Справа №523/4674/25
Провадження №1-кс/523/1458/25
11 квітня 2025 року слідчий суддя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з діслокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 , погодженого прокурором Одеської обласної прокуратури у кримінальному провадженні за № 62024150020002395 від 25.11.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про накладення арешту на майно, вилученого в ході проведення обшуку,
07.04.2025 року до Суворовського районного суду надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 , про арешт майна.
Згідно клопотання слідчого, досудовим розслідування встановлено що, ОСОБА_5 , будучи службовою особою правоохоронного органу, займаючи посаду заступника начальника сектору превенції Відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, маючому спеціальне звання капітан поліції, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 , що займає посаду начальника Відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області маючи спеціальне звання майор поліції, у період з кінця листопада 2024 року по 27.03.2025, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, отримали від мешканця м. Одеси ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 45 166 гривень за невчинення в інтересах ОСОБА_7 дій з використанням наданого службового становища, а саме: за не притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за допущені порушення під час ведення господарської діяльності та невжиття заходів мобілізаційного характеру до найманих ОСОБА_7 працівників.
За даним фактом відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 ч.3 КК України 25.11.2024 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150020002395.
27.03.2025 року в період часу з 11 год. 36 хв. до 27.03.2025 року 13 год.07 хв. слідчим Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_8 , на підставі ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24.03.2025 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 .
У ході проведення обшуку виявлено та вилучено:
-предмети схожі на долари США, номіналом по 100 доларів США, у загальній кількості 45 (сорок п'ять) купюр.
Вказані речі поміщено в сейф-пакет600378541 та опечатано.
27.03.2025 року вищевказане майно постановою слідчого було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Слідчий у судовому засіданні просив задовольнити клопотання в повному обсязі, оскільки грошові кошти, вилучені за місцем мешкання ОСОБА_5 можуть бути отримані в результаті вимагання та отримання неправломірної вигоди від ОСОБА_7 та інших осіб.
Адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, просила відмовити в його задоволені, вказуючи на те, що клопотання не мотивоване, грошові кошти вилучені під час обшуку належать дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_9 , яка 13 вересня 2024 року відповідно до договору купівлі-продажу квартири продала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Наявність постанови про визнання речовим доказом не може бути єдиною та безперечною підставою для арешту майна.
Вислухавши учасників, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, є підстави вважати, що воно було отримано внаслідок його вчинення, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.
Накладення арешту на грошові кошти, потрібно для проведення їх огляду з метою встановлення відповідної інформації, яка стосується вказаного кримінального провадження, що може мати суттєве значення для кримінального провадження.
Крім того, санкція ч.3 ст.368 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 170 КК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Отже, слідчий суддя приходить до переконання, що оскільки метою арешту майна являється забезпечення конфіскації, як виду покарання, яке передбачене за ч. 3 ст. 368 КК України і відповідно може бути призначене судом в майбутньому, клопотання слід задовольнити та накласти арешт на майно.
Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, необхідності для подальшого проведення огляду, судових експертиз, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167-169, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Другого слідчого відділу (з діслокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт, із забороною розпорядження, відчуження та користування на вилучене під час обшуку володіння 27.03.2025 року майно, а саме:
- предмети схожі на долари США, номіналом по 100 доларів США, у загальній кількості 45 (сорок п'ять) купюр на загальну суму 4500 доларів США.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1