ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2025Справа № 910/4419/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
заяви Київської міської ради про забезпечення позову у справі
за позовом Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик 36, ідентифікаційний код 22883141)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" (02225, м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, ідентифікаційний код 41214778)
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю представників сторін:
від позивача: Юрченко Ю.В.;
від відповідача: не з'явився;
Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" (далі - відповідач) про витребування майна: сміттєзбірника, загальною площею 108, 70 кв.м. на проспекті Володимира Маяковського, 4-А, зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальності "Райліт Трейдінг" як нежитлова будівля, загальною площею 108, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, 4-є (реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна 1037112880000).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний об'єкт нерухомого майна (сміттєзбірник, загальною площею 108, 70 кв.м. на проспекті Володимира Маяковського, 4-А) згідно рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 зараховано до комунальної власності територіальної громади міста Києва, однак в подальшому, 11.10.2017 на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.08.2016 у справі №357/8138/16-ц такий зареєстровано (як нежитлова будівля, загальною площею 108, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, 4-є (реєстраційний номер об'єкт нерухомого майна 1037112880000)) на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" що, в свою чергу, перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт". Постановою Київського апеляційного суду від 09.10.2024 заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.08.2016 у справі №357/8138/16-ц скасовано, при цьому суд встановив відсутність права власності на спірний об'єкт у Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт", що також підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2015 у справі №910/7990/14. Отже, за твердженням позивача, відсутні правові підстави для перебування спірного майна на праві власності відповідача, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" вчиняти будь-які дії щодо сміттєзбірника, загальною площею 108, 70 кв.м, на проспекті Володимира Маяковського, 4-А, зареєстрований за товариством з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" як нежитлова будівля, загальною площею 108, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, 4-є (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1037112880000), зокрема, але не виключно, щодо зміни форми власності, відчуження вказаного нерухомого майна до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 залишено позовну заяву Київської міської ради без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 призначено судове засідання для розгляду заяви Київської міської ради про забезпечення позову на 14.04.2025.
У судове засідання 14.04.2025 прибув представник позивача (заявника), надав усні пояснення, представник відповідача у засідання не прибув, про дату час та місце засідання повідомлявся належним чином.
У судовому засіданні 14.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт", яке не маючи достатньої правомочності із застосуванням неіснуючих документів, визнало за собою право власності на спірне майно, та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг", у якого майно перебуває у незаконному володінні, є одна і та ж особа, яка також є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг";
Беручи до уваги те, що здійснення дій щодо відчуження спірного майна унеможливить реальне виконання рішення суду, цілком ймовірне вчинення дій з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг", спрямованих на ускладнення або унеможливлення реального виконання рішення.
Таким чином, з огляду на наявність спору щодо права власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 108, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, 4-є, заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо зміни форми власності, відчуження є цілком співмірними та адекватними.
Такі заходи забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти дії щодо предмета спору мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, а отже, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Вжиття заявлених Київською міською радою заходів забезпечення позову не зумовлює жодним чином вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на збереження існуючого становища та недопущення можливого відчуження об'єкта нерухомого майна на користь третіх осіб, право на яке оспорюється учасниками процесу, до вирішення спору, що у випадку вчинення таких дій фактично нівелює можливість захисту прав і інтересів позивача.
Тоді як у відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, має вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов'язок забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 у справі № 1-12/2003.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявником у заяві про вжиття заходів забезпечення позову наведено достатні обґрунтування та доведено належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного об'єкта нерухомого майна та зміни форми власності може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також наявності зв'язку між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
При цьому, суд дійшов висновку, що для ефектичного захисту прав позивача, вживаючи захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо спірного об'єкта нерухомості, слід вказати реквізити зареєстрованого за відповідачем об'єкта, а саме: нежитлова будівля, загальною площею 108, 10 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, 4-є.
Згідно з частиною шостою статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 138, 139, 140, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву Київської міської ради про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" (ідентифікаційний код 41214778) вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна, зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдінг" як нежитлова будівля, загальною площею 108, 10 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського, 4-є (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1037112880000) щодо зміни форми власності, відчуження вказаного майна до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
3. Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з 14.04.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 14.04.2028.
4. Стягувачем за даною ухвалою є Київська міська рада (01001, м. Київ, вул. Хрещатик 36, ідентифікаційний код 22883141).
5. Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Райліт Трейдинг" (02225, м. Київ, вул. Ніколаєва, 7, ідентифікаційний код 41214778).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений ст. 256 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 14.04.2025.
Суддя Л.Г. Пукшин