справа № 361/8877/24
провадження № 2/361/5068/24
27.03.2025
(Заочне)
Іменем України
27 березня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.
за участю секретаря Мищенко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
Стислий виклад позиції позивача
У вересні 2024 року до суду надійшов вищевказаний позов ОСОБА_1 . В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона зареєстрована та користується квартирою АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є матір'ю позивача, а відповідач ОСОБА_3 - дядьком позивача та рідним братом матері позивача - ОСОБА_2 . Підставою реєстрації місця реєстрації у квартирі є ордер № 81 на кімнату в сімейному гуртожитку або в будинку готельного типу, який видано на ім'я ОСОБА_4 та членів її сім'ї - ОСОБА_5 , чоловіка, ОСОБА_3 , сина, ОСОБА_2 , дочки. Відповідачі хоч і зареєстровані у вищевказаній квартирі, однак вже тривалий час не проживають за місцем реєстрації та не користуються даним житлом, комунальні послуги не сплачують. Відповідач ОСОБА_2 з 2020 року добровільно залишила квартиру, а відповідач ОСОБА_3 - з 2021 року. З наведених підстав, ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів судові витрати.
Заяви, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 29 січня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що проживає у баби ОСОБА_6 після того як матір ОСОБА_2 у 2015 році позбавили батьківських прав, оскільки вона веде аморальний спосіб життя, наразі місцезнаходження матері позивача невідоме, а дядько ОСОБА_3 давно виїхав з жінкою до м. Нова Каховка, що є наразі окупованою територією, з того часу він не повертався. Відповідачі зареєстровані у квартирі, за надання послуг до якої утворилися величезні борги. З наведених підстав, ОСОБА_1 у залі суду заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідач ОСОБА_3 також у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Від третьої особи - Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області надійшла заява, в якій міська рада просила ухвалити рішення на розсуд суду та за відсутності представника третьої особи.
Обставини справи, що встановлені судом
Відповідно до копії ордеру № 81 на кімнату в сімейному гуртожитку чи будинку готельного типу, виданого 21 липня 1988 року на ім'я ОСОБА_4 , останній надано дозвіл на вселення до кімнати АДРЕСА_1 , загальною площею 17,3 кв.м. Членами сім'ї ОСОБА_4 в ордері зазначені ОСОБА_5 , чоловік, ОСОБА_3 , син, та ОСОБА_2 , дочка.
Згідно свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 , виданого 23 листопада 2005 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Бровари Київської області, батьком у свідоцтві вказаний ОСОБА_7 , матір'ю - ОСОБА_2 .
Відомості про батька позивача ОСОБА_1 зазначені у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України, про що свідчить Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України № 00014931990 від 15 січня 2015 року.
З Довідки про реєстрацію місця проживання особи від 25.07.2019 вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 05.07.2005, тобто з народження, по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2015 року у справі № 361/479/15-ц відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлено батьківських прав відносно її малолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відносно її малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 05.05.2015 № 271 малолітній ОСОБА_1 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у зв'язку з тим, що мати дитини, ОСОБА_2 відповідно до вищевказаного рішення суду від 03.04.2015 позбавлена батьківських прав щодо малолітньої доньки, а відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
З Витягу з рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 09.06.2015 № 338 видно, що ОСОБА_6 призначено опікуном малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також призначено останню відповідальною за збереження права користування квартирою АДРЕСА_1 , яке має ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 18 жовтня 2023 року Броварським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно до Довідки № 1.12.3-04/11169, виданої 20.10.2023 Відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, видно, що у померла ОСОБА_4 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 станом на 25.04.2018 разом з: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З Акту обстеження житлово-побутових умов, складеного 08 листопада 2023 року депутатом Броварської міської ради Броварського району Київської області Завадським І.В., вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з січня 2021 року не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_3 не проживає за вищевказаною адресою з липня 2020 року, в квартирі відключено світло та газ.
Згідно Акту про фактичне проживання чи не проживання громадян, які мешкають у багатоквартирних будинках, які перебувають в управлінні КП «ЖЕК-2» № б/н від 09.08.2024, під час обстеження квартири АДРЕСА_1 встановлено, що фактично не проживають ОСОБА_2 - з 2015 року, ОСОБА_3 - з 2020 року. У зазначеній квартирі за борги відключено електропостачання та постачання побутового газу, на даний час у квартирі непридатні умови для проживання.
З матеріалів справи видно, що у зв'язку з несплатою комунальних послуг, які надавалися до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , утворилася значна заборгованість.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що є рідною бабусею позивача ОСОБА_1 по лінії батька, була її опікуном після позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав. Підтвердила, що ОСОБА_2 зловживала спиртними напоями й з 2020 року не живе у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , а дядько жив раніше, потім переїхав. Зазначила, що це єдине житло позивача.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що є сестрою ОСОБА_6 . Зазначила, що ОСОБА_1 живе з ОСОБА_6 , вона її забрала до себе, коли дитині було 8-9 років. Перед початком війни вони зі свідком їздили до квартири АДРЕСА_1 , вона перебуває у жахливому стані. Восени 2024 року поставили вхідні та кімнатні двері, прибирали, виносили безліч сміття з квартири. Вказувала на те, що у квартирі відсутнє світло та газ. Приїздивши до житла, там нікого не було.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що знає позивача ще з дитинства, вона жила з ОСОБА_6 приблизно з 9-річного віку. Вказувала на те, що восени 2024 року вивозили сміття з квартири, мили стелю, почали ремонт, клеїли шпалери. Зазначила, що нікого у квартирі не було, жодного разу нікого не бачила.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно статті 123 Житлового кодексу УРСР Порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.
У частині четвертій статті 9 Житлового кодексу УРСР закріплено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Процесуальний закон покладає обов'язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц.
У відповідності до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У ч. 1 ст. 61 ЖК України встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
За змістом положень ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться у судовому порядку.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , однак, вже більше чотирьох та п'яти років відповідно ( ОСОБА_2 - з 2021 року, ОСОБА_3 - з 2020 року) не проживають у квартирі, не користуються нею як своїм житлом, речі у житлі відсутні, витрат на утримання квартири відповідачі не несуть, за комунальні послуги не сплачують.
З огляду на викладені обставини, та враховуючи норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також те, що відповідачі більше 6 місяців без поважних причин відсутні за зареєстрованим місцем проживання, а факт реєстрації перешкоджає позивачу вільно користуватися житлом, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання відповідачів такими, що втратили право користування даним будинком.
На підставі викладеного, та керуючись Конституцією України, ст. ст. 16, 321, 386, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 61, 71, 72 ЖК України, ст. ст. 141, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ - 04054932, адреса місцезнаходження: вул. Героїв України, буд. 15, м. Бровари, Київська область, 07400.
Суддя Наталія ПЕТРИШИН