65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/78/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
розглянувши справу № 916/78/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Вокс Лекс» /ЄДРПОУ 43275990, адреса - 02068, Україна, м. Київ, вул. Степана Олійника, буд. 9, кв. 105, e-mail: voxlexco@gmail.com/
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Синєвир» /ЄДРПОУ 31507214, адреса - 75040, Україна, Херсонська обл., с. Токарівка, Траса Ростов-Одеса-Рені, 597 км/
про стягнення 10 020,81 грн
ТОВ ЮФ «Вокс Лекс» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. №83/25 від 13.01.2025/ про стягнення з відповідача ТОВ «Синєвир» на користь позивача заборгованість у розмірі 10020,81 грн., з яких: 7 373,88 (сума боргу), 777,01 (інфляційне збільшення), 1 869,92 (штрафні санкції), а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між ТОВ «І ІНВЕСТ 2019» (найменування до 27.04.2024 - ТОВ «е-Кард ЮА») (надалі Первісний кредитор) та ТОВ «Синєвир» було укладено Договір 27799/21 від 12.10.2021 року, внаслідок неналежного виконання позичальником своїх обов'язків за договором станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за Договором № КОМ 27799/21 від 12.10.2021 року складає 8971,58 грн. В подальшому, між ТОВ «ЮФ «Вокс Лекс» та Первісним кредитором укладено Договір № 112-70 про відступлення права вимоги від 30 липня 2024 року. На час звернення до суду загальна сума заборгованості відповідача за Договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення становить 10 020,81 грн., куди входить (розрахунок додається): 7 373,88 (сума боргу); 777,01 (інфляційне збільшення); 1 869,92 (штрафні санкції).
Позов пред'явлено на підставі ст. ст. 175, 222 ГК України, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 610, 611, 615, 625, 651 ЦК України.
Ухвалою суду від 15.01.2025 позовну заяву ТОВ ЮФ «Вокс Лекс» залишено без руху.
Представником ТОВ ЮФ «Вокс Лекс» у відповідь на ухвалу суду через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення /вх.№2538/25 від 24.01.2025/, якими усунуто недоліки, що були підставою для залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 04.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/78/25; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. ст. 247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Ухвала суду по справі № 916/78/25 про відкриття провадження у справі від 04.02.2025 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (75040, Херсонська обл., Херсонський район, с. Токарівка, траса Ростов-Одеса-Рівне, яка є місцезнаходженням відповідача, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті «Судова повістка».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
18.02.2025 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу з ухвалою суду від 04.02.2025 з відміткою відділення поштового зв'язку Укрпошта - «адресат відсутній за вказаною адресою» від 12.02.2025.
Суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2025 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено при безпосередньому дослідженні доказів, 12.10.2021 між ТОВ «е-Кард ЮА» та ТОВ «Синєвир» уклали Договір №27799/21 /а.с.15-18/.
Згідно з пунктом 1.1. Договору Постачальник, зобов'язується забезпечити Покупцеві поставку Товарів та Послуг в Мережі станцій, через Систему Е100 з використанням Карток, а Покупець зобов'язується приймати товар та послуги у власність та оплачувати їх вартість на умовах даного Договору.
Умови про Товари та/або Послуги, їх ціна, строк оплати вказуються Сторонами в додатках (Специфікаціях) до цього Договору, які є його невід'ємною частиною (п.1.3.).
У відповідності до пункту 4.3. Договору оплата здійснюється в останній день розрахункового періоду, але не пізніше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту виникнення у Покупця обов'язку щодо оплати, на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату.
Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 4.2. Договору).
Розділом «Терміни, які використовуються в даному Договорі» визначено, що «Розрахунковий період - проміжок часу, протягом якого Покупець здійснює Угоди з використанням Карток, а Постачальник веде облік цих Угод.
Даним договором встановлюється 2 розрахункових періоди: перший - з 1 числа по 15 число поточного місяця, та другий - з 16 числа по останній день місяця.
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Покупцем свого обов'язку по оплаті придбаних Товарів та/або Послуг у встановлені цим Договором строки Покупець зобов'язаний заплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п'ятнадцять відсотків річних від простроченої суми за весь період прострочення, починаючи з дня, наступного за днем, у який фактично повинна була надійти оплата.
Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору встановлюється тривалістю в три роки.
Пунктом 3.4. Договору визначено, що Сторони можуть вести документообіг первинних облікових документів за даним Договором, в тому числі рахунків на оплату, актів наданих послуг, видаткових накладних, актів прийому - передачі товару, актів прийому - передачі послуг, специфікацій (додатків), актів звірки взаєморозрахунків та інших первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій за даним Договором, та застосовуються у бухгалтерському обліку в електронній формі.
Пунктом 3.4. Договору визначено, що по завершенні розрахункового періоду, Постачальник відправляє на електронну адресу Покупця наступні документи: видаткову накладну/акт прийому-передачі товарів; акт наданих послуг та рахунок на оплату з деталізованими розшифруваннями (де зазначені номери Карток за якими здійснювались Угоди, дати Угод, назви станцій на яких здійснені Угоди; кількість отриманих Товарів та Послуг).
Договором визначено, що сторони можуть вести документообіг первинних облікових документів за даним Договором, в тому числі рахунків на оплату, актів наданих послуг, видаткових накладних, актів прийому - передачі товару, актів прийому - передачі послуг, специфікацій (додатків), актів звірки взаєморозрахунків та інших первинних облікових документів, що фіксують здійснення господарських операцій за даним Договором, та застосовуються у бухгалтерському обліку в електронній формі. Первинні облікові документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронний документообіг, визнаються сторонами як оригінали. Оскільки, Відповідач отримав направлені Позивачем документи з використанням системи електронного документообігу «Вчасно».
На підтвердження виконання умов договору зі сторони постачальника суду надані видаткові накладні, рахунки на оплату, акти прийому-передачі, акти звірки, деталізації тощо /а.с.19-зворот -39/.
Суд зазначає, що в договорі №112-70 про відступлення права вимоги від 30.07.2024, укладеному позивачем з Первісним кредитором ТОВ «І Інвест 2019» в особі директора Луцика Р.І., який діє на підставі Статуту, зазначено, що найменування ТОВ «І Інвест 2019» до 27.04.2024 - ТОВ «е-Кард ЮА».
Обставини зміни назви товариства 26.04.2024 підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 43246932.
30.07.2024 між Первісним кредитором ТОВ «І Інвест 2019» в особі директора Луцика Р.І., який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «ЮФ «Вокс Лекс» в особі директора Бурбели А.С., який діє на підставі Статуту, з другої сторони, був укладений Договір № 112-70 про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого Первісний кредитор передає належні йому права вимоги згідно з Договором № 27799/21 від 01.06.2021 року (надалі - «Основний Договір»), укладеним між ТОВ «І Інвест 2019» (найменування Товариства до 27 квітня 2024 року - ТОВ «е-Кард ЮА») та ТОВ «СИНЄВИР», а Новий кредитор приймає право вимоги, що належні Первісному кредитору за Основним Договором /а.с.14/.
Згідно з п. 1.2. за цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.
Сума заборгованості Боржника перед Первісним кредитором складає 7 373,88 грн, яка після підписання цього Договору стане зобов'язанням Боржника перед Новим Кредитором (п. 1.3.).
Таким чином, за умовами Договору відступлення права вимоги № 112-70 від 30.07.2024 до Позивача від Первісного кредитора відійшло право вимоги до Відповідача за Договором №КОМ 27799/21 від 12.10.2021 року.
У відповідності до статті 175 ГК України, майнові зобов'язання які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відносини поставки врегульовані статтями 264 - 271 ГК України, зокрема статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості 10020,81 грн., з яких: 7 373,88 грн (сума боргу), 777,01 грн (інфляційне збільшення), 1 869,92 грн (штрафні санкції), а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу.
Суд зазначає, що стороною позивача на підтвердження визначених у позові сум інфляційного збільшення та штрафних санкцій надано відповідний розрахунок. Так, судом встановлено правильність вказаного розрахунку, відповідно до якого інфляційне збільшення становить 777,01 грн та 1869,92 грн - штрафні санкції відповідно до п.7.2 Договору.
Доказів на спростування розміру вищевказаної заборгованості за відповідачем не надано.
Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому доказами, згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що вбачається із платіжної інструкції № 3 від 10.01.2025.
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Вокс Лекс» - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Синєвир» /ЄДРПОУ 31507214, адреса - 75040, Україна, Херсонська обл., с. Токарівка, Траса Ростов-Одеса-Рені, 597 км/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Вокс Лекс» /ЄДРПОУ 43275990, адреса - 02068, Україна, м. Київ, вул. Степана Олійника, буд. 9, кв. 105, e-mail: voxlexco@gmail.com/ заборгованість у розмірі 10020,81 грн /десять тисяч двадцять гривень 81 копійка/, з яких: 7373,88 грн - сума боргу, 777,01 грн - інфляційне збільшення та 1869,92 грн - штрафні санкції, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн /дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 14 квітня 2025 р.
Суддя Н.Д. Петренко