Справа № 276/501/25
Провадження по справі №2-о/276/42/25
09 квітня 2025 року с-ще Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:
секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного спільного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Хорошівська селищна рада,
Заявник звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , у зв'язку з чим відкрилася спадщина на належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 1821183800:07:002:0026, площею 2,5111 га, яка розташована на території Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області. 27 листопада 2024 року вона звернулася до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області щодо оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , проте, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини. У роз'ясненні також рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання на час відкриття спадщини, разом з ОСОБА_2 . Заявник зазначила, що на момент смерті батька фактично проживала разом із ним без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , та вважала, що прийняла спадщину з моменту її відкриття. Крім цього, у неї перебувають оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку та свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , що є додатковим підтвердженням факту спільного проживання.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 27.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання з викликом учасників справи.
Заявник в судовому засіданні заяву підтримала, проте пояснила суду, що до 2006 року проживала в с. Катеринівка Житомирського району поряд з батьком - ОСОБА_2 , в сусідньому будинку. Починаючи з 2006 року вона переїхала в інший населений пункт - с. Волянщина, де проживає там до цього часу зі своєю сім'єю. Поки батько був живий, то вона навідувалась до нього на його день народження та інші свята, а також, за необхідності. Разом з цим, заявник заперечила факт постійного проживання разом з батьком за адресою його проживання в с. Катеринівка, починаючи з 2006 року, в тому числі, і на день відкриття спадщини, за шість місяців до, та за шість місяців після смерті ОСОБА_2 .
Представник заінтересованої особи, в судове засідання не з'явився, від Хорошівської селищної ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги визнає.
Заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядає суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК Україниу судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Положеннями ст. ст.1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1ст. 1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/6 (далі - Порядок) видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п. 3.22 Порядку, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Згідно роз'яснень, викладених в абз. 3 п. 3, п. п. 2, 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , про що свідчить копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08 лютого 1964 року та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 13 листопада 1982 року (а.сп. 15-16).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим виконкомом Галицької сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області (а.сп. 10).
Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_4 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , місце проживання останньої зареєстровано 07 березня 2007 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.сп. 6).
Згідно з довідками № 87 та № 88 від 25 листопада 2024 року, що видані виконкомом Хорошівської селищної ради, ОСОБА_2 , 1938 року народження, був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за шість місяців до смерті та на день смерті без реєстрації проживала дочка - ОСОБА_1 , 1964 року народження (а.сп.12-13).
Відповідно до довідки виконкому Хорошівської селищної ради № 37 від 12 березня 2025 року, з 2004 року ОСОБА_1 проживала без реєстрації разом із батьком - ОСОБА_2 , 1938 року народження, до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 . У цей період вона доглядала за ним. Вказана довідка видана на підставі свідчень сусідів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.сп.14).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 1821183800:07:002:0026, площею 2,5111 га, яка розташована на території Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (до адміністративної реформи - Галицька сільська рада), та використовувалася для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка належала моєму батьку на підставі Державного акта на право власності серії ЯБ № 863407, виданого 10 квітня 2006 року.
27 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області щодо оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 1821183800:07:002:0026. Проте, нотаріусом було повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане спадкове майно, оскільки пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини. У роз'ясненні також було рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання на час відкриття спадщини разом з ОСОБА_2 . Зазначене підтверджується копією листа приватного нотаріуса № 359 від 27 листопада 2024 року (а.сп.8).
Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 79316694 від 27 листопада 2024 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не була заведена.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що ОСОБА_1 проживала зі своєю сім'єю (чоловіком та дітьми) в с. Катеринівка Житомирського району поряд з батьком - ОСОБА_2 , в сусідньому будинку. Коли померла дружина ОСОБА_2 , то останній проживав сам у своєму будинку.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про непідтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначений факт заперечується самим заявником, яка пояснила, що з 2006 року разом зі своєю сім'єю постійно проживала в с. Волянщина, Житомирського району, а до батька лише навідувалась. Вказане також узгоджується з відомостями про місце реєстрації ОСОБА_1 , а також з показаннями свідка ОСОБА_4 .
У свою чергу, суд критично оцінює інформацію, яка зазначена в довідці виконкому Хорошівської селищної ради № 88 від 25 листопада 2024 року, про фактичне місце проживання ОСОБА_1 , оскільки в довідці не вказано, на підставі яких доказів її складено.
Щодо відомостей, які містяться в довідці виконкому Хорошівської селищної ради № 37 від 12 березня 2025 року, отриманих на підставі свідчень сусідів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то суд також їх не бере до уваги, так як вони спростовуються поясненнями заявника.
Крім того, суд не враховує в якості доказів письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , оскільки джерелами доказів, в розумінні ст. 76 ЦПК України, є саме показання свідків. У свою чергу, відповідно до положень ст.. 230 ЦПК України, допит свідка проводиться в судовому засіданні після попередження його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приведення його до присяги.
Також суд зважає на те, що під час допиту ОСОБА_4 в якості свідка останній повідомив, що письмові пояснення від 24.03.2025 він не надавав (особисто не друкував та не писав), а лише підписав надрукований текст. Зміст пояснень йому невідомий.
Посилання у заяві про встановлення юридичного факту на те, що у заявника знаходяться у володінні оригінали правовстановлюючих документів на земельну ділянку та свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , безумовно не підтверджують факту постійного спільного проживання ОСОБА_1 разом із батьком на час відкриття спадщини.
Переконливих та достатніх доказів, які б підтверджували даний факт, заявником суду не надано.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 4, 259, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного спільного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської областішляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи
Заявник: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Заінтересована особа: Хорошівська селищна рада, адреса місцезнаходження: с-ще Хорошів, вул.Героїв України, 13, Житомирського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 04344587.
Повний текст рішення складено 14.04.2025.
Суддя А.М. Збаражський