11 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 757/35073/21
провадження № 61-3571ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
13 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» вперше звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2025 року касаційну скаргу АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України»повернуто заявнику.
20 березня 2025 року на електронну пошту Верховного Суду надійшли не підписані (не скріплені електронним підписом): касаційна скарга АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року; клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року; клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження (вх. 8739/0/220-25), які повернуто ухвалою Верховного Суду 10 квітня 2025 року.
20 березня 2025 року через підсистему «Електронний суд» АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» повторно подало до Верховного Суду аналогічну підписану касаційну скаргу, клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року і про поновлення строку на касаційне оскарження (вх. 8749/0/220-25).
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в частині оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки це рішення, яким визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 24 травня 2021 року №513-К «Про звільнення ОСОБА_1 », а у задоволенні іншої частини позову - відмовлено, АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не оскаржувало, в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 в апеляційному порядку це рішення не оскаржувалося та по суті апеляційним судом не переглядалося.
Разом з цим, зазначена касаційна скарга в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року не відповідає вимогам статей 389, 392 ЦПК України.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» як на підставу касаційного оскарження зазначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права статті 235 КЗпП України, оскільки суд не навів жодної практики Верховного Суду на підтвердження законності ухвалення такого рішення.
Разом з тим скаржник не зазначає, який саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, з відповідним обґрунтуванням неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Посилання АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» як на підставу касаційного оскарження на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України фактично зводиться до оскарження рішення суду першої інстанції в частині встановлення незаконності звільнення позивача та скасування у зв?язку з цим наказу АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 24 травня 2021 року № 513-К «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Проте це рішення АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не оскаржувало в апеляційному порядку, яке апеляційним судом за скаргою ОСОБА_1 не переглядалося в частині його задоволених позовних вимог.Тому ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в частині оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 вересня 2024 року.
Також заявник наводить аргументи, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та поновив позивача на посаді, яку позивач не обіймав та на яку не мав права претендувати з урахуванням його кваліфікації та рівня освіти.
Однак за змістом постанови Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, суд зробив висновок, що позивач підлягає поновленню на попередній роботі (посаді), а доводи касаційної скарги в цій частині свідчать лише про ймовірно допущену апеляційним судом описку в назві такої попередньої просади позивача, що не є підставою касаційного перегляду судових рішень.
Посилаючись на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі заявник не обґрунтував наявність відповідних підстав касаційного оскарження, які наведені у частинах першій, третій статті 411 ЦПК України.
При цьому обов'язковою умовою касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України) є обґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Формальне посилання на підстави касаційного оскарження без наведення відповідного обґрунтування не може бути підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 260, 389, 390, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року залишити без руху.
Встановити заявнику для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки, передбачені статтею 393, 394 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков