"03" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5404/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Шпак І.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Лук'янов О.В.,
від відповідача: Кузовова Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “ХЕРСОНГАЗ» до відповідача: Міського комунального підприємства “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» про стягнення 40309094,95 грн заборгованості,
зазначає наступне:
Використовуючи систему “Електронний суд» Акціонерне товариство “ХЕРСОНГАЗ» (надалі - АТ “ХЕРСОНГАЗ», Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Міського комунального підприємства “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» (надалі - МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО», Відповідач) 40309094,95 грн заборгованості, з яких: 19005158,58 грн основного боргу, 15441928,24 грн пені, 1373328,38 грн 3% річних та 4488679,75 грн інфляційних нарахувань, у зв'язку із неналежним виконанням умов укладеного 01.01.2016 договору розподілу природного газу № 1-1784Т в частині своєчасної та остаточної оплати вартості наданих впродовж червня-грудня 2021 року, січня-березня та грудня 2022 року, січня-грудня 2023 року та січня-жовтня 2024 року послуг.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 11.12.2024 позовній заяві АТ “ХЕРСОНГАЗ» присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/5404/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України продовжено.
Згідно розпорядження Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 відповідно до частини 7 статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.12.2024 позовну заяву АТ “ХЕРСОНГАЗ» залишено без руху та запропоновано усунути встановлені судом недоліки позовної заяви.
17 грудня 2024 року АТ “ХЕРСОНГАЗ» представлено відповідні докази на виконання вимог ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 прийнято позовну заяву АТ “ХЕРСОНГАЗ» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5404/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21 січня 2025 року.
16 січня 2025 року МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому просить зменшити розмір пені до 100,00 грн., розмір 3% річних від основного боргу до 100,00 грн. та інфляційних збитків до 100,00 грн.
Визнає наявність основної заборгованості розміром 19005158,58 грн, поряд із цим зазначає, що більшу частину вартості отриманого природного газу сплачено, однак із затримкою в декілька місяців; до початку повномасштабного вторгнення збройних сил російських окупантів затримка у сплаті були не більше 1-2 місяців, після деокупації частини Херсонської області вживались всі можливі та наявні заходи для погашення заборгованості, однак в силу об'єктивних та поважних причин, як то зниження рівня оплати за надані послуги з теплопостачання та постійне підвищення дебіторської заборгованості, складне фінансове становище, приписи законодавства, які не передбачають можливості підвищення вартості послуг для населення, втрату значної частини абонентів, відсутня об'єктивна можливість здійснювати своєчасну оплату вартості наданих послуг природного газу.
Окрім того, спираючись на вищезазначене просить зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних нарахувань до 100 грн.
Додатково посилається на звернення до АТ “ХЕРСОНГАЗ» із пропозицією про реструктуризацію заборгованості.
Призначене на 21.01.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із відсутністю електропостачання в адміністративній будівлі Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.01.2025 призначено підготовче засідання на 06 лютого 2025 року.
23 січня 2025 року АТ “ХЕРСОНГАЗ» представлено відповідь на відзив, в якій зазначає про взаємопов'язаність із МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО», який в свою чергу, є другим за обсягом та вартість отримувачем послуг в Херсонській області, відтак виконання Позивачем взятих на себе зобов'язань залежить від виконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу; те, що приписи законодавства, які не передбачають можливості підвищення Відповідачем вартості послуг для населення, так само розповсюджуються на АТ “ХЕРСОНГАЗ» в частині підвищення тарифу за розподіл природного газу; те, що договір про реструктуризацію заборгованості не укладено; те, що можливість зменшення 3% річних та інфляційних нарахувань, на відміну від неустойки, не передбачено чинним законодавством України.
30 січня 2025 року МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» представлено заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримує викладену у відзиві позицію стосовно зменшення розмір пені до 100,00 грн., розмір 3% річних від основного боргу до 100,00 грн. та інфляційних збитків до 100,00 грн, посилаючись, серед іншого на те, що після деокупації частини Херсонської області вживались всі можливі та наявні заходи для погашення заборгованості, однак в силу об'єктивних та поважних причин, як то зниження рівня оплати за надані послуги з теплопостачання та постійне підвищення дебіторської заборгованості, складне фінансове становище, приписи законодавства, які не передбачають можливості підвищення вартості послуг для населення, втрату значної частини абонентів, відсутня об'єктивна можливість здійснювати своєчасну оплату вартості наданих послуг природного газу.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів; закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06 березня 2025 року.
Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 03 квітня 2025.
Ухвалами Господарського суду Одеської області забезпечено право участі як представника АТ “ХЕРСОНГАЗ», так і представника МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» у засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів після звернення із відповідними клопотаннями.
В процесі розгляду справи представник АТ “ХЕРСОНГАЗ» підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» підтримував викладену у позові позицію стосовно визнання розміру основного боргу та зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних нарахувань до 100 грн.
03 квітня 2025 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось до Публічного акціонерного товариства “ХЕРСОНГАЗ» (надалі - змінено назву на АТ “ХЕРСОНГАЗ») із заявою-приєднання до умов договору розподілу природного газу від 01 січня 2016 № 1-1784Т (для споживача, що не є побутовим), відповідно до якої величина приєднаної потужності об'єкта (у сукупному розмірі всіх об'єктів) становить 60967,685 м3/год.
01 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством “ХЕРСОНГАЗ» (Оператор ГРМ) та МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» (Споживач) укладено договір розподілу природного газу № 1-1784Т, умовами пункту 1.1 якого передбачено, що цей Типовий договір розподілу природного газу (Типовий договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (пункт 1.2).
Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування - договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 1.3).
За цим Договором Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (пункт 2.1).
Санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником (пункт 3.1).
Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.1).
Визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором. Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача (пункт 5.2).
Оператор ГРМ зобов'язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником Споживача. Споживач (крім побутового) зобов'язується довести інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику. Визначені за умовами цього Договору об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між Споживачем та його постачальником (пункт 5.5).
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1).
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (пункт 6.2).
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 6.3).
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ (пункт 6.4).
У разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов'язань за цим Договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи несплати поточних платежів Оператор ГРМ має право у порядку, визначеному цим Договором, припинити або обмежити розподіл (споживання) природного газу на об'єкт Споживача до повного погашення заборгованості (пункт 6.5).
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.6).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (пункт 8.1).
У разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 8.2).
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 10.1).
Цей Договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1).
Якщо в установленому порядку Регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим Договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін (пункт 12.2).
Представлена копія Договору містить підписи представників сторін та проставлені печатки контрагентів.
29 листопада 2016 року між Публічним акціонерним товариством “ХЕРСОНГАЗ» (Оператор ГРМ) та МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» (Споживач) укладено Додаткову угоду до Договору, якою викладено абзац 1 пункту 6.4 розділу VI «Порядок розрахунків» договору у наступній редакції - «Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб».
Окрім того, МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» звернулось до Публічного акціонерного товариства “ХЕРСОНГАЗ» із заявою-приєднання до умов договору розподілу природного газу від 01 січня 2016 № 1-1784Т (для споживача, що не є побутовим), відповідно до якої величина приєднаної потужності об'єкта (у сукупному розмірі всіх об'єктів) становить 61160,135 м3/год.
01 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством “ХЕРСОНГАЗ» (Оператор ГРМ) та МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» (Споживач) укладено Додаткову угоду до Договору, якою:
доповнено пункт 6.2 новим абзацом у наступній редакції - «До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.»;
викладено пункт 8.2 у наступній редакції: - «У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У разі порушення Споживачем, що є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені на заборгованість Споживачів, що є побутовими, здійснюється з 01 травня 2019 року.
Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором».
15 жовтня 2019 року між Публічним акціонерним товариством “ХЕРСОНГАЗ» (Оператор ГРМ) та МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» (Споживач) укладено Додаткову угоду до Договору, якою:
доповнено розділ VI пунктом 6.1.2 такого змісту - «Вартість послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу з 01 по 31 березня 2019 р. складає 3966222,70 грн (три мільйони дев'ятсот шістдесят шість тисяч двісті двадцять дві гривні 70 коп.)»;
доповнено пункт 6.4. розділу абзацом такого змісту - «Оплата Споживачем вартості послуги з розподілу природного газу, наданої з 01 по 31 березня 2019 р., здійснюється наступним чином: в сумі 2500000 грн (два мільйони п'ятсот тисяч гривень) за рахунок коштів з міського бюджету, одержаних Споживачем на підставі Рішення міської ради; в сумі 1466222,70 грн (один мільйон чотириста шістдесят шість тисяч двісті двадцять дві гривні 70 коп.) здійснюється Споживачем з урахуванням положень, визначених в абзаці першому цього пункту».
07 листопада 2019 року між Публічним акціонерним товариством “ХЕРСОНГАЗ» (Оператор ГРМ) та МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» (Споживач) укладено Додаткову угоду до Договору, якою викладено персоніфіковані дані Споживача в новій редакції, зокрема величина приєднаної потужності об'єкта (у сукупному розмірі всіх об'єктів) становить 59255,573 м3/год.
20 січня 2020 року між Публічним акціонерним товариством “ХЕРСОНГАЗ» (Оператор ГРМ) та МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» (Споживач) укладено Додаткову угоду до Договору, якою:
викладено абзац 2 пункту 6.2 у наступній редакції - «До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу»;
доповнено розділ VI пунктом 6.3 у наступній редакції - «Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності»;
викладено пункт 6.5 розділу у наступній редакції - «У випадку якщо Споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх йото об'єктах (об'єкту) в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, велична якої визначається за формулою…
Визначення фактичного обсягу використання потужності (протягом календарного року) та замовленої Споживачем річної потужності здійснюється сумарно по всіх об'єктах Споживача, що не є побутовим, що знаходяться в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ, крім випадків, передбачених главою 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.
За підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягом замовленої Споживачем річної потужності, Оператор ГРМ до 12 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає Споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужності та розрахунок вартості перевищення річної замовленої потужності.?
Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату.
У випадку якщо річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вар тості перевищення річної замовленої потужності не здійснюється.
Розбіжності щодо вартості перевищення річної замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість перевищення річної замовленої потужності, яку Споживач зобов'язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті, визначається за даними Оператора ГРМ.
У зв'язку з цим пункти 6.5 - 6.7 вважати відповідно пунктами 6.6 - 6.8».
Відповідно до статуту МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО», затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 27.05.2020 № 2364, МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» (Підприємство) засновано на комунальній власності міської територіальної громади. Власником Підприємства є Херсонська міська рада. Координацію діяльності Підприємства здійснює департамент житлово-комунального господарства міської ради (Департамент).
Підприємство створене з метою забезпечення тепловою енергією житлового фонду, комунально-побутових, соціально-культурних, виробничих та інших господарських об'єктів міста Херсона (пункт 2.1).
Основні напрямки діяльності Підприємства: Виробництво, транспортування і постачання теплової енергії. Експлуатація обладнання котелень та теплових мереж (пункт 2.2).
06 листопада 2020 року між Публічним акціонерним товариством “ХЕРСОНГАЗ» (Оператор ГРМ) та МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» (Споживач) укладено Додаткову угоду до Договору, якою:
доповнено розділ VI пунктом 6.1.4 такого змісту - «Вартість послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу з 01 вересня по 30 жовтня 2020 року складає 5977304,90 грн (п'ять мільйонів дев'ятсот сімдесят сім тисяч триста чотири гривні 90 коп.)»;
доповнено пункт 6.6. розділу VI абзацами такого змісту - «Оплата Споживачем вартості послуги з розподілу природного газу, наданої з 01 вересня по 30 жовтня 2020 року, здійснюється наступним чином: в сумі 5400000 грн (п'ять мільйонів чотириста тисяч гривень) за рахунок коштів з міського бюджету, одержаних Споживачем на підставі Рішення міської ради; в сумі 577304,90 грн (п'ятсот сімдесят сім тисяч триста чотири тисячі гривень 90 коп.) здійснюється Споживачем з урахуванням положень, визначених в абзаці першому цього пункту».
11 листопада 2021 року між Публічним акціонерним товариством “ХЕРСОНГАЗ» (Оператор ГРМ) та МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» (Споживач) укладено Додаткову угоду до Договору, якою:
доповнено розділ VI пунктом 6.1.5 такого змісту - «Вартість послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу з 01 липня по 31 серпня 2021 року складає 9446633,28 грн (дев'ять мільйонів чотириста сорок шість тисяч шістсот тридцять три гривні 28 коп.)»
доповнено пункт 6.6. розділу VI «Порядок розрахунків» абзацами такого змісту - «Оплата Споживачем вартості послуги з розподілу природного газу, наданої з 01 липня по 31 серпня 2021 року, здійснюється наступним чином: в сумі 5000000,00 грн (п'ять мільйонів гривень 00 коп.) за рахунок коштів з міського бюджету, одержаних Споживачем на підставі Рішення міської ради; в сумі 4446633,28 грн (чотири мільйони чотириста сорок шість тисяч шістсот тридцять три гривні 28 коп.) здійснюється Споживачем з урахуванням положень, визначених в абзаці першому цього пункту».
В процесі господарських взаємовідносин на підставі укладеного Типового договору між Публічним акціонерним товариством “ХЕРСОНГАЗ» як Оператором ГРМ та МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» як Споживачем підписано наступні акти наданих послуг розподілу природного газу впродовж червня-грудня 2021 року (7 актів) у сумі 4723316,64 грн з ПДВ кожний; впродовж січня-лютого 2022 року (2 акта) у сумі 5137942,21 грн з ПДВ кожний, у грудні 2022 року у сумі 7706913,33 грн з ПДВ; впродовж січня-травня 2023 року (5 актів) у сумі 4591788,17 грн з ПДВ кожний, у червні 2023 року у сумі 3513940,75 грн з ПДВ, впродовж липня-грудня 2023 року (6 актів) у сумі 4591788,17 грн з ПДВ кожний; впродовж січня-листопада 2024 року (11 актів) у сумі 2221381,12 грн з ПДВ кожний.
Відповідно до представленого АТ “ХЕРСОНГАЗ» розрахунку за МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» обліковується заборгованість сукупним розміром 40309094,95 грн, з яких: 19005158,58 грн основного боргу (відсутність своєчасної та остаточної оплати вартості наданих послуг впродовж березня 2024 - листопада 2024), 15441928,24 грн пені, 1373328,38 грн 3% річних та 4488679,75 грн інфляційних нарахувань (нарахованих у зв'язку із відсутністю своєчасної оплати вартості наданих послуг впродовж періоду господарських взаємовідносин).
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 902 ЦК України, в свою чергу, встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто.
При цьому положеннями статті 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є Типовий договір № 1-1784Т розподілу природного газу, укладений 01 січня 2016 року, між АТ “ХЕРСОНГАЗ» та МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО».
При цьому АТ “ХЕРСОНГАЗ» як Оператором ГРМ доведено виконання належим чином взятих на себе обов'язків за Типовим договором та надання послуг МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» з розподілу природного газу впродовж спірних періодів, що підтверджуєтеся дослідженими в описовій частині рішення підписаними між сторонами актами надання послуг з розподілу природного газу, які не заперечуються та не ставляться під сумнів Відповідачем.
Внаслідок спожиття впродовж березня 2024 - листопада 2024 наданих АТ “ХЕРСОНГАЗ» послуг за МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» обліковується заборгованості у загальному розмірі 19005158,58 грн з ПДВ у зв'язку із відсутністю своєчасної та остаточної оплати.
Умовами укладеного Типового договору передбачено, що остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
В свою чергу, МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» в порушення приписів статей 525,526,610,629,901,902,903 ЦК України, статі 193 ГК України та умов Типового Договору своєчасно та остаточно вартість наданих послуг з розподілу природного газу не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, статті 903 ЦК України, пункту 6.6 Типового Договору строк виконання зобов'язання в загальному розмірі 19005158,58 грн з ПДВ настав (вартість наданих послуг впродовж березня 2024 - листопада 2024).
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина 1 статті 75 ГПК України).
Як зазначалось, МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» визнано наявність заборгованості за надані послуги у розмірі 19005158,58 грн.
Відтак, заявлені АТ “ХЕРСОНГАЗ» позовні вимоги в частині стягнення з МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» 19005158,58 грн основного боргу підлягають задоволення в повному обсязі.
У зв'язку із порушенням МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» умов Типового Договору в частині своєчасної та остаточної оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу впродовж існування господарських взаємовідносин за представленими до матеріалів справи актами, АТ “ХЕРСОНГАЗ», окрім заявлених до стягнення 19005158,58 грн основного боргу, просить стягнути 15441928,24 грн пені, 1373328,38 грн 3% річних та 4488679,75 грн інфляційних нарахувань.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Приписами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).
Умовами пункту 8.2 Типового Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з цим частина 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.
Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.
У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14 вказано: "Разом із тим ст.617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК). Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами".
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 звернув увагу на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 ЦК та статтею 217 ГК.
Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК та статтею 218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого частиною 2 статті 625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Ознайомившись із представленим АТ “ХЕРСОНГАЗ» розрахунком пені, 3% річних та інфляційних нарахувань із зазначеним періодом нарахування по кожному із прострочених зобов'язань, судом встановлено, що останні виконано у відповідності до методології та приписів чинного законодавства України. Відтак, вважає наявним у МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» права на звернення із вимогами про стягнення з АТ “ХЕРСОНГАЗ» 15441928,24 грн пені, 1373328,38 грн 3% річних та 4488679,75 грн інфляційних нарахувань.
Однак, на переконання господарського суду, стягнення 15441928,24 грн пені унеможливлюється наступним.
Частиною 1 статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Водночас за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частина 2 статті 216 ГК України передбачає, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Поряд з цим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Так, за наслідками розгляду справи № 911/2269/22 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:
" …. - розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;
- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання;
- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;
- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником;
- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер;
- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;
- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду…. ".
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Відтак, приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності АТ “ХЕРСОНГАЗ», та/або доказів настання негативних наслідків та понесення останнім збитків саме в результаті порушення МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» умов Типового Договору, те, що юридична адреса (місто Херсон) останнього з початку військової агресії російської федерації не змінювалась, враховуючи наявні в матеріалах справи звіти про фінансовий стан останнього, те, що МКП “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» створене з метою забезпечення тепловою енергією житлового фонду, комунально-побутових, соціально-культурних, виробничих та інших господарських об'єктів міста Херсона, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, господарський суд, реалізуючи дискреційні повноваження зменшує належну до стягнення суму пені до 154000,00 грн.
Зменшення пені до розміру 154000,00 грн за внутрішнім переконанням господарського суду відповідає меті цивільно-правової відповідальності - компенсаторний характер. Окрім того, заявлений до стягнення розмір пені (15441928,24 грн) складає значний відсоток від розміру основного боргу (19005158,58 грн).
Враховуючи вищевикладене, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Решта доводів сторін не впливають на підстави ухваленого рішення. До матеріалів справи не представлено укладеного між сторонами договору про реструктуризацію відповідної заборгованості, у той же час, сторони мають можливість укласти мирову угоду в процесі примусового виконання судового рішення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 “Віктор Назаренко проти України» (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Частиною 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення розміру неустойки.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Акціонерного товариства “ХЕРСОНГАЗ» до відповідача:: Міського комунального підприємства “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» про стягнення 40309094,95 грн заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Міського комунального підприємства “ХЕРСОНТЕПЛОЕНЕРГО» (73003, м. Херсон, Острівське шосе, буд. 1, Код ЄДРПОУ 31653320) на користь Акціонерного товариства “ХЕРСОНГАЗ» (73036, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 3, КОД ЄДРПОУ 03355353) 19005158/дев'ятнадцять мільйонів п'ять тисяч сто п'ятдесят вісім/грн 58 коп. основного боргу, 154000/сто п'ятдесят чотири тисячі/грн 00 коп. пені, 1373328/один мільйон триста сімдесят три тисячі триста двадцять вісім/грн 38 коп. 3% річних, 4488679/чотири мільйона чотириста вісімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять/грн 75 коп. інфляційних нарахувань та 483709/чотириста вісімдесят три тисячі сімсот дев'ять/грн 14 коп. витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 14 квітня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут