Справа № 361/8460/23
Провадження № 2/361/2544/24
28.03.25
28 березня 2025 року м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі Бондар Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Щиголь В.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Хоменко І.В.,
представник третьої особи - Алієвої К.П.,
розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області про зміну місця проживання дитини -
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області про зміну місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивачем ОСОБА_1 зазначено, що з 27.04.2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого народились діти : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.01.2021 року шлюб між сторонами було розірвано.
Питання щодо поділу майна подружжя, визначення місця проживання дітей та сплати аліментів на їх утримання було вирішено ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/6804/20, якою затверджено мирову угоду між сторонами та встановлювалось, що - «відповідно до п.2.1. сторонами погоджено, що діти проживають з матір'ю в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ». За змістом позовної заяви, умови даної угоди щодо визначеного місця проживання дітей майже одразу не виконувались обома сторонами, оскільки, молодший син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - не бажав мешкати разом із матір'ю, та обрав батька для подальшого проживання з ним.
Звертаючись із даним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що під час судового засідання у цивільній справі № 361/6804/20, не було залучено до участі Орган опіки та піклування, також не було заслухано думку дітей щодо питання визначення місця їх проживання. Поряд з цим, змінились обставини усього їх життя після початку повномасштабного вторгнення, оскільки, він - позивач- для забезпечення безпеки життю та здоров'ю дітей, вивіз їх з м.Бровари до своїх знайомих у м.Тетіїв, потім, повернувшись до м.Бровари, спитав у дітей, хто залишиться з ним, а хто поїде з матір'ю, то старший син забажав залишитись з матір'ю, а молодший із ним. Однак, такі дії не сподобались його колишній дружині, яка почала чинити перешкоди у їх з сином спільному житті, що було виявлено у виклику поліції до місця його проживання, написанням скарг до виконавчої служби, постійними погрозами забрати сина силою. Враховуючи наведене, позивач зазначає, що підставою для звернення із позовом є зміна обставин життя, а саме - бажання молодшого сина постійно мешкати із ним, а не з матір'ю, тому просить суд визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком - ОСОБА_1 .
Присутній у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Щиголь В.В. підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Хоменко І.В., присутні у судовому засіданні, позовні вимоги не визнали, надали відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи наступним. Дійсно, ухвалою суду у справі № 361/6804/20, затверджено мирову угоду між сторонами та встановлювалось, що - «відповідно до п.2.1. сторонами погоджено, що діти проживають з матір'ю в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 » - та ці умови, як й інші, визначені вказаним судовим рішенням, виконувались сторонами до початку повномасштабного вторгнення ворога в Україну. При цьому, батько мав 3 дні цілодобового побачення з обома дітьми, та мати не вчиняла будь-яких перешкод. Скориставшись вказаною ситуацією, на думку відповідача, позивач вирішив змінити умови мирової угоди та здійснюючи психологічний вплив, переконав молодшого сина не повертатись до матері.
У зв'язку із такими обставинами, вона - ОСОБА_2 , неодноразово зверталась за допомогою до Органу опіки та піклування, національної поліції та виконавчої служби, її звернення та відповідні дії установ зафіксовані у листуванні, що долучено до відзиву. Однак, позивач продовжує чинити їй перешкоди у спілкуванні з сином, не допускає до нього старшого брата, та сам також не спілкується з старшим сином, не виконуючи таким чином умови мирової угоди. Враховуючи наведене, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Присутня у судовому засіданні представник третьої особи Органу опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області Алієва К.П., підтримала позовні вимоги, вважала за належне їх задовольнити, надала висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету від 29.05.2024р. №575 про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , 2014 р.н. разом із батьком ОСОБА_1 .
Допитаний у судовому засіданні, у якості свідка ОСОБА_5 , зазначив про факт постійного проживання свого молодшого онука ОСОБА_6 , починаючи з 2022 року, разом із батьком - ОСОБА_1 , при цьому, останній перешкоджає бачитись з онуком як йому, так й його доньці - матері дитини ОСОБА_2 та його старшому онуку ОСОБА_7 з невідомих йому причин.
Допитаний як свідок у присутності представника Органу опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області та психолога малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пояснив, що після розірвання шлюбу батьків, він та молодший брат ОСОБА_8 спочатку проживали разом із матір'ю. При цьому, вони бували також вдома у батька кілька днів на тиждень з ночівлею. Після початку війни, батько вивіз його та брата у м.Тетіїв, там не давав спілкуватись з мамою деякий час, а коли вона їх знайшла, то сказав їм з братом обирати з ким жити, та він обрав маму, а молодший брат - тато. Потім, коли вони повернулись до м.Бровари, молодший брат майже перестав спілкуватись з ним та мамою, не брав слухавку коли вони дзвонили та не виходив до них на двір, коли вони приїжджали до дому батька. Також батько не запрошував його до себе додому, де він жив з братом, та на дні народження брата також його не позвали. На питання учасників процесу свідок зазначив, що хоче як раніше жити разом із братом і мамою.
Допитаний як свідок у присутності представника Органу опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області та психолога малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 пояснив, що після розірвання шлюбу батьків, він та старший брат ОСОБА_7 спочатку проживали разом із матір'ю. При цьому, вони бували також вдома у батька кілька днів на тиждень з ночівлею. Після початку війни, батько вивіз його та брата у м.Тетіїв, там не давав спілкуватись з мамою деякий час, а коли вона їх знайшла, то сказав їм з братом обирати з ким жити, та він обрав тато, а молодший брат - з мамою. На теперішній час він дійсно майже не спілкується з мамою та братом, лише інколи переписується, не може пояснити чому. На питання учасників процесу свідок зазначив, що йому не подобається коли мама приїжджає під будинок батька разом із незнайомими чоловіками та поліцією та намагається забрати його з собою. Також повідомив, що бажав би як раніше спілкуватись з братом більше, бувати у мами та жити з татом також.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи та долучені докази, суд доходить наступного.
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 361/6804/20. Рішенням від 21.01.2021 року шлюб між сторонами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
Питання щодо поділу майна подружжя, визначення місця проживання їх дітей - ОСОБА_3 , 2012 року народження та ОСОБА_4 , 2014 року народження, та сплати аліментів на їх утримання було вирішено ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області у вказаній справі від 21.01.2021р., якою затверджено мирову угоду між сторонами. Щодо визначення місця проживання дітей та порядку їх виховання було визначено наступне:
«2.1. Сторонами погоджено, що діти проживають з матір'ю в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
2.2.Позивач на період перебування дітей у Відповідача має право безперешкодно спілкуватися з ними у сприятливий для них час засобами телефонного зв'язку, через мережу Інтернет тощо. Аналогічним правом наділена і Відповідач.
2.3. Відповідач визнає право Позивача на цілодобове проводження часу з дітьми, із забезпеченням їх належним рівнем проживання та комфорту, дотриманням звичного для них розпорядку дня у цей період, за місцем проживання Позивача та в публічних місцях. Днями таких цілодобових побачень Сторонами визначено четвер, п'ятницю та суботу кожного календарного тижня. Відповідач зобов'язується активно сприяти указаному спілкуванню між Батьком і Дітьми, не чинити жодних перешкод у цьому.
2.4. Дні спілкування дітей з Батьком та Матір'ю можуть змінюватись за спільною згодою сторін з урахуванням інтересів та думки дітей.
2.5. У канікулярні та святкові дні Діти перебувають у кожної із Сторін порівну, тобто половину вказаних днів вони проживають з Позивачем, а другу половину з Відповідачем, але за погодженням між сторонами кількість днів може змінюватись.
2.6. Позивач на період перебування дітей у Відповідача має право безперешкодно спілкуватися з ними у сприятливий для них час засобами телефонного зв'язку, через мережу Інтернет тощо. Аналогічним правом наділена і Відповідач.
2.7. Місцем навчання дітей, до моменту вступу до вищого навчального закладу, Сторони визначили Броварське навчально-виховне об'єднання Броварської міської ради Київської області (далі за текстом - БНВО), що розташоване за адресою: 07400, Київська область, м.Бровари, вул. Лагунової Марії, буд. 17-А, місце навчання дітей може бути змінено лише за спільною згодою сторін.
2.8. У разі виїзду Дітей за межі їх місця проживання, визначене даною мировою угодою, відповідна Сторона, з якою проживають Діти, зобов'язана повідомити про це іншу Сторону не пізніше ніж в місячний строк до моменту виїзду.»
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно.
Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір'ю.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).
Місце проживання дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Згідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконкому Броварської міської ради від 29.05.2024р. №575 про визначення місця проживання дитини, діючи в інтересах дитини, орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком, ОСОБА_1 . Сам висновок складається з 20 аркушів, який містить часопис подій життя родини ОСОБА_9 , починаючи з їх одруження. Також здійснено цитування ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.01.2021р., якою затверджено мирову угоду між сторонами, визначено позицію у справі позивача ОСОБА_1 , викладену аналогічно змісту його позовної заяви та позицію відповідача ОСОБА_2 , викладену аналогічно її відзиву. Потім зазначено про здійснення бесіди з малолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також проведено обстеження умов проживання родини ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а також родини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . В обох випадках зазначений висновок про створення належних умов батьками для проживання дітей.
Суд зауважує, що на підставі викладених, перелічених обставин у вказаному письмовому доказі, залишається без належного мотивування та обгрунтування здійснений органом опіки та піклування висновок про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 саме разом із батьком ОСОБА_1 . Оскільки у якості мотивування прийнятого такого рішення зазначено про: «відсутність стратегії батьків щодо адаптування дітей до нової, після розлучення батьків, сімейної ситуації та нового сімейного стилю життя негативно впливає на психоемоційний стан малолітніх дітей», а також про: «необхідність батьків співпрацювати між собою в найкращих інтересах дітей та запропоновано батькам звернутись до медіатора».
Тому вказаний висновок не може бути взятий судом до уваги, оскільки не визначає тих змін, які, нібито, відбулись у родині ОСОБА_9 , які не б були предметом розгляду суду у цивільній справі № 361/6804/20.
Інші письмові докази, долучені сторонами до матеріалів справи не містять інформації щодо предмету доказування, а є лише підтвердженням неналежного виконання мирової угоди у цивільній справі № 361/6804/20.
Підставою для зміни визначеного судовим рішення місця проживання одного з синів, позивач вбачав особисту думку дитини, висловлену ним під час спільного проживання, після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, а також висловлену думку сина під час засідання комісії органу опіки та піклування, що покладена в основу висновку про доцільність визначення місця проживання дитини разом із батьком. Інших підстав, таких як самоусунення матері від виховання дітей, невідворотні зміні у поведінці матері дітей, її матеріального стану, її сімейного положення, її здоров'я, або так само аналогічних змін у житті батька - у судовому засіданні встановлено не було.
Враховуючи, що обидві сторони у справі виявляють бажання займатись вихованням дітей, піклуванням про них, мають всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, із урахуванням віку дітей та їх думки, викладені особисто у судовому засіданні, суд вважає, що належне та безумовне виконання сторонами ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.01.2021р. у цивільній справі № 361/6804/20, якою затверджено мирову угоду - буде якнайкраще відповідати саме інтересам дітей, які потребує постійного догляду та турботи з боку обох батьків, й позитивно сприятиме їх розвитку як психологічному так і фізичному.
Таким чином, враховуючи, що на даний час визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 лише разом з батьком не буде відповідає інтересам дитини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області про зміну місця проживання дитини.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Київського апеляційного суду .
Суддя Писанець Н.В.