Справа № 276/622/25
Провадження по справі 1-кс/276/97/25
14 квітня 2025 року с-ще Хорошів
Слідчий суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області
ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на дії слідчого щодо нескасування постанови від 03.03.2025,-
Заявник звернувся до слідчого судді зі скаргою, в якій просить визнати постанову від 07.04.2025 року слідчого ОСОБА_3 незаконною та скасувати постанову слідчого слідчого відділу ВП №3 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні № 12021060460000019 від 04.03.2021 року, яка була винесена 03.03.2025 року.
В обгрунтування скарги ОСОБА_2 зазначає, що в провадженні слідчого слідчого відділу ВП №3 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12021060460000019 від 04.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 270 КК України.
03.03.2025 року слідчим ОСОБА_5 була винесена постанова в порядку ст. 55 КПК України про визнання скаржника потерпілим по вищевказаному кримінальному провадженню, оскільки в ході проведення досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження було встановлено завдання матеріальної шкоди внаслідок виникнення пожежі в приміщенні магазину за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності.
03.04.2025 року скаржником на адресу слідчого ОСОБА_5 було подано клопотання про скасування вищезазначеної постанови, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 вже являється потерпілим по даному кримінальному провадженню, оскільки ним 12.03.2021 року було подано слідчому СВ ВП №4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській обл. ОСОБА_6 заяву в порядку ст. 55 КПК України про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 12021060460000019 від 04.03.2021 року.
07.04.2025 року слідчим ОСОБА_5 було винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання скаржника від 03.04.2025 року, мотивуючи це тим, що оскаржувана постанова від 03.03.2025 року була винесена на виконання вимог клопотання ОСОБА_2 , яке було подано 28.02.2025 року за вх.№С-2511 про визнання потерпілим.
Скаржник ОСОБА_2 вважає постанову слідчого ОСОБА_5 незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Проконсультувавшись із адвокатом, який надав правову оцінку наявним документам, ухвалам слідчих суддів та ін., скаржник зрозумів про помилковість та недоречність поданого ним 28.02.2025 року клопотання, а тому звернувся до слідчого про скасування винесеної постанови від 03.03.2025 року, яку слідчий відмовився скасовувати.
Скаржник зазначає, що в своєму клопотанні він просив визнати його потерпілим саме із 14.04.2021 року, однак слідчим в постанові від 03.03.2025 року не було зазначено цієї дати, а враховуючи, що дата винесення постанови 03.03.2025 року то фактично це свідчить про визнання його потерпілим саме з дати винесення такої постанови, що протирічить матеріалам кримінального провадження та нормам кримінально-процесуального законодавства.
На думку скаржника ОСОБА_2 протиправність дій слідчого ОСОБА_5 згідно п.1.ч.1 ст. 303 КПК України полягає у нездійсненні процесуальної дії у вигляді скасування винесеної ним постанови від 03.03.2025 року про визнання його ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні, яку він зобов'язаний був вчинити.
При вирішенні питання про можливість відкриття провадження у скарзі слідчим суддею встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, можливість особи звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є її невід'ємним правом. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України).
Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
При цьому, у пунктах 1-11 частини першої статті 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.
Зазначені у ч.1 ст.303 КПК України положення щодо можливості оскарження конкретних дій, бездіяльності слідчого, прокурора не дають жодних підстав для різного (неоднозначного) їх тлумачення.
Наведений у даній статті перелік рішень, дій або бездіяльності, що може бути предметом оскарження, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 березня 2019 року у справі за №807/1456/17, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Слід зазначити, що бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК України строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Наведеним ознакам відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ст. 220 КПК України, згідно з якою клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Як вбачається зі змісту скарги ОСОБА_2 та доданих до неї документів клопотання скаржника від 28.02.2025 про визнання потерпілим у кримінальному провадженні №12021060460000019 та клопотання скаржника від 03.04.2025 про скасування постанови слідчого про визнання потерпілим у кримінальному провадженні №12021060460000019, розглянуто слідчим СВ ВП №3 Житомирського РУП №2 ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. 220 із винесенням відповідних постанов.
Таким чином, предметом оскарження ОСОБА_2 є не нездійснення інших процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк (оскільки нормами КПК України не передбачено обов'язку та строку для скасування слідчим власної постанови про визнання потерпілим за заявою потерпілого), а є безпосередньо прийняті слідчим рішення у формі постанов від 03.03.2025 про визнання ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні №12021060460000019 та від 07.04.2025 про відмову в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_2 про скасування постанови про визнання потерпілим від 03.03.2025, з якими і не погоджується скаржник.
Також слід зазначити, що згідно ч. 5 ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. А межі втручання слідчого судді у діяльність слідчого обмежуються частиною 1 ст. 303 КПК України.
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено право потерпілого оскаржити постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим, а не про визнання потерпілим, та рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, до яких клопотання про скасування постанови про визнання потерпілим не відноситься.
Таким чином, скаржником ОСОБА_2 подано скаргу на рішення слідчого, які не охоплюється переліком рішень, дій чи бездіяльності, що можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому ч.1 статті 303 КПК України до слідчого судді, а відтак не підлягають оскарженню.
Окрім того, ч.2 ст. 307 КПК України не передбачено право слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування приймати рішення про визнання постанови не законною.
Відповідно до ч.4 ст.304 КПК України, слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що скаржником ОСОБА_2 подано скаргу на рішення слідчого від 03.03.2025 про визнання ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні №12021060460000019 та від 07.04.2025 про відмову в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_2 про скасування постанови про визнання потерпілим від 03.03.2025, які не можуть бути предметом розгляду у порядку оскарження рішення, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування, а відтак у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 слід відмовити.
Згідно ч.2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Разом з тим, нормами ч.2 ст.36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема, скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих, без обмеження їх переліку, порівняно з повноваженнями слідчого судді.
Аналогічні положення містяться у ч.6 ст.36 КПК України, згідно якої Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, керівник окружної прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу.
Отже, скаржник ОСОБА_2 для захиститу своїх інтересів не позбавлений права у встановленому законом порядку звернутися до прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням та до керівників органів прокуратури із відповідними зверненнями.
Керуючись ст. ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на дії слідчого щодо нескасування постанови від 03.03.2025.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати ОСОБА_2 , разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1