ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.02.2025Справа № 910/14682/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 1 278 077,23 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.12.2024)
Представники учасників процесу згідно з протоколом від 06.02.2025,
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" (далі - позивач, Товариство) до Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (далі - відповідач, Укртрансгаз) про стягнення 782 782,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором підряду №1608000597 від 26.08.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 відкрито провадження у справі № 910/14682/20 та призначено підготовче засідання на 16.11.2020.
У судовому засіданні 16.11.2020 судом оголошено перерву на 14.12.2020.
Ухвалою суду від 14.12.2020 відкладено підготовче засідання на 12.02.2021.
Ухвалою суду від 12.02.2021 підготовче засідання відкладено на 12.03.2021.
Ухвалою суду від 12.03.2021 призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2021.
У судовому засіданні 02.04.2021 судом оголошено перерву до 16.04.2021.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, судове засідання призначене на 16.04.2021 не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 призначено розгляд справи на 23.06.2021.
У судовому засіданні 23.06.2021 оголошено перерву до 16.08.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 зупинено провадження у справі № 910/14682/20 до набрання законної сили судовим рішенням по господарській справі №910/16008/20.
Ухвалою суду від 30.09.2022 призначено розгляд справи на 28.10.2022.
28.10.2022 розгляд справи не відбувся.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 призначено розгляд справи на 21.11.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 (суддя - Мельник В. І.) зупинено провадження у справі № 910/14682/20 до набрання законної сили судовим рішенням по господарській справі №910/16004/20.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/1295/24 від 30.10.2024, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва, матеріали судової справи № 910/14682/20 передано на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 910/14682/20 передано на розгляд судді Джарти В. В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 прийнято справу № 910/14682/20 до свого провадження, вирішено поновити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовче провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.11.2024.
Перед початком підготовчого засідання 20.11.2024 до канцелярії суду представником позивача подано клопотання про долучення доказів. Окрім того через систему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
За наслідками підготовчого засідання 20.11.2024 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі на 25.12.2024.
17.12.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про долучення доказів.
19.12.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог.
20.12.2024 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання про залишення без розгляду заяви позивача від 20.11.2024 про намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також клопотання про залишення без розгляду клопотання позивача від 19.11.2024 про долучення доказів.
Окрім того, 20.12.2024 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання про зменшення нарахованих позивачем трьох відсотків та інфляційних втрат на 90 відсотків.
Підготовче засідання призначене на 25.12.2024 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 підготовче засідання у справі призначено на 16.01.2025.
Через систему "Електронний суд" 08.01.2024 представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/14682/20.
У підготовче засідання 16.01.2025 прибув представник відповідача, представник позивача прийняла участь у засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
За наслідками підготовчого засідання 16.01.2025 судом була постановлена ухвала, якою прийнята заява позивача про збільшення позовних вимог, відхилено клопотання відповідача про залишення без розгляду заяви позивача від 19.11.2024 та від 20.11.2024. Також вказаною ухвалою було закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті на 06.02.2025.
У призначеному судовому засіданні 06.02.2025 представник позивача підтримала подану позовну заяву та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник Укртрансгазу проти позову заперечував, посилаючись на обставини та факти, викладені у відзиві на позовну заяву, а також просив суд у разі задоволення позову зменшити розмір штрафних санкцій на 90 відсотків.
Будь-яких інших заяв та клопотань сторонами суду не представлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.08.2016 між Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка", як підрядником, був укладений договір № 1608000597 (далі - договір).
Відповідно до пункту 2.1 договору виконавець бере на себе зобов'язання на свій ризик виконати власними матеріалами і механізмами та обладнанням замовника, згідно проектно-кошторисної документації, розробленої згідно умов договору, за технічним завданням замовника, виконати наступну роботу:
Ремонт пунктів вимірювання витрат на ГРС УМГ "Львівтрансгаз" (об'єкт) (лот № 5), зокрема:
- Розробити проектно-кошторисну документацію. Склад і об'єм робіт визначаються згідно "Технічних вимог і якісних характеристик предмета закупівлі" та Технічних умов замовника і дефектних актів, які є невід'ємною частиною Технічного завдання. При цьому, повинні бути враховані всі вимоги нормативних документів в т.ч. відомчих розпорядних документів Замовника, які регулюють предмет цього договору.
Погодити готову проектно-кошторисну документацію з замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також провести експертизу проектно-кошторисної документації у встановленому вимогами нормативних документів в т.ч. відомчими розпорядчими документами порядку і в строк встановлений цим договором.
Здійснити поставку обладнання за переліком і вимогами, зазначеними в кошторисній частині затвердженої проектно-кошторисної документації;
Виконати монтажні та пуско-налагоджувальні роботи у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації та провести атестацію (підтвердження відповідності) вузлів обліку територіальними органами Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку України, та здати в експлуатацію об'єкт, який є предметом цього договору.
Розділом 1 договору передбачено, що об'єктом за цим договором є ГРС Луцьк, с. Підгайці, Луцький р-н, Волинська область.
Пунктом 3.1 договору передбачена загальна ціна цього договору - 13 027 221,67 грн.
Згідно з пунктом 3.4 договору розрахунки замовник проводить шляхом перерахування коштів на банківський рахунок підрядника протягом 90 днів після підписання сторонами актів виконаних робіт та актів приймання - передачі обладнання, або іншими, не забороненими чинним законодавством способами.
Відповідно до пункту 3.8 договору остаточний розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 90 днів після завершення виконання робіт, визначених у пункті 2.1 цього договору, включаючи усунення виявлених під час приймання недоліків, після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.
У пункті 5.1 договору сторони передбачили, що строк здачі робіт за договором складає 240 днів після підписання сторонами цього договору.
Відповідно до пункту 14.1 договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформляється актом. Порядок і черговість здачі об'єкта, обов'язки сторін визначаються календарним планом та технічним завданням.
Згідно з пунктом 21.1 договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 240 днів з дати підписання, за умови наявності з 01 січня 2017 року фактичного обсягу видатків замовника на оплату послуг, що є предметом цього договору.
Судом встановлено, що на виконання умов договору замовник прийняв, а підрядник поставив обладнання та виконав роботи на загальну суму 12 545 084,37 грн.
На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи позивачем були долучені наступні документи: Акт № 5 здачі-приймання послуг (проектної документації) від 26.12.2016 - проектні роботи з ремонту пункту вимірювання витрат газу на ГРС Луцьк УМГ «ЛЬВІВТРАНСГАЗ» вартістю 72 000, 00 грн; видаткова накладна № 9 від 17.01.2017 щодо поставки обладнання - блочний вузол підготовки газу БПГ -2ФСГ-200-6.3/1-1 (комплект) вартістю 1 389 765,24 грн; видаткова накладна № 3 від 17.01.2017 щодо поставки обладнання - блочний вузол обліку газу УУГ-Б-1-300-6.3-1-2/300-1 (комплект) вартістю 8 266 053,28 грн; видаткова накладна № 4 від 17.01.2017 щодо поставки обладнання - блочний вузол обліку газу УУГ-Б-1-80-6.3 (комплект) вартістю 2 131 443,60 грн; видаткова накладна № 18 від 27.01.2017 щодо поставки обладнання - комплект модульно-штирьового заземлення WTG-III/UTG (комплект) вартістю 56 943,00 грн; видаткова накладна № 23 від 14.02.2017 щодо поставки обладнання - розподільний щит ЩР у складі: корпус щита навісний, Pragma, код PRA 20113 - 1 шт,; дверцята корпусу Pragma, код PRA 161113 - 1 шт.; вимикач навантаження iSW 2Р, 1н =20 А, код A9S60220 - 1 шт.; автоматичний вимикач iC60N 2Р. 1н=20 А, крива С, код A9F79216 - 1 шт.; автоматичний вимикач iC60N 2Р, Ін =16 А, крива С, код A9F79216 -1 шт.; автоматичний вимикач iC60N IP, Ін =16 А, крива В, код A9F78106 -3 шт.; обмежувач перенапруги IP+N, iPF20, A9L15592 - 1 шт. вартістю 11412,59 грн; Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року на суму 75 930,26 грн; Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року на суму 485 573,54 грн; Акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року на суму 55 962,86 грн.
У порушення умов укладеного договору Укртрансгаз лише частково оплатив поставлене обладнання та виконані роботи шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача 17.02.2017 у розмірі 72 000,00 грн, 28.02.2017 у розмірі 11 844 205,12 грн, 14.03.2017 у розмірі 11 412,59 грн, отже загальною сумою 11 927 617,71 грн.
Також Товариством до матеріалів справи був долучений Акт звірки розрахунків за період з 01.08.2016 по 30.09.2017 за договором № 1608000597, згідно з яким відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 617 466,66 грн вказаний акт складений, підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.
27.06.2018 Товариство скерувало претензію за вих. № 10-1 про сплату заборгованості за договорами № 1608000593, № 1608000594, № 1608000595, № 1608000596, № 1608000597 у загальному розмірі 2 408 551,44 грн.
Оскільки вказана претензія залишена без виконання, заборгованість не погашена - Товариство звернулось із цим позовом до суду в межах якого просило стягнути з Укртрансгаз 617 466,66 грн заборгованості за договором № 1608000597, 132 222,77 грн три проценти річних та 528 387,80 грн інфляційних втрат за період з 29.09.2027 по 18.12.2024.
У свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що на адресу АТ "Укртрансгаз" 17.07.2018 надійшов лист позивача за № 17/07 відповідно до якого було ініційовано прощення боргу на підставі статті 605 ЦК України, який виник у зв'язку з невиконанням умов договорів № 1608000593, № 1608000594, № 1608000595, № 1608000597, № 1608000597 від 29.08.2016 на загальну суму 2 408 551,44 грн.
Як вказує відповідач, на підставі даного листа між сторонами підписано угоду про припинення зобов'язання прощенням боргу (договір зареєстровано у філії АТ "Укртрансгаз" - "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" 18.07.2018 № 1807000316), тому відповідач вважає, що зобов'язання щодо врегулювання заборгованості у розмірі 617 466,66 грн, яка виникла у АТ "Укртрансгаз" перед ТОВ "ЕО "Проект Монтаж Наладка" при виконанні договору № 1608000597 від 26.08.2016 є припиненими на підставі угоди про прощенням боргу від 17.07.2018 (від 18.07.2018 № 1807000316). Крім того Укртрансгаз зауважував про те, що оскільки останній акт виконаних робіт був підписаний 03.08.2017, то Товариством поданий цей позов поза межами трирічного строку позовної давності. Також відповідач просив суд у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір інфляційних втрат та трьох процентів річних на 90 %.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, судом встановлено, що укладений між ТОВ "ЕО "Проект Монтаж Наладка" та АТ "Укртрансгаз" договір № 1608000597 від 26.08.2016 є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору поставки, так і договору підряду.
Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
При цьому частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Також згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до частини 1 статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.
Згідно з частиною 1 статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 Цивільного кодексу України).
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Судом встановлено, що до договору № 1608000597 від 26.08.2016 сторонами був погоджений календарний план (додаток № 2). Зокрема, 1 Етап - розроблення та погодження проектно-кошторисної документації; 2 Етап - здійснення підрядником поставки замовнику обладнання; 3 Етап - отримання підрядником допусків до робіт, виконання робіт з демонтажу та утилізації старого обладнання на об'єктах, отримання необхідних документів та обладнання, яке підлягає монтажу, виконання ремонтних та пусконалагоджувальних робіт, підтвердження відповідності вузла обліку газу в територіальних органах Департаменту технічного регулювання Мінекономрозвитку України, передача підрядником виконаних робіт.
Також судом встановлено, що позивач поставив відповідачу обладнання та виконав роботи на загальну суму 12 545 084,37 грн, що підтверджується Актом № 5 здачі-приймання послуг (проектної документації) від 26.12.2016 - проектні роботи з ремонту пункту вимірювання витрат газу на ГРС Луцьк УМГ «ЛЬВІВТРАНСГАЗ» вартістю 72 000, 00 грн; видатковою накладною № 9 від 17.01.2017 щодо поставки обладнання - блочний вузол підготовки газу БПГ -2ФСГ-200-6.3/1-1 (комплект) вартістю 1 389 765,24 грн; видатковою накладною № 3 від 17.01.2017 щодо поставки обладнання - блочний вузол обліку газу УУГ-Б-1-300-6.3-1-2/300-1 (комплект) вартістю 8 266 053,28 грн; видатковою накладною № 4 від 17.01.2017 щодо поставки обладнання - блочний вузол обліку газу УУГ-Б-1-80-6.3 (комплект) вартістю 2 131 443,60 грн; видатковою накладною № 18 від 27.01.2017 щодо поставки обладнання - комплект модульно-штирьового заземлення WTG-III/UTG (комплект) вартістю 56 943,00 грн; видатковою накладною № 23 від 14.02.2017 щодо поставки обладнання - розподільний щит ЩР у складі: корпус щита навісний, Pragma, код PRA 20113 - 1 шт,; дверцята корпусу Pragma, код PRA 161113 - 1 шт.; вимикач навантаження iSW 2Р, 1н =20 А, код A9S60220 - 1 шт.; автоматичний вимикач iC60N 2Р. 1н=20 А, крива С, код A9F79216 - 1 шт.; автоматичний вимикач iC60N 2Р, Ін =16 А, крива С, код A9F79216 -1 шт.; автоматичний вимикач iC60N IP, Ін =16 А, крива В, код A9F78106 -3 шт.; обмежувач перенапруги IP+N, iPF20, A9L15592 - 1 шт. вартістю 11412,59 грн; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року на суму 75 930,26 грн; Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року на суму 485 573,54 грн; Актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року на суму 55 962,86 грн.
Сторонами на власний розсуд умовами пункту 3.3 та 3.4 договору погоджено порядок виконання умов договору в частині проміжних оплат за договором на підставі підписаних актів виконаних робіт та актів прийняття-передачі обладнання, відповідно до календарного плану зазначеного в пункті 2.1 договору.
При цьому, поетапна оплата робіт, визначена сторонами у пункті 3.3 договору, не залежить від виконання відповідачем робіт на загальну ціну цього договору. Така оплата (остаточна) погоджена сторонами у іншому пункті договору (пункт 3.8), відповідно до якої остаточний розрахунок за цим договором проводиться замовником не пізніше 90 днів після повного завершення виконання робіт, визначених у пункті 2.1 цього договору, включаючи усунення виявлення під час приймання недоліків, після підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
Крім того, суд вважає за необхідно зауважити, що у даному випадку поставка позивачем обладнання та виконання робіт стосується окремих етапів робіт на суму 12 545 084,37 грн, оплата яких здійснюється відповідачем відповідно до пункту 3.3 договору на підставі підписаних сторонами без зауважень видаткових накладних, актів здачі-приймання послуг та актів приймання виконаних будівельних робіт.
Суд враховує, що згідно зі статтею 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Суд наголошує, що договором передбачена поетапна оплата робіт на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт, зауважень до яких відповідачем не було висловлено.
Всупереч умовам укладеного договору Укртрансгаз лише частково здійснив оплату поставленого обладнання та виконаних робіт, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у розмірі 617 466,66 грн.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що за період з 01.08.2016 по 30.09.2017 за договором № 1608000597 сторонами складений, підписаний та скріплений печатками юридичних осіб Акт звірки розрахунків, згідно з яким відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 617 466,66 грн.
Згідно з вимогами чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Відповідно до частини 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції, чинній станом на дату підписання актів звірки, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер), зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства бухгалтер, який підписав акт звірки, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Із наданого акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що Укртрансгаз засвідчує факт наявності у нього зобов'язання зі сплати грошових коштів у розмірі 617 466,66 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що сума боргу Укртрансгаз, яка складає 617 466,66 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав належні документи, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.
При цьому, суд вважає заперечення відповідача проти позову безпідставними з огляду на наступне.
17.07.2018 між АТ "Укртрансгаз" в особі заступника директора УМГ "Львівтрансгаз" (боржник) та ТОВ "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" (кредитор) укладено угоду про припинення зобов'язання прощенням боргу. Дану угоду внесено до реєстру договорів УМГ "Львівтрансгаз" № 1807000316 від 18.07.2018.
Відповідно до пункту 1 цієї угоди її предметом є прощення частини кредиторської заборгованості боржника перед кредитором в сумі 2 408 551,44 грн., яка виникла внаслідок належного виконання останнім умов договорів № 1608000593 від 29.08.2016 "Ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Звижень Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз"", № 1608000594 від 29.08.2016 "Ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Буськ Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз", № 1608000595 від 29.08.2016 "Ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Жовква Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз", № 1608000597 від 29.08.2016 "Ремонт пункту вимірювання витрати газу на ГРС Вузлове Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз" та № 1608000597 від 29.08.2016 "Ремонт пункту вимірювання витрата газу на ГРС Луцьк Волинського ЛВУ МГ УМГ "Львівтрансгаз". Кредиторська заборгованість боржника перед кредитором на момент підписання цієї угоди складає 2 408 551,44 грн., що підтверджується актами звірки станом на 01.05.2018 на суму 2 408 551,44 грн.
Згідно з пунктом 3 угоди кредитор з моменту укладення цієї угоди набуває обов'язку простити борг в сумі 2 408 551,44 грн., а боржник - право погодитися з прощенням боргу в сумі 2 408 551,44 грн. та не виконувати зобов'язання.
Сторони беруть на себе обов'язок після укладення цієї угоди невідкладно і належно, у відповідності до вимог чинних на момент укладення цієї угоди нормативних актів України, відобразити зміст операції, яка є предметом цієї угоди в бухгалтерському та податковому обліках. При цьому відповідальність, кожна із сторін несе самостійно за допущені нею порушення ведення бухгалтерського та податкового обліків, якщо вони виникнули з цієї угоди (п. 5 угоди).
Відповідно до пункту 6 угоди з моменту укладення та підписання даної угоди, сторони підтверджують відсутність претензій одна до одної з приводу форми, змісту цієї угоди та з приводу кредиторської заборгованості, зазначеної у пункті 1 даної угоди.
У той же час, позивач заперечує укладення даної угоди про прощення боргу. Зокрема, позивач зазначає, що у реквізитах листа від 17.07.2018 вих. № 17/07 про прощення боргу та у пункті 10 угоди про припинення зобов'язання прощенням боргу від 17.07.2018 в графі "Банківські реквізити" та підписи сторін підпис виконано не Бассараб С.І., а іншою особою.
З цього приводу суд приймає до уваги, що у іншій справі № 910/16008/20 за позовом ТОВ Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" до АТ "Укртрансгаз" про стягнення 335 860,70 грн, під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 30.12.2020, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Експертним висновком № 22101/21-32/22102/21-33 від 11.11.2021 (наявним у матеріалах даної справи) було встановлено, що підписи від імені Бессараба С. І., що містяться в пункті 10 угоди від 17.07.2018 та в листі № 17/07 від 17.07.2018 про прощення боргу виконані не Бессарабом С.І., а іншою особою.
Крім того, експерти також встановили, що у наданих на дослідження листі № 17/07 від 17.07.2018 та в угоді прощення боргу від 17.07.2018 відтиски печатки від імені ТОВ "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" нанесені не тією печаткою, експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою.
Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї статті).
У статті 203 ЦК передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині 1 статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Оскільки експертним висновком підтверджено, що директор позивача не підписував угоду від 17.07.2018 року про прощення боргу, а, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував, суд дійшов висновку, що у директора ТОВ Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" Бессараба С.І., як уповноваженого представника позивача, було відсутнє волевиявлення на укладення даного договору.
Посилання відповідача, що у листі № 17/07 від 17.07.2018 (щодо прощення боргу) та на угоді про припинення зобов'язання прощенням боргу від 17.07.2018 року, крім підпису особи (директора ТОВ Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" Бессараба С.І.) наявний відбиток печатки позивача, суд також не приймає, оскільки експерти також встановили, що відтиски печатки від імені ТОВ "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" нанесені не тією печаткою, експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою.
Більше того, стаття 58-1 ГК України передбачає, що суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
Відбиток печатки не може бути обов'язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб'єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом.
Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинами 2, 3 статті 215 ЦК висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
У постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Велика палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що угода від 17.07.2018 про припинення зобов'язання прощенням боргу за договором № 1608000597 від 26.08.2016 є неукладеною, тобто такою, що не відбулась, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють та впливають на спірні відносини.
Доводи відповідача в частині встановлення факту відображення господарської операції з прощення боргу у податковому та бухгалтерському обліках та звітності учасників процесу не спростовують висновків суду про неукладеність договору про прощення боргу від 17.07.2018. Отже, здійснені на підставі цього договору про прощення боргу бухгалтерські та податкові операції не можуть свідчити про відсутність боргу у відповідача перед позивачем за договором № 1608000597 від 26.08.2016 у заявленій у даній справі сумі.
Щодо вимог про стягнення 132 222,77 грн трьох проценти річних та 528 387,80 грн інфляційних втрат за період з 29.09.2027 по 18.12.2024 суд відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд вважає його арифметично вірним, а тому за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 132 222,77 грн три проценти річних та 528 387,80 грн інфляційних втрат за період з 29.09.2027 по 18.12.2024. а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Водночас, судом не встановлено підстав зменшення розміру штрафних санкцій, про яке в своєму відзиві просив відповідача, з огляду на наступне.
Чинне цивільне законодавство України не містить чіткого визначення поняття «санкція».
У науці цивільного права сутність санкції як правового засобу в механізмі правового регулювання цивільних відносин розуміють як фінансово-правову міру відповідальності.
Санкції як правові засоби, спрямовані на забезпечення інтересів суб'єктів цивільних правовідносин і захист цивільних прав та інтересів, мають такі ознаки:
- спрямовані на усунення перешкоду задоволенні інтересів учасників цивільних правовідносин;
- виступають елементами механізму правового регулювання цивільних відносин і забезпечують його ефективне функціонування;
- призводять до негативних наслідків для особи, яка не виконала цивільного обов'язку, встановленого законом чи договором.
Можна сформулювати таке визначення санкції, як певного негативного наслідку, встановленого законом або договором, який застосовується в разі невиконання (неналежного виконання) цивільно-правового обов'язку, порушення заборон, обмежень та в інших випадках, встановлених законом.
З аналізу змісту статей 524 та 533 ЦК України можна зробити висновок, що цивільне законодавство містить визначення грошового зобов'язання, як такого, що виражається в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті і стосується права однієї особи сплатити певну кількість грошей, а іншої сторони - їх отримати.
Згідно із частиною 1 статті 229 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Визначення розміру штрафних санкцій передбачено у статті 231 ГК України, якою встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Стаття 233 ГК України регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
З урахуванням наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що три проценти річних та інфляційні втрати не можуть бути зменшені за аналогією неустойки (пені) на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки ані проценти річних, ані інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а мають компенсаційний характер.
Щодо заяви відповідача про те, що Товариством поданий позов поза межами трирічного строку позовної давності, суд зауважує наступне.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України ).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом 25.09.2020 шляхом скерування позовної заяви до суду засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта».
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено судом, предметом спору у справі є стягнення суми заборгованості за поставлене обладнання та виконані роботи строк оплати яких згідно з умовами пункту 3.4 та приписами статті 530 ЦК України настав 31.10.2017.
До того ж, суд звертає увагу на те, що приписами пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211"Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020. Дію карантину, встановленого цією постановою, було продовжено.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, суд зауважує, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан. Численними Указами Президента України воєнний стан продовжено, в тому числі, і по теперішній час.
Згідно пункту 19 Прикінцевий та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, наведеним вище у сукупності, спростовуються твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності та наявності підстав застосування наслідків її пропуску, оскільки станом на 12.03.2020 (початок дії карантину) трирічний строк позовної давності на звернення із даною позовною заявою не був пропущений Товариством.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо наявності достатніх підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.
Згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на висновки суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір в розмірі 19 171,46 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка" про стягнення 1 278 077,23 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.12.2024) задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, Україна, місто Київ, Кловський узвіз, будинок, 9/1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне Об'єднання "Проект монтаж наладка" (65005, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Балківська, будинок, 84, офіс, 205; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36920284) 617 466,66 грн (шістсот сімнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривень 66 копійок) заборгованості за договором, 132 222,77 грн (сто тридцять дві тисячі двісті двадцять дві гривні 77 копійок) три проценти річних, 528 387,80 грн (п'ятсот двадцять вісім тисяч триста вісімдесят сім гривень 80 копійок) інфляційних втрат та 19 171,46 грн (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят одну гривню 46 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 14.04.2025.