Справа № 134/1850/24
2/134/61/2025
Іменем України
02 квітня 2025 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Швець Л.В.,
при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,
за участю: представника позивача - адвоката Глушкової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок,
16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Глушкову О.І. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, з 1995 року і поданий час поживає у житловому будинку АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний будинок відносився до суспільної групи колгоспних дворів до складу якого входила ОСОБА_3 , як голова двору. У вересні 1995 року остання виїхала на постійне місце проживання до своєї доньки ОСОБА_2 у м. Смілу, де проживала до дня смерті. Належний їй житловий будинок вона залишила ОСОБА_1 у користування за домовленістю, що він буде доглядати за будинком, обробляти земельну ділянку, а в подальшому оформить його у спадщину за заповітом, який вона склала 09 квітня 2009 року, призначивши його спадкоємцем вказаного житлового будинку. З 18.09.1995 року він зареєстрований в даному будинку. У 2023 році йому стало відомо, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сміла Черкаської області і він вирішив оформила право на спадщину на вказаний житловий будинок. 07.11.2023 року виготовив технічний паспорт на вказаний житловий будинок. Однак як виявилося, що заповіт від 09.04.2009 року скасовано, і спадщину після її смерті прийняла її донька ОСОБА_2 , яка є відповідачем у справі. Спадщину на даний будинок остання не оформила та нього не претендує і не заперечує, проти того, що він користуюся вказаним будинком. Таким чином, він з 1995 року і по даний час відкрито, безперервно, добросовісно користується вказаним житловим будинком, робить поточні ремонти, несе витрати по утриманню будинку, сплачує комунальні послуги. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається виключно за рішенням суду. Тому він змушений звернутися до суду за захистом свого прав на право власності.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Вирішено питання витребування доказів.
13.01.2025 року на адресу суду надійшла відповідь із Крижопільської державної нотаріальної контори щодо заведеної спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3
21.01.2025 року від відповідачки ОСОБА_2 через електронну пошту (28.01.2025 року засобами поштового зв'язку) надійшла заява про слухання справи у її відсутність. Разом з тим у заяві зазначила, що викладені обставини у позовній заяві ОСОБА_1 підтверджує, вважає позовні вимоги останнього обґрунтованими. На вказаний житловий будинок не претендує і оформляти на нього право власності в порядку спадкування не буде.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 22.01.2025 року було відкладено підготовче судове засідання та витребувано спадкову справу № 298/2014, яка заведена до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в м. Сміла Черкаської області.
13 лютого 2025 року на виконання ухвали суду із Смілянської державної нотаріальної контори Черкаської області надійшла копія вказаної спадкової справи.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2025 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовільнити з підстав зазначених у позові та наголосила на тому, що право власності на вказаний житловий будинок не оформлений, тому оформити право власності в інший спосіб не має можливості. Позивач постійно, добросовісно користується даним житловим будинком, зареєстрований там, обробляє земельну ділянку, робить поточні ремонти будинку, платить за комунальні послуги, тому відповідно до ст. 344 ЦК України набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2023/010674439 від 28.12.2023 року ОСОБА_1 з 18.09.1995 року зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Шарапанівського старостинського округу Крижопільської селищної ради - відповідно до записів погосподарської книги №, особовий рахунок № НОМЕР_1 , житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи колгоспників. Присадибна земельна ділянка надана в користування, має загальну площу 0,38 га. Станом на 15.04.1991 року склад двору - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла в м. Сміла Черкаської області, про що 03.12.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Смілі реєстраційної служби Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області зроблено відповідний актовий запис № 822, та на підставі чого видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 03.12.2013 року.
09.04.2009 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого житловий будинок з господарчими будівлями, які розташовані в АДРЕСА_1 , заповідала ОСОБА_1 .
Як вбачається із матеріалів спадкової справи 298/2014, яка заведена до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 зазначений заповіт скасований, оскільки остання 13.11.2009 року склала новий заповіт, відповідно до якого все своє майно заповіла ОСОБА_2 , який був чинним на день смерті останньої.
Відповідно до ч. 4 ст. 1236 ЦК України чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу (ст. 1254 ЦК України).
Відповідно до положень ч.1 ст.120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч.2 ст.13 ЦК УРСР 1963 року частки члена колгоспного двору встановлюються виходячи з рівності часток всіх членів двору, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відповідно до роз'яснень п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема:
- право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;
- розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних;
- згідно зі ст.4 Постанови ВРУ «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.
Оскільки житловий будинок АДРЕСА_1 згідно довідки, належав до суспільної групи колгоспний двір і станом на 15.04.1991 року єдиним членом цього колгоспного двору була ОСОБА_3 , то останній належить цілий житловий будинок.
Згідно технічного паспорту, який виготовлений ФОП « ОСОБА_4 » 07.11.2023 року на замовлення ОСОБА_1 житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 . До складу якого входить житловий будинок садибного типу - «А», який має загальну площу 75 кв. м., житлову площу 45,4 кв. м., веранда - «а», ганок - «а1», літня кухня - «Б», сарай - «В», сарай - «Г», погріб - «П», колодязь - «1», хвіртка, ворота «2,3».
Згідно висновку ФОП « ОСОБА_5 » - середньо-ринкова вартість житлового із господарськими спорудами розташований по АДРЕСА_1 станом на 09.05.2024 року складає 78 767, 00 гривень.
Як встановлено судом із спадкової справи спадкоємиця ОСОБА_2 після прийняття спадщини у 2014 році право спадщини на вказаний житловий будинок не оформляла. Як вбачається із заяви, яку вона подала до суду, оформляти право на спадщину на зазначений житловий будинок вона не оформляла та не претендує на нього. Не заперечує проти того, щоб ОСОБА_1 оформив на себе право власності на житловий будинок. Судом встановлено, що визнання стороною відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Пункт 1 ч. 2 ст.16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до усталеної судової практики інститут набувальної давності базується на сукупності таких обставин: тривалого добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений законодавством строк перебування речі у володінні певної особи.
Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом зазначеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.
Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна.
Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Частиною 2 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем ( правонаступником) вона є.
Відповідно до п.13 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Вказаний висновок зроблений судом з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі № 552/1354/18.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
ОСОБА_1 відкрито, безперервно володіє та користується житловим будинком по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18.09.1995 року, і по теперішній час, тобто більше десяти років, ОСОБА_1 набув право власності на вказане майно за набувальною давністю.
Аналізуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання за набувальною давністю права власності на вказане майно підлягають задоволенню, оскільки позивачем дотримані умови, передбачені ст. 344 ЦК України, для такого визнання, оскільки позивач добросовісно, відкрито і протягом понад 10 років користувався цим майном, проживаючи в зазначеному будинку.
Вимог про стягнення судових витрат позивач не заявляв тому судові витрати на його користь не стягуються.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 264-265 ЦПК України, суд
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності за набувальною давністю на цілий житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок садибного типу - «А» (загальною площею 75 кв. м, житловою площею 45,4 кв. м), веранда - «а», ганок - «а1», літня кухня - «Б», сарай - «В», сарай - «Г», погріб - «П», колодязь - «1», хвіртка, ворота «2,3».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду виготовлено 11 квітня 2025 року.
Суддя