вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
14 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа № 910/7385/24
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу у спрощеному позовному провадженні,
за позовом: Акціонерного товариства “Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 178 794,12 грн. заборгованості за кредитним договором № ID2247393 від 24.06.2021, у тому числі - 7222,26 грн. строкової заборгованості за кредитом, 93888,86 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 2864,81 грн. строкової заборгованості за процентами за користування кредитом, 74 818,19 грн. простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом,
Секретар судового засідання - Ігнатко О.В.
Без виклику учасників справи,
Акціонерне товариство “Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50) звернулось до суду до відповідача ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовними вимогами стягнення заборгованості у розмірі 178 794.12 грн. з них: 7222,26 грн. строкової заборгованості за кредитом, 93 888,86 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 2864,81 грн. строкової заборгованості за процентами за користування кредитом, 74 818,19 грн. простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом,
Описова частина рішення.
17.02.2025 матеріали справи №910/7385/24 надійшли на адресу Господарського суду Закарпатської області за територіальною підсудністю з Господарського суду Київської області. Передаючи дану справу по підсудності, Господарський суд Київської області вказав, що як встановлено судом, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) (відповідач) припинила свою підприємницьку діяльність, про що до Реєстру було внесено запис № 2003390060004027925 від 14.03.2023, отже позивач звернувся з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка на час звернення позивача до суду вже не мала статусу фізичної особи-підприємця.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025 визначено головуючого суддю Пригузу П.Д., у зв'язку з чим прийнята до розгляду.
Приймаючи справу до розгляду, суд врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 910/8729/18, відповідно до якої, якщо правовідносини заявника та боржника виникли з господарського договору, то зобов'язання за таким договором у боржника з втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
З 15.12.2017 за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. (Наведена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17).
З огляду на викладене, господарські суди розглядають справи, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.02.2025 позовну заяву Акціонерного товариства “Банк Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, (вх. №02.3.1-05/198/25 від 17.02.2025 року) - залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання даної ухвали суду, на адресу суду надійшла від позивача у справі заява про усунення недоліків (вх. №02.3.1-02/1749/25 від 21.02.2025 року), за результатом розгляду якої суд встановив, що недоліки позовної заяви усунені позивачем у повному обсязі. Позовна заява відповідає вимогам ст. 162-164 ГПК України та підлягає прийняттю до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2025 в межах даної справи прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
На виконання вказаної ухвали суду 10.03.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості від відповідача у справі (вх. №02.3.1-02/2289/25 від 10.03.2025 року), в якому він не заперечує необхідність погашення кредиту та відсотків, але в силу обставин, які не залежать від відповідача, він може щомісячно перераховувати позивачу в погашення суми визначеної в позові лише 2500.00 грн.
Надалі, на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача у справі (вх. №02.3.1-02/2551/25 від 17.03.2025 року), в якій позивач задовольнити його позов до відповідача про стягнення заборгованості в повному обсязі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Правова позиція позивача у справі.
Позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 24.06.2021 між сторонами спору було укладено договір про надання кредиту шляхом приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс", заява договір №ID224739 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів (надалі - кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору банком було надано позичальнику кредит у розмірі 130 000.00 грн. із щомісячною сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 34.0% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту до "23" червня 2024 року та на інших умовах, визначених таким кредитним договором.
Банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кошти в розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, що підтверджується банківською випискою по рахунку.
В свою чергу, позичальник (відповідач у справі) свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 17.05.2024 загальна сума заборгованості позичальника перед банком за таким кредитним договором становить 178 794.12 грн., з них: сума строкової заборгованості по кредиту - 7222.26 грн.; сума простроченої заборгованості по кредиту - 93 888.86 грн.; сума строкової заборгованості за процентами - 2864.81 грн.; сума простроченої заборгованості за процентами - 74 818.19 грн.
Станом на момент подачі даного позову заборгованість позичальником не погашена, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Позиція відповідача у справі.
На адресу суду 10.03.2025 надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості від відповідача у справі (вх. №02.3.1-02/2289/25 від 10.03.2025 року). У такому відзиві відповідач підтверджує укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів від позивача, однак вказує, що не виконувала свої зобов'язання щодо вчасного погашення заборгованості по кредитному договору через настання форс-мажорних обставин, а саме початку війни на території України. Відповідачка вказує, що була впевнена, що введення воєнного стану зупиняє будь яке виконання обов'язків за договором на час дії воєнного стану. Також, відповідач у справі зазначає, що 14.03.2023 були припиненою нею власну підприємницьку діяльність, адже стан здоров'я та військовий стан унеможливлювали здійснення підприємницької діяльності.
Відповідачка у справі у своєму відзиві не заперечує необхідність погашення кредиту та відсотків, але в силу обставин, які не залежать від відповідача, вона може щомісячно перераховувати позивачу в погашення суми визначеної в позові лише 2500.00 грн.
Мотивувальна частина рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що дійсно 24.06.2021 на той момент ФОП ОСОБА_1 було підписано заяву-договір №ID 2247393 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів. Згідно п. 1.1. договору, банк в порядку та на умовах, визначених в даному договорі та правилах, за наявності вільних коштів надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати відповідно до цільового призначення та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.
Пунктом 2.1. кредитного договору передбачено, що розмір кредиту складає - 130 000.00 грн.
Строк кредиту - 36 місяців (п. 2.3. договору).
Приписами п. 2.4. договору вартість кредиту складає: розмір процентної ставки за користування кредитом - 34 % річних.
Терміни погашення кредиту: погашення основної суми кредиту, сплата процентів - щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення договору, протягом 5 банківських днів, які передують календарному числу місяця, в який було укладено договір, включно із цим числом (п. 2.5.1. договору).
Остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно п. 2.3. цього договору (п. 3.2. договору).
Додатком №1 до вказаної вище долучений графік погашення кредиту.
Дана заява та графік погашення підписані кваліфікованими електронними підписами, що підтверджується зокрема протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, який міститься в матеріалах справи.
До матеріалів справи також долучено правила обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс". Пунктом 3.7. таких правил передбачено, що підписанням заяви-договору клієнт підтверджує згоду на отримання послуг на умовах та в порядку, передбачених цими правилами. Підписанням заяви-договору, клієнт приєднується до договору, умови якого містяться в цих правилах та є договором приєднання, згідно із ст. 634 ЦКУ.
Випискою по особовому рахунку за період з 24.06.2021 по 17.05.2024, яка міститься в матеріалах справи (а. с. 55 - 80) підтверджується надання кредитором банком (позивачем у справі) відповідачу у справі кредитних коштів на погоджених договором умовах.
Також судом встановлено, що 05.02.2024 позивачем направлялась відповідачу лист - вимога про усунення порушення, якою позивач просив та попереджав про необхідність погашення суми заборгованості за кредитним договором.
Розрахунком заборгованості боржника ФОП ОСОБА_1 перед АТ "Банк Альянс" за договором №ID2247393 від 24.06.2021 станом на 17.05.2024 підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 178 794.12 грн., з якої: сума строкової заборгованості по кредиту - 7222.26 грн.; сума простроченої заборгованості по кредиту - 93 888.86 грн.; сума строкової заборгованості за процентами - 2864.81 грн.; сума простроченої заборгованості за процентами - 74 818.19 грн.
Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (“Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України “Про електронні документи та електронний документообіг», згідно статті 6 якого для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладенням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, права та обов'язки суб'єктів відносин у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг регулюються Законом України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Згідно з положеннями статті 3 Закону України “Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частина 7 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» передбачає, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦКУ та ГКУ, а також іншими актами законодавства.
Приписами статті 12 Закону України “Про електронну комерцію» передбачено поняття “підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.
Отже, підписавши 24.06.2021 з використанням електронного підпису заяву №ID 2247393 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ “Банк Альянс», яка містить усі істотні умови кредитного договору, таким чином відповідач, як Позичальник, уклав кредитний договір та взяв на себе зобов'язання про повернення Банку кредиту в сумі 130 000.00 гривень зі сплатою 34% річних за користування кредитом впродовж 36 місяців згідно Графіку погашення Кредиту.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За умовами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як передбачено ч. ч.1, 3 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як встановлено судом, відповідачем прострочено виконання зобов'язання перед позивачем щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача суми боргу, оскільки одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Враховуючи наведене, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості Позичальника перед Банком за Кредитним договором, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, становить 178 794.12 грн., з якої: сума строкової заборгованості по кредиту - 7222.26 грн.; сума простроченої заборгованості по кредиту - 93 888.86 грн.; сума строкової заборгованості за процентами - 2864.81 грн.; сума простроченої заборгованості за процентами - 74 818.19 грн.
Суд відхиляє твердження відповідача висловлені ним у своєму відзиві на позовну заяву, що на її думку війна є тією форс-мажорною обставиною, яка дає можливість не сплачувати заборгованість за кредитним договором. Суд зазначає, що форс-мажорні обставини, в т. ч. війна, підтверджуються сертифікатом Торгово-промислової палати, виданим в кожному конкретному випадку.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні").
Крім того, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Що стосується листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1. від 28.02.2022, на який посилається відповідач у справі, як на підставу підтвердження існування форс-мажорних обставин, то суд зазначає наступне.
ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22 (що прийнята після подання касаційної скарги у даній справі) зазначено, що лист ТПП від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Отже, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Суд, разом з тим, приймає до уваги твердження відповідачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка стверджує, що через війну та воєнний стан вона вдруге в житті втратила все що мала, а стан здоров'я не дозволяє їй працювати або займатися підприємницькою діяльністю, вона знаходиться у дуже скрутному фінансовому становищі та на повному утриманні свого чоловіка, який теж втратив здоров'я та переніс операцію, а також про визнання нею позову в повному обсязі та спроможності виконувати (погашати) кредит та відсотки, щомісячно лише у сумі 2500,00 грн.
Щодо визнання позову відповідачем.
Суд зазначає, що відповідачка у своєму відзиві на позовну заяву зазначила, що вона не заперечує боргу та необхідність погашення кредиту та відсотків, але в силу обставин, які не залежать від відповідача, вона може щомісячно перераховувати позивачу в погашення суми визначеної в позові лише 2500.00 грн.
Фактично дане твердження, висловлене відповідачкою у своєму відзиві на позовну заяву, свідчить про визнання нею позову.
Частиною 1 ст. 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).
Щодо твердження про поважність причин неплатежу та про наявну неплатоспроможність.
Суд, роз'яснює відповідачці, що врегулювання з позивачем питання реструктуризації заборгованості за цим договором можливе, зокрема, шляхом укладання мирової угоди на стадії виконання цього судового рішення, якщо воно набере законної сили. Мирову угоду сторони можуть укласти і на стадії апеляційного перегляду цього рішення.
При недосягненні домовленості про реструктуризацію боргу, відповідачка, як боржник, яка опинилася у стані неплатоспроможності, може скористатися юридичними можливостями, передбаченими Кодексом України з процедур банкрутства шляхом звернення до суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність з метою реструктуризації цього боргу в порядку, встановленому КУзПБ.
Щодо обґрунтованості рішення.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не спростував заявлені до нього позовні вимоги в належний спосіб та належними і допустимими доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відтак, суд постановляє повернути позивачу у справі з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства “Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50) суму заборгованості в загальному розмірі 178 794.12 грн. (сто сімдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто чотири гривень 12 копійок), з якої: сума строкової заборгованості по кредиту - 7222.26 грн. (сім тисяч двісті двадцять дві гривень 26 копійок); сума простроченої заборгованості по кредиту - 93 888.86 грн. (дев'яносто три тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень 86 копійок); сума строкової заборгованості за процентами - 2864.81 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири гривень 81 копійок); сума простроченої заборгованості за процентами - 74 818.19 грн. (сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімнадцять гривень 19 копійок).
3. Повернути позивачу у справі Акціонерному товариству “Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50) 50 % сплаченого судового збору при поданні позовної заяви, а саме 1514.00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 14.04.2025 року.
Суддя П. Д. Пригуза