Постанова
Іменем України
13 лютого 2025 року
м. Київ
Справа № 760/12549/22
Провадження № 61-7855св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивач - Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - позивач, орган опіки та піклування), який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 (далі - донька),
відповідач - ОСОБА_2 (далі - батько), інтереси якого представляє адвокат Незвіський Дмитро Ярославович (далі - адвокат),
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 (далі - бабуся),
про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, передання її під опіку органу опіки та піклування, стягнення аліментів на дитину
за касаційною скаргою батька
на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року, ухвалене суддею Усатовою І. А., та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.
(1) Вступ
1. Сторонами спору є орган опіки та піклування і батько дитини. Цей орган звернувся до суду з вимогою про відібрання у батька доньки, передання її під опіку позивача та стягнення з батька аліментів на дитину. Стверджував про умисну та винну поведінку батька щодо невиконання ним стосовно доньки батьківських обов'язків.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали позов обґрунтованим. Виснували, що перебування малолітньої доньки разом із батьком без позитивних змін у його поведінці в межах соціального супроводу становитиме небезпеку для соціалізації доньки, збереження її фізичного та психічного здоров'я, формування життєвих установок, навиків, необхідних для успішної самореалізації. Відхилили клопотання батька про призначення для дитини судової психологічної експертизи через недоцільність її проведення, зокрема відсутність необхідності у межах предмета доказування досліджувати індивідуально-психологічних особливостей малолітньої дитини.
3. Батько з такими судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі стверджував, зокрема, що суд мав задовольнити його клопотання про призначення судової психологічної експертизи. Вважав, що існуючі проблеми можна вирішити, не вдаючись до роз'єднання сім'ї. На його думку, оскільки він не позбавлений відносно доньки батьківських прав, її місце проживання мало би бути з батьком, а не з бабусею.
4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те, чи є достатні підстави для відібрання у батька доньки і передання її під опіку органу опіки та піклування? З огляду на встановлену судами попередніх інстанцій безпосередню загрозу для життя або здоров'я дитини, суди правильно задовольнили позов. Тому оскаржені судові рішення слід залишити без змін.
(2) Зміст позовної заяви
5. У вересні 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:
- відібрати доньку, ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька без позбавлення його батьківських прав відносно неї;
- передати доньку під опіку позивача;
- стягнути з батька на доньку аліменти в розмірі не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову та до повноліття дитини.
6. Обґрунтував вимоги так:
6.1. З 18 серпня 2022 року донька перебуває на обліку у позивача, оскільки опинилася в складних життєвих обставинах через те, що проживає у сім'ї, де батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов'язків.
6.2. 12 вересня 2022 року Солом'янська районна у місті Києві державна адміністрація (далі - Солом'янська РДА) видала розпорядження № 320 «Про негайне відібрання малолітньої дитини», згідно з яким доньку відібрали від батька.
6.3. Матеріали, додані до позовної заяви, підтверджують умисну та винну поведінку батька - невиконання ним батьківських обов'язків щодо доньки.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
7. 21 листопада 2023 року Солом'янський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: відібрав від батька доньку без позбавлення його батьківських прав відносно неї; передав доньку під опіку позивача; стягнув з батька на користь опікуна (піклувальника) чи установи, під опікою якої буде перебувати дитина, аліменти на доньку в розмірі не меншому 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 вересня 2022 року, до досягнення нею повноліття; допустив негайне виконання рішення суду в частині відібрання дитини з переданням її органу опіки та піклування, а у частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць; стягнув з батька на користь держави 2 147,20 грн судового збору. Мотивував рішення так:
7.1. З огляду на послідовні й однозначні висновки членів комісії, які регулярно відвідують батька за місцем проживання, продовження роботи соціального супроводу перебування доньки разом із батьком без позитивних змін у поведінці останнього становитиме небезпеку для неї в частині соціалізації, збереження фізичного та психічного здоров'я, формування життєвих установок, навиків, необхідних для успішної самореалізації.
7.2. Відібрання дитини - це санкція за невиконання батьківських обов'язків, яка не є крайнім і незворотним заходом. Батько не позбавлений можливості змінити своє ставлення до доньки та виконання батьківських обов'язків і звернутись до суду з позовом про повернення йому дитини.
7.3. Відібрання доньки від батька не позбавляє його обов'язку утримувати її. Тому слід стягнути з нього аліменти на дитину до досягнення нею повноліття на користь опікуна (піклувальника) чи установи, під опікою якої буде перебувати дитина.
8. 23 квітня 2024 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.Мотивував рішення так:
8.1. Поведінка батька стосовно його доньки є негативною та несе загрозу для її життя і здоров'я. Тому доведеними є підстави для застосування положень частини першої статті 170 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Ці підстави підтверджують пояснення свідків, а також дані, отримані від інспекторів сектору з протидії домашньому насильству відділу поліції Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, класного керівника середньої загальноосвітньої школи № 60 комплексного розвитку дітей «Росток» м. Києва, працівників КПН «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1», працівників служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА, інспекторів сектору ювенальної превенції, практичного психолога центру соціальних служб.
8.2. Необґрунтованими є твердження батька про те, що відповідні докази створив позивач. У досліджених документах є інформація щодо предмета спору. Відсутні підстави ставити під сумнів чи ігнорувати зазначені стороною позивача обставини та пояснення дитини про те, що залишення її з батьком є небезпечним для її життя, здоров'я та морального виховання.
8.3. Необґрунтованими є доводи батька про те, що суд першої інстанції не довів вчинення ним фізичного та психічного насилля над донькою. В іншій справі суд визнав батька винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) - вчинення домашнього насильства. Постанову про накладення на батька адміністративного стягнення він в апеляційному порядку не оскаржив.
8.4. Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про призначення психологічної експертизи через недоцільність її проведення є правильним. Поставлені на її вирішення питання виходять за межі доводів позову. Обов'язкових підстав для призначення судом експертизи немає.
(4) Провадження у суді касаційної інстанції
9. 27 травня 2024 року адвокат в інтересах батька подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив поновити строк на касаційне оскарження судових рішень, скасувати їх, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
10. 24 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
11. 15 липня 2024 року батько подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
12. 25 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення строку на касаційне оскарження, відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою батька на підставах, визначених у пунктах 1, 3 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та про витребування справи із суду першої інстанції.
13. 20 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Батько мотивував касаційну скаргу так:
14.1. Апеляційний судв оскарженій постанові застосував статтю 170 СК України без урахування висновків, викладених у постановах:
- Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2018 року у справі № 522/16967/17 (те, що дитину можна помістити в середовище, яке сприятливіше для її виховання, не виправдовує примусового відібрання від батьків; такий захід не слід виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже ці проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням; передання дитини під державну опіку слід розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має відразу припинитися, коли це дозволять обставини; такий захід не можна санкціонувати без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів; його слід оцінювати у контексті позитивного обов'язку держави вжити виважені та послідовні заходи для сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою, та, якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер);
- Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2020 року у справі № 728/1604/18 (закон встановлює вичерпний перелік осіб, місце проживання (місцезнаходження) яких можна вважати місцем проживання дитини, яка не досягла десяти років: батько, мати, опікун дитини, навчальний заклад чи заклад охорони здоров'я, в якому проживає дитина);
- Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 грудня 2021 року у справі № 356/417/17 (частини перша та друга статті 161 СК України визначають, хто має право ініціювати в суді спір про визначення місяця проживання дитини, та яка особа є належним відповідачем у такій справі; цими сторонами є, передусім, батьки дитини, а за їхньої відсутності - усиновлювачі чи інші законні представники (опікуни); будь-які інші особи, які не є законними представниками малолітньої дитини, не мають права на звернення до суду з позовом про визначення місця проживання з ними).
14.2. У разі спору бабусі з батьком щодо визначення місяця проживання дитини за відсутності рішення про позбавлення останнього батьківських прав і призначення опікуна місце проживання доньки має бути визначене з батьком. Її законним представником бабуся не є та не має права на звернення до суду з позовом про визначення з нею місця проживання дитини.
14.3. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 170 СК України про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.
14.4. Висновки судів ґрунтуються на доказах, які здебільшого надав позивач.
14.5. Суди першої й апеляційної інстанцій необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання батька про призначення судової психологічної експертизи, тобто порушили припис пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
(2) Позиції інших учасників справи
15. 25 жовтня 2024 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін (згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення копію ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року про відкриття касаційного провадження позивач отримав 14 жовтня 2024 року). Мотивував відзив так:
15.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що поведінка батька відносно доньки є негативною. Матеріали справи та показання свідків підтверджують його ухилення від виконання обов'язків, зокрема: відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини та про її підготовку до самостійного життя; відсутність спілкування батька з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; відсутність будь-якого інтересу до її внутрішнього світу; відсутність сприяння засвоєнню донькою загальновизнаних норм моралі; свідоме нехтування та знецінення психоемоційних потреб дитини.
15.2. 5 вересня 2022 року донька поскаржилася класному керівнику школи № 60 на те, що батько її б'є, змушує присягатися смертю бабусі у тому, що не повідомлятиме нікому про те, що відбувається у них вдома. Дитина прийшла до навчального закладу неохайна, в пригніченому стані та говорила, що не хоче повертатися додому.
15.3. 9 вересня 2022 року інспектор сектору з протидії домашньому насильству відділу поліції Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві склав протокол про адміністративне правопорушення щодо батька згідно з частиною першою статті 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства). 5 жовтня 2022 року Солом'янський районний суд міста Києва визнав батька винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
15.4. 7 жовтня 2022 року Управління соціального захисту населення Солом'янської РДА згідно з рішенням № 1246/26426 надало родині батька послугу обов'язкового соціального супроводу та проведення робіт відповідно до плану супроводу.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
16. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
17. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження. Верховний Суд не переглядає оскаржені судові рішення в частині задоволення вимоги про стягнення з батька аліментів на дитину. За змістом касаційної скарги відсутні аргументи про порушення норм права щодо вирішення цієї вимоги.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи є достатні підстави для відібрання у батька доньки і передання її під опіку органу опіки та піклування?
18. Позивач просив, зокрема, відібрати дитину у батька без позбавлення його батьківських правтапередати її позивачу під опіку. Стверджував, що батько не виконує батьківські обов'язки, а його поведінка стосовно доньки є негативною та несе загрозу для її життя та здоров'я. Суди першої й апеляційної інстанцій вказані вимоги задовольнили. Вважали, що відсутні позитивні зміни у поведінці батька після соціального супроводу, тому перебування доньки разом із ним загрожує її фізичному та психічномуздоров'ю. Батько з цими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі зазначив, зокрема, що у нього немає спору з позивачем, а є з бабусею щодо визначення місця проживання доньки. Зауважив, що немає підстав для того, щоб відбирати у нього останню.
19. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає доводи касаційної скарги безпідставними. Звертає увагу на те, що орган опіки та піклування набуває право на позов про відібрання дитини як тимчасовий захід захисту прав дитини, якщо є безпосередня загроза для її життя або здоров'я. Таку загрозу суди попередніх інстанцій встановили. Спір у цій справі не пов'язаний із визначенням місця проживання дитини та опікою над нею бабусі. Тому відповідні аргументи батька не стосуються спірних правовідносин, щодо яких ухвалені оскаржені судові рішення.
20. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
21. Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності (стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства»).
22. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (частина перша статті 9 Конвенції про права дитини).
23. Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання (частина перша статті 170 СК України).
24. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (пункти 2-5 частини першої статті 164 СК України).
25. У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор (частина друга статті 170 СК України).
26. Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом (на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер). Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, керуючись інтересами дитини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 308/12188/18).
27. За змістом частини четвертої статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо відібрання дитини обов'язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності.
28. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що парламент зобов'язав суд під час вирішення спорів, зокрема, щодо відібрання дитини враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за її присутності. Тобто у разі твердження учасників сімейного спору про вчинення одним із них домашнього насильства суд має перевірити, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 червня 2022 року в справі № 753/23626/17, від 22 червня 2022 року в справі № 757/33742/19-ц, від 14 грудня 2023 року в справі № 127/20368/21, від 4 квітня 2024 року в справі № 553/449/20, від 6 червня 2024 року у справі № 484/3174/23).
29. За змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція 1950 року) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
30. Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, треба довести, що така небезпека справді існує. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків може постати питання про необхідність урахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам факт того, що дитина може бути поміщена у середовище, сприятливіше для її виховання, не виправдовує примусове відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine, заява № 39948/06)від 18 грудня 2008 року, (§ 50)).
31. Розпорядження про опіку слід розглядати як тимчасовий захід, який слід припинити, як тільки це дозволять обставини. Будь-які заходи щодо тимчасового піклування мають узгоджуватися з кінцевою метою возз'єднання рідних батьків і дитини.Позитивний обов'язок вжити заходів для сприяння возз'єднанню сім'ї, як тільки це стане розумно можливим, почне тиснути на компетентні органи з поступово зростаючою силою з початку періоду піклування за умови, що він завжди буде збалансований із обов'язком враховувати найкращі інтереси дитини (див. mutatis mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ахім проти Румунії» (Achim v. Romania, заява № 45959/11) від 24 січня 2018 року (§ 113)).
За обставинами тієї справи заявники недбало ставилися до здоров'я дітей, їхньої освіти та соціального розвитку, відмовилися співпрацювати з соціальними службами. Перед тим, як запропонувати передати дітей під опіку, соціальні служби спостерігали за сім'єю заявників і намагалися порадити дорослим заходи, які необхідно вжити для покращення їхнього становища та становища дітей. Соціальні служби вживали необхіднізаходи для возз'єднання сім'ї, для підтримання контактів між заявниками та дітьми, а також здійснювали моніторинг заходів, спрямованих на покращення фінансового становища заявників івдосконалення їхніх батьківських навичок.
У цій справі ЄСПЛ переконався, що тимчасове влаштування дітей заявників під опіку ґрунтувалося на причинах, які були не лише доречними, але й достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції1950 року. Так само з усіх матеріалів справи було зрозуміло, що наказ про поміщення дітей під опіку державивідпочатку мав тимчасовий характер. ЄСПЛ вважав, що, уважно стежачи за ситуацією дітей і заявників, відповідні органи влади завжди намагалися захистити інтереси дітей, одночасно намагаючись знайти справедливий баланс між правами заявників і правами дітей. Тому виснував, що втручання в права заявників було «необхідним у демократичному суспільстві», і що у цій справі не було порушення статті 8 Конвенції 1950 року (§ 126-127).
32. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
- ІНФОРМАЦІЯ_2 у батька та ОСОБА_4 (далі - мати) народилася донька (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 6 травня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві);
- 2 жовтня 2019 року мати звернулася до Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА із заявою про те, що батько (її колишній чоловік) вчиняє психічне та фізичне насильство щодо доньки;
- ІНФОРМАЦІЯ_3 мати померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 27 січня 2022 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ));
- донька з 2 лютого 2022 року почала проживати разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 84255170 від 13 вересня 2022 року);
- 2 червня 2022 року до Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА із письмовою заявою звернулася бабуся. Зазначила про погане ставлення до її онуки зі сторони батька, а саме, що дитина постійно плаче, батько з агресією ставиться до неї, не забезпечує належним харчуванням, погрожує відправити до психіатричної лікарні;
- згідно з листом середньої загальноосвітньої школи № 60 комплексного розвитку дітей «Росток» м. Києва від 8 червня 2022 року № 49 батько цікавиться навчанням дитини, дуже часто телефонує класному керівнику та вчителям-«предметникам» з приводу успіхів доньки. Під час дистанційного навчання донька відвідувала майже всі уроки, але на заняттях була пасивна. Домашнє завдання надсилала із запізненням;
- 10 червня 2022 року спеціалісти Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА спільно з інспектором сектору ювенальної превенції Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, соціальним менеджером та практичним психологом Солом'янського районного з місті Києві центру соціальних служб відвідали родину батька за місцем проживання, про що склали акт обстеження умов проживання дітей. Згідно з цим актом умови для проживання дитини створені;
- та сама комісія за результатом обстеження склала акт проведення оцінки рівня безпеки дитини. Згідно з цим актом рівень безпеки доньки визначений як небезпечний, що передбачає необхідність вжиття негайних дій у межах сім'ї, зокрема проведення оцінювання потреб дитини та її сім'ї. Комісія зафіксувала повідомлення від дитини про те, що батько на неї кричить та ображає, забрав у неї телефон, що виключає можливість спілкування з друзями та бабусею;
- 15 червня 2022 року батько надав до Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА письмове пояснення, в якому зазначив, що у нього з донькою складний період налагодження стосунків, однак він з дитиною відвідує фахівців центру соціальних служб;
- згідно з листом Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві від 30 червня 2022 року № 4817/128/55/-2022 батько у 2017 році був притягнений до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства);
- згідно з листом Комунального некомерційного підприємства «Центру первинної медико-санітарної допомоги № 2» Солом'янського району міста Києва від 4 липня 2022 року № 108-644 донька спостерігається в амбулаторії № 18 з народження, декларація укладена з лікарем-педіатром, дитина щеплена за графіком, амбулаторію відвідує за потребою;
- у листі від 24 червня 2022 року № 108/280-299 центр соціальних служб зазначив, що 10 червня 2022 року під час проведення оцінки потреб сім'ї ОСОБА_5 та спілкування з суб'єктами соціальної роботи батько у бесіді висловлювався формально, був зосереджений на матеріальних цінностях; свою роль вбачав у фінансовому забезпеченні дитини та нав'язуванні власної точки зору; має проблеми з аналізом власних почуттів, почуттів оточення та своєї поведінки; про психологічні потреби дитини інформації не має, схильний до гіперконтролю.
Практичний психолог центру надав батьку 15 годин послуги психологічного консультування. Під час роботи із психологом він виявив високий рівень ригідності, що виявилось у запереченні іншої точки зору та намаганні переконати психолога у власній правоті. За час консультування зміни у стосунках з донькою не відбулися;
- згідно з листом центру соціальних служб від 22 липня 2022 року № 108/280-379 від 19 липня 2022 року під час проведення соціального інспектування за спостереженням психолога донька поводилася невпевнено, скуто, емоційно збіднено, апатично, цікавості до спілкування не виявляла; спілкування з однолітками відсутнє внаслідок втрати інтересу до прогулянок та заборони батька на спілкування в соціальних мережах; свій психологічний стан оцінювала як біль, лякалася фізичних дотиків батька;
- 8 серпня 2022 року бабуся звернулася до Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА із письмовою заявою від 3 серпня 2022 року, в якій просила невідкладно вжити заходи щодо протиправних дій батька, що мають ознаки психічного та фізичного насильства над її малолітньою онукою;
- 11 серпня 2022 року спеціалісти Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА спільно з інспекторами сектору ювенальної превенції та практичним психологом центру соціальних служб відвідали родину ОСОБА_5 за місцем проживання, про що склали акт обстеження умов проживання дітей. Під час візиту провели бесіду з донькою, в якій вона повідомила, що має складні стосунки із батьком, який фізично змушує її виконувати завдання згідно з розкладом психолога центру соціальних служб, змушує сідати їсти біля нього за один стіл, за відмови реагує агресивно, погрожуючи фізичною розправою; батько залишає її часто одну вдома без ключів від вхідних дверей, у тому числі у нічний час.
Комісія також склала акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, згідно з яким рівень безпеки визначила як небезпечний, що передбачає необхідність вжиття негайних дій у межах сім'ї, зокрема проведення оцінювання потреб дитини та її сім'ї.
Крім того, комісія викликала за номером «102» поліцію на підставі фактів, які зазначила донька. Після прибуття інспектори сектору з протидії домашньому насильству відділу поліції Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві склали відносно батька протокол про адміністративне правопорушення;
- згідно з наказом Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА від 18 серпня 2022 року № 25-с доньку взяли на облік цієї служби як таку, що опинилася в складних життєвих обставинах, проживає в сім'ї, де батьки або особи, які їх замінюють, ухиляються від виконання батьківських обов'язків;
- 23 серпня 2022 року батько надав до Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА письмове пояснення, в якому зазначив, що не вчиняв жодних дій, які можна розцінити як домашнє насильство;
- 5 вересня 2022 року донька звернулася до класного керівника ОСОБА_6 середньої загальноосвітньої школи № 60 комплексного розвитку дітей «Росток» м. Києва та повідомила про те, що батько її б'є, змушує присягатися смертю бабусі у тому, що вона не повідомлятиме нікому про те, що відбувається у них вдома. Дівчинка до школи прийшла неохайна, у пригніченому стані та говорила, що не хоче повертатися додому до батька. Це повідомлення за № 70 скерували до сектору з протидії домашньому насильству відділу поліції Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві для вжиття термінових заходів відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що підтверджує лист Служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА від 6 вересня 2022 року № 108/24-2248;
- 9 вересня 2022 року інспектор сектору з протидії домашньому насильству відділу поліції Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві склав відносно батька протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 494285 згідно з частиною першою статті 173-2 КУпАП;
- того ж дня спеціалісти служби у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА спільно з фахівцем із соціальної роботи центру соціальних служб виїхали до навчального закладу та склали акт проведення оцінки рівня безпеки дитини. За результатами перевірки виявили факт безпосередньої загрози життю та здоров'ю доньки, невідкладно скерували доньку до закладу охорони здоров'я Комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1», а відносно батька видали терміновий заборонний припис (серія АА № 260615 від 9 вересня 2022 року);
- тоді ж доньку госпіталізували до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1». Згідно з повідомленням цього закладу охорони здоров'я від 16 вересня 2022 року № 061/120-699 зовнішній вигляд і фізичний стан доньки задовільний, подряпини або синці відсутні, психоемоційний стан незадовільний, дитина знаходилась у пригніченому та напруженому стані; під час роботи з психологом встановили, що дитина відчуває страх повернення до батька;
- 12 вересня 2022 року Солом'янська РДА видала розпорядження № 320 «Про негайне відібрання малолітньої дитини», згідно з яким відібрала доньку у батька;
- 5 жовтня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва прийняв постанову, згідно з якою визнав батька винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною статті 173-2 КУпАП, і наклав адміністративне стягнення у розмірі 255,00 грн; встановив психічне та фізичне насильство зі сторони батька стосовно доньки;
- згідно з повідомленням Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 6 жовтня 2022 року № 069011-139 батько неодноразово телефонував до Центру стосовно відвідування дитини. Психолог Центру з'ясовував бажання дитини на побачення з батьком, проте остання відмовилась від її відвідування батьком, від розмов із ним по телефону та від отримання передач. Батько продовжує наполягати на побаченні з донькою, від чого дитина перебуває у постійному стресі, що заважає її реабілітаційному процесу;
- згідно з повідомленням Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 листопада 2022 року № 0609011-173 на момент зарахування до Центру донька знаходилась у тривожному емоційному стані, говорила тихим голосом, її поведінка була невпевнена та насторожена. Дівчинка постійно перебирала предмети в руках або брала до рота пальці, що засвідчувало тривожність і нервозність дитини. Адаптаційний період у Центрі пройшов у межах норми, загальний емоційний стан доньки від моменту прибуття до Центру значно покращився, зменшилися прояви тривоги. Дівчинка спілкується з дітьми, охоче грає, проявляє ініціативу в спілкуванні, виявляє доброзичливість, у колективі дітей почуває себе в безпеці, приймається дітьми у гру, охоче бере участь у групових заняттях. З радістю та бажанням чекає на кожну зустріч із бабусею, яка проявляє турботу та зацікавленість у потребах онуки. Помітно, що дівчинці з бабусею добре, тривога знижується. Її влаштування у родину бабусі буде відповідати інтересам дитини;
- 7 грудня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва прийняв постанову, згідно з якою повернув справу № 760/12442/22 про притягнення батька до адміністративної відповідальності начальнику Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції;
- 12 грудня 2022 року Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА видала наказ № 90-0, згідно з яким доньку влаштовала в сім'ю бабусі до вирішення питання про форму влаштування дитини;
- згідно з відповіддю Солом'янського районного в м. Києві центру соціальних служб від 1 вересня 2022 року № 108/280-511 на адвокатський запит ОСОБА_7 з 24 жовтня 2019 року до 24 лютого 2021 року практичний психолог ОСОБА_8 надавала психологічні консультації матері доньки щодо її психоемоційного стану та міжособистісних стосунків із колишнім чоловіком, а також дитині - для налагодження стосунків із батьком (за цей період надала доньці 19 консультацій). Під час роботи дитина була в спокійному стані, з легкістю йшла на контакт із психологом і ділилась проблемами та відчуттями. На кожну психологічну консультацію до центру дівчинку приводила мама або бабуся, у цей період батько від послуг психологічного консультування відмовився.
За результатом інспектування родини та проведення оцінки потреб сім'ї 15 липня 2022 року батьку рекомендували пройти курс із підвищення батьківського потенціалу і звернутися за допомогою до психолога з метою поглибленої корекції емоційно-вольової сфери, забезпечити для доньки звернення до фахівця з питань корекції дитячої депресії. Всіх членів сім'ї поінформовали, зокрема, про необхідність отримання донькою соціально-психологічної допомоги;
- 2 травня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва прийняв постанову, згідно з якою закрив провадження у справі № 760/12442/22 про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП через сплив на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП;
- допитані свідки - бабуся; ОСОБА_9 (вчитель початкових класів); ОСОБА_6 (класний керівник доньки); ОСОБА_8 (практичний психолог); ОСОБА_10 , а також малолітня донька - підтвердили обставини, встановлені судом.
33. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що негайне відібрання дитини орган опіки та піклування застосовує як тимчасовий захід на час усунення причин, які перешкоджали належному вихованню дитини під час реальної та безпосередньої загрози для її життя або здоров'я. На реальність загрози може вказувати, зокрема, те, що дитина, якщо її залишити під опікою батьків або осіб, які їх замінюють, зазнаватиме жорстокого поводження. Орган опіки та піклування повинен довести, що така небезпека для дитини справді існує.
34. За обставин цієї справи суди попередніх інстанцій встановили, що позивач довів наявність підстав для негайного відібрання дитини. Зокрема на підставі актів проведення оцінки рівня безпеки дитини від 10 червня (т. 1, а. с. 24-28), від 11 серпня (т. 1, а. с. 47-51) та від 9 вересня 2022 року (т. 1, а. с. 63-67), висновків про оцінку потреб сім'ї від 13 червня (т. 1, а. с. 38), від 19 липня 2022 року (т. 1, а. с. 44), протоколу бесіди з дитиною від 11 серпня 2022 року (т. 1, а. с. 52), постанови про визнання батька винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП від 5 жовтня 2022 року (т. 1, а. с. 97-99) виснували, що донька, яка проживала разом із батьком,зазнавала психічного та фізичного насильства з його боку.
35. Колегія суддів констатує, що відібрання дитини у батька є втручанням у гарантоване йомустаттею 8 Конвенції 1950 рокуправо на повагу до сімейного життя. Але з огляду на встановлені судами обставини та досліджені докази немає жодних підстав стверджувати про порушення цього права у світлі пункту 2 цієї статті 8. Таке відібрання має метою захист прав дитини, врахування її найкращих інтересів з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій реальний ризик настання негативних наслідків щонайменше для здоров'ядоньки у разі її повернення до проживання з батьком. Крім того, держава в особі її органів вжила достатньо заходів для покращення відносин батька з дитиною, а також на вдосконалення його батьківських навичок, однак ці зусилля не дали бажаного результату (див., зокрема, акти обстеження умов проживання дитини від 10 червня (т. 1, а. с. 23), від 11 серпня 2022 року (т. 1, а. с. 46), протокол бесіди з дитиною від 11 серпня 2022 року (т. 1, а. с. 52), акти проведення оцінки рівня безпеки дитини від 10 червня (т. 1, а. с. 24-28), від 11 серпня (т. 1, а. с. 47-51) та від 9 вересня 2022 року (т. 1, а. с. 63-67), акти оцінки потреб сім'ї від 13 червня 2022 року (т. 1, а. с. 35-38) та від 19липня 2022 року (т. 1, а. с. 41-44), листи центрусоціальних служб від 24 червня 2022 року № 108/280-299 та від 22 липня 2022 року № 108/280-379 (т. 1, а. с. 33-34), протокол про адміністративне правопорушення від 9 вересня 2022 року (т. 1, а. с. 61-62)).
36. Вказане підтверджує те, що тимчасове обмеження прав батька є необхідним в силу об'єктивних причин, відповідає найкращим інтересам дитинита є пропорційним меті захисту її прав та інтересів. Якщо надалі батько доведе виправлення у ставленні до виконання батьківських обов'язків, він може звернутися з позовом про повернення йому дитини (частина третя статті 170 СК України).
37. З огляду на вказане суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов (див. близький за змістом висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 596/2451/16-ц).
38. Твердження батька у касаційній скарзі про те, що у нього виник спір не із позивачем, а з бабусею щодо визначення місця проживання дитини, є необґрунтованими. Саме орган опіки та піклування подав позов на підставі частини другої статті 170 СК України, вживаючи заходи невідкладного реагування на загрозу насамперед здоров'ю дитини.
39. Верховний Суд відхиляє аргумент батька про необхідність призначення судової психологічної експертизи та порушення судами першої й апеляційної інстанцій припису пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України. Поставлені на вирішення цієї експертизи питання виходять за межі доводів позову та предмета доказування, а обов'язкових підстав для призначення судом експертизи не було. Тому відмова судів у задоволенні відповідного клопотання батька відповідає вимогам процесуального закону.
40. Колегія суддів не враховує сформульований Верховним Судом у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2018 року у справі № 522/16967/17 висновок, на який батько звернув увагу у касаційній скарзі, щодо відмови у позові про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав. За обставинами тієї справи, на відміну від справи № 760/12549/22, не було достатніх доказів, які б підтверджували невиконання матір'ю батьківських обов'язків, за час розгляду справи у судах вона змінила своє ставлення до їхнього виконання, постійно підвищувала свій батьківський потенціал і була знята із соціального супроводу.
41. З огляду на наведену оцінку аргументів батька та висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
42. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанціїта апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
43. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
44. Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, її слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
(3.2) Щодо судових витрат
45. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати позивача за подання апеляційної та касаційної скарг покладаються на нього.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко