14 квітня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1197/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши заяву
заявника товариства з обмеженою відповідальністю "Альтфатер Чернівці", м. Чернівці
до боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Чернівці
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 605,66 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтфатер Чернівці" звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 605,66 грн.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що боржник не виконав у повному обсязі свого обов'язку щодо оплати послуг по вивезенню побутових відходів відповідно до укладеного договору №2090 на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів від 18.11.2010 за період з 01.03.2019 по 30.04.2019 у зв'язку із чим утворилась заборгованість у сумі 605,66 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2025 справу № 926/1197/25 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Дослідивши матеріали поданої заяви, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви (ст. 149 Господарського процесуального кодексу України).
За загальним правилом при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (пункт 7 частини першої статті 155 ГПК України).
З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Водночас, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Із змісту поданої заяви слідує, що заявник просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги в розмірі 605,66 грн згідно договору №2090 на обслуговування підприємств усіх форм власності з вивезення твердих побутових відходів від 18.11.2010 за період з 01.03.2019 по 30.04.2019.
Також у поданій заяві заявник зазначає, що Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, і який продовжувався неодноразово і закінчив свою дію 30.06.2023 року, продовжено всі процесуальні строки на строк дії карантину.
Поряд з цим у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан неодноразово продовжено.
Згідно з положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
З урахуванням викладеного, враховуючи приписи ст. 257, 261 Цивільного кодексу України, з моменту виникнення права вимоги про стягнення з боржника 605,66 грн заборгованості за період з 01.03.2019 по 30.04.2019 пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтфатер Чернівці", яка подана суду 09.04.2025 року.
Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, та встановлення обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов'язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов'язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності). Однак, такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст.15 ГПК України). У випадку встановлення судом обставин, які свідчать про необґрунтованість вимог заявника у певній частині або у випадку заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов'язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав. При цьому, законом не передбачено обов'язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги, так як у протилежному випадку суд, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.
Посилання заявника на продовження строку позовної давності на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та у період дії воєнного стану в Україні суд визнає необґрунтованими, позаяк відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК України відмова у видачі наказу законодавцем пов'язується саме зі спливом строку, який перевищує позовну давність та на даній стадії і в даному виді провадження (наказному) суд позбавлений можливості досліджувати питання обґрунтованості пропуску такого строку заявником, в тому числі й з'ясовувати питання продовження строків позовної давності, їх ймовірного зупинення тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах апеляційних інстанцій від 20.11.2023 року у справі № 907/840/23, від 03 липня 2023 року у справі № 910/6456/23, від 04.11.2024 року у справі № 904/2430/24.
Відповідно до частин першої, другої статті 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 статті 152 цього Кодексу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутись з тимим самимим вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. 148, 152, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Альтфатер Чернівці" у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 605,66 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 14.04.2025.
Суддя С.О.Миронюк