Постанова
Іменем України
13 лютого 2025 року
м. Київ
Справа № 753/6070/23
Провадження № 61-2663св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., Тітова М. Ю. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач),
відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» (далі - відповідач),
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та компенсацію моральної шкоди
за касаційною скаргою позивача на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 5 липня 2023 року, ухвалене суддею Цимбал І. К., і постанову Київського апеляційного суду від 9 січня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.
(1) Вступ
1. Позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, в якому відповідач як обслуговуюча компанія надає послуги з утримання цього будинку та прибудинкової території. З 1 квітня 2022 року відповідач перейшов із загальної системи оподаткування на 2 % єдиного податку для платників третьої групи, які не сплачують податок на додану вартість (далі - ПДВ). Унаслідок цього, за твердженням позивача, відповідач не мав більше права здійснювати операції з ПДВ, але, незважаючи на це, нараховував і отримував ПДВ з вартості комунальних послуг. Оскільки відповідач відмовив позивачеві у перерахунку витрат з утримання будинку та прибудинкової території без урахування ПДВ із 1 квітня 2022 року, позивач просив у суду, зокрема, визнати таку відмову неправомірною, зобов'язати відповідача перерахувати ці витрати та компенсувати моральну шкоду.
2. Суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги позивача про визнання неправомірною відмови відповідача перерахувати позивачеві витрати з утримання будинку та прибудинкової території без урахування ПДВта зобов'язання відповідача перерахувати ці витрати без урахування ПДВіз 1 квітня 2022 року. Вказав, що відповідач мав виключити з оплати житлово-комунальних послуг ПДВ після переходу на єдиний податок. Тому відмова перерахувати вартість сплачених позивачем послуг є неправомірною, а вимога зобов'язати відповідача провести такий перерахунок не є передчасною. Стосовно компенсації моральної шкоди суд зазначив, що позивач не надав доказів того, що оскаржені дії відповідача зумовили емоційні страждання.
3. Апеляційний суд із рішенням суду першої інстанції не погодився. Вважав позов необґрунтованим. Мотивував тим, що позивач не довів стягнення відповідачем ПДВ понад встановлений тариф на житлово-комунальні послуги, а також не надав докази завдання відповідачем шкоди.
4. Позивач оскаржив постанову апеляційного суду. У касаційній скарзі стверджував, що немає висновку Верховного Суду стосовно застосування норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) про звільнення від обов'язку нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання товарів, робіт і послуг платників єдиного податку третьої групи, одним із яких з 1 квітня 2022 року став відповідач.
5. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання про те,чи правомірно виконавець комунальної послуги, який був платником єдиного податку третьої групи, нарахував споживачеві плату з ПДВ за послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Вирішив, що ні, якщо цю послугу надав саме цей виконавець, а не інша особа-платник ПДВ.
(2) Зміст позовної заяви
6. У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача з безпідставного нарахування ПДВ за послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 (далі - будинок) за квартирою № 11 (о/р НОМЕР_1 ), який не був сплачений до Державного бюджету України, а також з безпідставної відмови у перерахунку безпідставно нарахованого та сплаченого ПДВ;
- зобов'язати відповідача перерахувати позивачеві щомісячну плату за утримання будинку та прибудинкової території за квартирою № 11 (о/р НОМЕР_1 ) щодо безпідставно нарахованого позивачеві ПДВ, який відповідач не сплатив до Державного бюджету України;
- зобов'язати відповідача перерахувати мешканцям щомісячну плату за утримання інших будинків та прибудинкових територій у Києві, які є на обслуговуванні відповідача, щодо безпідставно нарахованого цим мешканцям ПДВ, який відповідач не сплатив до Державного бюджету України;
- стягнути з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
7. Мотивував вимоги так:
7.1. Позивач уклав із відповідачем договір з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за яким відповідач надає позивачеві відповідні послуги, а останній оплачує їх за визначеним тарифом, до якого входить ПДВ.
7.2. Відповідач з 2022 року не є платником ПДВ, але продовжує нараховувати вартість комунальних послуг із урахуванням цього податку, який не надходить до державного бюджету, а акумулюється на рахунку відповідача.
7.3. Кошти, які безпідставно стягував відповідач, він спрямував не на поповнення державного бюджету, а на своє безпідставне збагачення у період воєнного стану. Через це позивач втратив душевний спокій, вимушений звертатися до різних органів влади та суду для відновлення порушеного права.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
8. 5 липня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: 1) визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови перерахувати позивачеві витрати з утримання будинку та прибудинкової території без урахування ПДВ; 2) зобов'язав відповідача перерахувати ці витрати з 1 квітня 2022 року без урахування ПДВ; 3) відмовив у задоволенні інших вимог; 4) стягнув із відповідача на користь держави 2 147,20 грн судових витрат. Мотивував рішення так:
8.1. Відповідач припинив бути платником ПДВ із 1 квітня 2022 року, не повідомив про це позивача як споживача комунальних послуг і продовжив нараховувати плату за послуги з урахуванням 20 % ПДВ.
8.2. Отримані відповідачем кошти від оплати позивачем комунальних послуг у частині ПДВ за призначенням до державного бюджету не надходять, хоча закладені до тарифу саме з цією метою. Вказане підтверджує безпідставність нарахувань позивачеві ПДВ у структурі тарифу, який сторони фактично не узгоджували після введення в дію законодавства, що зобов'язало вчинити відповідні дії, але він продовжив діяти за звичаєм ділового обороту.
8.3. Позивач не надав докази того, що оскаржені дії відповідача завдали будь-які емоційні страждання.
(4) Зміст постанови апеляційного суду
9. 9 січня 2024 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог скасував й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову. Мотивував так:
9.1. Виконавець / виробник зобов'язаний перераховувати розмір плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
9.2. Позивач не надав доказів того, що відповідач додатково нараховує 20 % ПДВ; цей податок фактично є складовою структури тарифу.
9.3. Відповідач правомірно відмовив позивачеві у перерахунку оплати за житлово-комунальні послуги.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
10. 26 лютого 2024 року позивач надіслав на офіційну електронну адресу Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив: поновити строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду «в частині скасування рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06.07.2023 р. про відмову в задоволенні позовних вимог»; скасувати «рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06.07.2023 р. в частині незадоволених вимог позивача», а також постанову Київського апеляційного суду від 9 січня 2024 року й ухвалити нове рішення - про задоволення позову в повному обсязі; залишити без змін «рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06.07.2023 р. в частині задоволених позовних вимог».
11. 18 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
12. 1 квітня 2024 року позивач сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу у новій редакції (вх. 11382/0/220-24 від 2 квітня 2024 року), у якій усунув недоліки касаційної скарги. Просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині «незадоволених вимог позивача» та постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення, за яким «позовні вимоги позивача в частині незадоволених вимог задовольнити в повному обсязі» та залишити без змін рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог.
13. 13 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення строку на касаційне оскарження та відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача.
14. 30 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційні скарги
14.1. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
14.2. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо: 1) можливості чи неможливості нарахування ПДВ на складові діючого тарифу на житлово-комунальні послуги суб'єктом господарської діяльності, який надає ці послуги споживачам і за власною ініціативою з 1 квітня 2022 року «призупинив дію свідоцтва ПДВ» на період воєнного стану відповідно до вимог підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України; 2) того, чи є нарахований споживачам ПДВ складовою тарифу на житлово-комунальні послуги, чи податком на складові такого тарифу; 3) того, чи зобов'язаний надавач послуги (відповідач) перерахувати (переглянути) тариф за надані споживачам послуги з утримання будинку та прибудинкової території, якщо з 1 квітня 2022 року він звільнений від обов'язку нараховувати та сплачувати ПДВ; 4) того, чи може надавач житлово-комунальної послуги включати ПДВ до тарифу на житлово-комунальні послуги, якщо з 1 квітня 2022 року звільнений від обов'язку нарахування та сплати ПДВ; 5) того, чи зобов'язаний споживач оплачувати ПДВ надавачеві житлово-комунальної послуги, якщо останній із 1 квітня 2022 року звільнений від обов'язку нарахування та сплати ПДВ; 6) за якими правилами слід нараховувати ПДВ на складові тарифу на житлово-комунальні послуги; 7) за якими правилами треба визначати умови односторонньої зміни надавачем житлово-комунальних послуг складових тарифу без участі споживачів на період дії воєнного стану; 8) того, чи є приховування надавачем житлово-комунальних послуг факту звільнення його від обов'язку нарахування та сплати ПДВ і відсутність зменшення чинного тарифу для споживачів нечесною підприємницькою практикою, яка вводить в оману споживача.
14.3. Апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 грудня 2023 року у справі № 362/122/15-ц.
(2) Позиції інших учасників справи
15. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
16. 13 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на підставах, визначених у пунктах 1 і 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
17. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
18. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи правомірно виконавець комунальної послуги, який був платником єдиного податку третьої групи, нарахував споживачеві плату з ПДВ за послуги з утримання будинку та прибудинкової території?
19. Позивач просив, зокрема, визнати неправомірними дії відповідача з безпідставного нарахування ПДВ за послуги з утримання будинку, а також з безпідставної відмови у перерахунку сплаченого ПДВ; зобов'язати відповідача перерахувати позивачеві щомісячну плату за утримання будинку та прибудинкової території щодо безпідставно нарахованого позивачеві ПДВ, який відповідач не сплатив до Державного бюджету України; стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди. Стверджував, що з 1 квітня 2022 року відповідач змінив систему оподаткування із загальної на єдиний податок для третьої групи платників за ставкою 2%, тому не мав права здійснювати операції з ПДВ.
20. Суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги про визнання неправомірними дій відповідача з відмови позивачеві у перерахунку витрат з утримання будинку та прибудинкової території без урахування ПДВ; зобов'язання відповідача перерахувати позивачеві ці витрати без урахування ПДВ, починаючи з 1 квітня 2022 року. У задоволенні інших вимог відмовив. Апеляційний суд у частині задоволених вимог це рішення скасував і відмовив у їхньому задоволенні. Виснував, що нарахований відповідачем ПДВ є складовою структури тарифу на утримання будинку та прибудинкової території.
21. Позивач із судовими рішеннями про відмову в задоволенні позову не погодився. Вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України про звільнення відповідача як платника єдиного податку третьої групи з 1 квітня 2022 року від обов'язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг.
22. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає висновок апеляційного суду помилковим. Платник єдиного податку третьої групи не має права у період перебування на спрощеній системі оподаткування покладати на споживача сплату ПДВ щодо тих послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які надає цей платник єдиного податку.
23. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
24. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
25. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (частина перша статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
26. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункти 36.1 і 36.4 статті 36 ПК України).
27. Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу Vцього Кодексу (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
28. Об'єктом оподаткування є операції платників податку [на додану вартість] з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України).
29. Для цілей оподаткування платником податку [на додану вартість] є: будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку (підпункти 1 і 2 пункту 180.1 статті 180 ПК України).
30. Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків (стаття 18 ПК України).
31. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (пункти 38.1 і 38.2 статті 38 ПК України).
32. 15 березня 2022 року парламент прийняв Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року), згідно з яким, зокрема, доповнив підрозділ 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 9 такого змісту:
«9. Установити, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням таких особливостей: …
9.5. Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. …
9.9. Після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом» (абзац перший пункту 9, підпункт 9.5, абзац перший підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у вказаній редакції).
33. 24 березня 2022 року парламент прийняв Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» № 2142-IX (набрав чинності 5 квітня 2022 року), згідно з яким, зокрема, підпункт 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України виклав у такій редакції:
«9.5. Платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов'язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою. …
Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов'язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість» (абзаци перший, третій і четвертий підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у вказаній редакції).
34. 30 червня 2023 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» № 3219-IX (набрав чинності 1 серпня 2023 року), згідно з яким абзац перший пункту 9 та абзац перший і другий підпункту 9.9 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України виклав у новій редакції:
«9. Установити, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 1 серпня 2023 року, положення розділу XIV цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей»;
«9.9. Платник податку має право самостійно (шляхом подання заяви) відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення. У такому разі платник податків вважається таким, що застосовує систему оподаткування, на якій він перебував до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, крім випадку, якщо у заяві про відмову від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, платник податку зазначив про перехід на сплату інших податків і зборів».
35. Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
36. Суди попередніх інстанцій встановили такі факти:
37. Позивач є власником квартири № 11 у будинку (т. 1, а. с. 140).
37.1. Відповідач на підставі розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 28 грудня 2006 року № 1543 є обслуговуючою організацією та надавачем послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території вказаного будинку (т. 1, а. с. 45-46). Як зазначив позивач і не заперечив представник відповідача, послуги позивач отримує на підставі раніше укладеного договору з відповідачем як із обслуговуючою організацією.
37.2. Відповідач не є управителем будинку, оскільки рішення з приводу передачі відповідачу функцій з управління будинком співвласники останнього на відповідних зборах не приймали.
37.3. 15 листопада 2017 року Київська міська державна адміністрація затвердила розпорядження № 1444 (далі - розпорядження № 1444), згідно з яким визначила тариф за послуги відповідача у розмірі 6,53 грн за 1 кв. м, до складу якого входить сплата 20% ПДВ. На підставі цього тарифу відповідач нараховує плату за надані ним послуги.
37.4. Згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 листопада 2019 року № 1977 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» з 10 червня 2018 року органи місцевого самоврядування втратили повноважень щодо встановлення коригування тарифів на послуги, і з метою приведення у відповідність до законодавства розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядження № 1444 визнане таким, що втратило чинність. Відповідний тариф, встановлений згідно з розпорядженням № 1444, досі продовжує діяти для співвласників будинку (т. 1, а. с. 8 - 14, 181).
37.5. Із 24 травня 2004 року відповідач має статус платника ПДВ.
37.6. 1 квітня 2022 року відповідач змінив систему оподаткування: перейшов із загальної системи на єдиний податок як платник третьої групи за ставкою 2% без сплати ПДВ, у зв'язку з чим не має права здійснювати операції з ПДВ (т. 1, а. с. 142 - 145).
37.7. 7 жовтня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок за о/р НОМЕР_1 безпідставно нарахованих і отриманих коштів - ПДВ, сплаченого у складі вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території, починаючи з 3 червня 2022 року (т. 1, а. с. 15).
37.8. 10 листопада 2022 року відповідач надав позивачу відповідь № 529, згідно з якою відмовив у перерахунку за нараховані й отримані від позивача суми ПДВ за о/р НОМЕР_1 , оскільки комунальні послуги нараховуються відповідно до визначеного тарифу, який не переглядався співвласниками будинку. Відповідач також зазначив, що зросли, зокрема, ціни на товари та послуги, тому він перерозподілив його фактичні витрати на утримання будинку (т. 1, а. с. 17).
38. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що згідно з положеннями підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України з 1 квітня 2022 року до 1 серпня 2023 року платники податків, які перебували на загальній системі оподаткування, зокрема платники ПДВ, мали можливість стати платниками єдиного податку третьої групи, не сплачувати впродовж зазначеного періоду ПДВ (реєстрація платником ПДВ призупинялася), а їхні операції не були об'єктом оподаткування ПДВ.
39. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що відповідач є виконавцем послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території будинку, власником квартири в якому є позивач, - споживач цих послуг. Відповідач мав статус платника ПДВ, але 1 квітня 2022 року став платником єдиного податку третьої групи, тому не міг здійснювати операції з ПДВ, зокрема нараховувати його, облікувати, сплачувати, у тому числі у складі тарифу за його послуги, надані позивачеві.
40. Суди попередніх інстанцій не врахували надані відповідачем складові тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також виконавців цих послуг (т. 1, а. с. 8-14, 181):
- відповідач є виконавцем послуг щодо прибирання прибудинкової території та сходових кліток; вивезення відходів; технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливної каналізації; поточного ремонту конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливної каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження; поливання дворів, клумб і газонів;
- виконавцем послуг із технічного обслуговування ліфтів є ТОВ СП «Будсервіс», з обслуговування системи диспетчеризації - ТОВ «Спеціалізоване підприємство «Укрліфт», із дератизації - КП «Профілактична дезінфекція», з технічного обслуговування та поточного ремонту систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності - НВФ «Пожежний дім - імпульс», із освітлення місць загального користування, підвальних приміщень, підкачування води, енергопостачання для роботи ліфтів - ТОВ «Київські енергетичні послуги».
41. Як платник єдиного податку третьої групи відповідач міг вимагати від позивача сплату ПДВ за послуги, придбані з ПДВ в інших юридичних осіб-платників ПДВ, а щодо послуг, виконавцем яких був сам відповідач, - лише впродовж періоду, коли він перебував на загальній системі оподаткування.
42. Апеляційний суд, встановлюючи обставини справи, не з'ясував: 1) за який період позивач просив відповідача перерахувати вартість послуг; 2) упродовж якого часу відповідач був платником єдиного податку третьої групи; 3) які послуги входили до складу утримання будинку і споруд та прибудинкової території будинку; 4) виробником (виконавцем) яких із цих послуг був власне відповідач, а яких - інші особи; 5) чи нараховував відповідач, будучи платником єдиного податку третьої групи, ПДВ позивачеві за тими послугами, які він виконував; 6) якщо так, то за який період і за які саме послуги.
Без встановлення цих обставин передчасним є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні вимоги позивача зобов'язати відповідача перерахувати щомісячну плату за утримання будинку та прибудинкової території у частині стягнутого з позивача ПДВ, який не надійшов до Державного бюджету України.
43. Від з'ясування вказаних обставин і висновків суду залежатиме вирішення вимоги про компенсацію моральної шкоди, яку, за твердженням позивача, завдав неправомірними діями відповідач (див. також висновки Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, та Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, щодо підстав виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди).
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
44. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
45. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
46. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
47. Із урахуванням висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги позивача через порушення апеляційним судом норм права його постанову слід скасувати, а справу передати до цього суду на новий розгляд.
(3.2) Щодо судових витрат
48. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, слід розподілити за результатами розгляду спору.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 9 січня 2024 року скасувати, а справу направити до нього на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
М. Ю. Тітов