79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.04.2025 Справа № 914/3277/23
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Мандюк, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
у справі № 914/3277/23
за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Латориця», м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м. Львів
про: спонукання виконати певні дії,
за участю представників:
позивача: Лука Тарас Миколайович,
відповідача: не з'явився,
третьої особи: не з'явився,
встановив:
У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Латориця» про спонукання виконати певні дії, за результатами розгляду якої 11.03.2025 постановлено рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У позовній заяві позивач зазначав попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн, а в судовому засіданні 11.03.2025 усно заявив про подання доказів упродовж п'яти днів з дня постановлення рішення суду.
19.03.2025 від позивача надійшла заява про ухвалення рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 32 500,00 грн, надіслана засобами поштового зв'язку 17.03.2025. Ухвалою суду від 21.03.2025 призначено заяву до розгляду в судовому засіданні 03.04.2025. Явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Також в ухвалі суд роз'яснив, що оскільки п'ятиденний строк, визначений у ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, закінчився 16.03.2025, тобто у вихідний день, то останнім днем для долучення доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу було 17.03.2025. Відповідно процесуальний строк заявником не пропущено і підстав для вирішення питання про поновлення строку на звернення позивача до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення немає.
31.03.2025 від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача для огляду оригіналів документів на підтвердження понесення витрат і про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат за надання правової допомоги.
У судове засідання 03.04.2025 з'явився представник третьої особи, підтримав подане до судового засідання клопотання відповідача. У зв'язку з неявкою представника позивача та у зв'язку з задоволенням клопотання про витребування у позивача для огляду оригіналів документів, суд відклав судове засідання на 10.04.2025.
У судове засідання 10.04.2025 з'явився представник позивача, надав суду для огляду оригінали договору про надання правової допомоги, узгодження оплати правової допомоги та акту приймання виконаних робіт.
Відповідач і третя особа явку представників не забезпечили, від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення судового засідання через неможливість з'явитися в судове засідання, а також про долучення до матеріалів справи поданих позивачем оригіналів документів у зв'язку з можливістю подання клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Представник позивача заперечив стосовно клопотання про залишення в матеріалах справи оригіналів документів.
Розглянувши клопотання третьої особи з урахуванням пояснень позивача, а також після огляду судом оригіналів документів, враховуючи відсутність клопотання про призначення почеркознавчої експертизи на час розгляду заяви, щодо якої законом встановлено стислі строки, враховуючи обізнаність третьої особи про необхідність участі в судовому засіданні 10.04.2025 за наслідками проведення попереднього судового засідання, суд не визнає клопотання третьої особи обґрунтованим. Третя особа, заявляючи про можливі недоліки підписання документів ще 31.03.2025, мала достатньо часу для реалізації права підготувати клопотання про призначення експертизи на підтвердження своїх доводів і позиції. Тому суд не вважає за необхідне залишати оригінали документів у справі та відкладати повторно розгляд заяви.
Суд звертає увагу всіх учасників справи, що відповідно до ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач просить стягнути 32 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження факту понесення яких подає договір, додаток до договору, акт приймання виконаних робіт по договору.
Відповідач заперечує обгрунтованість заявлених до стягнення витрат і просить відмовити в їх задоволенні повністю. Стверджує, що розмір є завищеним, при укладенні договору не було погоджено ні ціни договору, ні порядку її обчислення. Звертає увагу, що на поданій копії договору не видно належного підписання позивачем, аналогічно і стосовно підписання акта виконаних робіт; що відсутні докази оплати.
Також звертає увагу на заявлення позивачем у судових процесах сум витрат на правову допомогу на загальну суму 276 000,00 грн, тоді як в кожній справі заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Розглядаючи заву про ухвалення додаткового рішення по суті, суд зазначає таке.
Так, відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 11.03.2025 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» задоволено повністю.
Відповідно до обставин справи представництво інтересів позивача здійснював адвокат Лука Тарас Миколайович на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1159036 від 06.09.2022, виданого Адвокатським об'єднанням «АК «Фавор» на підставі договору № 01/16.08.2022 від 16.08.2022.
Так, договір про надання правової допомоги 16.08.2022, укладений між ОСОБА_1 як клієнтом і Адвокатським об'єднанням «АК «Фавор» як виконавцем, не передбачає конкретної справи, в якій надається правова допомога позивачу. Однак передбачено, що замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі за окремою домовленістю сторін (п. 4.1) і що здавання - приймання виконаних робіт здійснюється за настання обставин, передбачених п. 2.2 договору (п. 6.3).
Відповідно до п. 2.2 договору закінченням робіт є за домовленістю сторін в залежності від характеру виконання робіт, наприклад, момент прийняття (оголошення) рішення суду певної інстанції у справі.
11.03.2025 складено додаток до договору від 16.08.2022 «Узгодження оплати правової допомоги», відповідно до якого сторони узгодили розмір правової допомоги у справі № 914/3277/23 - 32 500,00 грн та види правової допомоги:
- підготовка та подання позовної заяви до господарського суду (включно з поштовими витратами і витратами на копіювання), 5 годин роботи - 12 500,00 грн,
- підготовка та подання клопотань, заяв у справі 914/3277/23 (включно з поштовими витратами і витратами на копіювання), 2 години роботи - 5 000,00 грн,
- участь адвоката в судових засіданнях, 4 години роботи - 10 000,00 грн,
- в разі досягнення зі сторони виконавця позитивного результату в межах справи 914/3277/23, що знаходиться в провадженні Господарського суду Львівської області, сторони погодили сплату гонорару успіху в розмірі 5 000,00 грн.
14.03.2025 сторони підписали акт приймання виконаних робіт по договору від 16.08.2022 на суму 32 500,00 грн з тими ж видами, тривалістю і вартістю робіт, які перелічені в додатку до договору, описаному вище.
Стосовно зауважень відповідача, підтриманих в судовому засіданні 03.04.2025 представником треьої особи, зокрема, щодо можливого неналежного підписання узгодження вартості наданих послуг і акта наданих послуг, суд зазначає, що такі залишаються суб'єктивним твердженням учасника справи, адже реальних дій стосовно спростування факту підписання позивачкою таких документів, зокрема у законний спосіб -призначення почеркознавчої експертизи, не вчинено. Суд оглянув надані представником позивача оригінали документів, однак, суд не має спеціальних знань та не є експертом щодо констатації факту про підписання документа тією чи іншою особою. Водночас, подані стороною копії документів засвідчені належним чином, тобто відповідають ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення). Тому у суду немає підстав не брати до уваги долучені позивачем до заяви докази.
Надаючи правову оцінку поданим доказам та розміру витрат на правову допомогу, суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 27 вказаного Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правила адвокатської етики не закріплюють положення про ціну послуг і гонорар як істотні умови договору про надання правової допомоги. Тому допускається визначення вартості робіт в додатку до договору.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Розглядаючи клопотання позивача, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як передбачено ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до матеріалів справи відповідач подав письмові заперечення на розмір витрат.
Крім цього, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Тому суд має обов'язок перевірити обґрунтованість розміру витрат, які підлягають відшкодуванню іншою стороною.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Усталеною є позиція, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Очевидно що суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обгрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.
Щодо відсутності факту оплати замовником виконавцю вартості наданих і заактованих послуг, то суд враховує позицію Об'єднаної Палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Тобто відсутність доказів оплати не є визначальним на час розгляду заяви і такі зауваження відповідача не можуть впливати на обгрунтованість заявленої стягнення суми.
Крім цього, п. 4.3 договору сторони узгодили, що замовник здійснює оплату за даним договором протягом п'яти днів з моменту підписання акта. Акт підписаний 14.03.2025, тобто на час подання його суду - 17.03.2025, строки для оплати ще не закінчились.
Щодо вартості складення позовної заяви, то суд відзначає, що примірник позовної заяви, наявної у справі, не є складним документом, не включає багатоаспектні обставини, є лаконічним документом, значну частину якого займають прохальна частина з трьома позовними вимогами та правові норми. Натомість опис підстав позову викладно в семи абзацах (реченнях).
Також суд, враховуючи позицію Верховного Суду у постанові від 31.07.2024 у справі № 758/11022/21, зазначає, що адвокат безпідставно включає у вартість витрат на правову допомогу витрати юридичного супроводу реалізації (надіслання засобами поштового зв'язку) процесуальних документів. Це стосується як подання позовної заяви, так і клопотань, заяв у справі.
Тому суд не визнає обґрунтованою та розумною вартість витрат по складанню позовної заяви та інших документів, яка підлягає відшкодуванню іншою стороною, в сумі 17 500,00 грн, а вважає за доцільне зменшити таку наполовину. Тому за описані в перших двох пунктах акта послуги з відповідача підлягає стягненню 8 750,00 грн.
Щодо гонорару успіху, то відповідно до договору від 16.08.2022 сторони погоджували оплату та вартість робіт (розділ 4) і зазначили, що у випадку, якщо послуги виконавця за договором виявляться безрезультатними для замовника, то виконавець не має права вимагати сплати собі будь-якої винагороди, крім авансових платежів (винагороди за консультування) та відшкодування витрат, якщо сторони не домовляться про інше.
Суд зауважує, що, по-перше, сторони не погодили та не розтлумачили, що означає безрезультативність для замовника, а, по-друге, сторони не погодили виплату гонорару успіху за настання протилежних обставин. Жодного іншого пункту договору, яким би було узгоджено умови та розмір гонорару в протилежному випадку, немає. Щодо окремої домовленості сторін, про яку вказано в п. 4.1 договору, то така стосується видів послуг, передбачених п. п. 1.1 і 1.2, але не гонорару успіху. Тому включення вартості гонорару успіху до суми витрат, які мають бути покладені на відповідача, лише за результатами проголошеного на користь позивача рішення та за відсутності попереднього узгодження, суд визнає не обґрунтованим.
Щодо вартості послуг за участь в судових зсіданнях в сумі 10 000,00 грн, то суд зазначає, що представник позивача брав участь у восьми засіданнях: 10.01.2024, 06.03.2024, 17.04.2024, 30.04.2024, 29.05.2024, 24.06.2024, 03.07.2024, 11.03.2024. Тому в суду не виникає сумнівів щодо розумності та реальності розміру за надані послуги.
Заперечення відповідача про те, що при укладенні договору не було погоджено ні ціни договору, ні порядку її обчислення не впливають на висновки суду, адже із сукупності поданих позивачем і оцінених судом доказів вбачається реальність надання послуг на правову допомогу. Тому такі заперечення не спростовують підстав заяви.
Твердження про те, що розмір заявлених витрат є завищеним, є не конкретизованим, не обґрунтованим і не мотивованим.
На підтвердження висловленого про заявлення позивачем у судових процесах сум витрат на правову допомогу на загальну суму 276 000,00 грн, тоді як в кожній справі заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, третя особа не подала доказів.
Суд також звертає увагу, що замовник і виконавець не погодили вартості однієї години роботи, хоча в акті приймання виконаних робіт і зазначено кількість витрачених годин. Тому суд, аналізуючи вище вартість заявлених до стягнення витрат на предмет їх реальності, фактичності, необхідності та розумності, та вказуючи на часткову їх не обгрунтованість, не має відомостей про вартість однієї години роботи та не має підстав зменшувати вартість наданих послуг, виходячи з кількості годин.
Тому суд керуючись внутрішнім переконанням і встановленими вище обставинами, а також усталеними позиціями Верховного Суду щодо принципів розподілу витрат на правову допомогу, зокрема й компенсаційного характеру витрат на правову допомогу, доходить висновку, що розумною і співмірною із розглядом справи є сума витрат, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, у розмірі 18 750,00 грн.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 170, 221, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/3277/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» (ідентифікаційний код юридичної особи 19140732, 79040, місто Львів, вулиця Тюльпанова, будинок 2) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 18 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складене 14.04.2025.
Суддя Матвіїв Р.І.