Справа №295/4797/25
1-кс/295/2203/25
про обрання запобіжного заходу
10.04.2025 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
прокурора: ОСОБА_4 ,
слідчого: ОСОБА_5 ,
підозрюваного: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУПН в Житомирській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старошийка Житомирського району, Житомисрької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.127, ч.4 ст.187 КК України, винесене в кримінальному провадженні № 12025065610000039 від 16.03.2025,
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому вказав, що досудовим розслідуванням встановлено, що 16.03.2025 близько 03 години 00 хвилин, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , прибули до території домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де в останніх виник умисел на проникнення до житлового будинку розташованого за вказаною адресою, який належить і перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_12 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , підійшли до вказаного житлового будинку та керуючись мотивами, спрямованими на порушення недоторканості житла, що виражається у незаконному проникненні до нього, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, усупереч вимогам статті 30 Конституції України, яка гарантує недоторканність житла, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, шляхом пошкодження вхідних дверей будинку незаконно проникли до приміщення вказаного житлового будинку, чим порушили недоторканість житла потерпілого. Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла. Крім того, у вказаний час та за вказаних обставин у ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які незаконно перебували в приміщенні будинку АДРЕСА_2 де на той час відпочивали, а саме спали ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , виник злочинний умисел спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, спричинення побоїв, залякування, завдання сильного фізичного болю та страждання з метою примусити потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_12 вчинити дії, що суперечать їх волі. В цей час ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, маючи на меті помститися потерпілому ОСОБА_13 та ОСОБА_12 за те, що ті, на їхню думку, негативно висловлювалися відносно невстановленої особи з метою отримання від потерпілих зізнання та вибачення, почали наносити потерпілим удари ногами та руками в хаотичному порядку в різні частини тіла (голова, тулуб, кінцівки), не реагуючи на їх прохання припинити наносити удари, таким чином піддавши останніх катуванню. Вказані дії тривали близько 20 хвилин без розриву у часі. В цей же час ОСОБА_9 та ОСОБА_10 діючи з єдиним умислом спрямованим на нанесення тілесних ушкоджень, спричинення побоїв, залякування, завдання сильного фізичного болю та страждання потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_12 знімали дії ОСОБА_6 та ОСОБА_11 на мобільний телефон, а також висловлювали на адресу потерпілих погрози, тим сами своїми діями підбурювали дії ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , та таким чином своїми діями та присутністю пригнічували їх волю до супротиву. Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_6 спільно із ОСОБА_11 спричинили потерпілому ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді синців, саден та крововиливу на голові, обох верхніх та нижніх кінцівках та спині, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток спинки носа, синця та садна на спинці носа, синців на повіках обох очей, крововиливу на кінчику язика, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.127 КК України, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю та морального страждання шляхом нанесення побоїв, вчинених з метою примусити особу вчинити дії що суперечать її волі за попередньою змовою групою осіб. Крім того, у ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , у вказаний час та за вказаних обставин, виник спільний злочинний умисел на вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , а саме грошовими коштами останніх. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_11 , висловлюючи словесні погрози фізичною розправою, які потерпілий ОСОБА_12 сприймав як реальні погрози для життя та здоров'я почав вимагати грошові кошти, на що останній повідомив що не має грошових коштів ні готівкою, ні на картковому рахунку, що підтвердив зайшовши в особистий кабінет онлайн-банкінгу. В подальшому розуміючи відсутність грошових коштів у ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_6 з метою отримання грошових коштів почали висловлювати словесні погрози фізичною розправою, на адресу потерпілого ОСОБА_13 , які останній сприймав як реальні погрози для життя та здоров'я. З цією метою ОСОБА_11 висловив вимогу до потерпілого ОСОБА_13 , щоб останній надав йому грошові кошти у сумі 2000 грн. на що потерпілий повідомив, що немає грошових коштів. Після отримання відмови ОСОБА_11 та ОСОБА_6 почали погрожувати потерпілому фізичною розправою, а саме спричиненням тілесних ушкоджень, а ОСОБА_11 висловив погрози вчинення насильства із застосування ножа, вказані погрози із врахуванням ситуації яка склалась, страждань, тілесних ушкоджень та спричинення болю потерпілий ОСОБА_13 сприйняв як реальні, які можуть бути виконані, у зв'язку з чим погодився перерахувати грошові кошти в сумі 2000 грн. Отримавши згоду на перерахування коштів ОСОБА_6 надав номер власної банківської картки АТ «ПУМБ» НОМЕР_1 , після чого ОСОБА_13 за допомогою мобільного застосунку «Приват24» з власної банківської картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_2 здійснив переказ грошових коштів в сумі 2000 гривень. Таким чином ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.187 КК України, тобто розбій, а саме - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений в умовах воєнного стану.
Вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.127, ч.4 ст.187 КК України підтверджується: протоколом огляду місця події від 16.03.2025; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_13 від 16.03.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 від 16.03.2025; висновком експертизи №369 від 17.03.2025; протоколом огляду мобільного телефону потерпілого ОСОБА_13 ; протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_13 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_13 ; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_12 від 16.03.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 16.03.2025; висновком експертизи №370 від 17.03.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_12 ; протоколом огляду предмету, відеозапису від 18.03.2025; повідомленням про підозру ОСОБА_6 від 19.03.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В обґрунтування доводів щодо застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Мотивуючи наявність ризиків слідчий зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, передбачаючи невідворотність покарання за вчинення злочинів у вигляді позбавлення волі на вказаний строк та в подальшому перебування в місцях позбавлення волі, що в майбутньому негативно відобразиться на його стосунках в родині та суспільстві, що також свідчить про можливі спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, при цьому не контролює своїх дій та вчиняє протиправні вчинки, що свідчить про відсутність стримуючих факторів від вчинення інших злочинів, а також про можливість переховування останнього від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Крім цього, існує ризик незаконного впливу зі сторони підозрюваного ОСОБА_6 на потерпілих та свідків, з метою побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій, в тому числі залякування, залякування останніх із застосуванням фізичної сили. Крім того, зважаючи на те, що вказані кримінальні правопорушення вчиненні з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали дане клопотання, просили його задовольнити з викладених у ньому підстав.
Захисник та підозрюваний в судовому засіданні заперечували з приводу задоволення клопотання, просили застосувати цілодобовий домашній арешт, оскільки не згодні з визначеною прокурором кваліфікацією кримінальних правопорушень.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження №12025065610000039, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що 19.03.2025 ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.2 ст.127, ч.4 ст.187 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, незаконно впливати на потерпілого, свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977\96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слід зазначити, що ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду.
Слідчий суддя припускає, що ОСОБА_6 під тяжкістю можливого покарання, яке йому загрожує останній у разі доведеності його вини, вона може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду ( п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ризик можливого незаконного впливу на потерпілих у даному кримінальному провадженні, обгрунтований тим, що потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , адреса їх проживання відомі підорзрюваному, тому слідчий суддя припускає, що подозрюваний зможе здійснювати на них незаконний вплив з метою зміни їх показів, оскільки потерпілі судом ще не допитан, а підозрювний не погоджується з визначеною кваліфікацієї кримінального правопорушення (п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того, зважаючи на те, що вказані кримінальні правопорушення вчиненні з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, що підтверждується матеріалами кримінального провадження є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Слідчий судддя звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, а лише встановлює наявність обставин підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Крім того, слід зауважити, що на час розгляду клопотання в суді в рамках кримінального провадження 12025065610000039 не всі експертизи проведені, про що нагосив прокурор ОСОБА_4 в судомому засідання, зокрема технічна експертиза замка вхідних дверей.
Тому доводи сторони захисту щодо кваліфікації кримінального провадження не заслуговують на увагу.
За наведених обставин слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Розмір застави не визначається слідчим суддею в силу ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного із застосуванням насильства.
На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог ст. ст. 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 392, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 діб, а саме: до 18.05.2025 року (включно) в межах строку досудового розслідування.
Встановити строк дії ухвали до 18.05.2025 року (включно).
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали - о 15-30 год. 11.04.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1