ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.04.2025Справа № 910/2018/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Мостового Федора-Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Фізичної особи-підприємця Глушкова Сергія Олексійовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про розірвання договору, стягнення коштів у розмірі 600 000,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Назарко А.Р.
від відповідача: не з'явився
Фізична особа-підприємець Мостовий Федір-Володимир Миколайович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Глушкова Сергія Олексійовича (далі - відповідач) про розірвання договору, стягнення коштів у розмірі 600 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №133/3 від 03.06.2021 позивачем здійснено попередню оплату в сумі 600 000,00 грн, втім відповідач свої зобов'язання в частині виготовлення, поставки та введення в експлуатацію товару (Верстат лазерної різки з труборізом) не виконав, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про розірвання вказаного договору та стягнення сплаченої суми попередньої оплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мостового Федора-Володимира Миколайовича було залишено без руху.
25.02.2025 через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 24.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2018/25, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.03.2025.
21.03.2025 через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» представником Фізичної особи-підприємця Мостового Федора-Володимира Миколайовича подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 заяву представника Фізичної особи-підприємця Мостового Федора-Володимира Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задоволено.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 26.02.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв'язку до суду з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Так, судом встановлено, що ухвала суду від 26.02.2025 була направлена рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 07.03.2025 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 26.02.2025.
У судовому засіданні 26.03.2025 судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/2018/25 та призначення її до судового розгляду по суті у судовому засіданні 09.04.2025.
У судовому засіданні 09.04.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити у повному обсязі.
Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання.
У судовому засіданні 09.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
03 червня 2021 року між Фізичною особою-підприємцем Глушков Сергієм Олексійовичем (надалі - продавець, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Мостовим Федором-Володимиром Миколайовичем (надалі - покупець, позивач) було укладено Договір купівлі-продажу №133/3 (надалі - Договір), за умовами якого продавець бере на себе зобов'язання виготовити, поставити покупцю та ввести в експлуатацію Верстат лазерної різки з труборізом, надалі - верстат, згідно з вимогами покупця, викладені в додатках до цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти Верстат та здійснити оплату у відповідності до умов цього Договору.
Відповідно до п. 1.3. Договору строк поставки Верстату складає - 3 (три) місяці з моменту здійснення попередньої оплати покупцем.
Згідно з п. 2.1. Договору ціна Верстату є договірною і становить - 1 100 000,00 грн без ПДВ і складається з вартості «труборіза», яка становить 100 000,00 грн. та вартості верстата лазерної різки, яка становить 1 000 000,00 грн. Вартість Верстату в процесі його виготовлення може бути змінена і має бути погоджена сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди.
За умовами п. 2.2. Договору оплата за виконані роботи зазначених здійснюється в наступному порядку:
Перший платіж - покупець після підписання даного договору здійснює попередню оплату у розмірі 50% від вказаної в пункті 2.1 договору вартості робіт, на підставі виставленого рахунку. Рахунок виставляється згідно заявки покупця.
Другий платіж - протягом 5-ти днів після підписання сторонами проміжного акту з оглядом запасних частин та виконаної роботи.
Третій платіж - протягом 5-ти днів після підписання Акту приймання здачі Верстату та видаткової накладної покупець проводить кінцевий розрахунок.
Згідно з п. 3.1 Договору по факту поставки Верстату сторони складають двосторонній Акт прийому-передачі верстату, що являється невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 7.11. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
За доводами позивача, покупцем на виконанням вимог п. 2.2 Договору здійснено попередню оплату на загальну суму 600 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 143 від 23.06.2021 на суму 140 000,00 грн, №210 від 05.11.2021 року на суму 100 000,00 грн, №248 від 29.12.2021 на суму сума 260 000,00 грн та № 269 від 07.02.2022 на суму 100 000,00 грн.
Відтак, за доводами позивача, граничним строком виконання взятих ФОП Глушков Сергієм Олексійовичем зобов'язань за Договором є 08 травня 2022 року.
Однак, як вказує позивач, відповідачем в порушення умов Договору не виготовив та не передав позивачу верстат лазерної різки з труборізом протягом 3 (трьох) місяців з моменту здійснення попередньої оплати покупцем.
30.10.2024 позивач звернувся до відповідача із претензією в якій, посилаючись на норми ст. 525, 526, 530, 651, 849 Цивільного кодексу України, ст. 222 Господарського кодексу України, зазначив про порушення Фізичною особою-підприємцем Глушков Сергієм Олексійовичем договірних зобов'язань та наявність підстав розірвання (припинення) Договору купівлі-продажу №133/3 від 03 червня 2021 року. У зв'язку з цим просив повернути сплачену суму попередньої оплати в сумі 600 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що вищевказана претензія була надіслана відповідачу 09.12.2024 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( АДРЕСА_2 ), рекомендованим листом з описом вкладення. Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте позивачу 03.01.2025 у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.
А тому позивач звернувся до суду з даним позовом до суду та просить суд розірвати Договір №133/3 від 03.06.2021 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем Мостовим Федором-Володимиром Миколайовичем та Фізичною особою-підприємцем Глушковим Сергієм Олексійовичем та стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 600 000,00 грн та понесені судові витрати.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Головна відмінність договору підряду від договору поставки/купівлі-продажу полягає в тому, що предметом першого є робота підрядника та її матеріалізований результат, а предметом другого - майно, що підлягає передачі у власність покупцю.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 133/3 від 03.06.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором з елементами договору поставки та договору підряду.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Так у п. 1.1. договору сторонами визначено, що продавець бере на себе зобов'язання виготовити, поставити покупцю та ввести в експлуатацію Верстат лазерної різки з труборізом, згідно з вимогами покупця, викладені в додатках до цього Договору, а покупець зобов'язується прийняти Верстат та здійснити оплату у відповідності до умов цього Договору.
Матеріалами справи підтверджено, що сторонами підписано Додаток № 1 до договору, яким визначено характеристики товару.
Судом встановлено, що умовами договору сторонами обумовлено строк поставки Верстату 3 (три) місяці з моменту здійснення попередньої оплати покупцем (п. 1.4.) та порядок здачі-приймання Верстату, а саме: по факту поставки Верстату сторони складають двосторонній Акт прийому-передачі верстату, що являється невід'ємною частиною цього Договору (п.3.1.).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 2.2. договору позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 600 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 143 від 23.06.2021 на суму 140 000,00 грн, №210 від 05.11.2021 року на суму 100 000,00 грн, №248 від 29.12.2021 на суму сума 260 000,00 грн та № 269 від 07.02.2022 на суму 100 000,00 грн.
А відтак відповідно до п. 1.4. договору відповідач зобов'язаний був виготовити та поставити позивачу Верстат у строк до 08.05.2022.
Докази виготовлення та поставки товару відповідачем за договром №133/3 від 03.06.2021, у строки визначені умовами договору, або повернення сплаченої позивачем суми коштів у розмірі 600 000,00 грн покупцю, на момент вирішення спору по суті суду не надано.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не поставлено товар, який визначений умовами договору №133/3 від 03.06.2021, а позивач в свою чергу звертався до відповідача з претензією про розірвання (припинення) такого договору та вимогою повернути грошові кошти, однак така вимога залишися з боку відповідача не виконаною.
Згідно з приписам частин 1 та 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Частинами 1 та 2 ст. 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією від 20.10.2024, в якій зазначив про наявність підстав для розірвання (припинення) договору купівлі-продажу № 133/3 від 03.05.2021 та вимогою повернути грошові кошти.
Судом встановлено, що умовами договору сторонами не передбачено порядок розірвання договору.
У відповідності з приписами ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.
Підстави для зміни або розірвання договору, визначені ст. 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині 1 цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до п.2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).
З аналізу ст. 651 ЦК України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати зміни договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення між шкодою та тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 17.04.2019 у справі № 910/6381/18 та від 14.08.2019 у справі № 910/8819/18.
В контексті наведеного господарський суд вважає за необхідне зазначити, що договір купівлі-продажу товару передбачає, що з моменту його отримання покупцем до останнього переходить право власності на відповідний товар, що надає йому право використовувати його у будь-який не заборонений законом спосіб.
Позивачем доведено наявність істотної зміни обставин, унаслідок тривалого прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо вироблення та поставки товару належної якості за договором та наявність умов, указаних у ч. 2 ст. 652 ЦК України, а тому позовні вимоги про розірвання, укладеного між сторонами, договору купівлі-продажу № 133/3 від 03.06.2021 ґрунтуються на чинному законодавстві України і підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 600 000,00 грн.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача авансовий платіж, у сумі 600 000,00 грн, згідно з платіжними інструкціями № 143 від 23.06.2021 на суму 140 000,00 грн, №210 від 05.11.2021 року на суму 100 000,00 грн, №248 від 29.12.2021 на суму сума 260 000,00 грн та № 269 від 07.02.2022 на суму 100 000,00 грн.
Докази виготовлення та поставки відповідного товару за договром з боку відповідача в тому числі на суму 600 000,00 грн на момент вирішення спору по суті суду не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, за час дії договору, відповідач так і не приступив до виконання умов договору, у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача з відповідною претензією, яка залишена без задоволення.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року № 6-88цс13 предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Оскільки, відповідач так і не приступив до виконання умов договору, термін дії виконання якого закінчився, у зв'язку з чим позивач направив вимогу відповідачу про повернення авансового платежу у сумі 600 000,00 грн, та враховуючи про задоволення вимог позивача про розірвання договору, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 600 000,00 грн є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого обов'язку чи відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір №133/3 від 03.06.2021 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем Мостовим Федором-Володимиром Миколайовичем ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 ) та Фізичною особою-підприємцем Глушковим Сергієм Олексійовичем ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2 ).
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Глушкова Сергія Олексійовича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Мостового Федора-Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 600 000 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 622 грн 40 коп.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14.04.2025.
Суддя Л.Г. Пукшин