номер провадження справи 24/232/24
31.03.2025 Справа № 908/3161/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/3161/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676)
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 . код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про стягнення грошової суми
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдінг» до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення з відповідача 17094,26 грн заборгованості за договором № 07-4196/23-БО-Т від 20.11.2023, що складається з 14852,42 грн суми основного боргу, 1551,40 грн суми пені, 165,57 грн 3% річних, 524,87 грн суми індексу інфляції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.12.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3161/24 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу № 07-4196/23-БО-Т від 20.11.2023, в порушення умов якого відповідач не забезпечив своєчасну та повну оплату вартості спожитого природного газу, в результаті чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за грудень 2023 року у розмірі 14852,42 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати за природний газ позивач, керуючись приписами діючого законодавства та положеннями укладеного сторонами договору, нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1551,40 грн за період з 16.02.2024 по 30.06.2024; 3% річних у сумі 165,57 грн за період з 16.02.2024 по 30.06.2024 та інфляційні втрати у сумі 524,87 грн за період березень 2024 року - червень 2024 року. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою суду від 04.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3161/24 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/232/24. Судове засідання призначено на 27.12.2024.
19.12.2024 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС від позивача суд отримав заяву про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції, в якій позивач просить брати участь у судовому засіданні по справі № 908/3161/24 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 24.12.2024 заява позивача задоволена.
Ухвалою суду від 27.12.2024, у зв'язку з знеструмленням електромережі суду судове засідання перенесено на 15.01.2025.
15.01.2025 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву, в якому звернув увагу, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідач є бюджетною установою, а оскільки позивачем коригуючий акт приймання-передачі природного газу був складений 12.01.2024, тобто поза межами бюджетного періоду, у відповідача була відсутня можливість укласти додаткову угоду до договору № 07-4196/23-БО-Т від 20.11.2023, щодо збільшення обсягів постачання природного газу та ціни вартості договору. В межах суми договору та бюджетного періоду відповідачем належним чином виконувалися зобов'язання за договором. Просить суд в позові відмовити. Також відповідачем заявлено клопотання щодо зменшення розміру неустойки у разі задоволення позовних вимог, оскільки в межах бюджетного періоду та вартості договору, відповідачем були виконані усі зобов'язання. просить суд, у разі задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 15.01.2025 оголошено протокольну перерву до 17.02.2025
21.01.2025 позивачем поадана суду відповідь на відзив, вважає аргументи відповідача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та доказам.
Ухвалою суду від 17.02.2025 відкладено судове засідання на 05.03.2025.
В судовому засіданні 05.03.2025 оголошено протокольну перерву до 31.03.2025.
31.03.2025 відповідачем подано суду клопотання про розгляд справи без участі представника військової частини, проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 31.03.2025 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 31.03.2025 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
20.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Споживач) укладено договір №07-4196/23-БО-Т постачання природного газу (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
У п. 2.1 договору сторонами погоджені обсяги поставки природного газу на період з листопада 2023 року по грудень 2023 року у загальній кількості 37,48130 тис. куб.м.
Відповідно до п.п. 2.2, 2.4 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених п. 1.2 цього договору. Відповідальність за правильне визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача. Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договору може відбуватись шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п.3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Згідно з п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Виходячи з умов п. п. 3.2, 3.5.2 договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС. Постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженими представником постачальника, на підставі отриманих від споживача даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС.
Згідно з п. 4.1 договору ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 13658,433 грн, крім того податок на додану вартість 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 336,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 517051,10 грн, крім того ПДВ - 103410,22 грн, разом з ПДВ - 620461,32 грн (п. 4.3 договору).
Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з 01.01.2024 року і діє в частині поставки газу до 15.04.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Матеріали справи містять наступні підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу відповідачу:
1. Акт приймання-передачі природного газу за листопад 2023 року від 11.12.2023, обсяг споживання: 6,73295 тис.куб.м, вартість: 111456,49 грн з ПДВ;
2. Акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року від 21.12.2023, обсяг споживання: 30,74780 тис.куб.м, вартість: 508995,61 грн зПДВ. Остаточний акт за підсумками поставки у грудні 2023 року буде надано 12.01.2024 року;
3. Коригуючий Акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року від 12.01.2024, фактичний обсяг споживання: 3164503 тис.куб.м, вартість: 523848,25 грн з ПДВ. Сума коригування становить 14852,64 грн з ПДВ. Загальний обсяг поставленого природного газу в період грудня 2023 року становить 31,64503 тис.м.куб. загальною вартістю 523 848,25 грн з ПДВ, в т.ч., ПДВ 20% 87 308,04 грн.
На виконання пп. 3.5.2 п. 3.5 договору, позивачем направлявся відповідачу примірник коригуючого акту приймання-передачі природного газу від 12.01.2024 за грудень 2023 року на суму 523 848,25 грн, підписаний уповноваженим представником позивача та скріплені печаткою підприємства.
Проте, відповідач не повернув позивачу підписаний коригуючий акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року.
В той же час, вмотивованої відмови від підписання акту у письмовій формі на виконання вимог підпункту 3.5.3 пункту 3.5 Договору на адресу позивача не надходило.
Листом від 08.07.2024 №ТОВВИХ-24-10241 Оператор ГТС надав Інформацію щодо остаточної алокації відборів природного газу Споживачем з ЕІС-кодом як суб'єкта ринку природного газу 56ХS00008МВІD00L.
Об'єми (обсяги) спожиті Споживачем підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів Споживача, які відображають обсяги природного газу, що були поставлені Споживачу у листопаді та грудні 2023 року з ресурсу позивача у відповідності до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 Договору.
З відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 08.07.2024 №ТОВВИХ-24-10241 вбачається, що у грудні 2023 року відповідачем спожито природний газ з ресурсу позивача в обсязі 31 645,03 куб. м, що відповідає обсягам, зазначеним позивачем в коригуючому акті приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року, який не підписано з боку відповідача.
Відповідно до п.п. 3.5.4 укладеного між сторонами договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до п.п. 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інфрмаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Як зазначалось вище, у листопаді та грудні 2023 відповідач спожив природний газ на загальну суму 635304,74 грн.
При цьому, оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 620452,32 грн, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1. Договору.
Факт часткової оплати відповідачем отриманого природного газу підтверджується копією листа АБ «УКРГАЗБАНК» від 23.05.2024 № 15932/14969/2024.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ.
Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є сплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору.
Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 14852,42 грн.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач, зазначаючи про те, що позивачем коригуючий акт приймання-передачі природного газу був складений 12.01.2024, тобто поза межами бюджетного періоду, тому у відповідача була відсутня можливість укласти додаткову угоду до договору № 07-4196/23-БО-Т від 20.11.2023 щодо збільшення обсягів постачання природного газу та ціни вартості договору.
Аргументи відповідача є безпідставними з огляду на наступне.
Пунктом 2.4. Договору визначено, що перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором.
Вказані аналогічні положення також визначені в пункті 11 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, відповідно до яких Споживач самостійно контролює власне газоспоживання.
Більш того, підпунктами 2-4 пункту 6.2 Договору визначено, що споживач зобов'язаний:
2) самостійно контролювати власне використання природного газу за цим Договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди;
3) самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі:
- порушення строків оплати за договором про постачання природного газу;
- перевищення обсягів використання газу, зазначених в пункті 2.1 цього Договору, без їх коригування додатковою угодою;
- невключення/виключення Споживача до/з Реєстру споживачів Постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС;
- інших випадках, передбачених цим Договором та законодавством;
4) прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Відповідач не надавав позивачу проект відповідної додаткової угоди щодо коригування замовлених обсягів природного газу відповідно до Договору.
Пунктами 3.5.-3.5.1 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортуваншь газу за такий період, що складений міяс Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Вказаний обов'язок було проігноровано з боку відповідача та не надано акту розподілу природного газу Позивачу за грудень 2023 року, зворотнього відповідачем не надано.
У зв'язку з чим, позивачем було здійснено обрахування вартості природного газу виключно на підставі даних Інформаційної платформи щодо обсягів споживання відповідачем.
Пунктами 3.5.2-3.5.4 Договору визначено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приимання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Актом приймання передачі природнього газу від 21.12.2023 за грудень 2023 року передбачалось, що остаточний акт за підсумками поставки природного газу у грудні 2023 року буде наданий до 12 січня 2024 року. Відповідачу направлявся коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 12.01.2024 за грудень 2023 року, але відповідач не підписав його.
Факт отримання коригуючого акту відповідачем не заперечується.
Відповідач не надав в письмовій формі мотивовану відмову від підписання коригуючого акту від 12.01.2024.
У зв'язку з тим, що Споживачем не підписано коригуючий акт приимання-передачі природного газу за грудень 2023 року, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в Договорі.
Окремо слід зазначити, що відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Водночас, пунктом 39 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб'єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки ЦМС, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, газовидобувне підприємство, споживач.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства та Договору, доступу відповідача до Інформаційної платформи, з урахуванням даних свого комерційного вузла обліку, відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, що було ним спожито у грудні 2023 року.
Фактично використаний відповідачем обсяг (об'єм) природного газу у грудні 2023 року відповідно до коригуючого акту приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року та Інформаційної платформи становить 31,64503 тис, куб, м. на суму 523 848,25 грн, що й не заперечується відповідачем.
Отже, з урахуванням обізнаності відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціни природного газу, що визначена в Договорі, відповідач знав про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість надати позивачу для оформлення додаткову угоду на коригування замовлених обсягів та здійснити таку оплату.
Підпунктом 4 пункту 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Більш того, відповідно до пункту 11 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Споживач самостійно контролює власне газоспоживання.
Здійснивши оцінку наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ в сумі 14852,42 грн підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням оплати відповідачем природного газу позивач нарахував пеню у сумі 1551,40 грн за період з 16.02.2024 по 30.06.2024; 3% річних у сумі 165,57 грн за період з 16.02.2024 по 30.06.2024 та інфляційні втрати у сумі 524,87 грн за період березень 2024 року - червень 2024 року, які пред'явив до стягнення з відповідача в даному позові.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У пункті 7.2. Договору сторонами обумовлено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»: платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено позивачем у відповідності до вимог ст. 232 ГК України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання.
Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача загальної суми пені у розмірі 1551,40 грн за спірний період.
Разом з тим суд зазначає, згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Проте, наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан обох сторін та соціальна значущість підприємств також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Водночас, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Суд оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Судом взято до уваги той факт, що військова частина НОМЕР_1 НГУ є бюджетною установою.
Суд враховує, що позивач розраховує на отримання коштів від відповідача. Однак, при цьому позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані збитки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань. З матеріалів справи суд не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Одночасно суд враховує, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України.
Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованого розміру пені на 90% до суми 155,14 грн, таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.
Враховуючи вищезазначене, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, суд частково задовольняє позовних вимог в частині стягнення пені.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Згідно розрахунку позивача сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 524,87 грн за період з 01.03.2024 по 30.06.2024.
Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 165,57 грн (період нарахування із 16.02.2024 по 30.06.2024), згідно детального розрахунку, наданого позивачем.
Здійснивши перевірку розрахунків позивача по 3 % річних та індексу інфляції за спірний період, суд визнає їх такими, що виконані у відповідності до положень діючого законодавства, обґрунтованими та арифметично правильним, а тому вимоги позивача про стягнення нарахувань в указаних сумах підлягають задоволенню.
Згідно п. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позовна заява подана в 2024 році через систему “Електронний суд».
Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року в розмірі 3028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 17094,26 грн складає: 3028,00 грн. (мінімальна ставка в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8 = 2422,40 грн.
За розгляд позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн платіжною інструкцією №0000022362 від 29.11.2024. Судовий збір зараховано до Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати і сплати судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 2422,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до суми 155,14 грн.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 . код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) - основний борг у сумі 14852 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн 42 коп.; пеня у сумі 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн 14 коп.; три проценти річних у сумі 165 (сто шістдесят п'ять) грн 57 коп., інфляційні втрати у сумі 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн 87 коп. та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.04.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян