адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
14.04.2025 Справа № 917/432/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго», м. Полтава
до Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 28 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м. Кременчук
про стягнення 295 427,68 грн
без виклику представників сторін
встановив:
До Господарського суду Полтавської області звернулось Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго» з позовом до Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 28 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 295427,68 грн заборгованості за договором № 7073 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, з якої 281 538,81 грн - основний борг, 9099,43 грн пені, 1017,99 грн - 3% річних, 3771,45 грн втрат від інфляції.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що відповідач має заборгованість за теплову енергію, отриману у період з 01.07.2024 по 31.12.2024 (а.с.69).
Відповідач у відзиві (вхід. № 3669 від 18.03.2025; а.с. 80-81) заперечень по суті спору не вказав та просить суд зменшити розмір пені на 95%.
Позивач у відповіді на відзив (від 28.03.2025; вхід. № 4223 від 31.03.2025; а.с.84-87) заперечує проти зменшення розміру пені та підтримує позовні вимоги повністю
Інших заяв по суті спору від сторін не надходило. Строк для їх подання закінчився.
У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/432/25 (а.с. 62).
Ухвалою від 06.03.2025 суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків (а.с. 64-65). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки, про що подав заяву від 08.03.2025 (а.с. 69).
Ухвалою від 12.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (а.с. 75-76).
Вказана ухвала суду надсилалась та доставлена позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети підсистеми “Електронний суд» (довідки про доставку електронного листа 12.03.2025, а.с. 77, 78, 79).
Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, ухвала від 12.03.2025 доставлена сторонам в установленому порядку.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017 (оприлюднено за посиланням: https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-pereoformlennya-litsenziy-na-virobnitstvo-teplovoi-energii-krim-diyalnosti-z-virobnitstva-teplovoi-energii-na-teploelektrotsentralyakh-teploelektrostantsiyakh-atomnikh-elekt-616dab8c18c39?id=25605).
Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:
- з виробництва теплової енергії суб'єктів господарювання у разі, якщо суб'єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об'єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);
- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб'єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб'єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);
- з постачання теплової енергії суб'єктів господарювання у разі, якщо суб'єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).
Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області (оприлюднено: https://building.poda.gov.ua/attachments/155628).
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-р (а.с. 24) у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу “Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи “Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848).
Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 “Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу “Кременчуцька ТЕЦ» (а.с. 25) Державної установи “Навчально-методичний центр з газової безпеки» у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області» було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу “Кременчуцька ТЕЦ» Державної установи “Навчально-методичний центр з газової безпеки» (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848). Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, майна, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго».
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 (а.с. 26) Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства “Полтаватеплоенерго» визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов'язків згідно із законодавством.
Виходячи з викладеного починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» постачає теплову енергію і надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ у тому числі і відповідачу.
01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Кременчуцьким закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 28 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було укладено Договір № 7073 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі - Договір № 7073, а. с. 16-19).
Відповідно до п. 1 Договору № 7073 сторони домовились про те, що позивач бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень відповідача за адресою: провулок Поштовий, буд. 4 - дошкільний заклад № 28, а відповідач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно п. 43 Договору № 7073, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 44 Договору № 7073 він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії Договору не буде заявлено однією із Сторін.
Доказів припинення дії Договору № 7073 чи його розірвання сторони суду не надали.
З урахуванням викладеного, укладений між ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» та відповідачем Договір № 7073 є чинним, а відповідно його умови діяли у заявлений позивачем період.
Згідно п. 16 Договору № 7073 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.
Відповідно до п. 18 Договору № 7073 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном або надсилаються на електронну адресу з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності (копії відомостей про фактичні покази засобів теплової енергії додані до матеріалів справи).
Згідно п. 19.1 Договору № 7073 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.
У Додатковій угоді № 1 від 19.12.2023 до Договору №7073 (надалі - Додаткова угода №1, а.с. 19, зворот) пункт 33 розділу «Розрахунки за користування тепловою енергією» викладено в наступній редакції: «розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.
Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3 064,76 грн/Гкал (без ПДВ),
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).».
За п. 3 Додаткової угоди № 1 остання набирає чинності з моменту підписання сторонами.
Відповідно до п. 22.3 Договору № 7073 проєктне теплове навантаження на опалення будівлі відповідача 0,109750 Гкал/год, опалювальна площа 893,50 кв.м.
Згідно п. 34 Договору № 7073 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.
Відповідно до п. 35 Договору № 7073 всі розрахунки проводяться на підставі рахунку та акту приймання-передачі теплової енергії складених позивачем. Датою формування є останнє число розрахункового місяця.
У відповідності до п. 36 Договору №7073 факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.
Позивач у позові вказує, що заборгованість відповідача становить 281 538,81 грн, яка виникла за теплову енергію, відпущену за період з 01.07.2024 по 31.12.2024 (а.с.69).
У підтвердження постачання теплової енергії відповідачу позивач надав відомості про фактичні покази засобів обліку теплової енергії по особовому рахунку відповідача від 25.11.2024 (а.с. 33-36).
На виконання умов Договору № 7073 були складені акти приймання-передачі послуг №№ 17073 від 31.07.2024 на суму 22 449,41 грн, від 31.08.2024 на суму 22 449,41 грн, від 30.09.2024 на суму 22 449,41 грн, від 31.10.2024 на суму 24 049,43 грн, від 30.11.2024 на суму 81 480,84 грн, від 31.12.2024 на суму 108 660,31 грн (а.с. 40-42).
На оплату наданих послуг позивач виписав відповідачу відповідні рахунки №№17073 (а.с. 37-39).
Факт направлення чи вручення вказаних актів та рахунків відповідачу підтверджується реєстрами виданих рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії за період липень 2024 - грудень 2024 (а.с. 43-45).
Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період 07.2024, 08.2024, 09.2024, 10.2024, 11.2024, 12.2024 підписав лише позивач.
Разом з тим у пункті 36 Договору № 7073 сторони погодили, що у разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.
Відповідно до ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Подані суду договір та інші первісні бухгалтерські документи сторонами не оспорюються, доказів визнання їх недійсними сторони суду не подали і на них під час розгляду справи не посилалися.
В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
У ч. 1 ст. 79 ГПК України зазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Доказів в спростування чи заперечень щодо наведених обсягів поставленої теплової енергії відповідач суду не надав.
Отже, твердження позивача про поставку відповідачу теплової енергії у вказаних обсягах суд вважає доведеними, оскільки докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на її спростування відповідач суду не надав.
Згідно з п. 37 Договору № 7073 споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до доданого до позову розрахунку позивача (а.с. 12) відповідач за відпущену теплову енергію не розраховувався; заборгованість відповідача на дату складання розрахунку становила 281 538,81 грн, яка виникла за теплову енергію, відпущену за період липень-грудень 2024 року, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 1 Закону України “Про теплопостачання» постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.
Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
У відповідності до ст. 2 Закону України “Про теплопостачання» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України “Про теплопостачання» теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Згідно зі статтею 19 Закону України “Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
За умовами Договору № 7073 позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення згаданого вище приміщення відповідача.
В свою чергу, відповідач зобов'язується проводити оплату вартості спожитої теплової енергії у визначеному порядку та строки.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.
Згідно п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
За приписами п.40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до п. 33 Договору № 7073 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.
Згідно ч. 1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У відповідності до ч. 1 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в тому числі шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін.
Згідно норм ч. 1 ст. 15 Закону України “Про теплопостачання» державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться зокрема у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.
За приписами статті 13 Закону України “Про теплопостачання» до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.
Згідно до пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Таким уповноваженим органом, що для ПОКВПТГ “Полтаватеплоенерго» встановлює тарифи на постачання теплової енергії є Полтавська обласна рада.
За спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:
- з 01.07.2024 по 30.09.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради № 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023) ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), які зазначені і в п. 33 Договору № 7073 (в редакції Додаткової угоди №1), на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 3064,76 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).
- з 01.10.2024 по 31.12.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №854 від 30.08.2024 (а.с. 854) ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 813,61 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 182 607,68 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua та на сайті ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» http://te.pl/ua/.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Кременчуцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 28 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області звертався з позовом до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» про визнання незаконними дій щодо нарахування вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживача, за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022, і до дня ухвалення відповідного рішення суду, згідно двоставкового періоду.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 у справі № 917/1124/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 917/1124/23, у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 46-51, 52-57).
Ухвалою від 04.02.2025 Верховний Суд закрив касаційне провадження за касаційною скаргою у справі № 917/1124/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125804588).
Отже, рішення Господарського суду Полтавської області від 10.07.2024 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 917/1124/23 набрали законної сили 10.10.2024.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п. 39 договору № 7073 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу.
Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.
Позивач у позові відповідно до наданого розрахунку (а.с. 13) просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9099,43 грн, нараховану з 31.08.2024 по 31.01.2025 на заборгованість за зобов'язаннями липня-грудня 2024 року.
Матеріалами справи підтверджується факт прострочення оплати вартості поставленої теплової енергії.
Перевіряючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені, суд звертає увагу на наступне.
Згідно п. 37 договору № 7073 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 09.06.2020 по справі № 419/1965/18, прийменники “до» і “по» в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
А отже, зазначення у п. 37 договору “до 30 числа місяця» свідчить, що саме ця дата і є останнім днем строку оплати заборгованості.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
У розрахунку пені позивач починає нараховувати пеню на прострочену заборгованість за жовтень 2024 року з 01.12.2024, однак оскільки 30.10.2024 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.12.2024 року.
Так, днем виникнення грошового зобов'язання за зобов'язаннями жовтня 2024 року є 03.12.2024 року.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України суд встановив, що обґрунтованим є розмір пені в сумі 9075,80 грн пені.
Відповідач у відзиві (а.с. 80-81) прохає зменшити розмір пені на 95%.
В обґрунтування клопотання відповідач прохає взяти до уваги соціальну значимість відповідача, оскільки останній є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету; своєчасне виконання зобов'язань за спірними договорами не залежить від волі відповідача; заборгованість утворилася через відсутність своєчасного фінансування власником відповідача - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти зменшення пені, з огляду на його фінансовий стан, та вважає зменшення пені на 95 % фактично нівелює мету неустойки як цивільної відповідальності.
Щодо цього клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказано, що засновником а відповідача є Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, основний вид діяльності відповідача - дошкільна освіта.
Відповідно до довідки Департаменту фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 11.01.2022 № 39/50 (а.с.22) відповідач є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів Кременчуцької міської територіальної громади.
Як свідчить Витяг від 01.11.2022, відповідач включений до Реєстру неприбуткових установ та організацій (а.с.21).
Суд також враховує баланс інтересів сторін, що відповідач є закладом дошкільної освіти дітей, який фінансується з міського бюджету, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань. Позивач у відшкодування знецінення грошових коштів, що становлять суму боргу, також заявив вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних.
Суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, що становить 4537,90 грн.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 4537,90 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.
Також позивач просить стягнути із відповідача в зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором 3% річних та інфляційні втрати.
За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 39 договору № 7074 у випадку несплати у вказані строки вводиться стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу, та інфляційні втрати згідно із ст.625 ЦК України.
Згідно із ст. 625 ЦК України, п. 39 договору № 7073 у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати за відпущену теплову енергію позивач нарахував 3 % річних в розмірі 1017,99 грн на грошові зобов'язання за період липень-листопад 2024 року (загальний період нарахування з 31.08.2024 по 31.01.2025) та втрати від інфляційних процесів в розмірі 3771,45 грн на грошові зобов'язання за період липень - жовтень 2024 року (загальний період нарахування вересень 2024 - січень 2025 року (розрахунки - а.с. 14, 15).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість за жовтень 2024 року з 01.12.2024, однак, як встановлено судом вище прострочення за зобов'язаннями жовтня 2024 року наступає з 03.12.2024 року.
З огляду на викладене та за розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 1014,04 грн - 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних суд відмовляє як необґрунтованих.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 3771,45 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства.
Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 281 538,81 грн основного боргу, 4537,90 грн пені, 1014,04 грн - 3% річних, 3771,45 грн втрат від інфляції.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі.
Суд встановив, що за подачу цього позову позивач сплатив 3754,05 грн судового збору за платіжною інструкцією № 350 від 20.01.2025 (а.с. 10). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 21.01.2025 (а.с. 63).
Оскільки позовна заява у цій справі подана в електронній формі через систему “Електронний суд», то враховуються положення ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», де встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача 295 427,68 грн. З цих вимог судовий збір належить сплачувати в сумі 3545,13 грн.
Надмірно сплачена сума судового збору становить 208,92 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Суд визнав правомірними вимоги про стягнення 281 538,81 грн основного боргу, 9075,80 грн пені (без зменшення її розміру), 1014,04 грн - 3% річних, 3771,45грн втрат від інфляції. В загальній сумі це становить 295 400,10 грн.
Отже, витрати по сплаті судового збору, що покладаються на відповідача (з урахуванням часткового задоволення позову), в розмірі 3544,80 грн.
Суд роз'яснює позивачу право на звернення до суду із клопотанням про повернення 208,92 грн судового збору в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, або після дати платежів, які враховані судом у рішенні, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Керуючись статтями 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 28 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (провулок Поштовий, буд. 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 24830930) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства “Полтаватеплоенерго» (вул. Польська, буд. 2а, м. Полтава, 36008; ідентифікаційний код 03338030) 281538 грн 81 коп. основного боргу, 4537 грн 90 коп. пені, 1014 грн 04 коп. - 3 % річних, 3771 грн 45 коп. - втрат від інфляції, 3544 грн 80 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення: 14.04.2025.
Суддя Т. М. Безрук