Справа № 522/5617/25
Провадження № 1-кс/522/2568/25
14 квітня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025160000000097 від 07.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2, ч.1 ст. 161 КК України, про арешт майна, -
Так, слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025160000000097 від 07.02.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 436-2, ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 436-2, ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 161 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською обласною прокуратурою.
Слідчим у клопотанні зазначено, що відповідно до відповіді на доручення про проведення слідчих (розшукових) дій відділом ВКІБ УСБУ в Одеській області (вих. №65/2/420 від 14.02.2025) встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснює адміністрування власного профілю з ім'ям « ОСОБА_6 », нік - нікнеймом « ОСОБА_7 » та профілю з ім'ям « ОСОБА_8 », нікмеймом « ОСОБА_9 » у месенджері «Telegram», за допомогою яких на постійній основі та активно публікує контент який носить антиукраїнський характер та спрямований на виправдовування агресії російської федерації, глорифікація осіб, які здійснюють збройну агресію російської федерації проти України, представників збройних формувань російської федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, також розповсюджує матеріали, що містять ознаки порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релегійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками. Крім того, розповсюджує матеріали, в яких містяться публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також матеріалів із закликами до вчинення таких дій.
Вищевказану інформацію 24.01.2025 зафіксовано протоколом огляду профілю з ім'ям « ОСОБА_6 », нік - нікнеймом « ОСОБА_7 » та профілю з ім'ям « ОСОБА_8 », нікмеймом « ОСОБА_9 » у месенджері «Telegram», відповідно.
У зв'язку з вищевикладеним, 18.02.2025 була призначена експертиза (семантико-текстуальна дослідження письменного мовлення - індекс експертної спеціальності 1.4), проведення якої доручено ЗЕС ІСТЕ СБ України УСБУ в Одеській області.
У відповідності до висновку експерта ЗЕС ІСТЕ СБ України УСБУ в Одеській області №257/24 від 22.08.2024 (семантико-текстутальне дослідження письменного мовлення - індекс експертної спеціальності 1.4) окремі публікації ОСОБА_5 , які останній публікував у вищевказаних соціальних мережах, містять заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу та до захоплення державної влади, виправдовування агресії російської федерації, глорифікація осіб, які здійснюють збройну агресію російської федерації проти України, також розповсюдження матеріалів, що містять ознаки порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релегійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками, крім того розповсюджує заклики з метою змін меж територій, державного кордону України.
Крім того, у відповідності до вищевказаної відповіді на доручення, встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований та фактично проживає за адресою:
АДРЕСА_1 .
Так, 09.04.2025, слідчим слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , проведено обшук за місцем фактичного проживання громадянина України ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки SAMSUNG GALAXY A71, IMEI: НОМЕР_1 , S/N НОМЕР_2 з номерами мобільних операторів зв'язку: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;
- ноутбук сірого кольору марки ASUS vivabook, S/N 3NOCX01K79644A;
- мобільний телефон марки SAMSUNG модель SM-6955FO, IMEI: НОМЕР_5 , S/N НОМЕР_6 , з номером мобільного оператора зв'язку: НОМЕР_7 ;
- флеш - накопичувач білого кольору марки «KIOXIA», ємкістю 32 GB, зі збереженою інформацією, а саме папка «Обшука 09.04.2025».
Всі вищевказані вилучені предмети поміщені до сейф -пакету № 2034500, опечатані без доступу всередину, з підписами слідчого та всіх учасників слідчої дії.
Зазначені предмети та речі мають значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а також можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим слідчий за погодженням з прокурором просить накласти арешт.
Слідчий до суду не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом, в зв'язку з чим слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності слідчого.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, розгляд клопотання проведено за відсутності учасників судового провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки всі особи, які беруть участь у судовому провадженні до суду не з'явилися.
Розглянувши клопотання, вивчивши матеріали які обґрунтовують його доводи, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій статті 98 КПК України.
Частиною 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Враховуючи викладене вище та практику ЄСПЛ, застосування якої є безумовною складовою національного законодавства, є обґрунтовані підстави накладення арешту на відповідне майно, що при наявних обставинах кримінального провадження є виправданим та пропорційним заходом забезпечення кримінального провадження, який при наявних потребах досудового розслідування виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт майна, який також необхідно накласти з метою збереження речових доказів.
Згідно з ч.1 ст. 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Слідчим в клопотанні конкретно вказаний перелік майна, на яке належить накласти арешт, а також до нього додані документи, якими він обґрунтовує його доводи.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання є законним, обґрунтованим, та підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 9, 98, 131,170-173, 309, 376 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_3 , про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 22025160000000097 від 07.02.2025, на предмети, які були вилучені 09.04.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки SAMSUNG GALAXY A71, IMEI: НОМЕР_1 , S/N НОМЕР_2 з номерами мобільних операторів зв'язку: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ;
- ноутбук сірого кольору марки ASUS vivabook, S/N 3NOCX01K79644A;
- мобільний телефон марки SAMSUNG модель SM-6955FO, IMEI: НОМЕР_5 , S/N НОМЕР_6 , з номером мобільного оператора зв'язку: НОМЕР_7 ;
- флеш - накопичувач білого кольору марки «KIOXIA» ємкістю 32 GB, зі збереженою інформацією, а саме папка «Обшука 09.04.2025».
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: