Додаткова постанова
10.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1971/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 904/1971/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія", м.Київ
до Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Конкорд", м. Дніпро
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Дніпро
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , м. Дніпро
про визнання незаконним нарахування відсотків та стягнення 361 520,55грн
До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія", яким з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 16.08.2024, просить:
- визнати незаконним нарахування відсотків за кредитним договором № 50.15.000119 від 29.10.2020 та додаткової угоди № 2 від 23.09.2022, укладеного між АТ "АКБ" Конкорд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" у період з 01.09.2023 по 30.11.2023,
- стягнути з АТ "АКБ" Конкорд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" - 361 520,55грн та судовий збір у сумі 4338,25грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 29.10.2020 між АТ "СКБ "Конкорд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" укладено Кредитний договір №50.15.000119 про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії із лімітом кредитування 7 800 000,00 грн, сплатою процентів, із кінцевим строком повернення повної суми Кредиту до 07.10.2021. Відповідно до Додаткової Угоди №2 від 23.09.2022 до Кредитного договору №50.15.000119 кінцевий строк повернення повної суми було встановлено 15.09.2023 (строк кредитування). 23.09.2022 між АТ "СКБ "Конкорд" (Банк), ОСОБА_1 (заставодавець-1) та ОСОБА_2 (заставодавець-2) укладено договори застави майнових прав № 70.15.000912 та №70.15.000911 відповідно. Станом на 03.10.2023 кредитні кошти не були повернуті. Заставодавці повідомили Банк та надали згоду на задоволення вимог Кредитора про повернення грошових коштів за рахунок депозитних коштів. А також зазначили про повернення заставодавцям коштів, які залишились після задоволення вимоги кредитора.
Банком було направлено повторне повідомлення про порушення зобов'язань від 01.11.2023, донараховані відсотки понад строк кредитування та зазначено загальний розмір заборгованості - 14 180 165,82грн. Таким чином: 14 180 165,82грн (за вимогою від 01.11.2023) - 14 032 705,48грн (за вимогою від 03.10.2023) = 147 460,34грн (донараховані відсотки після першої вимоги).
Позивач вважає, що оскільки строк кредитування за кредитним договором закінчився 15.09.2023, то відсотки за договором слід було обраховувати до 15.09.2023, а не за цілий місяць. Отже, відсотки в сумі 361520,55грн нараховані відповідачем неправомірно. Тому АТ "АКБ "Конкорд" має сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" 361 520,55 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 у справі №904/1971/24 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Конкорд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" грошові кошти у сумі 361 520,55 грн. та судовий збір у сумі 4338,25грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Конкорд" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “АКБ» Конкорд Федорченка А.В., в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовну заяву залишити без задоволення. Стягнути з позивача судовий збір в розмірі 6 507,38 грн. за подання апеляційної скарги.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2025 у цій справі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Конкорд" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “АКБ» Конкорд Федорченка А.В. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 у справі №904/1971/24 - залишенол без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2024 у справі №904/1971/24 - залишено без змін. Судові витрати Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Конкорд" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “АКБ» Конкорд Федорченка А.В. за подання апеляційної скарги на рішення суду покладено на заявника апеляційної скарги.
02.04.2025 до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення звернувся позивач. Просить відшкодувати йому судові витрати на правничу допомогу в сумі 20500, 00 грн.
Заява мотивована тими обставинами, що у відзиві на апеляційну скаргу заявник зазначав, що докази суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи буде надано суду після винесення рішення у справі, відтак, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.04.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.04.2025 заяву прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 10.04.2025; сторонам встановлений строк для подачі заяв, клопотань.
09.04.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/1971/24 у зв'язку з відрядженням судді Верхогляд Т.А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025, справу №904/1971/24 (для розгляду заяви) передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б.
В судове засідання 10.04.2025 представники сторін не з'явились, що не перешкоджає розгляду заяви по суті.
В судовому засіданні 10.04.2025 підписані вступна та резолютивна частина додаткової постанови у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/1971/24, колегія суддів встановила наступне.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач навів орієнтовний розмір судових витрат в суді апеляційної інстанції - 16500 грн. та зазначив, що відповідні докази будуть подані протягом 5 днів з моменту ухвалення постанови.
Постанову у справі ухвалено 31.03.2025, а позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення подано суду 02.04.2025. Отже, позивачем дотримані строки подання відповідних доказів в поряду ч.8 ст.129 ГПК України.
До заяви позивачем надано:
- копію акту прийому-передачі наданих послуг від 10.12.2024 (щодо складання відзиву);
- копію рахунку №54 від 21 березня 2025 року;
- копія платіжної інструкції № 36 від 24/03/2025 про оплату рахунку №54 від 21 березня 2025 року;
- Копія акту прийому-передачі наданих послуг від 21.03.2025 (щодо складання клопотання про відеоконференцію);
- Копія рахунку №60 від 01 квітня 2025 року;
- Копія платіжної інструкції № 43 від 01/04/2025 про оплату рахунку №60 від 01 квітня 2025 року;
- Копія акту прийому-передачі наданих послуг від 01.04.2025 (щодо участі у судовому засіданні та складання заяви про ухвалення додаткового рішення);
- Докази направлення заяви з додатками іншим учасникам справи.
При цьому, до відзиву на позов позивачем надавались:
- Копія договору про надання юридичних послуг №б/н від 12.09.2023;
- Копія рахунку №251 від 10.12.2024;
- Копія платіжної інструкції №183 від 10.12.2024;
- Докази відправки відзиву учасникам справи;
- ордер серії АІ №1743359 від 16.12.2024 на Бабенко Я.В.;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9876/10 від 15.04.2021;
- докази направлення заяви позивачу.
Так, 12.09.2023 між Адвокатським об'єднанням "Мітракс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" (замовник) укладено договір №б/н про надання юридичних послуг.
За умовами п. 2.1 за цим Договором Виконавець приймає зобов'язання надавати Замовнику за його Замовленнями комплекс Послуг, вказаний в п. 2.1.1. Договору та/або додатках до договору, а Замовник зобов'язується здійснити плату за надані юридичні послуги на умовах та в строки, що передбачені умовами цього Договору.
Пунктом 2.1.1 договору визначено, що комплекс Послуг, які Виконавець зобов'язується надати Замовнику, може включати в тому числі, але не обмежуючись :
- надання усних та письмових консультацій, висновків, довідок з правових питань, що виникають у діяльності Замовника стосовно застосування чинного законодавства, а також правозастосовчої практики;
- перевірку на відповідність вимогам чинного законодавства внутрішніх документів Замовника;
- підготовку (розробку) проектів документів юридичного характеру;
- подання адвокатських запитів;
- представництво у встановленому порядку інтересів Замовника в державних, правоохоронних, податкових, антимонопольних, контролюючих та інших органах;
- представництво у встановленому порядку інтересів Замовника на підприємствах, установах та організаціях (незалежно від форми власності) з питань захисту інтересів Замовника;
- представництво інтересів Замовника у правовідносинах з третіми особами, в тому числі участь віл імені Замовника у переговорах, нарадах, зборах та інших заходах;
- представництво, захист у встановленому порядку інтересів Замовника в судових органах всіх інстанцій та юрисдикцій як на території, так і за межами України (у тому числі, але не виключно, в Європейському суді з прав людини, міжнародних комерційних арбітражних судах);
- представництво інтересів Замовника на всіх стадіях кримінального провадження;
- звернення до нотаріуса, державного реєстратора чи іншої уповноваженої особи в інтересах Клієнта та/або від імені клієнта з метою здійснення будь-який реєстраційних дій (накладення арешту на нерухоме майно, скасування арешту нерухомого майна та будь-які інші дії).
- звернення до органів державної виконавчої служби, приватних виконавців або будь-яких інших органів, які здійснюють виконання судових рішень, в інтересах та/або від імені Клієнта з метою здійснення будь-яких дій (подання заяв, скарг, клопотань, інших документів, ознайомлення з документами тощо)
- організація та ведення претензійної роботи з контрагентами Замовника у зв'язку з невиконанням ними своїх договірних зобов'язань;
- складання проектів договорів, однією стороною яких є Замовник;
- підготовку (розробку) необхідних документів, пов'язаних з правовим супроводом вирішення судових спорів, які виникають у діяльності Замовника, в тому числі, але не обмежуючись позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, відзивів на позов, заперечень, клопотань, заяв, відводів, а також інших окремих процесуальних документів;
- представництво у встановленому порядку інтересів Замовника у міжнародних підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності;
- підписання та подача від імені та в інтересах Замовника заяв, клопотань, позовних заяв та інших документів, пов'язаних з представництвом інтересів Замовника;
- послуги адвокатського зберігання документів Замовника;
- надання Послуг з інших питань за Замовленням Замовника.
За умовами п.4.3 договору відомості про надані Послуги та додаткові витрати Виконавця фіксуються в Акті прийому - передачі на підставі даних про фактично надані обсяги Послуг за Замовленнями за звітній період.
За умовами п.4.4-4.5 щомісяця, в останній робочий понеділок звітного місяця Виконавець надає Замовнику Акти прийому-передачі за звітній місяць.
Замовник зобов'язаний підписати Акт прийому-передачі протягом 2-х (двох) робочих днів з моменту отримання чи в той же строк направити Виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в Акті прийому-передачі Послуги не відповідають фактично наданим Виконавцем Послугам згідно з умовами цього Договору та вимогам, установленим чинним законодавством в Україні.
У випадку обґрунтованості зауважень Замовника, Акт прийому-передачі підписується після усунення Виконавцем недоліків.
Якщо зауваження Замовника виявляться необґрунтованими, Виконавець повідомляє Замовника про відсутність підстав для їх задоволення. В такому випадку Послуги вважаються наданими належним чином, а Акт прийому-передачі - підписаним.
За умовами п.5.1-5.3 Ціна цього Договору становить суму вартості Послуг та додаткових витрат Виконавця, наданих останнім та сплачених Замовником протягом строку дії Договору.
Оплата Послуг, наданих Виконавцем, здійснюється Замовником відповідно до обсягу наданих послуг в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Оформлення і передача Замовнику наданих послуг провадиться шляхом підписання відповідних Актів прийому-передачі.
Точна вартість Юридичних послуг встановлюється в рахунку на оплату (в подальшому - «Рахунок»), який виставляється Виконавцем після оцінки обсягу часу, що необхідний для виконання конкретного Замовлення на надання юридичних послуг (у подальшому - «Замовлення») та з урахуванням складності такого замовлення (п.5.7 договору).
За умовами п.6.1 договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печаткою Виконавця та діє безстроково, але в будь-якому випадку до моменту закінчення виконання зобов'язань сторін за Договором, якщо інше не передбачено відповідною Додатковою угодою до даного Договору. У частині розрахунків даний Договір діє до повного виконання Замовником своїх зобов'язань.
За умовами п.12.1 договору будь-які зміни та доповнення, що вносяться до цього Договору, дійсні лише за умови, якщо вони виконані письмово і підписані належно уповноваженими на те представниками Сторін. Такі зміни та доповнення є невід'ємними частинами цього Договору.
10.12.2024 Об'єднанням виставлено позивачу рахунок №251 на суму 12 000 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу, який оплачений згідно платіжної інструкції №183 від 10.12.2024.
Зазначену роботу прийнято позивачем за актом приймання-передачі наданих послуг від 10.12.2024.
Крім того, позивачем заявлено у заяві до стягнення 2 000 грн витрат за складання клопотання про відеоконференцію, 4500 грн за участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та 2000 грн за складання заяви про винесення додаткового рішення.
Зазначені послуги передані позивачу за актами приймання-передачі від 21.03.2025 на суму 2000 грн, від 01.04.2025 на суму 6500 грн; на оплату яких виставлені рахунки №54 від 21.03.2025, №60 від 01.04.2025, які оплачені за платіжними інструкціями №36 від 24.03.2025, №43 від 01.04.2025 (а.с.2022, т.3).
Матеріалами справи підтверджується надання позивачу правової допомоги і складання процесуальних документів у справі в суді апеляційної інстанції адвокатом Бабенко Яною Вікторівною згідно з ордером серії АІ №1743359 від 16.12.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9876/10 від 15.04.2021.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).
Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в апеляційній скарзі відповідача відмовлено, відтак, в даному випадку судові витрати підлягають стягненню з нього на користь позивача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 920/1306/21, від 16.04.2024 у справі № 911/737/22.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція випливає з правових висновків, які викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №917/1651/22.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (яка в подальшому підтримана у постановах Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №910/8955/22, від 16.04.2024 у справі №911/737/22).
Також Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22, від 17.04.2024 у справі №910/19865/21).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Як зазначено вище, позивач заявив про стягнення на його користь витрати на правничу допомогу вартість яких складає 20500 грн.
Колегія суддів наголошує, що системний аналіз норм статей 632, 903 ЦК України, ст.ст.27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дозволяє зробити наступні висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12, від 12.08.2020 у справі №916/2598/19, від 27.08.2020 у справі №873/2/20, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 та від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19.
Слід зауважити, що укладений між АО «Матрікс» і позивачем договір №б/н від 12.09.2023 не містить посилання на визначення розміру гонорару (ні фіксованої ставки гонорару (тобто, єдиної вартості комплексу наданих послуг), ні погодинної оплати).
Відтак, колегія суддів констатує, що договір не містить такої обов'язкової умови, як ціна договору (адвокатський гонорар), його розміру та/або порядку обчислення (як погодинної оплати або фіксованого розміру), що не дає можливості як суду, так і іншій стороні у справі пересвідчитись у дійсній домовленості між сторонами щодо його узгодження.
Отже, при визначенні розміру правничої допомоги, суд має виходити з всієї сукупності наданих доказів на підтвердження їх понесення і може застосовувати дискрецію повноважень при їх розподілі.
Колегія суддів звертає увагу, що визначений позивачем розмір вартості адвокатських послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у встановленому розмірі з іншої сторони. В будь-якому разі розмір витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 17.04.2024 у справі №915/436/23).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у суді апеляційної інстанції правнича допомога виразилась у складенні процесуальних документів (відзиву), клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, як власне участі в такому засіданні, та, як заявлено позивачем, складанні заяви про ухвалення додаткового рішення.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 917/612/23 наголошено, що:
« 28. Колегія суддів вважає неприйнятними посилання Товариства на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.10.2022 у справі № 910/13595/20, про те, що підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення та підготовка детального опису наданих послуг належать до правничої допомоги, з огляду на те, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 відступила від зазначеного висновку та наголосила, що "заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню".
29. З урахуванням висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду колегія суддів дійшла висновку про те, що витрати, понесені у зв'язку зі складенням заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/612/23, не підлягають стягненню на користь Товариства.».
Відтак, заявлені позивачем вимоги щодо складання заяви про ухвалення додаткового рішення в сумі 2000 грн. не підлягають відшкодуванню на його користь з відповідача.
В той же час, надаючи оцінку актам наданих позивачу послуг від 21.03.2025 та від 01.04.2025 в частині складання заяви на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та власне такої участі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відбувається подвоєння, оскільки послуга адвоката, зазначена як «складання клопотання про відеоконференцію» здійснюється для участі у судовому засіданні у відповідному режимі, отже, охоплюються послугою з представництва в суді апеляційної інстанції, в розумінні поняття «представництво», наведеного у п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та визначення видів правничої діяльності у ст.19 Закону, а тому наявні правові підстави для обмеження суми витрат на правову допомогу, з 6500 грн до 4500 грн.
Таким чином, враховуючи вищевказане, заявлені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, у зв'язку з чим виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі щодо витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 16 500,00 грн. із 20500,00 грн заявлених, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в стягненні решти суми витрат суд відмовляє, оскільки такі витрати, по-перше, чітко не визначені умовами договору, по-друге, неспівмірні з необхідним обсягом правничих послуг на етапі апеляційного перегляду.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/1971/24 - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Конкорд" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “АКБ» Конкорд Федорченка А.В. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна кредитна компанія" 16500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
В решті вимог заяви відмовити.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст додаткової постанови складено і підписано 14.04.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Ю.Б. Парусніков