14 квітня 2025 року м. Харків Справа № 917/1003/24(917/2288/24)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.,
розглянувши апеляційну скаргу розпорядника майна Селянського (фермерського) господарства «Греков» арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни (вх.№839П) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 року у справі №917/1003/24 (917/2288/24) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 у справі №917/1003/24
за заявою Приватного підприємства «БВК Компанія», вул. Патріотична, 56-А, кв. 38, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 31921048,
до Селянського (фермерського) господарства «Греков», вул. Молодіжна, 46, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, код ЄДРПОУ 13946032,
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Приватне підприємство «БВК Компанія» звернулося до Господарського суду Полтавської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Селянського (фермерського) господарства «Греков» (код ЄДРПОУ 13946032).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.09.2024 року відкрито провадження у справі №917/1003/24 про банкрутство Селянського (фермерського) господарства «Греков» (вул. Молодіжна, 46, смт Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, код ЄДРПОУ 13946032); визнано грошові вимоги Приватного підприємства «БВК Компанія» до Селянського (фермерського) господарства «Греков» в сумі 2993683,22 грн заборгованості та 30280,00 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Селянського (фермерського) господарства «Греков»; введено процедуру розпорядження майном боржника Селянського (фермерського) господарства «Греков» строком на сто сімдесят календарних днів; задоволено заяву арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни від 19.06.2024 року (вх. № 8652 від 19.06.2024 року) про участь у справі; розпорядником майна Селянського (фермерського) господарства «Греков» призначено арбітражного керуючого Бурцеву Ірину Юріївну.
17.12.2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами на суму 7706244,64 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 року у справі №917/1003/24 (917/2288/24) (суддя Білоусов С.М.) заяву кредитора ОСОБА_1 задоволено частково; визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника Селянського (фермерського) господарства «Греков» на суму 7232876,70 грн.; в іншій частині вимоги кредитора відхилено; зобов'язано розпорядника майна Селянського (фермерського) господарства «Греков» арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю. включити грошові вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 у справі №917/1003/24 (суддя Білоусов С.М.) закінчено попереднє засідання; зобов'язано розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів у відповідності до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, вирішити питання відносно подальшого розгляду справи та відповідні протоколи надати суду; визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі на 29.04.2025; ухвалено розпоряднику майна боржника надати суду звіт про свою діяльність в процедурі розпорядження майном з врахуванням вимог ст. ст. 44-49 Кодексу України з процедур банкрутства.
Розпорядник майна С(Ф)Г «Греков» арбітражний керуючий Бурцева І.Ю. звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в прохальній частині якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 по справі 917/1003/24(917/2288/24) в повному обсязі та ухвали нове рішення, відповідно до якого:
1) задовольнити клопотання розпорядника майна від 09.01.2025 (вх. 265) про витребування з СФГ «Греков» наступні документи:
- журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів в якому відображені готівка яка надійшла від ОСОБА_1 ;
- касову книгу в якій відображені готівка яка надійшла від ОСОБА_1 ;
- книгу обліку доходів і витрат в якій відображені готівка яка надійшла від ОСОБА_1 ;
- книгу обліку розрахункових операцій (КОРО) в якій відображені готівка яка надійшла від ОСОБА_1 ;
- книгу обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, в якій відображені готівка яка надійшла від ОСОБА_1 ;
- звіти про залишок готівки за ті дні коли ОСОБА_1 передавав готівку;
- звіти касира щодо руху грошей у касі за ті дні коли ОСОБА_1 передавав готівку СФГ «Греков»;
- договір про повну матеріальну відповідальність особи яка відповідальна за касове обслуговування в СФГ «Греков»;
- порядок оприбуткування готівки в касі СФГ «Греков» розроблений на підставі Положення;
- прибуткові касові ордера в яких зафіксовано отримання готівки від ОСОБА_1 ;
- касові ордери про здавання готівки отриманої від ОСОБА_1 до банку.
2) задовольнити клопотання ПП «БВК Компанія» від 19.12.2024 про витребування з ОСОБА_1 копії (оригінали для огляду в судовому засіданні) наступних документів:
- договору позики від 10.01.2023 року;
-квитанції СФГ «Греков» до прибуткових касових ордерів № 1-120 виданих за період з 10.01.2023 року по 14.08.2023 року включно;
- актів звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023-15.08.2023 роки;
- оборотно - сальдові відомості по рахунку 6 851 за період з 01.01.2023-15.08.2023 роки;
- вимогу ОСОБА_1 до СФГ «Греков» від 26.08.2024 року;
- витребувати з Чутівського районного суду Полтавської області справу №550/1098/24.
3) стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2423 грн.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
У силу статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 ГПК України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя.
Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мушта проти України», «Мельник проти України»), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання та / або встановленої законом заборони на таке оскарження. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.
Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Статтею 2 КУзПБ також передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
У статті 255 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції. Пунктом 17 частини 1 зазначеної статті визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Водночас у КУзПБ, на відміну від ГПК України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість у статті 9 КУзПБ встановлено правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.
Згідно з положеннями зазначеної статті ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1).
В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури / процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом (частина 2).
Такими випадками (виключеннями із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал) є, зокрема, встановлені частиною 2 статті 254, частиною 1 статті 255 ГПК України обмеження щодо оскарження ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ.
Зокрема, відповідно до абзацу другого частини 2 статті 47 КУзПБ за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
За загальним правилом, закріпленим у частині третій статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
У рішенні від 27.01.2010 №3-рп/2010 Конституційний Суд України, надаючи тлумачення припису про те, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, виснував, зокрема, що це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 дійшла висновку, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві такі групи.
Перша група стосується розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні.
КУзПБ не містить норм, які встановлювали б загальні правила ухвалення судових рішень, водночас аналіз приписів цього спеціального закону засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) лише питання визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури / процедури погашення боргів вирішуються постановою, з інших, процедурних чи сутнісних питань цього спеціального провадження суд першої інстанції постановляє ухвали.
Тож значення ухвал як судових рішень першої інстанції в процедурі банкрутства має свої відмінності, оскільки в деяких випадках вони за змістом максимально наближені до рішення (ухвали про визнання грошових вимог кредитора, розірвання мирової угоди чи визнання її недійсною та інші).
Отже, зважаючи на те, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність), на відміну від позовного провадження у такій справі, суд не ухвалює рішення, слід вважати, що учасник справи про банкрутство має право включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду згідно з приписами ГПК України, до апеляційної скарги на судове рішення (ухвалу, постанову), яке є наступним після ухвали, яка не може бути оскаржена окремо, або рішення, яке є логічно та за наслідками пов'язаним із такою ухвалою.
Водночас апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих виключень за КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини 2 статті 47 КУзПБ).
Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2023 у справі №920/162/23.
У даному випадку, розпорядником майна Бурцевою І.Ю. у вступній частині апеляційної скарги зазначено, що її подано на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1003/24 (917/2288/24) та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 у справі №917/1003/24.
Проте, зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що її доводи та вимоги зводяться по суті до оскарження лише ухвали Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 року у справі №917/1003/24 (917/2288/24).
Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги розпорядник майна зазначає, що судом першої інстанції були правильно і повно встановлені обставини справи. Водночас, суть апеляційного оскарження полягає в тому, що суд першої інстанції позбавив можливості розпорядника майна і кредитора отримати і дослідити всі первинні господарські і бухгалтерські документи, на підставі яких були визнані вимоги ОСОБА_1 до боржника. Вказаною ухвалою суд позбавив розпорядника майна виконати обов'язки, передбачені нормами КУПБ, а саме: надати обґрунтовані результати розгляду заяв кредиторів не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником.
Таким чином, розпорядник майна фактично не погоджується з відмовою суду першої інстанції у задоволенні її клопотання та клопотання ініціюючого кредитора про витребування доказів, які вирішені в ухвалі суду від 18.02.2025. А в прохальній частині апеляційної скарги розпорядник майна просить скасувати лише ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 у справі №917/1003/24(917/2288/24) та ухвалити судове рішення, яким задовольнити клопотання розпорядника майна від 09.01.2025 (вх. 265) та ПП «БВК Компанія» від 19.12.2024 про витребування документів, не зазначаючи, яке саме судове рішення має прийняти (на її думку) апеляційний господарський суд за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами на суму 7706244,64 грн.
Водночас, в апеляційній скарзі взагалі не ставиться питання про зміну або скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 у справі №917/1003/24, зокрема, в частині визнання/відхилення вимог вказаного кредитора.
Тобто, фактично арбітражний керуючий оскаржує ухвалу місцевого господарського суду від 18.02.2025 в частині відмови у задоволенні клопотань розпорядника майна та ініціюючого кредитора про витребування доказів (а навіть не в частині результатів розгляду вимог окремого кредитора ОСОБА_1 ), яка не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання, в силу прямої вимоги закону, встановленої в абзаці 2 частини 2 статті 47 КУзПБ.
Пунктом 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи, що апеляційна скарга розпорядника майна Бурцевої І.Ю. не містить доводів та вимог про скасування (у відповідній частині) ухвали місцевого господарського суду (від 01.04.2025), постановленої за результатами попереднього засідання в цій справі, вона підлягає поверненню на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України.
Необхідно звернути увагу, що така апеляційна скарга подається розпорядником майна Бурцевою І.Ю. повторно. При цьому, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі №917/1003/24(917/2288/24) її вже було повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України та зауважено, що розпорядником майна Бурцевою Іриною Юріївною оскаржується виключно ухвала господарського суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора, яка відповідно до приписів абзацу другого частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства не може оскаржуватися окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на таке.
1. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пп.10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяв кредиторів, кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ставка судового збору складає 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ставка судового збору з апеляційних скарг у справі про банкрутство складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно ч. 3 ст. 4 вказаного Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи викладене, судовий збір за подання апеляційної скарги складає 7267,20 грн. (3028,00 грн *2 * 150%*0,8).
Проте, до матеріалів апеляційної скарги надано платіжну інструкцію №7 від 26.02.2025 про сплату судового збору у розмірі 2423,00 грн, що не відповідає встановленому законом розміру.
Отже, заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
2. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу (ч.1 ст. 259 ГПК України).
Згідно зі ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства сторони у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - конкурсні кредитори (голова комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут). Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зі змісту ухвали Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025 вбачається:
- ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 року у справі №917/1003/24(917/1619/24) визнано грошові вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на суму 1932123,13 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4844,80 грн;
- ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.11.2024 року у справі №917/1003/24(917/1745/24) визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Полтавській (код ЄДРПОУ ВП 44057192) на суму 74995,41 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056,00 грн.;
- ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.02.2025 року у справі №917/1003/24(917/2288/24) частково задоволено заяву кредитора ОСОБА_1 та визнано грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 7232876,70 грн.
Проте, до матеріалів апеляційної скарги не надано доказів надіслання її копії і доданих до неї документів кредитору ОСОБА_1 .
Отже, заявником апеляційної скарги не було виконано й вимоги п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
Оскільки апеляційна скарга подана через електронний кабінет, її роздруковані судом матеріали заявнику не надсилаються.
Керуючись статтями 234, 254, 255, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України,
Повернути апеляційну скаргу розпорядника майна Селянського (фермерського) господарства «Греков» арбітражного керуючого Бурцевої Ірини Юріївни (вх.№839П).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями. Порядок та строки оскарження ухвали передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза
Суддя Н.О. Мартюхіна