вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"02" квітня 2025 р. Справа № 918/1139/24
Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Шандалюк А.А.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області
до Фізичної особи - підприємця Яцковець Наталії Михайлівни
до Фізичної особи - підприємця Яцковця Ігоря Вячеславовича
про визнання права власності на самочинне будівництво
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача (ФОП Яцковець Н.М.): не з'явився;
від відповідача (ФОП Яцковець І.В.): не з'явився;
прокурор: Гіліс І.В.
Керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Яцковець Наталії Михайлівни (далі - Відповідач 1) та до Фізичної особи - підприємця Яцковця Ігоря Вячеславовича (далі - Відповідач 2), в якій просить визнати за Дубровицькою міською радою Сарненського району Рівненської області право власності на самочинно збудоване ФОП Яцковець Н.М. та ФОП Яцковець І.В. нерухоме майно - будівлю "Бузок", площею 119,78 кв. м, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності, що знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024, по АДРЕСА_1 .
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішенням Дубровицької міської ради від 15.06.2010 р. № 696 погоджено ПП Яцковець Н.М. місце розташування місця організації літньої торгівлі (літнього майданчика) площею 0,0073 га в АДРЕСА_2 . 14.01.2011 р. на замовлення Яцковець Н.М. видано паспорт прив'язки для розміщення літнього майданчика (ТС) по вул. 1000-ліття Дубровиці в м. Дубровиця, реєстраційний № 62/11 з терміном до 01.01.2015 р. В подальшому, термін дії вказаного паспорта прив'язки продовжено до 01.01.2020 року.
Прокурор зазначає, що 27.05.2016 р. між Дубровицькою міською радою та ПП Яцковець Н.М. було укладено договір № 4 про встановлення особистого сервітуту, відповідно до умов якого, особистий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки, яка розташована АДРЕСА_2 , площею 0,0073 га, для розміщення літнього майданчика, строком до 25.05.2017 року. Додатковими угодами від 24.05.2017 р., 25.05.2018 р., 24.05.2019 р. до вказаного договору, термін дії особистого строкового сервітуту продовжувався, кінцевий строк до 26.05.2024 р.
Прокурор вказує, що рішенням виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 03.09.2020 р № 113 погоджено Яцковець Н.М. проведення робіт з благоустрою та обслуговування прилеглої території до земельної ділянки кадастровий номер 5621810100:01:005:0024 по вул. 1000-ліття Дубровиці, 1/1 в м. Дубровиця та зобов'язано провести роботи з благоустрою прилеглої території. Площа земельної ділянки, яка намічається для передачі ПП Яцковець Н.М. для розміщення та обслуговування літньої площадки становить 0,0073 га.
За твердженням прокурора, на земельній ділянці комунальної власності, відносно якої згідно договору встановлено особистий сервітут, за відсутності будь - яких дозвільних документів на будівництво самочинно побудовано об'єкт нерухомого майна - будівлю "Бузок". За ознаками кримінального правопорушення, Сарненською місцевою прокуратурою 15.12.2020 р. розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020181200000230 у межах якого 23.06.2021 р. проведено огляд території по вул. 1000-ліття Дубровиці 1/1 в м. Дубровиця, кадастровий номер 5621810100:01:005:0024, та встановлено, що на земельній ділянці знаходяться магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " поблизу якого зі східної сторони на відстані близько 3 метрів розташована недобудована одноповерхова будівля розміром 5,3 м на 22,6 м. 23.10.2024 р. проведено огляд об'єкта (літнього майданчика) "Бузок", який розташований поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024, то встановлено, що літній майданчик є одноповерховою спорудою прямокутної форми, половина якого засклена вікнами, а інша має решітки, розміри будівлі об'єкта - 5,3 м на 22,6 м.
Прокурор зазначає, що відповідно до висновку експерта № СЕ-19/118-24/1272-БТ від 28.06.2024 р., будівля, яка прив'язана до земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024, що розташована по АДРЕСА_2 є нерухомим майном. Зазначений об'єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці територіальної громади м. Дубровиця та не входить в межі земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024. Відтак, збудований Н.М. та Яцковцем І.В. (чоловік ОСОБА_1 ) спірний об'єкт нерухомості на земельній ділянці комунальної власності, що не була відведена для цієї мети, без належних дозволів на будівництво. Є самочинним будівництвом.
За твердженням прокурора наявні підстави для визнання за Дубровицькою міською радою Сарненського району права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - будівлю " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", площею 119,78 кв. м, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності, що знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024 по АДРЕСА_2 .
05.03.2025 року до господарського суду від керівника Сарненської окружної прокуратури надійшло пояснення відповідно до якого зазначає, що згідно інформації Дубровицької міської ради № 07/353/03-41/25 від 04.03.2025 р., наданої у відповідь на лист окружної прокуратури, міська рада не заперечує проти задоволення позову у справі № 918/1139/24 та визнання за Дубровицькою міською радою права власності на самочинне збудоване ФОП Яцковець Н.М. та ФОП Яцковець І.В. нерухоме майно - будівлю "Бузок". Відтак, просить суд врахувати при розгляді справи пояснення та долучити до матеріалів справи копії листів Сарненської окружної прокуратури № 53/2-301вих-25 від 03.03.2025 р. та Дубровицької міської ради Сарненського району № 07/353/03-41/25 від 04.03.2025 р.
17.03.2025 року до господарського суду від позивача - Дубровицької міської ради надійшла заява в якій повідомляє, що міська рада не заперечує проти визнання за Дубровицькою міською радою права власності на самочинно збудоване ФОП Яцковець Н.М. та ФОП Яцковець І.В. нерухоме майно - будівлю "Бузок", площею 119,78 кв. м, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності, що знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024 по АДРЕСА_1 .
31.03.2025 року до господарського суду від позивача - Дубровицької міської ради надійшла заява в якій просить суд здійснювати розгляд справи № 918/1139/24, призначеної на 14:00 год. 01.04.205 року, без участі представника Дубровицької міської ради.
01.04.2025 року до господарського суду від відповідача - Фізичної особи - підприємця Яцковець Наталії Михайлівни надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи в якій просить суд судове засідання, яке відбудеться 01 квітня 2025 року у справі № 918/1139/24 проводити без її участі. В задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
01.04.2025 року до господарського суду від представника відповідача - Фізичної особи - підприємця Яцковця Ігоря Вячеславовича надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи в якій просить суд судове засідання, яке відбудеться 01 квітня 2025 року у справі № 918/1139/24 проводити без його участі. В задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Відповідачі відзиву у строки і порядку, визначені ухвалою суду від 23.12.2024 року, не надали, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.12.2024 року позовну заяву керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області до Фізичної особи - підприємця Яцковець Наталії Михайлівни та до Фізичної особи - підприємця Яцковця Ігоря Вячеславовича про визнання права власності на самочинне будівництво, залишено без руху. Надано керівнику Сарненської окружної прокуратури 5-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом зазначення вартості (оцінки) самочинно збудованого нерухомого майна - будівлі "Бузок" площею 119,78 кв. м та надати документи, що підтверджують оціночну вартість майна, з яких можливо було б визначити дійсну вартість спірного майна; подати господарському суду докази сплати судового збору за подання позовної заяви у встановлених порядку і розмірі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на "22" січня 2025 р.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.01.2025 року відкладено підготовче засідання на "12" лютого 2025 р.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.02.2025 року постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - до 22.03.2025 року та відкласти підготовче засідання на "05" березня 2025 р.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.03.2025 року постановлено відкласти підготовче засідання на "12" березня 2025 р.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.03.2025 року постановлено закрити підготовче провадження у справі № 918/1139/24 та призначити справу до судового розгляду по суті на "01" квітня 2025 р.
В судовому засіданні 01.04.2025 року судом повідомлено, що проголошення рішення відбудеться 02.04.2025 року
Прокурор в судовому засіданні 01.04.2025 року підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник позивача - Дубровицької міської ради в судове засідання 01.04.2025 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (Ухвала від 12.03.2025 р.) надіслано одержувачу Дубровицькій міській раді Сарненського району Рівненської області в її електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 12.03.2025 року об 20:35 год.
Представник відповідача - Фізичної особи - підприємця Яцковець Наталії Михайлівни в судове засідання 01.04.2025 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (Ухвала від 12.03.2025 р.) надіслано одержувачу Фізичній особі - підприємцю Яцковець Наталії Михайлівні в її електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 12.03.2025 року об 20:35 год.
Представник відповідача - Фізичної особи - підприємця Яцковця Ігоря Вячеславовича в судове засідання 01.04.2025 року не з'явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. До господарського суду повернулися ухвали суду від 23.12.2024 р., від 22.01.2025 р., від 12.02.2025 р., від 05.03.2025 р. та від 12.03.2025 р., з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", які направлялися на адресу відповідача, вказану в позовній заяві - 34100, Рівненська обл., Сарненський р-н, м. Дубровиця, вул. Тиха, 20.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.02.2025 року, місцезнаходження Фізичної особи - підприємця Яцковця Ігоря Вячеславовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) - АДРЕСА_3 .
Інша адреса відповідача, ніж та, яка зазначена позивачем у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі та Єдиному державному демографічному реєстрі, суду не відома.
Слід зазначити, що відповідач був обізнаний про розгляд справи у Господарському суді Рівненської області, про що свідчить подане до суду 12.02.2025 року клопотання представника ФОП Яцковця І.В. - адвоката Ковташ В.Д. про відкладення розгляду справи.
Господарський суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 р. у справі № 916/1178/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Також, суд враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.12.2022 р. у справі № 910/1730/22, згідно якого у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Ухвали суду від 23.12.2024 р., від 22.01.2025 р., від 12.02.2025 р., від 05.03.2025 р. та від 12.03.2025 р. надіслано на поштову адресу відповідача 2, а тому суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення Фізичної особи - підприємця Яцковця Ігоря Вячеславовича про розгляд справи господарським судом.
На підставі зазначеного, відповідно до ст. 242 ГПК України, ухвали суду від 23.12.2024 р., від 22.01.2025 р., від 12.02.2025 р., від 05.03.2025 р. та від 12.03.2025 р., вважаються врученими, а відповідач 2 таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Статтею 42 ГПК України визначено права та обов'язки учасників судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
З огляду на вказане учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, враховуючи, що неявка позивача та відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області № 969 від 15.06.2010 р. "Про погодження місце розташування місця організації літньої торгівлі на території Дубровицької міської ради", вирішено погодити приватному підприємцю Яцковець Наталії Михайлівні місце розташування місця організації літньої торгівлі (літнього майданчика) площею 0,0073 га в АДРЕСА_2 .
14.01.2011 року відділом містобудування, архітектури та жкг Дубровицької районної державної адміністрації видано паспорт прив'язки Розміщення літнього майданчика (ТС), по вул. 1000-ліття Дубровиці в м. Дубровиця Рівненської області з строком дії до 01.01.2015 року, замовник Яцковець Наталія Михайлівна.
27.05.2016 року між Дубровицькою міською радою та ПП Яцковець Наталією Михайлівною (Сервітуарій) було укладено Договір № 4 про встановлення особистого сервітуту, за умовами п. 1.1. якого, особистий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , площею 0,0073 га, для розміщення літнього майданчика.
Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору № 4 про встановлення особистого сервітуту, цим договором встановлюється строковий особистий сервітут строком до 25.05.2017 року. По закінченню строку цього договору його дію може бути продовжено за домовленістю сторін, про що сторони не пізніше як за 30 днів до закінчення його строку повідомляють одна одну у письмовій формі. Продовження договору оформляється додатковою угодою.
Додатковою угодою від 24.05.2017 року про поновлення терміну дії договору особистого строкового сервітуту для встановлення тимчасової споруди / літнього торгового майданчика (реєстрація від 27.05.2017 р. № 4), п. 1 та п. 2.1. якої, сторони погодили: поновити термін дії договору особистого строкового сервітуту для встановлення тимчасової споруди / літнього майданчика (реєстрація від 27.05.2017 р. № 4) на 1 рік. Особистий строковий сервітут встановлюється до 27.05.2018 року (рішення виконкому від 24.05.2017 р. № 77).
Додатковою угодою від 25.05.2018 року про поновлення терміну дії договору особистого строкового сервітуту для встановлення тимчасової споруди / літнього торгового майданчика (реєстрація від 27.05.2016 р. № 4), п. 1 та п. 2.1. якої, сторони погодили: поновити термін дії договору особистого строкового сервітуту на площу 73 кв. м для встановлення тимчасової споруди / літнього майданчика реєстрація на 1 рік. Особистий строковий сервітут встановлюється до 26.05.2019 року (рішення виконкому від 25.05.2018 р. № 61).
Додатковою угодою від 24.05.2019 року про поновлення терміну дії договору особистого строкового сервітуту для встановлення тимчасової споруди / літнього торгового майданчика (реєстрація від 27.05.2016 р. № 4, додаткова угода від 25.05.2018 р.), п. 1 та п. 2.1. якої, сторони погодили: поновити термін дії договору особистого строкового сервітуту на площу 73 кв. м для встановлення тимчасової споруди / літнього майданчика реєстрація на 5 років. Особистий строковий сервітут встановлюється до 26.05.2024 року (рішення виконкому від 24.05.2019 р. № 63).
Додатковою угодою від 27.05.2020 року про поновлення терміну дії договору особистого строкового сервітуту для встановлення тимчасової споруди / літнього торгового майданчика (реєстрація від 27.05.2016 р. № 4), п. 1 якої, сторони погодили: встановити особистий строковий сервітут на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 площею 0,0112 кв м для встановлення тимчасової споруди / літнього майданчика. Пунктом 2 вказаної додаткової угоди сторони змінили та виклали у редакції зазначеної додаткової угоди розділ 3 "Розрахунки по договору".
Рішенням Виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області № 113 від 03.09.2020 р. "Про погодження проведення робіт з благоустрою та обслуговування прилеглої території в м. Дубровиця, вул. 1000-ліття Дубровиці", вирішено: погодити Яцковець Наталії Михайлівні проведення робіт з благоустрою та обслуговування прилеглої території до земельної ділянки, кадастровий номер 5621810100:01:005:0024, в АДРЕСА_2 , згідно схеми, що додається; зобов'язати Яцковець Н.М. провести роботи по благоустрою прилеглої території, вказаної в п. 1 цього рішення, у відповідності до схеми.
Як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 42020181200000230, дата реєстрації провадження 15.12.2020 року, за адресою вул. 1000 Дубровиці, 1 в м. Дубровиця на самовільно зайнятій земельній ділянці, що межує із земельною ділянкою, к.н. 5621810100:01:005:0024, розпочато капітальне будівництво без отримання дозвільних документів у встановленому законом порядку.
Виконавчий комітет Дубровицької міської ради Рівненської області листом № 07-856 від 14.12.2020 року повідомлено Дубровицький відділ місцевої прокуратури, що земельна ділянка вказана у листі відноситься до земель рекреаційного призначення, відповідно вона не може бути передана у власніть, кадастровий номер і правовстановлюючі документи на неї відсутні. Всі землі, які знаходяться на території відповідної ради та не передані в державну та приватну власність є комунальними, відповідно власником є Дубровицька міська рада. Рішенням виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 03.09.2020 року № 113 гр. ОСОБА_1 було погоджено роботи з благоустрою та обслуговування прилеглої території до земельної ділянки, кадастровий номер 5621810100:01:005:0024 в АДРЕСА_2 . На даний момент у Дубровицькій міській раді обмежені повноваження щодо надання містобудівних умов і обмежень у зв'язку з відсутністю відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури в структурі міської ради.
Виконавчий комітет Дубровицької міської ради Рівненської області листом № 09-30/03-41/20 від 05.01.2021 року повідомлено Дубровицький ВП ГУ Національної поліції в Рівненській області, що дозвіл на виконання капітальних робіт видається згідно ст. 37 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" органами державного вархітектурно - будівельного контролю. В штаті Дубровицької міської ради відсутній орган держбудконтролю, відповідно дозволи на початок будівельних робіт видаються Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Рівненській області. Власником земельної ділянки кадастровий номер 5621810100:01:005:0024 є гр. ОСОБА_1 , відповідно, об'єкт нерухомості, а саме будівля, магазин змішаних товарів "Хлібний", який знаходиться на даній земельній ділянці є теж її власністю. Поштова адреса - АДРЕСА_2 .
Згідно протоколу огляду місця події від 23.06.2021 року проведено огляд території, що в АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024, на даній земельній ділянці знаходиться магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", поблизу якого зі східної сторони на вістані близько 3 метрів знаходиться цегляна недобудована одноповерхова споруда, розміром 5,30 м на 22,60 м.
Згідно Протоколу допиту свідка від 12.11.2021 року, зі змісту якого, ОСОБА_2 зазначено, що в 2001 році було подаровано магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою: АДРЕСА_4 , власницею всіх документів є - ОСОБА_1 .
Відповідно до Висновку експерта № СЕ-19/118/924/1272-БТ від 28.06.2024 р. Рівненського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру, здійсненого на виконання постанови від 11.01.2024 р. про призначення судової будівельно - технічної експертизи, винесеної слідчим СВ лейтенантом поліції Краськом Б.А. у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15.12.2020 за № 42020181200000230, вказаний об'єкт будівництва, який прив'язаний до земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024, що розташований в АДРЕСА_2 , являється нерухомим майном.
Згідно протоколу огляду місця події від 23.10.2024 року, за участю Пшеничної К.Д. (начальника відділу земельних відносин, екології та благоустрою Дубровицької міської ради) та ФОП- Бернацької О.Н. (сертифікований інженер - землевопорядник), проведено огляд об'єкту (літнього майданчика) "Бузок", який розташований поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024, що в АДРЕСА_2 . При цьому, у вказаному протоколі встановлено, що даний літній майданчик - одноповерхова споруда прямокутної форми, половина даного майданчика засклена вікнами та має решітки, розміри - 5,3 м - 22,60 кв. м.
Як вбачається з План схеми розташування літнього майданчика "Бузок" по відношенню до земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024, складеною сертифікованим інженером - землевопорядником О.Бернацькою, літній майданчик "Бузок" знаходиться поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024 із зазначенням каталогом координат літнього майданчика "Бузок" в плані.
Виконавчий комітет Дубровицької міської ради Рівненської області листом № 07-1294/03-41/24 від 08.10.2024 року повідомлено Відділення поліції № 1 Сарненського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, що Дубровицькою міською радою на звернення ФОП Яцковець Н.М., укладались додаткові угоди, які коригували умови Договору № 4 від 27.05.2016 року. Наразі, на розгляді та вивчені в раді, знаходиться заява від ФОП Яцковець Н.М. щодо можливості повторного продовження Договору для сервітутного використання земельної ділянки по АДРЕСА_2 , рішення про яке на сьогодні не прийнято. Дубровицькою міською радою паспорти прив'язки, або інші дозвільні документи за вищевказаною адресою, ФОП Яцковець Н.М. не видавались, так як відповідні заяви щодо видачі таких документів до ради, не надходили.
Виконавчий комітет Дубровицької міської ради Рівненської області листом № 07-1335/03-41/24 від 10.10.2024 року звернувся до Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури Рівненської області "Про надання інформації" відповідно до якого повідомлено, що запитувана інформація про земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 - це земельна ділянка категорії "землі житлової та громадської забудови", за цільовим призначенням (03.07) - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (витяг з ДЗК на 3-х аркушах додається).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002501902024 від 10.10.2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024 за адресою: АДРЕСА_2 , відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Згідно інформаційної довідки № 394329539 від 10.09.2024 року та інформаційної довідки № 394329807 від 10.09.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_1 та об'єкта - земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024 наявний запис, зокрема: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 432496356218; тип об'єкта - будівля, магазин змішаних товарів " ІНФОРМАЦІЯ_1 "; опис об'єкта - загальна площа 137 кв.м, матеріал стін - цегла, опис - магазин змішаних товарів А-1, І-ганок, ІІ-ганок, Пд/А-підвал, Мн/А-мансарда; адреса - АДРЕСА_2 ; земельні ділянки місця розташування - кадастровий номер 5621810100:01:005:0024, цільове призначення - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, площа 0,011 га; номер відомостей про речове право - 6695385; тип речового права - право власності; дата державної реєстрації - 14.08.2014 р.; підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 15181122 від 15.08.2014 р.; документи, подані для державної реєстрації - свідоцтво про право власності № 25652681 від 15.08.2014 р., видавник - державний реєстратор прав на нерухоме майно Нашора І.М.; розмір частки - 1/1; власник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Крім того, у вказаних довідках наявний запис: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 432457656218; тип об'єкта - земельна ділянка; кадастровий номер - 5621810100:01:005:0024; опис об'єкта - площа 0,011 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 25.08.2005, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки - Дубровицький районний відділ Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК"; цільове призначення - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг; адреса - АДРЕСА_2 ; номер відомостей про речове право - 6694805; тип речового права - право власності; дата державної реєстрації - 14.08.2014 р.; підстава внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 15180217 від 15.08.2014 р.; документи, подані для державної реєстрації - державний акт на право власності на земельну ділянку ЯА № 037140 від 25.08.2005 року, видавник - Дубровицький районний відділ земельних ресурсів; розмір частки - 1/1; власник - Яцковець Наталія Михайлівна, РНОКПП НОМЕР_2 .
Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи № 806/1000/17).
Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.
Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної/комунальної власності, які відповідно до ст. 14 Конституції України, є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому, самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області, вказав, що суб'єктом владних повноважень, уповноваженим представляти інтереси держави у даних спірних правовідносинах є Дубровицька міська рада. Разом з тим, незважаючи на встановлені порушення та тривалість їх існування, Дубровицька міська рада заходи щодо захисту інтересів держави не вжила, а тому наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Суд погоджується з доводами прокурора щодо правомірності визначення Дубровицької міської ради позивачем по справі, як суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, і в особі яких прокурор може звертатися до суду.
Судом враховано, що уповноваженим органом у вказаних правовідносинах є Дубровицька міська рада, оскільки на земельній ділянці комунальної власності здійснено самочинне будівництво будівлі "Бузок", відповідно, територіальна громада м. Дубровиця позбавлена можливості використовувати земельну ділянку внаслідок самочинного будівництва та експлуатації об'єкта нерухомого майна.
Сарненська окружна прокуратура листом № 53/1-751ВИХ-24 від 29.10.2024 року звернулася до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області з проханням повідомити про результати розгляду даного листа та вжиті заходи до захисту інтересів держави, при цьому, у вказаному листі зазначила про наявні підстави для захисту інтересів держави, в тому числі шляхом звернення до суду щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов'язання ФОП Яцковець Н.М. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, шляхом знесення самочинного побудованого об'єкта.
Сарненська окружна прокуратура листом № 53/2-1535ВИХ-24 від 04.11.2024 року звернулася до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області в якому повідомила міську раду про наявні підстави для захисту інтересів держави, в тому числі шляхом звернення до суду щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов'язання ФОП Яцковець Н.М. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності, яка розташована поруч із земельною ділянкою з к.н. 5621810100:01:005:0024 по АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинного побудованого об'єкта або визнання права власності за Дубровицькою міською радою на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній. Про результати розгляду даного листа та вжиті заходи до захисту інтересів держави повідомити прокуратуру.
У відповідь на вказаний лист прокуратури, Дубровицька міська рада листом № 07-1510/03-41/24 від 14.11.2024 року повідомила, що знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника, знесення самочинного будівництва є надмірними, враховуючи правові наслідки, а саме договорів особистого сервітуту на земельну ділянку, який мав місце під час відкриття кримінальної справи.
Сарненська окружна прокуратура листом № 53/2-1708ВИХ-24 від 09.12.2024 року звернулася до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області в якому зазначила, що для реалізації вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", окружною прокуратурою встановлено підстави для представництва інтересів держави шляхом звернення до Господарського суду Рівненської області з позовом в особі Дубровицької міської ради Сарненського району до Фізичної особи - підприємця Яцковець Наталії Михайлівни та до Фізичної особи - підприємця Яцковця Ігоря Вячеславовича про визнання за Дубровицькою міською радою права власності на самочинно збудоване ФОП Яцковець Н.М. та ФОП Яцковець І.В. нерухоме майно - будівлю "Бузок", яка розташована на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності, площею 119,78 кв. м, що межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024, по вул. 1000-ліття Дубровиці в м. Дубровиця Сарненського району.
У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 р. у справі № 917/665/20, 07.04.2021 р. у справі № 913/124/20, 09.06.2021 р. у справі № 916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку ст. 23 Закону "Про прокуратуру", та зверненням до суду з позовом є незначним) зроблено наступні висновки:
- суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт не звернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;
- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;
- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону "Про прокуратуру"; такий підхід є занадто формалізованим, критерій "розумності" строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.
У п. 55-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18. Так, у п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК передбачає такі правила:
- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;
- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, (далі - ГПК України), право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 року у справі № 910/12787/17.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16, п. 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18, п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, п. 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18, п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 р. у справі № 334/3161/17).
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України "Про благоустрій населених пунктів", за змістом ст. 1 якого, благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 10 ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч. 2 - ч. 4 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Частина 1 - 4 статті 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) (п. в ст. 99 ЗК України).
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки. За домовленістю сторін договір про встановлення земельного сервітуту може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору про встановлення земельного сервітуту та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ч. 1 та ч. 2 ст. 100 ЗК України).
Згідно з положеннями статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 4 та ч. 5 ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Частиною 1 статті 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 3 та ч. 4 ст. 376 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (ч. 6 та ч. 7 ст. 376 ЦК України).
Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Правовий аналіз ст. 376 Цивільного кодексу України дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва:
- об'єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;
- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;
- створення об'єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об'єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв'язку з будівництвом на земельній ділянці об'єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об'єктів і документів про виділення земельної ділянки.
У п. 86 - п. 92 постанови Великої Палати Верховного суду від 15.11.2023 року у справі № 916/1174/22, провадження № 12-39гс23, викладено правову позицію:
"Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду висновує, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження."
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 р. у справі № 910/18560/16 (п. 8.5), від 03.04.2019 р. у справі № 921/158/18 (п. 51), від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 (п. 37-38), від 31.08.2021 р. у справі № 903/1030/19 (п. 54), від 20.07.2022 р. у справі № 923/196/20 (п. 34)).
Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 263/6022/16-ц (п. 42), від 31.08.2021 р. у справі № 903/1030/19 (п. 54), від 20.07.2022 р. у справі № 923/196/20 (п. 34)).
Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 р. у справі № 910/2861/18 (п. 92-94), від 20.07.2022 р. у справі № 923/196/20 (п. 35)).
Визнання права власності в порядку частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов'язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Отже, застосування положень частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.
Тобто, відповідно до приписів частин третьої та п'ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.
Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного суду від 15.11.2023 року у справі № 916/1174/22, провадження № 12-39гс23.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено відсутність документів на підтвердження реєстрації права власності чи оренди за ФОП Яцковець Н.М. на земельну ділянку на якій здійснено будівництво нерухомого майна - будівлі "Бузок", при цьому, строк договору № 4 про встановлення особистого сервітуту від 27.05.2016 року, яким було надано відповідачу особистий сервітут відносно земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Дубровиця, вул. 1000-ліття Дубровиці, 1/1, площею, 0,0073 га для розміщення літнього майданчика, закінчився - 26.05.2024 року.
Отже, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки Фізичною особою - підприємцем Яцковець Наталією Михайлівною відсутні. Докази відведення ФОП Яцковець Н.М. спірної земельної ділянки для здійснення будівництва нерухомого майна - будівлі "Бузок", площею 119,78 кв. м, що знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024, по АДРЕСА_1 , в матеріалах справи відсутні.
Зазначена земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого органу на розпорядження земельною ділянкою про передачу її в оренду Фізичній особі - підприємцю Яцковець Н.М. не приймалося. Протилежне відповідачем не доведено.
За таких обставин, наведені вище обставини дають суду підстави вважати нерухоме майно - будівлю "Бузок", площею 119,78 кв. м, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності, що знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024, по АДРЕСА_1 , самочинним будівництвом.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідач - ФОП Яцковець Наталія Михайлівна користується земельною ділянкою за відсутності на це будь-яких правових підстав та наявність на спірній земельній ділянці нерухомомго майна - будівлі "Бузок" може вважатись перешкодою у користуванні/розпорядженні Дубровицькою міською радою земельною ділянкою. Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог керівника Сарненської окружної прокуратури в особі Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області до Фізичної особи - підприємця Яцковець Наталії Михайлівни про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - будівлю "Бузок", площею 119,78 кв. м, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності, що знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024, по АДРЕСА_1 .
Щодо позовних вимог керівника Сарненської окружної прокуратури в особі Дубровицької міської ради до Фізичної особи - підприємця Яцковця Ігоря Вячеславовича, як особи якою було збудовано нерухоме майно - будівлю "Бузок", то на переконання суду така вимога заявлена прокуратурою до не належного відповідача, оскільки ФОП Яцковець І.В. не є власником, як земельної ділянки з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024 по АДРЕСА_2 , так і не є власником розташованої на вказаній земельній ділянці магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". При цьому, Договір № 4 про встановлення особистого сервітуту від 27.05.2016 року було укладено між Дубровицькою міською радою та ФОП Яцковець Наталією Михайлівною. Крім того, рішенням виконавчого комітету Дубровицької міської ради № 113 від 03.09.2020 року погоджено Яцковець Наталії Михайлівні проведення робіт з благоустрою та обслуговування прилеглої території до земельної ділянки, кадастровий номер 5621810100:01:005:0024, в АДРЕСА_2 , та зобов'язано Яцковець Н.М. провести роботи по благоустрою прилеглої території. Посилання прокурора та надання протоколу допиту свідка - Яцковця Ігоря Вячеславовича, зі слів якого, останнім здійснено разом з Яцковець Н.М. будівництво будівлі - "Бузок", не є належним доказом, що підтверджує здійснення Яцковцем Ігорем Вячеславовичем самочинно збудованого нерухомого майна будівлі - "Бузок".
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Як встановлено судом, у зв'язку з тим, що спір у цій справі виник внаслідок неправомірної дії відповідача - Фізичної особї - підприємця Яцковець Наталією Михайлівною, яка вчасно не вчинила заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача, а тому, витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 695,28 грн покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов до Фізичної особи - підприємця Яцковець Наталії Михайлівни задовольнити.
2. Визнати за Дубровицькою міською радою Сарненського району Рівненської області (34100, Рівненська обл., Сарненський р-н, м. Дубровиця, вул. Воробинська, 16, код ЄДРПОУ 05390997) право власності на самочинно збудоване Фізичною особою - підприємцем Яцковець Наталією Михайлівною нерухоме майно - будівлю "Бузок", площею 119,78 кв. м, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності, що знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5621810100:01:005:0024, по вул. 1000-ліття Дубровиці в м. Дубровиця.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Яцковець Наталії Михайлівни ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077; р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 23 695,28 грн (двадцять три тисячі шістсот дев'яносто п'ять гривень 28 копійок) витрат по сплаті судового збору.
4. В позові до Фізичної особи - підприємця Яцковця Ігоря Вячеславовича - відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач: Дубровицька міська рада Сарненського району Рівненської області (34100, Рівненська обл., Сарненський р-н, м. Дубровиця, вул. Воробинська, 16, код ЄДРПОУ 05390997).
Стягувач щодо судового збору: Рівненська обласна прокуратура (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077).
Відповідач (боржник): Фізична особа - підприємець Яцковець Наталія Михайлівна ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 14 квітня 2025 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Р.В. Романюк