те, що потерпілий не звертався із заявою про відшкодування витрат до страхової компанії, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди є абсолютним і не може бути припинено або обмежено будь-яким договором, у тому числі договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а звернувшись до суду із вищезазначеним цивільним позовом до обвинуваченого, потерпілий здійснив відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативного можливих засобів захисту свого порушеного права, при цьому цивільний позов не містить будь-яких посилань щодо стягнення заподіяних збитків з третіх осіб.
Судом установлено, що відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_10 було фактично затримано 14.01.2025 о 23:15 год. у порядку ст. 208 КПК України до обрання запобіжного заходу. 16.01.2025 Фастівським міськрайонним судом Київської області до ОСОБА_10 на стадії досудового розслідування було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби на строк два місяці до 13.03.2025, дія якого не продовжувалася.
Відповідно до ст. 72 КК України необхідно зарахувати у строк відбування призначеного ОСОБА_10 покарання термін його попереднього ув'язнення, починаючи з 14.01.2025 по 16.01.2025 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Розподіл процесуальних витрат суд вирішує у порядку ст. 124 КПК України, долю речових доказів - у порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 302, 369-371, 373- 374, 381-382, 394 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_10 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 14.01.2025 по 16.01.2025 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 6436 (шість тисяч чотириста тридцять шість) гривень 88 копійок
Речовий доказ після набрання судовим рішенням законної сили- автомобіль «Ford GALAXY», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, який поміщено на майданчик тимчасового утримання за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Борисів, пров. Боженка, 23, - повернути ОСОБА_10 .
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_8 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень матеріальної шкоди, 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень моральної шкоди та 30 000 (тридцять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1