про залишення апеляційної скарги без руху
14 квітня 2025 року м. Харків Справа № 922/4425/24
Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Крестьянінова О.О.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АВТО-СЕРВІС» (вх. №833) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2025 у справі № 922/4425/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АВТО-СЕРВІС», м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТОПСЕРВІС», м. Харків,
про визнання недійсним договору та додаткової угоди до нього
ТОВ «СПЕЦ-АВТО-СЕРВІС» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ «СПЕЦТОПСЕРВІС», в якій просило визнати недійсним договір №231226-ПБС/СТС перевезення вантажу від 23.12.2023 та додаткову угоду до нього від 01.03.2023.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.03.2025 у справі №922/4425/24 (суддя Калініченко Н.В.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АВТО-СЕРВІС» відмовлено повністю.
ТОВ «СПЕЦ-АВТО-СЕРВІС» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.03.2025 повністю і ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «СПЕЦ-АВТО-СЕРВІС» до ТОВ «СПЕЦТОПСЕРВІС» задовольнити; судові витрати покласти на відповідача.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд дійшов висновку про залишення її без руху виходячи з такого.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.2, п. 2 ч. 2 ст. ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Ставка судового збору з апеляційних скарг на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання позовної заяви немайнового характеру підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3633,60 грн (3028,00*150%*0,8).
Проте, заявником не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Водночас, позивач звернувся з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, в обґрунтування якого зазначає, що його рахунки заблоковані у зв'язку з відкритим виконавчим провадженням на підставі ухвали про забезпечення позову у справі №922/4059/24, тому він позбавлений об'єктивної можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. При цьому позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/263/23.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Так, з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відтак, заявник апеляційної скарги не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір» та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.
При цьому посилання позивач на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №990/263/23 судом не беруться до уваги з огляду на відмінність правового регулювання та, відповідно, нетотожність випадків, за яких юридичній особі може бути відстрочено сплату судового збору в адміністративному та господарському процесах. Крім того, у справі, на яку послався апелянт, Верховний Суд виснував про неможливість заявником сплати судового збору через відмову банків провести платіжну операцію, пов'язану з накладенням санкцій на заявника, який тим більше оскаржував запровадження до нього санкцій, відтак, неможливість доступу до суду.
Суд зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади.
Отже. суд звертає увагу, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору, зокрема процесуальний обов'язок надати докази на підтвердження об'єктивної та цілковитої неможливості сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, запроваджений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у виді обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ так і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявник ставить питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору.
Особа, яка заявила відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан чи інші обставини об'єктивно та цілковито перешкоджали (перешкоджають) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття нею всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Проте, позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору, та відповідно не підтверджено цілковитої неможливості сплатити судовий збір.
З огляду на відсутність обставин, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що апелянтом не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Статтею 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АВТО-СЕРВІС» залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АВТО-СЕРВІС» десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (3633,60 грн).
3. Наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О.О. Крестьянінов