Справа № 513/281/25
Провадження № 3/513/273/25
Саратський районний суд Одеської області
14 квітня 2025 року суддя СаратББського районного суду Одеської області Миргород В.С., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст.122-2, ч. 1 ст.130 КУпАП, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Фараонівка Саратського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацевлаштованого, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Татарбунарським РВ ГУМВС України в Одеській області 19 листопада 2007 року, -
09 лютого 2025 року о 18 годині 50 хвилини по вул. Незалежності с. Благодатне Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у медичному закладі відмовився, тобто порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Крім того, 09 лютого 2025 року о 18 годині 50 хвилини по вул. Незалежності с. Благодатне Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , та не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, що подавалася за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольорів, гучномовця, чим порушив вимоги п. 2.4. Правил дорожнього руху України та допустив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до частини 1 статті 334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень.
Вказані матеріали про адміністративне правопорушення складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд. У зв'язку з чим, на підставі ст. 36 КУпАП вказані матеріали підлягають об'єднанню в одне провадження.
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП протоколи: серій ЕПР1 № 242736, ЕПР1 № 242740, від 09 лютого 2025 року у відношенні ОСОБА_1 суд вважає за необхідне об'єднати в одне провадження справа №513/281/25 (провадження №3/513/273/25).
ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , яку повернуто з відміткою пошти «вручено особисто», у судове засідання не з'явився. Причину своєї неявки суду не повідомив, клопотання про перенесення судового засідання, а також заперечення на складені протоколи про адміністративне правопорушення суду не направив.
Враховуючи той факт, ОСОБА_1 при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, не з'явився у судове засідання, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутність особи, щодо якої складено протоколи про адміністративні правопорушення на підставі наданих до суду доказів.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Отже, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд має провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколів про адміністративне правопорушення.
У порядку статті 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує також питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення і виходячи з цього, не вправі вийти за межі протоколу.
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнаються протиправні, винні (умисні або необережні) дії або бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, а також встановлений порядок управління і які тягнуть за собою застосування адміністративно-правових санкцій.
Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Проаналізувавши надані докази, вважаю, що з матеріалів справи вбачається, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КпАП України, виходячи з такого.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 122-2 КУпАП встановлена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Згідно з п. 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Відповідно до п. 8.9 «б» та «в», вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу; гучномовного пристрою.
Згідно з диспозицією ч.1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ст. 130 КпАП України відсильна, що зобов'язує працівників поліції, викладаючи суть адміністративного правопорушення у точній відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначати в протоколі, на підставі яких ознак представником поліції було виявлено стан алкогольного сп'яніння, що саме пропонувалось особі, в якій послідовності, вказати дії, які про керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Дана позиція повністю відповідає усталеній позиції ЄСПЛ, практика якого згідно статті 17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, використовується судами як джерело права. Так, у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
В даному випадку, це стосується обов'язку водія пройти огляд на стан сп'яніння у відповідності до встановленого порядку, процедура якого визначена положеннями ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року (далі - Інструкція).
Так, відповідно до п. 2 розділу І Інструкції - огляду на стан сп'яніння, підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, що наведені у п. 3 та 4 цього ж розділу.
Як вбачається з пункту 3 р. І вказаної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, зокрема, ці дані встановлюються, у тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, свідків, засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та провина його повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №242736, серії ЕПР1 №242740, датованими 09 лютого 2025 року, зауважень щодо викладених у них обставин ОСОБА_1 не вніс;
- рапортом інспектора СРПП ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області О. Небоги, відповідно до якого 09 лютого 2025 року о 18 годині 50 хвилин у ході патрулювання с. Благодатне Білгород-Дністровського району Одеської області по вул.Незалежності було здійснено намір зупинки за допомогою синьо-червоного маячка та гучномовця за порушення правил дорожнього руху автомобіль марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_2 , котрий не виконав вимоги про зупинку, в подальшому було встановлено, що автомобілем керував громадянин ОСОБА_1 , який за зовнішніми ознаками перебував у стані алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей. Йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовився;
- постановою Саратського районного суду Одеської області від 02 квітня 2024 року, яка набрала законної сили 15.04.2024 року у справі № 513/288/24, згідно з якою ОСОБА_1 02 квітня 2024 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік;
відеофайлами, збереженим на СД диск, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з невиконанням вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу та відмову від проходження останнього від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці та у медичному закладі;
довідкою інспектора СРПП ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області О. Герман-Євтушенко, згідно з якою ОСОБА_1 не притягувався до адміністративної відповідальності за ст. ст. 130, 126, 124 КУпАП, проте за обліковими даними згідно витягу з ІПНП «Цунамі» останній позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до постанови Саратського районного суду Одеської області від 02 квітня 2024 року № 513/288/24; посвідчення водія НОМЕР_3 від 28 вересня 2006 року.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 зауважень щодо викладених у протоколах обставин не вніс. Поліцейські протоколи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 складені в установленому законом порядку, відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку працівників поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 суду не надав.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, вчинив вищезазначені адміністративні правопорушення.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
За таких обставин, оцінивши наведені докази, суд визнає вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень доведеною, в його діях є склад правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , згідно зі ст. 35 КУпАП, не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Цей захід є відтворенням головної запобіжної мети цього етапу, а саме: запобігання вчиненню правопорушень з боку самого порушника, а також застереження інших осіб від вчинення адміністративних правопорушень на прикладі порушника, утримання їх від можливості вчинення подібних протиправних діянь.
Суд зауважує, що адміністративне стягнення є лише способом для виправлення протиправної поведінки особи і запобігання вчинення нових порушень.
У відповідності до ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують та наявність обтяжуючих відповідальність обставин, суд приходить до висновку, що до порушника слід застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною, у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст.36, 40-1, 268, 279, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Об'єднати справи №513/281/25 (провадження №3/513/273/25) та №513/282/25 (провадження №3/513/274/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.122-2 ч. 1 ст. 130 КУпАП в одне провадження.
Об'єднаному провадженню присвоїти номер справи №513/281/25 (провадження №3/513/273/25).
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення:
за ч. 1 ст.122-2 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153,00 грн (сто п'ятдесят три грн 00к.);
за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00грн (сімнадцять тисяч грн 00 к.), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно визначити в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч грн 00 к.), з позбавленням права керування транспортними засобами на строком на один рік.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Стягнення проводити на користь держави на розрахунковий рахунок №UA848999980313080149000015001, код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526, отримувач коштів - ГУК у Одеській області (Одеська обл.) 21081300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), вид платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 грн (шістсот п'ять грн 60к.) на розрахунковий рахунок №UA908999980313111256000026001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів - ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, призначення платежу стягнення судового збору на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.
Суддя В. С. Миргород