Провадження № 2/522/3415/25
Справа № 947/37706/24
11 квітня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Позивач 22.11.2024 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2 600 грн та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, також просить стягнути судові витрати у загальному розмірі 9 211,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.06.2024 сталася ДТП з автомобілем Honda Civіc, номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала позивача та автомобілем Hundai Sonata, яким керував відповідач. Внаслідо зіткнення автомобіль позивача отримав такі ушкодження: лакофарбоване покриття, передній бампер, переднє право крило, права фара. Через пошкодження авто позивачка зазнала напруги та неспокою та не могла вільно користуватися своєю власністю.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 26.12.2024 справу передано за підсудністю до Приморського районного суду м.Одеси.
Справа 13.01.2025 надійшла до Приморського районного суду м.Одеси та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.01.2025 була передана судді Бондарю В.Я.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 15.01.2025 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 06.03.2025.
У судовому засіданні 06.03.2025 проведеному за участі ОСОБА_1 було увалено продовжити розгляд справи в заочному порядку та відкладено розгляд справи на 08.04.2025 з метою повторного сповіщення відповідача.
У судове засідання 08.04.2025 учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином. ОСОБА_1 звернулася до суду 08.04.2025 з заявою про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача, який повідомлявся про дату, час і місце судового засідання належним чином, та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, відсутністю заперечень з боку позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів у заочному порядку.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 11 квітня 2025 року.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступних висновку.
Судом встановлено, що 21.06.2024 року о 20 год. 38 хв. в м. Одеса, вул. Рішельєвська, 61, гр. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «HYUNDAI SONATA», д/н НОМЕР_2 , здійснюючи проїзд перехрестя на якому встановлено дорожній знак 5.16 «Напрямок руху по смузі», зі смуги з якої дозволено рух лише праворуч, здійснив рух прямо, не врахувавши безпечної швидкості, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «HONDA CIVIC», д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , та здійснив наїзд на перешкоду, а саме антипаркувальні стовпи та рекламний щит. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 22.07.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої прийнята постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно полісу №ЕР.216148199 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на момент ДТП автомобіль засобом «HYUNDAI SONATA», державний номер НОМЕР_2 , був застрахований у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».
В полісі визначено страхову суму за шкоду заподіяну майну в розмірі 160 000 грн, розмір франшизи складає 2 600 грн.
Відповідно до рахунку на оплату №000000с447 від 06.07.2024, вартість відновлювального ремонту автомобіля HONDA CIVIC», д/н НОМЕР_3 , складає 75 392,70 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму франшизи у розмірі 2 600 грн.
У відповідності до пункту 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на час виникнення правовідносин), розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно із ст. 1194 ЦК України, особа яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Таким чином, франшиза у розмірі 2 600 грн може бути стягнута на користь особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, в той час як ОСОБА_1 вказує, що рухалася на автомобілі свого чоловіка.
У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення франшизи у розмірі 2 600 грн з винної у ДТП особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом, не буду чи його власником.
Згідно довідки Троїцької амбулаторії Загальної практики сімейної медицини, ОСОБА_1 після ДТП, яка сталася 21.06.2024, звернулася 24.06.2024 до лікаря зі скаргами на підвищений тиск, сильний головний біль, відчуття розгубленості, стиснення в області серця та грудях. Лікар охарактеризував стан позивача як емоційно-неврівноважений та призначив лікування.
Частиною другою статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до положень ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOVv.BULGARIA,№68490/01,§62,ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
З огляду на наведені вище норми матеріального права, виходячи з винуватості ОСОБА_2 у ДТП, яка мала місце 21 червня 2024 року та в результаті якої транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_1 був пошкоджений, останній беззаперечно завдано моральної шкоди, яка повинна відшкодовуватись винною у ДТП особою, тобто відповідачем ОСОБА_2 .
Доводи позивачки щодо спричинення їй моральної шкоди є обґрунтованими, адже внаслідок ДТП вона зверталася до лікаря. Не викликає сумніву, що ОСОБА_1 пережила стрес, через дорожньо-транспортну пригоду та подальше лікування.
Розмір моральної шкоди визначений позивачкою суду у розмірі 20 000 грн, зважаючи на обставини справи, тобто вік позивачки, завдані хвилювання, вимушені зміни в організації життя, пов'язані з неможливістю користуватися транспортним засобом, на переконання суду є завищеним, тому вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволення, а моральна шкода стягненню у розмірі 5 000 грн.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачка при зверненні до суду з позовом сплатила судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позову, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 232,92 грн (19,23% від розміру задоволених позовних вимог).
На підтвердження надання ОСОБА_1 правової допомоги до позову долучено договір про надання правничої допомоги №18/10/24 від 18.10.2024 укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГЛ». Від імені ТОВ «ЛІГЛ» договір підписав Герасімов С.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано лише копію договору.
Вказаний договір не свідчить про надання правової допомоги адвокатом, статус особи, яка підписала договір ним не визначений.
Жодних актів виконаних робіт чи розрахунку витрат на правову допомогу, який би містив перелік виконаних робіт до матеріалів справи додано не було.
З урахування встановленого, суд дійшов висновку, що понесення позивачем витрат на оплату правової допомогу у цій справі не підтверджено належними доказами, тому такі витрати не можуть бути покладені судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 232 (двісті тридцять дві) гривні 92 (дев'яносто дві) копійки.
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 11 квітня 2025 року.
Суддя: В.Я. Бондар