Справа № 165/1597/23
Провадження № 2/165/35/25
14 квітня 2025 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Василюка А.В.,
за участю секретаря Навроцької М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
встановив:
Адвокат Тобота Ю.С. звернулась в суд в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області №86-к від 13 квітня 2023 року за підписом Голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області Плескун Н.П. про звільнення ОСОБА_1 , у зв'язку з скороченням чисельності і штату працівників на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, поновлення її на раніше займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою від 26 травня 2023 року відкрито провадження по справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, а ухвалою від 08 квітня 2024 року зупинено провадження у справі до розгляду по суті цивільної справи №712/4776/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди до часу розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на постанову Черкаського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року у справі №712/4776/23.
Ухвалою від 03 березня 2025 року, у зв'язку з завершенням розгляду Великою Палатою Верховного Суду касаційної скарги у справі №712/4776/23, провадження судом було поновлено.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, її представник - адвокат Тобота Ю.С. подала до суду письмову заяву, в якій просила судове засідання проводити у відсутності позивача та його представника, також у разі закриття провадження у справі, просила суд передати справу для продовження розгляду до Волинського окружного адміністративного суду (а.с.146-149).
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області Шульгач К.Ю. у поданій до суду письмовій заяві (через ЕС) просила проводити розгляд справи без участі представника відповідача (а.с.150-151).
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема в спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №686/23445/17 (провадження № 14-162цс19) зазначено, що поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції».
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19 (провадження № 14-118цс20)).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №520/13190/17, від 27 листопада 2018 року у справі №820/3534/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі №635/551/17 (провадження № 14-79цс20) зазначила, що спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади державної служби, та органом державної влади, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №426/160/14, від 31 жовтня 2018 року у справі №761/33941/16, зазначено, що відносини, пов'язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі №712/4776/23 зазначено, що внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинилася, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов'язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов'язкового державного страхування (пенсійне страхування); спори, які пов'язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства».
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 255 ЦПК України).
Позивач звернулася з позовом до ГУ ПФУ у Волинській області як правонаступника прав та обов'язків Фонду щодо недотримання Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області процедури її звільнення у зв'язку зі скороченням всього штату працівників у процесі приєднання Фонду соціального страхування України у Волинській області до Пенсійного фонду України. Внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом №2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов'язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов'язкового державного страхування (пенсійне страхування).
Спори, які пов'язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23) суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
При цьому, суд роз'яснює, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, тобто справа може бути розглянута Волинським окружним адміністративним судом, однак суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.256 ЦПК України, позбавлений можливості перенаправляти справу за встановленою юрисдикцією.
Керуючись ст.3, ст.19, ч.1 ст.255 ЦПК України, суд
постановив:
Провадження усправі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, закрити у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя підпис А.В. Василюк