Рішення від 03.04.2025 по справі 914/65/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2025 Справа № 914/65/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Крафт», м. Миколаїв

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Макроекобуд», м. Львів

про стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Від учасників справи:

Від позивача: Стеблинська Олена Анатоліївна (в режимі ВКЗ) - представник:

Від відповідача: не з»явився

На розгляд до Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд» подано позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю “Крафт», м. Миколаїв до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Макроекобуд», м. Львів про стягнення 1 360 735,47грн. заборгованості, з якої: 703 270,68 грн. - сума основного боргу за Договором поставки № 76-Ж, 165 411,64 грн. - сума пені за Договором поставки № 76-Ж, 67 972,18 грн. - сума збитків від інфляції за Договором поставки № 76-Ж, 18 447,39 грн. - сума нарахованих процентів за Договором поставки № 76-Ж; та 208 600,00 грн. - сума основного боргу за Договором поставки № 3-Н, 133 745,45 грн. - сума пені за Договором поставки № 3-Н, 48 444,58 грн. - сума збитків від інфляції за Договором поставки № 3-Н, 14 843,55 грн. - сума нарахованих процентів за Договором поставки №3-Н.

Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 16 328,82грн., який розрахований із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору та просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00грн.

Ухвалою суду від 13.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 06.02.2025 року на 10:00 год.

06.02.2025 року об 11год. 10хв. від представника позивача надійшло клопотання за вх.№ 3231/25 про участь в судовому засіданні 06.02.2025 року в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

24.02.2025 року представником позивача подано через систему “Електронний суд» клопотання за вх.№4724/25, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн. та долучити до справи докази витрат на правничу допомогу згідно вказаного додатку.

Ухвалою суду від 14.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 03.04.2025 р. о 10:45 год.

В судове засідання 03.04.2025 року позивач явку представника забезпечив, засідання з яким проводилося в режимі відеоконференції, який підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити в повному обсязі.

В судове засідання 03.04.2025 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив. Жодних заяв процесуального характеру від відповідачів до суду не надходило, був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа 18.03.2025 року.

Відповідач своїм процесуальним правом на подачу заяв процесуального характеру не скористалася, відзиву на позовну заяву не подано. Заяв по суті справи не подано.

Ухвали суду надіслані учасникам у справі за адресами, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адресами, які вказані позивачем у позовній заяві.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення відповідача про розглядуваний спір. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про судовий процес та відповідачу відомо про розгляд справи, судом відкладався розгляд справи з метою надання можливості відповідачу подати відзив на позовну заяву чи заперечення, однак відповідач своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Крафт» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Макроекобуд» укладено договір № 76-Ж, за умовами якого, ТзОВ «КРАФТ» (Постачальник) передає у власність товар, а ТзОВ «МАКРОЕКОБУД» (Покупець) приймає його та оплачує на умовах, викладених у Договорі. З видаткової накладної № КЛ 21-02-17 та ТТН вбачається, що Постачальник виконав поставку товару за договором № 76-Ж від 15.08.2023 року, але станом на день звернення до суду, Покупцем не здійснено розрахунок за отриманий товар в сумі 703 270,68 грн.

10.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Крафт» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Макроекобуд» укладено договір № 3-Н, за умовами якого, Товариство з обмеженою відповідальністю “Крафт» (Постачальник) передає у власність товар, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Макроекобуд» (Покупець) приймає його та оплачує на умовах, викладених у Договорі. 26.01.2024 року Постачальник поставив товар на суму 8025,00 грн., а Покупець прийняв його, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № КЛ 26-01-02 та генеральною довіреністю № 26/01/2024. 22.02.2024 року Постачальник поставив товар на суму 688 600,00 грн в т.ч. ПДВ, а Покупець прийняв його, що підтверджується підписана обома сторонами видаткова накладна № КЛ 22-02-01, ТТН та довіреність на отримання товару. З видаткових накладних № КЛ 26-01-02, № КЛ 26-01-02 та ТТН вбачається, що Постачальник виконав поставку товару за договором № 3-Н від 10.01.2024 року, але станом на день звернення до суду, Покупцем не здійснено розрахунок за отриманий товар в сумі 208 600,00 грн.

Відтак сума простроченої та неполаченої заборгованості за укладеним договором № 76-Ж від 15.08.2023 року становить 703 270,68 грн. та за договором № 3-Н від 10.01.2024 року становить 208 600,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Також за прострочення виконання грошових зобов'язань та відповідно до умов договору поставки та законодавства, позивач здійснив нарахування відповідачу за Договором поставки № 76-Ж, 165 411,64 грн. - пеню, 67 972,18 грн. - інфляційні втрати та 18 447,39 грн. - 3% річних та за Договором поставки № 3-Н нараховано 133 745,45 грн. - пеню, 48 444,58 грн. - інфляційні втрати та 14 843,55 грн. - 3% річних, які просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 16 328,82грн., який розрахований із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору та просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00грн.

Аргументи відповідача.

Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи.

15.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Крафт» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Макроекобуд» укладено договір № 76-Ж, за умовами якого, ТзОВ «КРАФТ» (Постачальник) передає у власність товар, а ТзОВ «МАКРОЕКОБУД» (Покупець) приймає його та оплачує на умовах, викладених у Договорі.

Згідно п. 2.3. Договору оплата здійснюється на умовах 100% передоплати. Термін оплати вказано у рахунку.

19.02.2024 року Покупець отримав рахунок в якому зазначено, що Покупець повинен здійснити розрахунок в день отримання товару.

21.02.2024 року Постачальник поставив товар на адресу Покупця, яка зазначена у п. 4.3 Договору, на суму 703 270,68 грн. в т.ч. ПДВ, а Покупець прийняв його, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № КЛ 21-02-17, ТТН та довіреність на отримання товару, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно п. 4.4. Договору, датою поставки товару є дата підписання накладної або ТТН уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до п. 4.6. Договору, Постачальник виконав свої зобов'язання щодо поставки, якщо він здійснив поставку товару відповідно до умов цього Договору.

З видаткової накладної № КЛ 21-02-17 та ТТН вбачається, що Постачальник виконав поставку товару за договором № 76-Ж від 15.08.2023 року, але станом на день звернення до суду, Покупцем не здійснено розрахунок за отриманий товар в сумі 703 270,68 грн., в матеріалах справи такі докази оплати відсутні.

10.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Крафт» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Макроекобуд» укладено договір № 3-Н, за умовами якого, Товариство з обмеженою відповідальністю “Крафт» (Постачальник) передає у власність товар, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Макроекобуд» (Покупець) приймає його та оплачує на умовах, викладених у Договорі.

Згідно п. 2.3. Договору оплата здійснюється на умовах 100% передоплати. Термін оплати вказано у рахунку.

Відповідно до п. 4.3. Договору Поставка товару здійснюється на умовах DDP склад Покупця: Львівська обл.. м. Новояворівськ, вул.. Енергетична.

Згідно п. 4.4. Договору, датою поставки товару є дата підписання накладної або ТТН уповноваженими представниками Сторін.

Відповідно до п. 4.6. Договору, Постачальник виконав свої зобов'язання щодо поставки, якщо він здійснив поставку товару відповідно до умов цього Договору.

25.01.2024 року Покупець отримав рахунок на суму 8025,00 грн. в.т.ч. ПДВ, в якому зазначено, що Покупець повинен здійснити розрахунок в день отримання товару.

26.01.2024 року Постачальник поставив товар на суму 8025,00 грн., а Покупець прийняв його, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № КЛ 26-01-02 та генеральною довіреністю № 26/01/2024.

Оплата за отриманий товар повинна була бути проведена 26.01.2024 року, але, як вбачається з платіжної інструкції № 8360, оплата була здійснена 22.10.2024 р.

21.02.2024 року Покупець отримав рахунок в якому зазначено, що Покупець повинен здійснити розрахунок в день отримання товару.

22.02.2024 року Постачальник поставив товар на суму 688 600,00 грн в т.ч. ПДВ, а Покупець прийняв його, що підтверджується підписана обома сторонами видаткова накладна № КЛ 22-02-01, ТТН та довіреність на отримання товару.

Розрахунок за отриманий товар Покупець повинен був провести 22.02.2024 року. 13.08.2024 року Покупець здійснив частковий розрахунок за отриманий товар у розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 8117, яка знаходиться в матеріалах справи.

З видаткових накладних № КЛ 26-01-02, № КЛ 26-01-02 та ТТН вбачається, що Постачальник виконав поставку товару за договором № 3-Н від 10.01.2024 року, але станом на день звернення до суду, Покупцем не здійснено розрахунок за отриманий товар в сумі 208 600,00 грн., в матеріалах справи такі докази оплати відсутні.

Відтак, станом на день подання позову до суду сума простроченої та неполаченої заборгованості за укладеним договором № 76-Ж від 15.08.2023 року становить 703 270,68 грн. та за договором № 3-Н від 10.01.2024 року становить 208 600,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Також за прострочення виконання грошових зобов'язань та відповідно до умов договору поставки та законодавства, позивач здійснив нарахування відповідачу за Договором поставки № 76-Ж, 165 411,64 грн. - пеню, 67 972,18 грн. - інфляційні втрати та 18 447,39 грн. - 3% річних та за Договором поставки № 3-Н нараховано 133 745,45 грн. - пеню, 48 444,58 грн. - інфляційні втрати та 14 843,55 грн. - 3% річних, які просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Норми права та мотиви суду.

Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договорів поставки, а відтак виконання обов'язку щодо повної та своєчасної оплати згідно умов договорів.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору та додаткового договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одночасно суд зазначає, що сторони засвідчили у п. 2.3. Договорі № 76-Ж від 15.08.2023 року, що оплата здійснюється на умовах 100% передоплати. Термін оплати вказано у рахунку. 19.02.2024 року Покупець отримав рахунок в якому зазначено, що Покупець повинен здійснити розрахунок в день отримання товару. 21.02.2024 року Постачальник поставив товар на адресу Покупця, яка зазначена у п. 4.3 Договору, на суму 703 270,68 грн. в т.ч. ПДВ, а Покупець прийняв його, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № КЛ 21-02-17, ТТН та довіреність на отримання товару, які знаходяться в матеріалах справи. Згідно п. 4.4. Договору, датою поставки товару є дата підписання накладної або ТТН уповноваженими представниками Сторін.

Також сторони засвідчили у п. 2.3. Договору № 3-Н від 10.01.2024 року, оплата здійснюється на умовах 100% передоплати. Термін оплати вказано у рахунку. Відповідно до п. 4.3. Договору Поставка товару здійснюється на умовах DDP склад Покупця: Львівська обл.. м. Новояворівськ, вул.. Енергетична. Згідно п. 4.4. Договору, датою поставки товару є дата підписання накладної або ТТН уповноваженими представниками Сторін. 26.01.2024 року Постачальник поставив товар на суму 8025,00 грн., а Покупець прийняв його, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною № КЛ 26-01-02 та генеральною довіреністю № 26/01/2024. 21.02.2024 року Покупець отримав рахунок в якому зазначено, що Покупець повинен здійснити розрахунок в день отримання товару. 22.02.2024 року Постачальник поставив товар на суму 688 600,00 грн в т.ч. ПДВ, а Покупець прийняв його, що підтверджується підписана обома сторонами видаткова накладна № КЛ 22-02-01, ТТН та довіреність на отримання товару. Відповідач здійснював часткові проплати по Договору № 3-Н від 10.01.2024 року.

Відповідно до ч.1,2 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.4 цієї ж статті якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що з видаткової накладної № КЛ 21-02-17 та ТТН вбачається, що Постачальник виконав поставку товару за договором № 76-Ж від 15.08.2023 року, але станом на день звернення до суду, Покупцем не здійснено розрахунок за отриманий товар в сумі 703 270,68 грн., в матеріалах справи такі докази оплати відсутні.

Судом встановлено, що з видаткових накладних № КЛ 26-01-02, № КЛ 26-01-02 та ТТН вбачається, що Постачальник виконав поставку товару за договором № 3-Н від 10.01.2024 року, але станом на день звернення до суду, Покупцем не здійснено розрахунок за отриманий товар в сумі 208 600,00 грн., в матеріалах справи такі докази оплати відсутні.

Відтак, вбачається, що відповідач свого обов'язку щодо повної оплати вартості поставленого товару за укладеними Договорами у повному розмірі та у погоджений сторонами строк належним чином не виконав, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість за укладеним договором № 76-Ж від 15.08.2023 року у розмірі 703 270,68 грн. та за договором № 3-Н від 10.01.2024 року у розмірі 208 600,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 703 270,68 грн. - суми основного боргу за Договором поставки № 76-Ж та 208 600,00 грн. - суми основного боргу за Договором поставки № 3-Н, є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору № 76-Ж та Договору № 3-Н передбачено, що за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за цим Договором, Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день несвоєчасного виконання зобов'язання, по день фактичної оплати.

За загальним правилом, визначеним частиною шостою статі 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак таке правило застосовується до правовідносин, лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором. За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

При цьому сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України), а й право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України). Укладеними сторонами договорами може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у п. 88 зазначено, що період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов'язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.»

Як вбачається з п. 6.2. Договору № 76-Ж та Договору № 3-Н, сторони передбачили інший період нарахування пені ніж такий який викладений в ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме, «по день фактичної оплати», відтак, позивачем визначено, що прострочення платежу рахується з наступного дня виникнення зобов'язання по оплаті по кожній видатковій накладній окремо до дня внесення оплати, не враховуючи день сплати боргу, згідно поданого розрахунку по день подання позовної заяви.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 165 411,64грн. за Договором № 76-Ж та у сумі 133 745,45грн. за Договором № 3-Н, періоди нарахування та суми обрахунку, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню, взято правильні періоди до обрахунку з врахуванням часткових проплат, відтак така нарахована позивачем правильно та стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 165 411,64грн. за Договором № 76-Ж та у сумі 133 745,45грн. за Договором № 3-Н.

Щодо стягнення інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення за Договором поставки № 76-Ж- 67 972,18 грн. - інфляційні втрати та за Договором поставки № 3-Н - 48 444,58 грн. - інфляційні втрати за вказані періоди, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильні періоди та зазначено правильні суми боргу від яких здійснювалось нарахування інфляційних втрат (з врахуванням часткових проплат), відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 67 972,18 грн. за Договором поставки № 76-Ж та інфляційні втрати 48 444,58 грн. за Договором поставки № 3-Н.

Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару за укладеними договорами поставки, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від прострочених сум які підлягали сплаті, враховуючи часткові проплати, за Договором поставки № 76-Ж у розмірі 18 447,39 грн. 3% річних та за Договором поставки № 3-Н нараховано 14 843,55 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, дійшов висновку, що позивачем зазначено правильні періоди прострочення грошового зобо'язання та суми від яких нараховувались 3% річних (з врахуванням часткових проплат), відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних за Договором поставки № 76-Ж у розмірі 18 447,39 грн. та 3 % річних за Договором поставки № 3-Н у розмірі 14 843,55 грн. 3% річних.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає за Договором поставки № 76-Ж: 703 270,68 грн. - сума основного боргу 165 411,64 грн. - сума пені, 67 972,18 грн. - сума збитків від інфляції, 18 447,39 грн. - сума нарахованих процентів; та за Договором поставки № 3-Н - 208 600,00 грн. - сума основного боргу, 133 745,45 грн. - сума пені, 48 444,58 грн. - сума збитків від інфляції, 14 843,55 грн. - сума нарахованих процентів.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 16 328,82грн., що підтверджується квитанцією про сплату №9132-7053-4830-7266 від 07 січня 2025 року, який обрахований згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 16 328,82грн.

Щодо стягнення витрат на професійну допомогу, які заявлені позивачем суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стаття 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надає перелік видів адвокатської діяльності.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з відповідача, оскільки цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Представник позивача зазначає у поданому клопотанні, що ним надано правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн., що підтверджується Договором №1 про надання правничої допомоги від 03.01.2025р., Акті наданих послуг правничої допомоги № К-07 від 21 лютого 2025 року, яку просить стягнути з відповідача.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

03.01.2025 року між адвокатом Стеблинською О.А. та ТзОВ «Крафт» (Клієнт) укладено договір № 1 про надання правничої допомоги.

Згідно п. 1.1. Клієнт доручає, а Адвокат здійснює правову допомогу Клієнту, в обсязі та на умовах, які передбачені цим договором, а саме: представництво та захист інтересів Клієнта у Господарському суді Львівської області з усіма необхідними для того повноваженнями позивача, за що Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар (винагороду) у розмірі та на умовах визначених Сторонами.

Відповідно до п. 4.3 Клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованої сумі 20 000,00 грн. за надання правової допомоги.

Факт надання послуги оформлюється актом надання послуги, про що зазначено у п. 4.4 Договору).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 закону).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцип розумності та співрозмірності судових витрат, недоведеність відповідачем необхідності зменшення правових витрат, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які вважає документально обґрунтованими та правомірно заявленими, що відповідають критеріям реальності та співмірності.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Макроекобуд» (79071, м. Львів, вул. Кульпарківська, будинок 230А, корпус 5, код ЄДРПОУ 39941103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Крафт» (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, будинок 81, офіс 522, код ЄДРПОУ 31760612) 1 360 735,47грн. заборгованості, з якої: по Договору поставки №76-Ж - 703 270,68грн. - основний борг, 165 411,64грн. - пеня, 67 972,18грн. - інфляційні втрати, 18 447,39грн. - 3% річних; по Договору поставки № 3-Н - 208 600,00грн. - основний борг, 133 745,45грн. - пеня, 48 444,58грн. - інфляційні втрати, 14 843,55грн.- 3% річних, 16 328,82грн. судового збору та 20 000,00грн. витрат на правову допомогу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 14.04.2025року.

Суддя Коссак С.М.

Попередній документ
126568573
Наступний документ
126568575
Інформація про рішення:
№ рішення: 126568574
№ справи: 914/65/25
Дата рішення: 03.04.2025
Дата публікації: 15.04.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Львівської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (03.04.2025)
Дата надходження: 07.01.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості
Розклад засідань:
06.02.2025 10:00 Господарський суд Львівської області
20.02.2025 10:15 Господарський суд Львівської області
14.03.2025 10:45 Господарський суд Львівської області
03.04.2025 10:45 Господарський суд Львівської області
Учасники справи:
суддя-доповідач:
КОССАК С М
КОССАК С М
відповідач (боржник):
ТзОВ "Макроекобуд"
позивач (заявник):
Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАФТ"
представник позивача:
Стеблинська Олена Анаталіївна