Рішення від 14.04.2025 по справі 910/1292/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.04.2025Справа № 910/1292/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 11; ідентифікаційний код 05416923)

до

Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, місто Київ, вулиця Боженка, будинок 13; ідентифікаційний код 31807880)

про стягнення 45 440,96 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - ІЕЗ ім. Є.О. Патона НАН України/позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - ДП «НВЦ ЕКІТ «Технолуч»/відповідач) про стягнення 45 440,96 грн - заборгованості за договором №1444 від 25.02.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №1444 від 25.02.2015 в частині своєчасного відшкодування плати за землю за період з листопада 2023 року по грудень 2024 року у встановлений договором строк.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 06.02.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ДП «НВЦ ЕКІТ «Технолуч» відзиву на позовну заяву не надало, при цьому, було повідомлено про відкриття провадження у справі у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про доставку 07.02.2025 ухвали суду від 06.02.2025 в електронний кабінет ДП «НВЦ ЕКІТ «Технолуч».

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2015 між Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - сторона-1) та Державним підприємством «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - сторона-2) укладено договір №1444, відповідно до якого сторона-2 зобов'язалася відшкодовувати стороні-1 плату за землю відповідно до розрахунку (додаток № 1 до договору) при користуванні приміщенням, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 13 корпус № 3а, загальною площею 1 668 кв. м.

Умовами розділу другого цього договору визначено, що сторона-1 зобов'язується до 15-го числа кожного місяця надавати розрахунки по відшкодуванню плати за землю. Сторона-2 зобов'язується своєчасно до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати відшкодування податку за землю згідно з виставленими рахунками.

Договір набуває чинності з дня підписання сторонами і діє в частині грошових зобов'язань до повного виконання сторонами, вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заяви однієї зі сторін про припинення договору або його перегляд (п. 5.1 договору).

Так, додатком № 1 сторонами погоджено, що загальна сума по відшкодуванню плати за землю на 2023 рік з 01.01.2023 становить 3 109,84 грн на місяць, а сума по відшкодуванню плати за землю на 2024 рік з 01.01.2024, складає 3 268,44 грн на місяць.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялись, а відповідачем отримувались рахунки з відшкодування плати за землю за період з листопада 2023 року по грудень 2024 року включно, що підтверджується корінцями про отримання рахунків, доданими до позовної заяви.

Крім того, між позивачем та відповідачем підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №11/2023 від 30.11.2023, №12/2023 від 31.12.2023, №01/2024 від 31.01.2024, №02/2024 від 29.02.2024, №03/2024 від 31.03.2024, №04/2024 від 30.04.2024, №05/2024 від 31.05.2024, №06/2024 від 30.06.2024, №07/2024 від 31.07.2024, №08/2024 від 31.08.2024, №09/2024 від 30.09.2024, №10/2024 від 31.10.2024, №11/2024 від 30.11.2024, №12/2024 від 31.12.2024.

Проте, відповідач не здійснював відшкодування плати за землю, внаслідок чого у ДП «НВЦ ЕКІТ «Технолуч» утворилась заборгованість за період з листопада 2023 року по грудень 2024 року (включно) у розмірі 45 440,96 грн, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір №1444, відповідно до якого відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачу плату за землю відповідно до розрахунку (додаток № 1 до договору) при користуванні приміщенням, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 13 корпус № 3а, загальною площею 1 668 кв. м.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, умовами розділу другого цього договору визначено, що сторона-1 зобов'язується до 15-го числа кожного місяця надавати розрахунки по відшкодуванню плати за землю. Сторона-2 зобов'язується своєчасно до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати відшкодування податку за землю згідно з виставленими рахунками.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №11/2023 від 30.11.2023, №12/2023 від 31.12.2023, №01/2024 від 31.01.2024, №02/2024 від 29.02.2024, №03/2024 від 31.03.2024, №04/2024 від 30.04.2024, №05/2024 від 31.05.2024, №06/2024 від 30.06.2024, №07/2024 від 31.07.2024, №08/2024 від 31.08.2024, №09/2024 від 30.09.2024, №10/2024 від 31.10.2024, №11/2024 від 30.11.2024, №12/2024 від 31.12.2024, а також позивачем виставлялись, а відповідачем отримувались рахунки з відшкодування плати за землю за період з листопада 2023 року по грудень 2024 року включно.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач не сплачував відшкодування плати за землю, внаслідок чого у ДП «НВЦ ЕКІТ «Технолуч» утворилась заборгованість у розмірі 45 440,96 грн, при цьому, на підтвердження зворотнього відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Згідно положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку, що ДП «НВЦ ЕКІТ «Технолуч» порушило умови договору №1444 від 25.02.2015, а також положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення позовних вимог Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України про стягнення заборгованості у сумі 45 440,96 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України задовольнити.

Стягнути із Державного підприємства «Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій «Технолуч» Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, місто Київ, вулиця Боженка, будинок 13; ідентифікаційний код 31807880) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 11; ідентифікаційний код 05416923) 45 440 (сорок п'ять тисяч чотириста сорок) грн 96 коп. - заборгованості та судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Віта БОНДАРЧУК

Попередній документ
126568196
Наступний документ
126568198
Інформація про рішення:
№ рішення: 126568197
№ справи: 910/1292/25
Дата рішення: 14.04.2025
Дата публікації: 15.04.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (14.04.2025)
Дата надходження: 03.02.2025
Предмет позову: стягнення коштів у розмірі 45 440,96 грн.