Справа №295/4374/25
Категорія 82
2/295/2202/25
про відмову у відкритті провадження у справі
10.04.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Стрілецька О.В.,
вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом, поданим представником ОСОБА_1 - адвокатом Трофімовим Андрієм Вячеславовичем, до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа- приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївн, про звільнення майна з-під арешту,
Адвокат Трофімов А.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження майном шляхом скасування (зняття) арештуз нерухомого майна, який накладений згідно з постановою Богунського ВДВС Житомирського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.03.2010, який був накладений у виконавчому провадженні АА №574415.
Обґрунтовуючи позов представник позивача вказує, що з метою забезпечення виконання судового наказу, виданого Богунським районним судом м. Житомира 17.07.2009 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, у виконавчому провадженні 01.03.2010 постановою державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції було накладено обтяження у вигляді арешту майна, яке належить позивачу на праві власності. Вказаний виконавчий наказ 09.07.2010 скасований судом, виконавчі провадження, боржником за якими є ОСОБА_1 , закінчені.
Адвокат посилається на те, що станом на 05.03.2024 на виконанні у Богунському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відсутні відомості щодо виконавчих проваджень, в яких винесена постанова про накладення арешту на майно, державний виконавець немає можливості його скасувати, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом порушених прав.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суддею встановлено таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Тобто, за змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» до судуз позовом про зняття арешту з майна може звернутися не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно. Тож, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
З матеріалів, долучених до позовної заяви, вбачається, що на виконанні в Богунському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебували матеріали виконавчих проваджень:
- №16488369 з примусового виконання судового наказу №2-н-1739/09, виданого Богунським районним судом м. Житомира 06.11.2009, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» боргу в сумі 19695,90 грн, 09.03.2010 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження за п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлено за належністю до іншого відділу ДВС);
- №19096638 з примусового виконання судового наказу №2-н-1739/09, виданого Богунським районним судом м. Житомира 06.11.2009, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» боргу сумі 19695,90 грн, 26.12.2010 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження за п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна);
- №3207741 з примусового виконання судового наказу №2-н-1739/09, виданого Богунським районним судом м. Житомира 06.11.2009, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» боргу сумі 19695,90 грн, 17.05.2012 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження за п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (скасування рішення суду);
- № 7232911 з примусового виконання постанови ЕАС № 992438, виданої 14.05.2023 Управлінням патрульної поліції в місті Києва про стягнення з ОСОБА_1 штрафів у сфері безпеки дорожнього руху у справах про адміністративні правопорушення в сумі 1020,00 грн, 09.11.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , арешт накладений на підставі постанови державного виконавця Богунського ВДВС Житомирського МУЮ серії АА № 57441 від 01.03.2010.
Водночас, норми чинного Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язують державного виконавця прийняти постанову про припинення всіх обтяжень, які були застосовані у виконавчому провадженні навіть без відновлення виконавчого провадження у разі його завершення.
Крім того, зі змісту пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, зі змінами, в редакції на час звернення боржника до виконавчої служби) - далі за текстом Інструкція № 512/5 вбачається, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.
Копія постанови виконавця про скасування заходів примусового виконання в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника. У випадках, передбачених законом, на підставі постанови про скасування заходів примусового виконання виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Отже, судом встановлено, що позивач був боржником у виконавчому провадженні, в якому був накладений арешт на належне йому нерухоме майно, тому він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів. Зокрема, пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів судом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, закон визначає ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи - боржника внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно в межах виконавчого провадження - оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного вище, з огляду на те, що порушені права ОСОБА_1 не підлягають захисту у порядку позовного провадження, у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Подібний за змістом правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19, в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.05.2021 у справі №712/12136/18, в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року № 554/7908/17-ц, від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року №201/6484/20, від 19 січня 2022 року у справі №577/4541/20, від 11 березня 2024 року у справі №932/6245/22, від 17 лютого 2025 року у справі №295/6687/24, та підтверджується положеннями статей 447, 451 ЦПК України, частини першої статті 59, статті 74 Закону України "Про виконавче провадження», який є послідовним і незмінним.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 186 ЦПК України ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Керуючись ст. ст. 187, 353, 354, 447 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно в моменту її складення.
Суддя О.В. Стрілецька