Справа №522/4090/25-Е
Провадження №2-а/522/211/25
14 квітня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Слободянюк І.Р.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,-
03 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, у якій позивач просить суд скасувати постанову поліцейського 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області 0 Кернос С.А. серії ЕНА №4156217 від 26.02.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 05 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано в Управління патрульної поліції в Черкаській області належним чином завірену копію оскаржуваної постанови та копію матеріалів на підставі яких вона була винесена, включаючи відео з бодікамери 475925 та відео зовнішнього відео спостереження. Засідання по справі призначено на 12 березня 2025 року.
11 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника Департаменту патрульної поліції надійшла заява про відкладення розгляду справи.
У судове засідання, призначене на 11 березня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання заяву ДПП про відкладення розгляду справи - задоволено, засідання по справі відкладено на 20 березня 2025 року.
19 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від УПП в Черкаській області ДПП надійшов відзив на позову заяву, у якому заявник просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У судове засідання, призначене на 20 березня 2025 року з'явився позивач та представник ДПП. Позивачем заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ознайомитися із відзивом. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання задоволено, розгляд справи відкладено на 08 квітня 2025 року.
У судове засідання, призначене на 08 квітня 2025 року з'явився позивач та представник ДПП. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення перейти до стадії ухвалення рішення. Встановлено, що рішення буде проголошено 14 квітня 2025 року.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
26 лютого 2025 року поліцейським 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Черкаській області - Керносом Сергієм Андрійовичем прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4156217, за яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в вину ОСОБА_1 ставиться те, що 26 лютого 2025 року о 17 годині 12 хвилин, на автомобільній дорозі М-05 Київ-Одеса+250км водій т/з Toyota Prado д/н НОМЕР_1 - Казарновський Олександр Львовчи не виконав вимог дорожнього знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснив проїзд без зупинки, чим порушив п.8.4.б ПДР - порушення вимог знаків пріоритету.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Даним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII.
У відповідності до п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Як визначено ст.35 цього Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-ХІІ, встановлюють «Правила дорожнього руху» (затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 із змінами та доповненнями).
У силу положень ч.5 ст.14 Закону №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом п.п.1.3,1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.4 (а) цих Правил закріплено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися із дотриманням вимог ПДР України, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Нормами ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв за порушення вимог дорожніх знаків і розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах.
Порушення даної норми, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 340 грн.
У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.
Положеннями ст.280 КУпАП закріплено «обов'язок» посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та кінозйомки, відеозапису або засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності дійсно можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи. При цьому, виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
Як чітко визначено приписами ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як вже встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало порушення позивачем, як водієм ТЗ, вимог дорожнього знаку 2.2 (ПДР України) «Проїзд без зупинки заборонено».
Саме такий склад правопорушення зазначено у спірній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та саме за це до нього застосовано штрафні санкції, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП.
У позовній заяві позивач посилається на те, що знак «Проїзд без зупинки заборонено» встановлено із порушенням вимог чинного законодавства.
З приводу цього, суд зазначає, що учасники дорожнього руху, відповідно до п.1.3 ПДР України, зобов'язані не лише знати, а й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Підпунктом «б» п.8.4 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються, зокрема, на знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або ж вузьких ділянок дороги.
Зокрема, дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» відноситься до знаків пріоритету і передбачає, що «забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою».
Пунктом 2 розділу 33 ПДР України передбачено, що знаки 2.1-2.3, 2.5 і 2.6 встановлюються безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги.
Якщо безпосередньо перед перехрестям встановлено знак 2.2, йому повинен передувати знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2. Якщо знак 2.2 встановлений перед залізничним переїздом, що не охороняється та не обладнаний світлофорною сигналізацією, водій повинен зупинитися перед стоп-лінією, а за її відсутності - перед цим знаком.
За загальним правилом дорожній знак 2.2 має встановлюватись на перехресті проїзних частин, оскільки його метою є визначення пріоритету у русі певним учасникам дорожнього руху.
Відповідно до п.8.2-1 ПДР України, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил та повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або ж частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною.
Якщо ж дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Водночас, дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли б сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Пунктом 14.1.1 Правил розташування дорожніх знаків визначених Національним стандартом України - ДСТУ 4100-2021 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» регламентовано те, що дорожні знаки необхідно розташовувати так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатування і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо).
Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено.
Дорожні знаки повинні бути видимі за відстані не менше ніж 100 м за напрямком руху.
На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачити в певні сезони року (сніг, винос бруду на проїзну частину тощо) або не можна негайно відновити, повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки.
Знаки із внутрішнім освітленням застосовують на ділянках доріг зі стаціонарним освітленням, яке увімкнене на весь темний час доби. Знаки зі світлоповертальною поверхнею застосовують на ділянках доріг без стаціонарного освітлення, а також на ділянках доріг зі стаціонарним освітленням, за умови забезпечення видимості знаків за відстані не менше ніж 100 м як у світлий, так і в темний час доби. При цьому, залежно від рівня освітленості, застосовують також знаки із інтенсивністю світлоповертання (клас плівки), яка фактично дає змогу забезпечити контрастність, розрізненість та читабельність зображення знака на загальному фоні (п.14.2.1 ДСТУ 4100-2021).
Як передбачено п.14.2.4 ДСТУ 4100-2021, знаки потрібно встановлювати з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (дозволено установлювати на присипній бермі), на тротуарі (за умови, що опори знаків не заважають руху особам на інвалідних візках), розділювальній смузі, газоні тощо та над проїзною частиною (на консольній, рамній опорі, розтяжці тощо) крім випадків, що спеціально обумовлені цим стандартом. Спосіб установлення знака визначається з урахуванням 14.2.17. На дорогах із двома і більше смугами для руху в одному напрямку знаки, що встановлені з правого боку дороги (з урахуванням інформації, що міститься на них), потрібно дублювати.
Дублюючі знаки рекомендовано встановлювати на розділювальній смузі, а за її відсутності чи недостатньої ширини - над дорогою або ж на лівому боці дороги, якщо для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги.
Знаки також дозволено розміщувати на опорах зовнішнього освітлення, електрозв'язку, інших інженерних мереж.
Статтею 6 Конвенції «Про дорожні знаки та сигнали» від 08.11.1968р. визначено, що дорожні знаки встановлюються таким чином, щоб їх легко та своєчасно могли розпізнати водії, для яких вони призначені. Будь-який знак, встановлений на стороні дороги, що відповідає напрямку руху повинен бути повторений над проїжджою частиною або ж на протилежній стороні дороги, якщо місцеві умови такі, що цей знак може не бути своєчасно замічений водіями транспортних засобів, для яких він призначений.
До відзиву на позову заяву позивачем надано копію схеми організації дорожнього руху при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідним машин і механізмів, км.210+600 (правий проїзд) автодороги загального користування державного значення І-б технічної категорії М-05 Київ-Одеса, у якій чітко визначено місце розташування знаку «Проїзд без зупинки заборонено».
Також, відповідачем надано диск із трьома відеозаписами.
Суд не бере до уваги відеозапис із назвою «Розташування дорожнього знаку 2.2.» з огляду на те, що зазначений відеозапис було зроблено уже після вчинення інкримінованого позивачем правопорушення.
Щодо посилань позивача на неправильність встановлення знаку, суд звертає увагу, що позивачем не наведено правову норму, яка б звільняла водіїв від відповідальності за порушення Правил дорожнього руху у разі встановлення знаку не у відповідності до вимог цих Правил або вимог ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування".
Зазначені висновки узгоджуються із висновками Вищого Адміністративного Суду, викладеними в ухвалі від 13 вересня 2017 року у справі № 285/345/17 та із висновками П'ятого апеляційного адміністративного суду в постанові від 02.02.2021 року у справі № 766/16524/20.
Тому, думку суду, ОСОБА_1 , наближаючись до дорожнього знаку знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» мав беззаперечно виконати вимоги ПДР України та здійснити зупинку транспортного засобу перед таким знаком.
У п.1.10 ПДР вказано, що зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).
Проте, зазначені вимоги дорожнього знаку не були виконані ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписом з камер зовнішнього спостереження з назвою «IMG_1258», з якого чітко що ОСОБА_1 хоча і зменшив швидкість перед знаком 2.2., проте, не здійснив зупинку, тобто, не припинив рух транспортного засобу на будь який мінімальний час.
За таких обставин, факт порушення ОСОБА_1 вимоги п.8.4(б) ПДР України та, як наслідок, ч.1 ст.122 КУпАП підтверджується належними та допустимими доказами по справі.
У позовній заяві позивач посилається на те, що в оскаржуваній постанові відсутні відомості про те, що він не надав дорогу т/з, що рухаються дорогою, яка перетинається, або іншою дорогою.
З приводу цього, суд зазначає, що ОСОБА_1 було інкриміновано порушення п.8.4.б. ПДР, тобто, не здійснив повної зупинки свого транспортного засобу безпосередньо перед дорожнім знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», тоді як ненадання дороги іншим учасникам дорожнього руху тягне за собою порушення іншої норми ПДР, а тому, не підлягає доказуванню у даному конкретному випадку.
В позові ОСОБА_1 також посилається на те, що ПДР не містять вимог щодо часу, на який треба зупинитися перед розміткою, а якщо вона відсутня - перед знаком, а тому, це може бути будь-який час, і такий, який інспектор не може зафіксувати своїм зором.
Зазначені доводи спростовуються відеозаписом назвою «IMG_1258», з якого чітко що ОСОБА_1 хоча і зменшив швидкість перед знаком 2.2., проте, не здійснив зупинку, тобто, не припинив рух транспортного засобу на будь який мінімальний час.
Також, позивач посилається на те, що оскаржувана постанова не містить відомостей щодо місця скоєного правопорушення, оскільки, на думку суду позначка «М-05 Київ Одеса, 210км» не є належною ідентифікацією вчиненого правопорушення.
В законі України «Про автомобільні дороги» зазначено, що автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
Постановою КМУ «Про затвердження переліку автомобільних доріг загального користування державного значення» від 15 грудня 2023 р. № 1318, затверджено перелік автомобільних доріг загального користування державного значення, зокрема, автомобільної дороги «Київ - Одеса» М-05, протяжністю 560,8 км.
В сутність того, що автомобільна дорога є лінійним комплексом інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів, їй не присвоюється адреса, а її облік здійснюється у кілометрах
У постанові від 26.02.2025 року №4156217 чітко визначено місце вчинення правопорушення - автомобільна дорога «Київ-Одеса», М-05, 210 км, що також збігається із місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення, що зазначене у постанові.
Тобто, місцем вчинення адміністративного правопорушення є 210-й кілометр автомобільної дороги М-05 «Київ-Одеса».
Місце вчинення інкримінованого позивачеві правопорушення також підтверджується копією схеми організації дорожнього руху при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідним машин і механізмів, км.210+600 (правий проїзд) автодороги загального користування державного значення І-б технічної категорії М-05 Київ-Одеса.
За таких обставин, не заслуговують на увагу посилання позивача про те, що оскаржувана постанова на містить посилання на місце вчинення правопорушення..
Тому, беручи до уваги те, що наявність в діях ОСОБА_1 підтверджується належними та допустимими доказами по справі, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Текст рішення складено та підписано 14 квітня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.