79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
10.04.2025 Справа № 914/528/25
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Мандюк, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “УБК Профітбуд», с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський район, Київська область,
до відповідача: Приватного підприємства “Владокс», м. Львів,
предмет позову: стягнення 136 358, 67 грн боргу,
підстава позову: порушення зобов'язань по договору на виконання монтажних робіт,
за участю представників:
позивача: Олексів Наталія Миронівна,
відповідача: не з'явився.
1. ПРОЦЕС
1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області 27.02.2025 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Профітбуд» до Приватного підприємства «Владокс» про стягнення 136 358, 67 грн боргу.
1.2. Ухвалою суду від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
1.3. Відводів суду сторонами не заявлено.
1.4. Хід судових засідань відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема у судовому засіданні 02.04.2025 відкладено розгляд справи через неявку представника відповідача.
1.5. У судове засідання 10.04.2025 з'явився представник позивача. Відповідач повторно явку представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи господарським судом відповідачу відомо, оскільки ухвалу суду про відкриття провадження та ухвалу виклик в судове засідання на 10.04.2025 доставлено до електронного кабінету відповідача у підсистемі «Електронний суд».
1.6. Відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
1.7. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
1.8. Одним із принципів господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
1.9. Враховуючи обізнаність відповідача про розгляд цієї справи та отримання ухвал суду, суд вважає, що повторна неявка представника відповідача в судові засідання без повідомлення причин неявки, не є підставою для повторного відкладення судового засідання. Зважаючи на викладене, дотримуючись встановлених ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строків розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити справу в цьому судовому засіданні.
1.10. У судовому засіданні 10.04.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
2.1. Позивач заявляє до стягнення з відповідача 100 000,00 грн заборгованості за виконані роботи, а також 4 660,27 грн 3 % річних, 13 198,40 грн інфляційних втрат і 18 500,00 грн пені.
2.2. Відповідач, обізнаний про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
3.1. Товариство з обмеженою відповідальністю “УБК Профітбуд» як підрядник і Приватне підприємство “Владокс» як замовник 01.05.2023 уклали договір на виконання монтажних робіт № 0105/2023.
3.2. Підрядних зобов'язався своїми силами, з матеріалів замовника та у випадку, передбаченому договором з власних матеріалів, у встановлений договором строк виконати роботи з влаштування складського приміщення на об'єкті замовника - м. Львів, вул. Конюшинна, 6, а замовник зобов'язався прийняти об'єкт та оплатити виконані роботи.
3.3. Позивач як підрядник склав рахунок № 13 від 18.05.2023 на суму 274 635,32 грн за монтаж сендвіч-панелей на об'єкті за адресою м. Львів, вул. Конюшинна, 6.
3.4. Відповідач оплатив вказаний рахунок 23.05.2023 в сумі 90 000,00 грн, 24.05.2023 в сумі 10 000,00 грн, 07.09.2023 в сумі 44 635,32 грн, 09.11.2023 в сумі 50 000,00 грн, тобто всього в розмірі 194 635,32 грн.
3.5. Для додаткового підтвердження здійснених оплат позивач долучає податкові накладні від 23.05.2023, від 24.05.2023 і від 20.07.2023.
3.6. Сторони підписали акти приймання - передачі матеріалів для виконання робіт з монтажу сендвіч-панелей на об'єкті за адресою м. Львів, вул. Конюшинна, 6:
1) № 25/05 від 25.05.2023 (54 позиції),
2) № 01/06 від 01.06.2023 (22 позиції),
3) № 20/06 від 20.06.2023 (12 позицій).
3.7. На виконання договору № 0105/2023 сторони підписали акт приймання виконаних робіт № 2 від 20.07.2023 на загальну суму 294 635,32 грн.
3.8. Позивач 13.11.2024 надіслав відповідачу претензію на загальну суму 100 000,0 грн. Копія претензії № 1 від 01.11.2024 з доказами її надіслання 13.11.2024 та отримання 25.11.2024 долучено до позовної заяви.
4. ВИСНОВКИ СУДУ
4.1. Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
4.2. Правовідносини між сторонами у справі виникли з договору підряду, предметом якого є виконання відповідачем робіт з влаштування складського приміщення на об'єкті замовника.
4.3. Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
4.4. Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
3.9. Відповідно до встановлених вище обставин справи, договором, а саме додатком № 1 «Монтаж та витратні матеріали» до нього, сторони погодили договірну ціну в розмірі 274 635,32 грн. Водночас 20.07.2023 сторони підписали акт приймання виконаних робіт № 2 від 20.07.2023 на загальну суму 294 635,32 грн.
4.5. Відповідно до п. 4.3 договору загальна вартість договору визначається сумою вартості робіт, комплектуючих матеріалів, поставлених та виконаних підрядником упродовж строку дії договору.
4.6. Заперечень стосовно вартості виконаних робіт, як і будь-яких зауважень стосовно підписання акта виконаних робіт чи до якості виконаної роботи від відповідача до суду не надходило.
4.7. Право на справедливий суд встановлено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, відповідно до пункту 1 цієї статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
4.8. Зміст права на справедливий розгляд справи висвітлюється в практиці Європейського суду з прав людини.
4.9. Так, у рішенні у справі «Руіз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23 червня 1993 року, п. 63) ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду. Зокрема, кожна сторона вправі знати про доводи та докази, представлені іншою стороною, та мати дієву можливість коментувати їх.
4.10. Відповідач, будучи зареєстрованим в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, мав можливість доступу до матеріалів справи в електронному варіанті та, зокрема, матеріалів, поданих позивачем, мав можливість висловити заперечення стосовно підстав позову та повідомити суд про наявність інших обставини, однак, не реалізував таких прав. Тому відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
4.11. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
4.12. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
4.13. Враховуючи зазначене і підписаний сторонами акт на загальну суму 294 635,32 грн виконаних робіт, за відсутності заперечень відповідача, суд вважає доведеною обставину виконання позивачем робіт на таку суму.
4.14. Щодо строків оплати виконаних позивачем робіт, то сторони визначили порядок сплати декількома періодами відповідно до п. 4.2.1 договору. Відповідно до п. 4.2.2 визначили, що остаточний розрахунок по договору проводиться замовником упродовж п'яти банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі - приймання виконаних робіт.
4.15. Враховуючи що зі сторони замовника акт, як і договір, підписав директор В.І. Кузик, тобто уповноважена особа, 20.07.2023, то остаточний розрахунок мав бути здійснений 26.07.2023.
4.16. Суд зауважує, що позивач вважає крайнім днем оплати 25.07.2023, однак, очевидно що не врахував, що 23.07.2023 - неділя, не банківський день. Тому строк оплати закінчився не 25.07.2023, а 26.07.2023.
4.17. Суд враховує, що відповідач здійснив часткові оплати 07.09.2023 в сумі 44 635,32 грн і 09.11.2023 в сумі 50 000,00 грн, а після цього оплати не здійснювались. Відповідно 100 000,00 грн залишились не оплаченими як на час подання позову, так і на час постановлення рішення суду.
4.18. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
4.19. Такі дії відповідача порушують право позивача на отримання належної плати за виконані роботи, у зв'язку з чим позивач має право на задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості в сумі 100 000,00 грн.
4.20. Щодо іншої частини позовних вимог про стягнення 4 660,27 грн 3 % річних, 13 198,40 грн інфляційних втрат і 18 500,00 грн пені, то суд зазначає таке.
4.21. Так, ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. А ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
4.22. Відповідно до п. 7.2 договору у випадку невиконання зобов'язань з оплати понад 10 банківських днів у розмірі, порядку та строки, передбачені договором, замовник зобов'язується сплатити на користь підрядника пеню у розмірі 0,1 % від суми грошового зобов'язання (заборгованості)за кожен день прострочення.
4.23. Відповідно до здійсненого перерахунку пені в межах відкоригованого періоду: 27.07.2023 - 26.01.2024 та із застосуванням ставки 0,1 %, передбаченої договором, яка не перевищує подвійної облікової ставки Національного Банку України, обґрунтований розмір пені становить 18 400,00 грн, що на 100,00 грн менше від заявленого.
4.24. Позивач також має право здійснювати нарахування по ст. 625 Цивільного кодексу України за період прострочення виконання грошового зобов'язання, однак з 27.07.2023, а не з 26.07.2023, і по 12.02.2025 на суму 100 000,00 грн. Період прострочення грошового зобов'язання становить 567 днів. За цей період за розрахунками суду інфляційні втрати становлять 14 556,78 грн, а 3 % річних - 4 652,05 грн. Тому позовна вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 13 198,40 грн підлягає задоволенню повністю, а про стягнення 3 % річних - частково: в сумі 4 652,05 грн, що на 8,22 грн менше від заявленого.
4.25. Підсумовуючи, суд зазначає про обгрунтованість частини позовних вимог на загальну суму 136 250,45 грн, з яких 100 000,00 грн основного боргу, 4 652,05 грн 3 % річних, 13 198,40 грн інфляційних втрат, 18 400,00 грн пені.
4.26. Розподіляючи судові витрати, суд зазначає, що сплачений судовий підлягає відшкодуванню відповідачем пропорційно задоволеним виомгам, а саме в розмірі 3 024,97 грн.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Владокс» (ідентифікаційний код юридичної особи 31730462, 79040, Львівська область, м. Львів, вулиця Конюшинна, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК Профітбуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 45078632, 08130, Київська область, Бучанський район, Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 1-Б) 100 000,00 грн основного боргу, 4 652,05 грн 3 % річних, 13 198,40 грн інфляційних втрат, 18 400,00 грн пені та 3 024,97 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
3. Відмовити в задоволенні вимог про стягнення 8,22 грн 3 % річних і 100200 грн пені.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 14.04.2025.
Суддя Матвіїв Р.І.