вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
11 квітня 2025 рокуСправа № 912/181/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В. за правилами загального позовного провадження справу № 912/181/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК-ЄМ" (20322, Черкаська область, Уманський район, с. Краснопілка, вул. Постишева, б. 25)
до відповідача-1 Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, б. 138),
відповідача-2 Державного підприємства "Сетам" (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, б. 4-6)
за участю у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним акта про проведення електронних торгів та визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно,
за участю представників:
від позивача - Панков С.В. (керівник, брав участь у судовому засіданні 01.04.2025, 11.04.2025 участі не брав),
від відповідача-1 - участі не брали,
від відповідача-2 - участі не брали,
від третьої особи - участі не брали,
Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТОК-ЄМ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач-1), Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - відповідач-2), в якій просить:
"1. Визнати недійсними електронні торги, що були організовані ДП "Сетам" за заявкою Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на реалізацію арештованого майна, а саме 7/20 частин складського майданчику, який знаходиться: Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний 145/4, номер лоту 317397 у рамках виконавчого провадження № 56249693 (зведене виконавче провадження № 56330417).
2. Визнати недійсним Акт від 28.01.2019 року про проведення електронних торгів, у рамках виконавчого провадження № 56249693 (загальне виконавче провадження № 56330417), складений заступником начальника Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у кіровоградській області Марковою Олесею Василівною та затверджений начальником Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Кошеленко Віталієм Миколайовичем щодо проведення електронних торгів та реалізації 7/20 частин складського майданчика, загальною площею 5449,7 кв.м (площа 7/20 частин 1908,6 кв.м), кадастровий номер земельної ділянки: 3510300000:17:615:0021, загальною площею 6981 кв.м.
3. Визнати недійсним свідоцтво, видане 27 лютого 2019 року приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Радовою С.В., відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі Акту про проведені електронні торги від 28.01.2019 року, яким було посвідчено право власності ТОВ "Росток-ЄМ", код ЄДРПОУ 34334038, адреса 20322, Черкаська область, Уманський район, село Краснопілка, вулиця Постишева, будинок 25 на 7/20 складського майданчику площею 1908,6 кв.м, від загальної площі усього складського майданчику - 5449,7 кв.м, що розташований на земельній ділянці - 6981 кв.м, з кадастровим номером земельної ділянки: 3510300000:17:615:0021".
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що придбав на електронних торгах, які відбулися 13.12.2018, 7/20 частин (1907,4 кв.м) складського майданчика загальною площею 5449,7 кв.м, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, м. Олександрія, просп. Соборний, 145/4.
Посилаючись на пункт 9 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), статті 2, 3 Закону України "Про інформацію", частини першу-третю, п'яту, шосту статті 203, частини першу, третю статті 215, частину першу статті 229, частину першу статті 230 Цивільного кодексу України, позивач стверджує, що в документах, пов'язаних із організацією та проведенням електронних торгів з реалізації 7/20 частин складського майданчика, відповідач-1 поширив недостовірну та неповну інформацію, якою позивача було введено в оману щодо обставин, які мають істотне для нього значення, зокрема щодо кадастрового номера земельної ділянки, на якій розташоване придбане позивачем на торгах нерухоме майно, та площі такої земельної ділянки.
За доводами позовної заяви, з пред'явленого до нього позову Олександрійської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 30 817,79 грн він отримав інформацію, яка, на його думку, свідчить про те, що відповідачі, виставляючи на реалізацію арештоване нерухоме майно (7/20 частин складського майданчика), поширили недостовірну та неповну інформацію в частині характеристики реалізованого майна.
Позивач повідомляє, що розмір земельної ділянки (6981 кв.м) та її кадастровий номер (3510300000:17:615:0021), зазначені в Акті від 28.01.2019 про проведені електронні торги і свідоцтві про право власності від 27.02.2019, не відповідають фактичним обставинам.
Посилаючись на лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.05.2024 № 1159/290-24, адресований юридичному управлінню Олександрійської міської ради, позивач вказує, що станом на 01.01.2013 в Державному земельному кадастрі не було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:17:615:0021 і станом на 01.01.2013 відомості про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:17:615:0021 була надана у користування, відсутні.
Покликаючись на зазначене вище, позивач зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:17:615:0021 та площею 6981 кв.м не була зареєстрована, тому відповідачі ввели позивача в оману.
Позивач пояснює, що, володіючи завчасно інформацією про те, що реалізований на електронних торгах об'єкт розташований на незареєстрованій земельній ділянці, яка не має кадастрового номеру та фактичний розмір якої суперечить відомостям щодо його загальної характеристики, яка містилася в лоті 317397, позивач не брав би участі в електронних торгах.
Позивач вказує, що, купуючи 7/20 частин складського майданчика за адресою: АДРЕСА_2 , його волевиявлення було спрямовано на купівлю об'єкту нежитлової нерухомості, який розташований на земельній ділянці площею 6981 кв.м, з кадастровим номером 3510300000:17:615:0021, а не на земельній ділянці площею 9689 кв.м. (0,9689 га), з кадастровим номером 3510300000:17:615:0059.
Вищезазначені обставини, підсумовує позивач, свідчать про порушення його права на повну та достовірну інформацію щодо об'єкту електронних торгів.
Ухвалою від 03.02.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/181/25 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 27.02.2025; залучив до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 .
13.02.2025 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому орган ДВС проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові.
Відповідач-1 повідомляє, що на примусовому виконанні перебувало зведене виконавче провадження № 56330417 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
У ході проведених виконавчих дій було виявлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за боржником ОСОБА_1 зареєстроване майно, а саме: 7/20 частин складського майданчика, реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 30972379, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , загальна площа - 5449,7 кв.м., площа земельної ділянки - 6981 кв.м, кадастровий номер земельної ділянки, неприватизованої: 3510300000:17:615:0021.
У межах вищевказаного виконавчого провадження було здійснено опис, арешт та реалізацію зазначеного майна.
Відповідач-1 стверджує, що реалізація майна відбулася відповідно до вимог Порядку № 2831/5.
Відповідач-1 вказує, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:17:615:0059 внесені до Державного земельного кадастру 13.02.2023, тобто після проведення електронних торгів 13.12.2018.
Відповідач-1 повідомляє, що матеріали виконавчого провадження знищені, і підсумовує, що, перевіривши наявну інформацію в реєстрі АСВП (автоматизована система виконавчого провадження), та з додатків до позовної заяви, він установив, що у всіх документах Олександрійського відділу ДВС інформація про земельну ділянку вказана правильно.
Від відповідача-2 відзив на позовну заяву не надходив.
Від позивача відповідь на відзив відповідача-1 до суду не надходила.
Пояснення третьої особи до суду не надходили.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, підготовче засідання 27.02.2025 не відбулося.
Ухвалою від 03.03.2025 підготовче засідання призначено на 19.03.2025.
Ухвалою від 19.03.2025 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до розгляду по суті на 01.04.2025.
У судовому засіданні 01.04.2025 в режимі відеоконференції з приміщення іншого суду брав участь представник позивача, який позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач-1 подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі його представника.
Відповідач-2 і третя особа представників в судове засідання 01.04.2025 не направили, причин неявки в засідання не повідомили, про дату, час і місце його проведення були належно повідомлені.
Згідно з частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідачів і третьої особи.
У судовому засіданні 01.04.2025 суд заслухав вступне і заключне слова представника позивача, дослідив докази, перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення і проголошення судового рішення до 11.04.2025.
З клопотанням про участь у судовому засіданні, на якому буде проголошено судове рішення, в режимі відеоконференції з приміщення іншого суду представник позивача до суду не звертався. У судовому засіданні 01.04.2025 представник позивача повідомив, що не братиме участь у судовому засіданні, на якому буде проголошене рішення суду.
У судове засідання 11.04.2025 учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце його проведення були належно повідомлені доставленням ухвали від 01.04.2025 в Електронні кабінети сторін та її направленням третій особі рекомендованим поштовим відправленням з повідомлення про вручення.
У судовому засіданні 11.04.2025 суд підписав вступну та резолютивну частини рішення суду.
Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходив з повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зокрема, дослідивши пояснення позивача і відповідача-1, наведені у позовній заяві та відзиві, заслухавши представника позивача в судовому засіданні, безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд установив такі обставини.
13.12.2018 організатор електронних торгів Державне підприємство "СЕТАМ" (відповідач-2) провів електронні торги з реалізації 7/20 частин складського майданчика площею 5449,7 кв.м, розташованого по просп. Соборному, 145/4 у м. Олександрії Кіровоградської області, номер лоту - 317397. Переможцем торгів є позивач.
Зазначені обставини підтверджуються копією протоколу від 13.12.2018 № 375577 проведення електронних торгів (а.с. 11).
28.01.2019 відповідач-1 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 56330417 з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 склав Акт (а.с. 12-13) про те, що відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" передано на реалізацію 7/20 частин складського майданчика загальною площею 5449,7 кв.м, розташованого по пр. Соборному, 145/4 у м. Олександрії Кіровоградської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3510300000:17:615:0021.
В Акті про проведені електронні торги (а.с. 12-13) зазначено, зокрема, таке:
- відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 13.12.2018 № 375577 ДП "СЕТАМ" 13.12.2018 проведено електронні торги з реалізації 7/20 частини складського майданчика, реєстрація права власності проведена в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Олександрійським комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації 15.07.2010, номер запису: 1911; 149 в книзі: 9 (ю); 114(ф), місцезнаходження: АДРЕСА_2 , загальна площа - 5449,7 кв.м, матеріал стін - бетон, площа всієї земельної ділянки - 6981 кв.м, площа 7/20 частин - 1908,6 кв.м, кадастровий номер земельної ділянки: 3510300000:17:615:0021;
- переможцем електронних торгів визнано ТОВ "РОСТОК-ЄМ";
- відповідне майно належало боржнику ОСОБА_1 на підставі правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажу від 18.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Радовою С.В. в реєстрі за № 520, право власності зареєстровано в Електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Олександрійським комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації 15.07.2010, реєстраційний номер: 30972379;
- загальна сума, внесена за придбане майно, склала 31 637,90 грн;
- реалізація майна відбулася у відповідності до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1301/29431 від 30.09.2016.
27.02.2019 приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу Радова С.В. видала свідоцтво про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК-ЄМ" на 7/20 часток складського майданчику загальною площею 5449,7 кв.м, розташованого на земельній ділянці площею 6981 кв.м з кадастровим номером 3510300000:17:6155:0021, по просп. Соборному, 145/4 у м. Олександрії Кіровоградської області. Свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 133 (а.с. 14).
27.02.2019 за позивачем зареєстровано право власності на 7/20 часток (1908,6 кв.м) складського майданчика загальною площею 5449,7 кв.м, розташованого по просп. Соборному, 145/4 у м. Олександрії Кіровоградської області, реєстраційний номер нерухомого майна - 1775062835103.
Зазначені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.04.2024 № 372546747 (а.с. 21- лицьова сторона і зворотний бік).
13.02.2023 у Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:17:615:0059 площею 0,9689 га, місце розташування земельної ділянки - Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний, 145/4. Зазначене підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.04.2024 № НВ-0000833972024 (а.с. 25-зворотний бік - 26).
25.05.2023 за Олександрійською міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:17:615:0059 площею 0,9689 га, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.04.2024 № 372547676 (а.с. 22-зворотний бік - 23).
05.05.2023 Олександрійська міська рада звернулася до позивача з листом № 91/6/06/2 (а.с. 29), в якому зазначила, що позивач користується 7/20 частками земельної ділянки загальною площею 0,9689 га (площу уточнено технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації) з кадастровим номером 3510300000:17:615:0059 без правовстановлюючих документів, договір оренди не укладено.
У вказаному листі Олександрійська міська рада просила позивача в місячний термін звернутися до неї з заявою про надання в оренду 7/20 частки земельної ділянки загальною площею 0,9689 га (кадастровий номер 3510300000:17:615:0059), яка розташована в м. Олександрії по просп. Соборному, 145/4.
Лист отриманий позивачем 11.05.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2800008970681 (а.с. 29 - зворотний бік).
Листом від 27.09.2023 № 178/6/06/2 (а.с. 30) Олександрійська міська рада направила позивачу для підписання два примірники заяви про надання в оренду 7/20 часток земельної ділянки та три примірники додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:17:615:0059, зазначивши про необхідність приєднання позивача до договору оренди земельної ділянки, який уклав з Олександрійською міською радою співвласник складського майданчика (власник його 13/20 частин).
Лист одержаний позивачем 04.10.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2800009077107 (а.с. 31).
15.04.2024 Олександрійська міська рада подала до Господарського суду Кіровоградської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК-ЄМ" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 30 817,79 грн (а.с. 15-20).
Позивач звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просив:
- визнати недійсними електронні торги, що були організовані ДП "СЕТАМ" за заявкою Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на реалізацією арештованого майна, а саме 7/20 частин складського майданчику, який знаходиться: Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний 145/4, номер лоту 317397 у рамках виконавчого провадження №56249693 (зведене виконавче провадження №56330417);
- визнати недійсним Акт від 28.01.2019 року про проведення електронних торгів, у рамках виконавчого провадження №56249693 (зведене виконавче провадження №56330417), складений заступником начальника Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Марковою Олесею Василівною та затверджений начальником Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Кошеленком Віталієм Миколайовичем щодо проведення електронних торгів та реалізації 7/20 частин складського майданчика, загальною площею 5449,7 кв.м (площа 7/20 частин 1908,6 кв. м), кадастровий номер земельної ділянки: 3510300000:17:615:0021, загальною площею 6981 кв.м;
- визнати недійсним свідоцтво, видане 27 лютого 2019 року, приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Радовою С.В., відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі Акта про проведені електронні торги від 28.01.2019 року, яким було посвідчено право власності ТОВ "РОСТОК-ЄМ", код ЄДРПОУ 34334038, адреса 20322, Черкаська область, Уманський район, село Краснопілка, вулиця Постишева, будинок, 25 на 7/20 складського майданчику площею 1 908, 6 кв.м., від загальної площі усього складського майданчику - 5 449, 7 кв.м., що розташований на земельній ділянці - 6981 кв.м, з кадастровим номером земельної ділянки: 3510300000:17:615:0021.
Зазначене підтверджується поясненнями позивача, наведеними в позовній заяві, та описовою частиною рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2024 у справі № 912/1319/24 (а.с. 43-51).
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2024 у справі № 912/1319/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2024, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК-ЄМ" до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відмовлено у зв'язку з неналежним складом відповідачів.
У січні 2025 року позивач звернувся до господарського суду повторно, подавши позов у цій справі до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Державного підприємства "СЕТАМ".
Ухвалюючи рішення у справі № 912/181/25, суд виходить з такого.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
У пункті 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
На обґрунтування позову позивач вказує, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.
Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 650 Цивільного кодексу України, особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відповідних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.
Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Отже, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 Цивільного кодексу України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (Порядок № 2831/5).
Згідно з Порядком № 2831/5 в редакції, чинній на дату проведення торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
У постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-1884цс15, від 25.11.2015 у справі № 6-1749цс15, від 13.04.2016 у справі № 6-2988цс15, від 29.06.2016 у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 22.06.2023 у справі № 915/533/21.
Тобто для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Підставою для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Також на обґрунтування недійсності електронних торгів позивач посилається на частину першу статті 230 Цивільного кодексу України.
Стаття 230 Цивільного кодексу України встановлює, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 Цивільного кодексу України).
При вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.
Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень статті 230 Цивільного кодексу України міститься в постановах Касаційного господарського суду у складів Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 910/18618/19, від 01.12.2020 у справі № 910/18423/19, від 02.12.2020 у справі № 910/18056/19, від 02.12.2020 № 910/18185/19, від 09.12.2020 у справі № 910/18310/19, від 16.12.2020 у справі № 910/18599/19, від 23.12.2020 у справі № 910/18023/19, від 16.03.2021 у справі № 910/17988/19 та № 910/18603/19, від 31.03.2021 у справі № 910/18600/19.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд ураховує, що розгляд справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Суд зазначає, що ураховуючи характер спірних правовідносин, предмет і підставу позову, у цій справі підлягали доведенню такі фактичні обставини, які порушення норм законодавства під час проведення електронних торгів одночасно з порушенням прав і законних інтересів позивача, а також факт обману позивача відповідачами, наявність у відповідачів умислу на введення позивача в оману та істотність значення обставин, щодо яких, на думку позивача, його було введено в оману.
Позовна заява мотивована порушенням відповідачами пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 2831/5, статей 2, 3 Закону України "Про інформацію".
За змістом позовної заяви позивач стверджує, що розмір земельної ділянки (6981 кв.м) та її кадастровий номер (3510300000:17:615:0021), зазначені в Акті від 28.01.2019 про проведені електронні торги і свідоцтві про право власності від 27.02.2019, не відповідають фактичним обставинам; реалізований на електронних торгах об'єкт був розташований на незареєстрованій земельній ділянці, яка не мала кадастрового номеру та фактичний розмір якої суперечить відомостям щодо загальної характеристики об'єкту, яка містилася у лоті 317397.
На переконання позивача, земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:17:615:0021 та площею 6981 кв.м не була зареєстрована, тому відповідачі ввели позивача в оману.
На обґрунтування такої обставини позивач посилається на лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.05.2024 № 1159/290-24, адресований юридичному управлінню Олександрійської міської ради.
Суд дослідив зміст зазначеного листа і встановив, що в ньому зазначено про те, що згідно з земельно-кадастровими даними станом на 01.01.2013 відомості про реєстрацію права власності чи права користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:17:615:0021 відсутні, земельна ділянка в Державному земельному кадастрі не зареєстрована.
Також у листі повідомляється, що згідно з даними Державного земельного кадастру (Національної кадастрової системи) відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:17:615:0059 внесено до Державного земельного кадастру 13.02.2023 на підставі розробленої ФОП Ткачовою Л.М. технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (а.с. 42).
Оспорювані електронні торги проведені 13.12.2018, акт про проведені електронні торги складений 28.01.2019, свідоцтво про право власності видане 27.02.2019.
Лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області містить інформацію, яка стосується земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:17:615:0021, станом на 01.01.2013.
Суд бере до уваги, що ані в листі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.05.2024 № 1159/290-24, ані в інших наданих позивачем документах не зазначено про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:17:615:0021 не була зареєстрована станом на дату проведення торгів (13.12.2018).
При цьому в Реєстрі прав власності на нерухоме майно міститься запис щодо нерухомого майна з реєстраційним номером 30972379 - складського майданчика за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Леніна, будинок 145/4 загальною площею 5449,7 кв.м, матеріал стін - бетон, площа земельної ділянки - 6981 кв.м, кадастровий номер земельної ділянки: 3510300000:17:615:0021, тип земельної ділянки: земельна ділянка, неприватизована (а.с. 21-зворотний бік).
27.02.2019 у зв'язку з внесенням відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності позивача на 7/20 складського майданчика (розділ 1775062835103), був погашений запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно про право власності Селезньової Т.В. на 7/20 зазначеного вище майданчика (а.с. 21-зворотний бік).
Зазначені обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.04.2024 № 372546747 (а.с. 21-зворотний бік).
Суд також зауважує, що за частиною четвертою статті 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Наявність у Реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про кадастровий номер земельної ділянки (3510300000:17:615:0021), на якій був розташований раніше належний Селезньовій Т.В. об'єкт нерухомості (7/20 складського майданчика), свідчить про те, що така земельна ділянка була сформована.
Площа земельної ділянки, зазначеної в оспорюваних акті і свідоцтві (6981 кв.м), збігається з площею, зазначеною в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Позивач вказує у позові, що при купівлі 7/20 частин складського майданчику за адресою: АДРЕСА_2 , волевиявлення позивача було спрямовано на купівлю об'єкту нежитлової нерухомості, який розташований на земельній ділянці площею 6981 кв.м з кадастровим номером 3510300000:17:615:0021, а не на земельній ділянці площею 9689 кв.м. (0,9689 га), з кадастровим номером земельної ділянки: 3510300000:17:615:0059.
Суд зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:17:615:0059 зареєстрована (сформована) 13.02.2023, тобто вже після проведення торгів, які відбулися 13.12.2018.
Частина друга статті 79-1 Земельного кодексу України в редакції, чинній на дату формування земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:17:615:0059, передбачала, що формування земельних ділянок здійснюється:
- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;
- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;
- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;
- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
- за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Як зазначено в листі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.05.2024 № 1159/290-24, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:17:615:0059 внесено до Державного земельного кадастру 13.02.2023 на підставі розробленої ФОП Ткачовою Л.М. технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (а.с. 42).
Позивач вважає, що був введений в оману на електронних торгах щодо номера і площі земельної ділянки. На обгрунтування такої позиції посилається на інформацію, зазначену в листі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.05.2024 № 1159/290-24.
Разом з тим, лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.05.2024 № 1159/290-24 містить інформацію щодо незареєстрованості в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 3510300000:17:615:0021 станом на 01.01.2013.
Інформацію про площу і номер земельної ділянки, розташованої за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 145/4, станом на дату проведення електронних торгів (13.12.2018), відповідний лист не містить.
Ураховуючи наявність у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомостей про розташування раніше належного Селезньовій Т.В. об'єкту нерухомого майна (7/20 складського майданчика) на земельній ділянці площею 6981 кв.м з кадастровим номером 3510300000:17:615:0021, суд не має підстав вважати, що мав місце факт обману позивача відповідачами щодо відповідних обставин.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3510300000:17:615:0059 зареєстрована 13.02.2023, тобто після проведення електронних торгів, і факт її реєстрації не впливає на дійсність електронних торгів.
Як зазначалося, позовна заява обгрунтована посиланням на обставину НЕзареєстрованості земельної ділянки, розташованої за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 145/4, станом на дату проведення електронних торгів.
Оцінивши цю обставину на предмет вірогідності на підставі дослідження доданих до позову доказів, у тому числі вказаних вище листа Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.05.2024 № 1159/290-24, Інформаційної довідки від 03.04.2024 № 372546747, а також інших матеріалів справи, суд дійшов переконання, що земельна ділянка, розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 145/4, скоріше була зареєстрована станом на дату проведення торгів, ніж не була.
Ураховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов переконання, що наявними в справі доказами не підтверджується обставина розміщення придбаного позивачем на торгах нерухомого майна на незареєстрованій земельній ділянці (станом на 13.12.2018), так само як і на земельній ділянці з іншими кадастровим номером і площею, ніж зазначено в оспорюваних акті і свідоцтві.
Позивач посилається на порушення відповідачами пункту 9 розділу ІІІ Порядку № 2831/5, зокрема, зазначає, що якщо реалізації підлягає нежитлове приміщення, в інформації про майно додатково зазначаються відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір), та її кадастровий номер (за наявності).
Позивач вважає, що відповідачі поширили недостовірну та неповну інформацію, увівши позивача в оману та порушивши статті 2, 3 Закону України "Про інформацію", і вказує, що у характеристиці лоту 317397 була відсутня інформація про кадастровий номер земельної ділянки 3510300000:17:615:0021, яка очевидно містилася у матеріалах виконавчого провадження.
На підтвердження зазначеного позивач подав до суду протокол від 13.12.2018 № 375577 електронних торгів, складений представником позивача як переможця торгів і представником відповідача-2 як організатора торгів.
Разом з тим, як вбачається з пункту 10 розділу VI Порядку № 2381/5 в редакції станом на дату проведення торгів, протокол торгів за лотом формується системою автоматично після підтвердження факту оплати вартості лота, тобто після завершення торгів.
Суд бере до уваги, що в справі відсутні докази на підтвердження змісту інформаційного повідомлення про електронні торги, яке визначене Порядком № 2831/5 і має містити характеристики майна, виставленого на торги (пункт 5 розділу ІІІ).
За такого, твердження позивача про те, що характеристика лоту не містила інформації про кадастровий номер земельної ділянки, що порушило його право на відповідну інформацію, не підтверджене належними доказами.
Відомості про будь-які інші порушення порядку проведення електронних торгів і порушення ними прав позивача у справі відсутні.
Суд зазначає, що в господарському процесі обов'язок доказування покладений на сторони.
Зокрема, за частинами першою, третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Розглянувши справу, суд дійшов переконання, що доданими до позовної заяви доказами, так само як і іншими матеріалами справи, не підтверджуються заявлені в позовній заяві підстави для недійсності електронних торгів, що відбулися 13.12.2018, оспорюваних акта від 28.01.2019 та свідоцтва від 27.02.2019.
На підставі вищенаведеного в задоволенні позовної заяви належить відмовити.
Щодо заяви позивача про поновлення строку на подання позовної заяви, суд зазначає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України), тоді як відповідачі таких заяв не робили. При цьому позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (позивача). У разі коли право чи законний інтерес позивача не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову, правила про позовну давність не застосовуються.
Судові витрати у справі становить сплачений позивачем судовий збір, який, у зв'язку з відмовою в позові, на підставі пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не належить стягувати з відповідачів.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОК-ЄМ" (20322, Черкаська область, Уманський район, с. Краснопілка, вул. Постишева, б. 25, ідентифікаційний код - 34334038) до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, б. 138, ідентифікаційний код - 37015274), Державного підприємства "СЕТАМ" (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, б. 4-6, ідентифікаційний код - 39958500) за участю у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним акта про проведення електронних торгів та визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати до електронних кабінетів сторін, третій особі ОСОБА_1 на поштову адресу: АДРЕСА_3 .
Повне рішення складено 14.04.2025.
Суддя Б.М. Кузьміна