10 квітня 2025 року
м. Київ
cправа №911/1913/23
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Вронська Г.О. - головуюча, Бенедисюк І.М., Васьковський О.В., Дроботова Т.Б., Кібенко О.Р., Малашенкова Т.М., Пєсков В.Г., Рогач Л.І., Чумак Ю.Я.,
перевіривши наявність підстав для прийняття на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №911/1913/23
за касаційним скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп", Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
на постанову Північного апеляційного господарського суду (Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
від 12.11.2024
у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі: 1. Фонду державного майна України,
2. Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм,
3. Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп",
2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фурсівська сільська рада,
про визнання недійсним договору купівлі-продажу і витребування майна з чужого незаконного володіння,
1. Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - Позивач-1), Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (далі - Позивач-2), Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Позивач-3) (разом - Позивачі) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп" (далі - Відповідач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Відповідач-2) (разом - Відповідачі), у якому просить:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта державної власності шляхом викупу №12/20, укладений 28 липня 2020 року між Відповідачами (далі - Договір купівлі-продажу ОДВ);
- повернути у власність держави спірне нерухоме майно - гідротехнічні споруди ставків у складі:
1) ставка №4 (інвентар. №182), реєстраційний номер ОНМ 1613748132240, а саме: дамба довжиною 173 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 11 м;
2) ставка №5 (інвентар. №183), реєстраційний номер ОНМ 1613763432240, а саме: дамба довжиною 117 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 9 м;
3) ставка №2 (інвентар. №187), реєстраційний номер ОНМ 1613890732240, а саме: дамба довжиною 220,8 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 9 м;
4) ставка №З (інвентар. №188), реєстраційний номер ОНМ 1613942732240, а саме: дамба довжиною 178 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 7 м та водонапуском довжиною 10 м;
5) ставка №1 (інвентар. №186), реєстраційний номер ОНМ 1613779332240, а саме: дамба довжиною 138,3 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 10 м та водонапуском довжиною 11 м;
6) ставка "Нагульний" (інвентар. №189), реєстраційний номер ОНМ 1613204432240, а саме: дамба довжиною 222 м; дамба довжиною 3 250 м; гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 18 м та гідроспоруда типу "Монах" з водовипуском довжиною 8 м, шляхом його витребування у Відповідача-1 на користь Позивачів.
2. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю правових підстав для приватизації спірного державного майна шляхом викупу за статтею 16 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", оскільки воно не перебувало на балансі Відповідача-1, а згідно з наказом Позивача-1 та Міністерства аграрної політики України від 06.05.2003 №126/752 було передане на баланс Державного підприємства "Укрриба".
Прокурор вказує, що усі водні об'єкти, на яких знаходяться спірні гідротехнічні споруди, є русловими ставками. Більш того, ставок "Нагульний" є водосховищем, а тому спірний договір є недійсним, а гідротехнічні споруди підлягають поверненню у власність держави. Безпідставно перейнявши функції органів управління спірним державним майном, за відсутності дійсної волі держави в особі уповноважених органів на відчуження із державної власності, зважаючи на докази віднесення частини приватизованих споруд до категорії захисних, орган приватизації не виключив їх із переліку таких, що не підлягають приватизації. Балансоутримувачами спірних гідротехнічних споруд з інвентарними номерами №190, №172, №168, №178, №189, №186 є відповідний орган управління державним майном через розташування на них об'єктів автодорожньої інфраструктури.
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2024 у справі №911/1913/23 відмовлено у задоволенні позову.
4. Судове рішення мотивоване тим, що Прокурор не довів наявності порушених прав Позивачів та обрав неефективний спосіб захисту. У позові наявні протиріччя щодо визначення Позивача-1 і Відповідача-2, які по суті є одним органом.
5. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 11.06.2024 заяву Відповідача-1 задоволено частково. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь Відповідача-1 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
6. Разом із тим постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024:
- рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу ОДВ, повернуто у власність держави нерухоме майно - гідротехнічні споруди ставків, шляхом його витребування у Відповідача-1 на користь Відповідача-2. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Відповідача-2 на користь Відповідача-1 725 235,60 грн, сплачених на виконання Договору купівлі-продажу ОДВ;
- додаткове рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні заяви Відповідача-1 відмовлено.
7. Суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:
- спірне майно перебуває в управлінні Позивача-2 та Позивача-3, а Позивач-1 є органом управління та контролю у процесі приватизації. Отже, визначені прокурором державні органи є належними позивачами;
- на час виникнення спірних правовідносин закон виключав можливість приватизації та передачі у приватну власність як гідротехнічних споруд, так і гідротехнічних захисних споруд. Водночас, зважаючи на місце розташування і тип спірних гідротехнічних споруд, усі водні об'єкти, на яких вони знаходяться, є природними русловими ставками, а самі гідроспоруди, окрім цілей аквакультури, одночасно виконують функції захисту від шкідливої дії вод, а тому не можуть бути об'єктом приватизації в силу положень частини другої статті 4 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" як такі, що відносяться до гідротехнічних захисних споруд;
- на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Договір купівлі-продажу ОДВ підлягає визнанню недійсним з поверненням Відповідачу-1 сплаченого за недійсним правочином;
- щодо заявленої Відповідачами позовної давності - оскільки сплив спеціальної позовної давності для звернення прокурора в інтересах позивачів з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації припадає на 28 жовтня 2020 року, 07 січня 2023 року та 11 січня 2023 року - на строк дії карантину, який станом на дату звернення із позовом (22 червня 2023 року) продовжував свою дію, Прокурор звернулося позовом у межах позовної давності (з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.02.2024 у справі №916/411/23).
8. 20 грудня 2024 року Відповідач-1 із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024, у якій просить скасувати її, залишивши в силі рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2024 та додаткове рішення від 11.06.2024 у справі №911/1913/23.
9. 23 грудня 2024 року Відповідач-2 подав касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024, у якій просить скасувати її в частині часткового задоволення позову та залишити в цій частині у силі рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2024 у справі №911/1913/23.
10. 23 грудня 2024 року Позивач-1 із використанням засобів поштового зв'язку також подав касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024, у якій просить скасувати її в повному обсязі, а рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2024 у справі №911/1913/23 - залишити без змін.
11. 17 лютого 2024 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач-2 із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу Відповідачів, у якому просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
12. 18 лютого 2024 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Фурсівська сільська рада із використанням підсистеми "Електронний суд" подала відзив на касаційні скарги Позивача-1 та Відповідача-1, у якому просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
13. 18 лютого 2024 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Київська обласна прокуратура із використанням підсистеми "Електронний суд" подала відзив на касаційні скарги Позивача-1 та Відповідача-1, у якому просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
14. 04 березня 2025 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Київська обласна прокуратура із використанням підсистеми "Електронний суд" подала відзив на касаційну скаргу Відповідача-2, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
15. Ухвалою від 11.03.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду (Случ О.В. - головуючий, Волковицька Н.О., Краснов Є.В.) передав справу №911/1913/23 на розгляд об'єднаної палати з метою відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду (Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.) від 01.02.2024 у справі №916/411/23, щодо застосування пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
ПІДСТАВИ ДЛЯ ПЕРЕДАННЯ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ОБ'ЄДНАНОЇ ПАЛАТИ
16. Обґрунтовуючи потребу відступу, Верховний Суд в ухвалі від 11.03.2025 зауважив, що Відповідач-1:
- посилається на застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, наведених у касаційній скарзі. Крім того, вказує на наявність підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 01.02.2024 у справі №916/411/23;
- зазначає, що у постанові Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №916/411/23 викладено висновок про те, що спеціальна позовна давність, передбачена статтею 258 ЦК України, строк якої визначено законом - частиною другою статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", є продовженою відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Відповідач-1 з таким висновком не погоджується та зазначає, що, на його думку, дія пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України розповсюджується на строки, безпосередньо визначені у статті 258 ЦК України, тоді як тримісячна позовна давність для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації визначена у статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна";
- вказує про наявність протилежних висновків Верховного Суду щодо застосування пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, зокрема, у контексті застосування статті 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яким так само визначена скорочена позовна давність, що у випадку пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, які випливають з перевезення, є спеціальною позовною давністю;
- наголошує, що у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №914/3716/21 викладений висновок, згідно з яким у переліку статей, передбачених пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, відсутня стаття 315 ГК України. З огляду на те, що стаття 315 ГК України відсутня у переліку статей, строки яких продовжено на строк дії карантину, як у пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, так і у пункті 7 розділу "Прикінцеві положення" ГК України, Верховний Суд вважав, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України;
- наводить приклад застосування пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (період дії воєнного стану в Україні) до спеціальної позовної давності, визначеної в Законі України "Про захист економічної конкуренції", викладений у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №910/4518/22, та вказує на наявність різних підходів Верховного Суду щодо розповсюдження положень ЦК України на спеціальну позовну давність, визначену вимогами окремих нормативно-правових актів.
17. У справі, що переглядається (№911/1913/23), позовна давність для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, як і у справі №916/411/23, визначена положеннями частини другої статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".
18. Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 у справі №916/411/23 виходив з того, що позовна давність, передбачена частиною другою статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", підпадає під правове регулювання частини першої статті 258 ЦК України, отже щодо неї застосовуються положення пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
19. Водночас доводи касаційної скарги Відповідача-1 свідчать, що підхід Верховного Суду у питанні застосування положень пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України до строків, перелік яких прямо не наведений у вказаній нормі, є суперечливим.
20. З метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення положень чинного законодавства у контексті спірних правовідносин в ухвалі від 11.03.2025 Верховний Суд вказав на необхідність відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 01.02.2024 у справі №916/411/23, щодо питання застосування пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
МОТИВИ, ЯКИМИ КЕРУЄТЬСЯ ОБ'ЄДНАНА ПАЛАТА
21. За змістом частин п'ятої, шостої статті 13, статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини четвертої статті 236 ГПК України призначенням Верховного Суду є насамперед формування правових позицій щодо застосування норм матеріального права та / або дотримання норм процесуального права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій. Єдність судової практики відіграє важливу роль у забезпеченні однакового правозастосування, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності вирішення спірних ситуацій для учасників справи.
22. Водночас принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки у протилежному випадку це означало б неможливість суду виправити свою позицію, виключало можливість динамічного розвитку права та суспільних відносин.
23. Згідно з частиною другою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
24. Частинами першою, третьою, четвертою статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
25. Наведені норми процесуального права зобов'язують колегію суддів за потреби відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду в складі колегії суддів з іншої палати, передати справу на розгляд об'єднаної палати.
26. Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 11.07.2024 у справі №909/1167/17 наголосив, що умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об'єднаної палати, як і підставами для здійснення розгляду справи об'єднаною палатою, є:
1) наявність висновку щодо застосування конкретної норми (норм) права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати;
2) такий висновок має бути зроблено в подібних правовідносинах.
Підсумовуючи коло критеріїв щодо прийняття / повернення справ, об'єднана палата Касаційного господарського суду у справі №909/1167/17 також зауважила:
1) на розгляд об'єднаної палати може бути передано справу після відкриття касаційного провадження колегією суддів, а касаційні скарги, заяви і клопотання на розгляд об'єднаної палати не передаються;
2) колегія суддів може погодитися з клопотанням учасника справи про передачу справи на розгляд об'єднаної палати або підставами касаційного оскарження, зазначеними в касаційній скарзі (пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України), або ж самостійно прийняти рішення про передачу справи на розгляд об'єднаної палати в разі наявності обґрунтованих підстав;
3) для відступу або уточнення правової позиції колегія суддів повинна посилатися на постанову (постанови) Касаційного господарського суду:
а) в якій викладено висновок щодо застосування норми права з посиланням на конкретну норму (норми) матеріального або процесуального права;
б) відповідний висновок має бути зроблено в іншій справі зі спору, що виник із подібних правовідносин;
в) висновок повинен бути зроблений в постанові (постановах) колегій суддів з інших палат, іншою палатою Касаційного господарського суду або самою об'єднаною палатою;
4) колегія суддів має належним чином аргументувати підстави відступлення від висновку або необхідність відступлення шляхом уточнення попереднього висновку;
5) справа підлягає поверненню відповідній колегії суддів, якщо колегія фактично просить відступити від висновку щодо застосування норми права, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду або іншого касаційного суду у складі Верховного Суду.
27. Проаналізувавши ухвалу Верховного Суду від 11.03.2025 у справі №911/1913/23 та наведені в ній мотиви, об'єднана палата зазначає, що:
(1) постанова Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №916/411/23, від висновку в якій пропонується відступити, ухвалена колегією суддів палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (тоді як колегія, що передає справу №911/1913/23 на розгляд об'єднаної палати, складається з суддів, які входять до палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду);
(2) у пункті 104 постанови Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №916/411/23 сформульований висновок, згідно з яким спеціальна позовна давність, передбачена статтею 258 ЦК України, строк якої визначено законом - частиною другою статті 30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", є продовженою відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
28. Зважаючи на доводи Відповідача-1 (пункт 16 цієї ухвали), Верховний Суд вважав за необхідне відступити від висновку, викладеного вище, з метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення положень чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, а саме пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
29. Здійснюючи оцінку подібності правовідносин у контексті положень частини другої статті 302 ГПК України, об'єднана палата звертає увагу на таке.
30. У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", яке полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно.
Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
31. Враховуючи викладене вище, характер спірних правовідносин, склад учасників справи, предмет і підстави позову у справах №911/1913/23 та №916/411/23 у контексті застосування пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та його поширення на спеціальну позовну давність, визначену вимогами Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", не є очевидно неподібними, а доводи, викладені в ухвалі від 11.03.2025 щодо необхідності передання справи №911/1913/23 на розгляд об'єднаної палати, не є вочевидь неприйнятними.
32. Підстави для повернення справи колегії суддів не встановлені.
33. Отже, справа №911/1913/23 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп", Фонду державного майна України і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Прийняти до розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справу №911/1913/23 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сквираплемрибгосп", Фонду державного майна України і Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024.
2. Призначити розгляд справи №911/1913/23 у відкритому судовому засіданні на 16 травня 2025 року об 11:30 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань №203.
3. Явка учасників справи у судове засідання не є обов'язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Г. Вронська
Судді І. Бенедисюк
О. Васьковський
Т. Дроботова
О. Кібенко
Т. Малашенкова
В. Пєсков
Л. Рогач
Ю. Чумак